Проблему так і не вирішили.

Як мені пояснить банк що в мене по всих рахунках навіть на заблокованих рахунках стоїть — 7493грн.
Карту зарплатну поміняли і на тій карті стоїть теж -7493грн. Вона ж вже закрита.
Інша карта теж мій комфорт закрили давно, і о диво і на ній стоїть теж -7493грн?
І до речі дайте відповідь на ось це!!!

Так, в період з 26 листопада 2014 року (з моменту прийняття постанови КМУ №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів») і до 22 лютого 2017 року (до моменту визнання судом незаконною та нечинною вищезазначеної постанови КМУ №662, зокрема в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин») нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржник прострочив графік погашення. В такому випадку, для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, на сьогоднішній день вчинення виконавчого напису можливе ЛИШЕ на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, але, не зважаючи на це, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально НЕ посвідчені.

Разом з цим це не єдине порушення з боку нотаріусів при вчиненні виконавчих написів. Досить часто нотаріуси вчиняють виконавчі написи, не перевіряючи безспірність заборгованості, або з пропуском строків звернення, що також є грубим порушенням закону.

Тепер давайте проаналізуємо дії приватних виконавців, а саме — які порушення закону вони допускають під час відкриття виконавчого провадження, та як ігнорують конституційні права людини.

Хочу зауважити про те, що мова йде саме про приватних, а не державних виконавців.

Приватні ж виконавці проявили не аби яку винахідливість і наполегливо взялися захищати інтереси фінансових установ (банків), відкриваючи виконавче провадження НЕ за місцем проживання боржника, а за місцем знаходження стягувача (банку, фінансової установи)?!

Разом з тим, порушення закону в своїх діях виконавці не вбачають, а відкриття провадження за місцезнаходженням фінансової установи вони пояснюють тим, що місце знаходження майна боржника (грошових коштів) – це є місце відкриття карткового рахунку, тобто місцезнаходження банку……. От як все просто……)

Отож, попри чітку вказівку закону про місце відкриття виконавчого провадження, єдиний державний реєстр судових рішень стрімко поповнюється справами, в яких боржники оскаржують неправомірні дії приватних виконавців та намагаються через суд скасувати постави про відкриття виконавчого провадження, винесені з грубим порушення вказаної норми закону. Приклад судового рішення про визнання дій протиправними та скасування постанови приватного виконавця: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85956897
Далі поговоримо про арешт зарплатних коштів в рамках виконавчого провадження.

Згідно з положеннями статті 68 ЗУ Про виконавче провадження, стягнення на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності в нього коштів на рахунках, відсутності чи недостатності майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату. Тобто, жодного арешту коштів на рахунку в банку Закон не передбачає, коли ми говоримо про зарплату боржника.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 128 КЗпП України, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України – 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю». Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29.01.2020 у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.

Згідно з частиною третьою статі 52 Закону Про виконавче провадження, не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на спец. рахунку, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання. А в разі, якщо арешт все-таки накладений, то виконавець, отримавши документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, зобов’язаний зняти арешт з коштів боржника.

Таким чином, згадані вище законодавчі норми дають чітке розуміння того, що існує пряма заборона арештовувати зарплатні кошти, окрім того, законодавець дає покрокову детальну інструкцію, як діяти виконавцю, маючи справу з зарплатними коштами боржника.