Маємо те, що маємо

Загалом зобов’язання банків перед клієнтами в Україні в іноземній валюті складають 17,4 млрд. доларів США, і, в тому числі, на вимогу 6,4 млрд. доларів США.

І це в той час, як «Приватбанк просит держателей еврооблигаций-2015 на 200 млн долларов отсрочить на 2 месяца их погашение».

http://www.epravda.com.ua/rus/news/2015/07/31/553323/

Фрагмент по групі I:

В групі I зобов’язань на вимогу всього 4 751 277 тис. доларів, з них Приватбанк має зобов’язань на вимогу 719 261 тис. доларів. Але Ощадбанк, Укрексімбанк і Укргазбанк (державні банки) теж мають чималі зобов’язання в іноземній валюті: на вимогу юридичних осіб практично 2 млрд. доларів і на вимогу фізичних ще 167 млн. доларів. Загалом (на вимогу) 2,17 млрд. доларів. І це робить ситуацію вкрай цікавою. Якщо очікуваний дефолт налякає цих осіб і вони спробують забрати валюту на вимогу, то, напевне, її не отримають. Бо її просто немає. Це і є та небезпека, яка більша небезпеки державного дефолту. Це – корпоративний дефолт. І він не за горами, як і державний.

Погляньте на структуру короткострокового зовнішнього боргу України за залишковим терміном погашення. І ви зрозумієте, що зовнішній борг сектору державного управління значно менший супроти зовнішніх боргів інших депозитних корпорацій. А це всі банки, окрім центрального (НБУ). І більший в півтора рази. Але справжня катастрофа – це борг інших секторів. А це корпорації, фірми, підприємства України. І ця проблема майже в 5 разів перевищує проблему державного боргу. А ще міжфірмові борги, що включають обсяги кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств з прямими інвестиціями по відношенню до прямих інвесторів-нерезидентів і короткострокові торгові кредити прямого інвестора починаючи з 2012 року. І ця проблема менша від державної лише на 25%. І загальний обсяг проблеми складає 55,505 млрд. доларів. А оскільки відсотки по короткостроковому боргу тут не враховані, то проблема зростає ще й на відсотки. І це не менше 5 млрд. доларів США. Про складність проблеми нестачі валюти свідчить катастрофічний стан вітчизняної енергетики. Та й найбільші банки країни не стали б ризикувати своєю репутацією через якихось 200 млн. доларів. Але маємо те, що маємо. А маємо, всього на всього, – нічого.