Ні, я не організатор, а учасник і вкладник кількох НПФ. Розуміючи недостатній рівень поінформованості українців щодо цього цікавого інвестиційного інструменту, займаюсь його висвітленням і популяризацією.

Крім того, співпрацюючи з низкою фондів, маю можливість і повноваження укладати пенсійні контракти і відкривати пенсійні рахунки, як для фізичних, так і для юридичних осіб: pensioneriya.blogspot.com/2015/06/blog-post_7.html.

Одночасно, намагаюсь консультувати їх щодо особливостей використання НПФ у своєму житті, роботі, бізнесі. Маю зазначити, що особливостей цих немало, тому з часом прогнозую появу значної кількості пенсійних консультантів і центрів обслуговування клієнтів у багатьох українських містах. До речи, запрошую бажаючих оволодіти цією професією вже зараз. Вважаю її перспективною.

1. НПФ неприбуткова і в той же час не надто вільна організація. Принаймні, це не бізнес, що ведеться на власний ризик і розсуд. Кожний його крок достатньо жорстко зарегульований державою, в тому числі і питання управління капіталом, що на правах спільної власності належить не фонду, а його учасникам. Для управління, Рада фонду (керівний орган НПФ) наймає компанію з управління активами (КУА), і теж, не абияку, а ту, що відповідає умовам, визначеним державою. Докладніше про це можна прочитати в Законі «Про недержавне пенсійне забезпечення»: pf.kinto.com/npf/zakon.html.

КУА має свого державного регулятора – Національну комісію з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР), якій і деталізує всі правила і правовідносини в цій сфері. Простими словами, КУА купляє (в визначеній кількості і пропорціях) дозволені їй активи, що на думку управляючих, мають потенціал зростання вартості, а через певний час продає активи, що цей потенціал (знову ж таки, на думку управляючих) вичерпали.

Різниця між ціною купівлі і продажу, розподіляється між пенсійними рахунками учасників, в залежності від часу і суми зроблених вкладниками пенсійних внесків. Частіше, ця різниця складає прибуток фонду, але іноді можливі і збитки, бо вільний ринок не завжди буває передбачуваним. Також, прибутками НПФ є відсотки з депозитів, дивіденди з акцій, орендна плата з нерухомості, купонні виплати з облігацій та інші інвестиційні доходи.

2. Граничний сукупний розмір всі витрат фонду, включно з вартістю послуг обслуговуючих компаній (КУА, Адміністратор, Зберігач), встановлена НКЦПФР десь на рівні 6% в рік від вартості активів. Я точно не пам’ятаю цю цифру, бо зазвичай, реальні витрати нижче, а винагорода є предметом торгу між Радою фонду і кожною з обслуговуючих компаній окремо. Знаю, що в одному НПФ, КУА отримує 1,75%; знаю, що в іншому НПФ, Адміністратор домовився про 1%; знаю, що Зберігачі часто мають 0,5%.

Для учасника НПФ, ці відсотки не мають особливого значення, бо він одержує інформацію про стан свого рахунку, вже за виключенням всіх витрат. Якщо цей показник його не задовольняє, він може вільно перевести свої накопичення до іншого НПФ. Звичайно, ця норма впливає і на розмір винагороди. Можна заробити більше сьогодні і втратити учасників разом з їхніми грішми завтра.

Думаю, що наразі, більшість учасників цього ринку балансують на межі виживання і не мають наміру безпідставно збагачуватись на учасниках. Вони напрацьовують авторитет і досвід на майбутнє, коли буде введено в дію обов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи України (передбачається у 2016-2017 роках). Тоді суттєво збільшаться грошові потоки внесків, і навіть маленьких відсотків всім вистачить.

3. У кожного НПФ — свій Зберігач. Зазвичай, це банк. Вибір зберігача більш важливий для його партнерів по НПФ, аніж для учасників. Учасники знають, що банкрутство Зберігача не несе за собою втрат, бо активи НПФ знаходяться на окремому балансі і в разі проблем, просто передаються іншому Зберігачу.

4. Для пенсійного фонду не має значення, де ви знаходитесь чи зареєстровані. Звертатись вам треба не до самого НПФ, а до його Адміністратора. Саме Адміністратор укладає контракти, виплачує пенсії, опікується учасниками і вкладниками. Наразі, Адміністратори майже не мають своїх представництв в різних містах України, тому спілкування, в тому числі, укладання контрактів, найчастіше відбувається на відстані, за допомогою поштового зв’язку і електронної пошти.

На останок, ще раз хочу підкреслити наступне. НПФ – особлива фінансова установа і не потребує ретельного вивчення до початку співпраці з нею. Тим більш, нема сенсу довго вагатись з вибором конкретного НПФ, бо у нас завжди є право його змінити, і цей механізм реально діє.

Починати треба не з теорії, а з практики. Відкриваємо пенсійний рахунок (можна – 2-3-4 в різних НПФ), вносимо до нього будь-яку суму і спостерігаємо за процесом, порівнюючи фонди між собою. Одночасно, вивчаємо теоретичну частину, — хоча б по матеріалам сайту «Пенсійний капітал»: pensioneriya.blogspot.com/. Можливість ставити мені нові питання, теж залишається.