VictorS
VictorS
Зарегистрирован:
14 ноября 2012

Последний раз был на сайте:
21 сентября 2017 в 05:58
Просмотров профиля:
Сегодня: 37
Всего: 112083
Подписчики (431):
Alik2017
Alik2017
Adament
Adament
83897534
Dmitriy Pankov
Ukraine, Odessa/Yuzhny
Balamut999
Balamut999
zvezdaliza
zvezdaliza
SAndreyS
SAndreyS
Днепропетровск
Zxcv1978
Zxcv1978
Letos
Letos
32 года
Allin
Allin
38 лет
e2601
e2601
Харьков
Banderlog
Banderlog
Чернівці
viktor0671716
Виктор 7+1
Вмнница
все подписчики

VictorS - блог

RSS блога
Блог
Комментарии
Валютный форум
Отзывы
Горячая линия

Краще відразу повіситися та й все, але, то ваше діло, з мого боку можу тільки допомогти милом і мотузкою

20 сентября 2017, 11:58   + 15 голосов Написать комментарий

Саме так один блогер прокоментував мою логіку, точніше ось цю табличку:

І добавив: «Ситуація в економіці плачевна, однак стабілізувалася.
Вихід на євро ринки приносить свої девіденти. Хоч спочатку казали, що нереально буде перекваліфікуватися з рф на ЄС. Однак, маємо те що маємо.
Далі, програма МВФ, ЄБРР та інших організацій + план Маршала для України рано чи пізно дадуть результати. Чи ви хотіли 23 роки на голці в рф, майже 4 роки війни з рф, і щоб «Гоппа ми в Європі і в нас все добре» — так не буває. Хоча якщо любите популістів, то вам підійде.
Набратися терпіння і все в нас вийде.
Слава Україні»

Що це за тип характеризують його комментарі:

У нас все вийде, ну-ну...

Ось конкретні результати життя в борг. Ви тільки вдумайтесь — крива тяжкості боргового обслуговування короткострокового боргу сектору держаного управління падає вже 5 кварталів поспіль і упала від 133,7% до 49,8%.

Оце досягнення, оце результат! А що буде далі? Я скажу. Тіло боргу доведеться сплачувати все більше і більше, а відсотки будуть падати у відносному вимірі,

бо суттєво зростатиме база порівняння, проте зростатимуть в абсолютному вимірі. За ці 6 кварталів сплатили по статті «Основна сума боргу» трохи менше 30 млрд. доларів, а по статті «Відсоткові платежі» трохи менше 3 млрд. Саме стільки, скільки влада запозичила зовсім нещодавно — 3 мдрд. на 15 років під 7, 375% річних. Навіть «Таджикистан (7,125%) и Ирак (6,75%)» платять менше.

 

Нас обікрали на 16%: річна інфляція вже перевищила прогноз Нацбанку

19 сентября 2017, 9:46   + 37 голосов 1 комментарий

19 Вересня 2017 09:17

ridna.in.ua

Упродовж останніх тижнів українці, відвідуючи магазини, ринки, починають занурюватися у стан перманентного шоку.

Ціни зростають на очах і часто всупереч навіть елементарній логіці.

Як, скажімо, різке подорожчання бахчевих у пік сезону, молочної продукції влітку, коли вона зазвичай дешевшає, яєць, м’яса, городини…

Наслідками може стати значне підвищення річної інфляції у 2017 році. Можливо, навіть у рази від запланованої. Що впливатиме на курс гривні.

І всі ці події є яскравим свідченням факту, що Національний банк, який головним своїм завданням декларував таргетування інфляції, знову не впорався із викликами.

Як це було, коли НБУ намагався рятувати гривню… Ну а іншого органу, який би міг не лише констатувати, а й впливати на ситуацію, у нас немає.

НБУ: винні аграрії, бо багато продають на експорт

Річна інфляція у серпні 2017 року — у порівнянні з серпнем минулого року — прискорилася до 16,2%. Ще місяць тому, у липні, цей показник становив 15,9%.

Наразі — хоча річна інфляція упродовж одного місяця є лише умовним показником — ми маємо зростання цього показника майже вдвічі від прогнозованого НБУ.

Як відомо, Національний банк встановив так званий інфляційний таргет на рівні 8% плюс-мінус два відсоткові пункти. Уряд скоригував цей показник до 11,2%. Реальність, як на сьогоднішній день, виявилася суттєво сумнішою.

Статистика подає складові зміни цін, які впливають на інфляцію в Україні. Найбільше — на 18% — подорожчали яйця, на 1,1%-4% — м’ясопродукти і сало, молочна продукція, рис, хліб, масло.

На 1,4% подорожчали алкогольні напої і тютюнові вироби. Головним чином через підняття цін на цигарки на 2,5%.

Деякі продукти, на думку працівників Держстату, подешевшали. Найбільше — на 21,5% — подешевшали овочі. На 0,4%-5,7% знизилися ціни на фрукти, продукти із зернових, рибу.

Завдяки цьому в серпні ми отримали хоча й мінімальну, але таки місячну дефляцію 0,1%.

Промислові товари у серпні подорожчали. Ціни на одяг і взуття піднялися на 2,4%. На 0,3% здорожчали послуги ЖКГ.

Найбільші винуватці тут — тарифи на водопостачання і каналізацію: 1,7% та 1,6%, відповідно. На 0,8% подорожчав транспорт.

Національний банк України, який свого часу заявив, що надалі він не буде підтримувати гривню і всю свою міць, зусилля, старання покладе на таргетування інфляції, у критичній ситуації віртуозно розвів руками. І прокоментував щось на кшталт «Ну а ми тут що?..».

«Фактична інфляція у річному вимірі перевищила траєкторію прогнозу Національного банку, опубліковану в інфляційному звіті за липень 2017 року, — чесно зізнався у своєму провалі відповідальний за фактичне знецінення гривні. — Це насамперед зумовлено високими темпами росту цін на продукти харчування через подальше відображення факторів iз боку пропозиції: несприятливі погодні умови, значні обсяги експорту».

Легким порухом руки ваші гроші перетворюються…

Що таке річна інфляція 16%, дуже доступно пояснив економіст Олексій Кущ.

«Візьмемо мінімальну заробітну плату 3200 грн. Після сплати всіх податків отримуємо на руки 2500 грн. У випадку річної інфляції 16% ми отримаємо у реальних цінах 2100 грн.», — написав він.

Якою ж саме буде інфляція в Україні за підсумками 2017 року, — наразі є великою інтригою.

У рівень 11,2%, який озвучив міністр економіки Степан Кубів, не вірить практично ніхто з вітчизняних економістів. І називають більші цифри. Іноді — значно більші.

На думку експерта Олексія Плотнікова, до кінця року можна очікувати 12% знецінення гривні. Такої ж думки виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

«Прогнозного показника у 8% досягти не вдасться, це ми вже бачимо за результатами першого кварталу, — каже він. — Очевидно, що рівень інфляції буде двозначним. Я вважаю, що він коливатиметься на рівні 12% плюс-мінус два відсотки. Можливо, дійде до 14%».

Аналітик Всеволод Степанюк стверджує, що буде не менше 20%.

«Зростання економіки немає, у цьому році падіння промисловості, і це інфляційні гроші, — каже він. — Враховуючи непрямі параметри, матимемо не менше 20%, а ніяк не 11%-12%, як кажуть, і вже точно не 9%, як було записано у бюджеті».

На його думку, на рівень інфляції також тисне дефіцит Пенсійного фонду.

«Пенсійний фонд залишається дефіцитним, хоча такий його стан суперечить Кон­ституції», — продовжує експерт.

Скептично оцінює наші перспективи і Олексій Кущ.

«Цього літа з дефляцією, яка могли би «збити» рівень річної інфляції, не склалося. Тому тільки чудо у вигляді необлікованих запасів державного резерву, які мільйонами тонн хлинуть на ринок у вигляді м’яса, масла, хліба, овочів і фруктів, заганяючи ціни на них нижче плінтуса, дозволить утримати індекс споживчих цін на рівні 15%-16%. Якщо серйозно, то чуда не буде», — переконаний він.

Така доволі суттєва інфляція — це додатковий тиск на курс гривні, яка вже і без того перебуває у непростій ситуації, враховуючи негативне сальдо зовнішньої торгівлі і наші напрочуд аморфні перспективи поліпшити цю ситуацію.

За практикою, вслід за підняттям продовольчих цін, неодмінно зростуть промислові. Через 5-6 місяців.

«Якщо світові ринки зростають, а національна валюта не укріплюється, промислова інфляція також зростатиме», — пояснює Олексій Кущ.

Хто допоможе НБУ?

Влада в особі Національного банку, який голосно взяв на себе відповідальність за інфляцію у державі, фактично нічого не робить.

Не укріпляє гривню, аби запобігти промисловій інфляції, хоча влітку могла це зробити. Як, до речі, вчиняє Росія, що має такий же сировинний характер економіки.

«Відтак, модель інфляційного таргетування, що її пропагує Нацбанк, в українських реаліях перетворюється на найбільший блеф в історії монетарної теорії останніх п’ятдесяти років, — резюмує Кущ. — У бівалютній економіці, де ціни на базові активи, експортну сировину й імпортовані енергоресурси, навіть на кам’яне вугілля, формуються у доларі, таргетувати динаміку цін без контролю обмінного курсу неможливо».

Адже, на його думку, інфляцію спричиняє не зростання платоспроможного попиту, а зростання затрат виробництва, спричинене або зростанням цін на сировину, або девальвацією національної валюти. Або двома факторами…

Тож у сухому залишку маємо Національний банк, який взявся вирішувати проблему, але знову обрав хибну тактику, і не маємо іншої структури, яка би могла захистити українців від знецінення їхніх грошей. А це — проблема, яка вимагає вирішення.

А ТИМ ЧАСОМ…

На ринок до Європи

У Страсбурзі під час засідання Європарламенту відбулося підписання Регламенту ЄС про надання Україні торговельних преференцій терміном на три роки.

«Підписання завершує майже рік наполегливих зусиль наших європейських партнерів про надання нашій країні додаткових преференцій для важливих товарів українського аграрного і промислового експорту», — написав представник України в Європейському Союзі Микола Точицький.

Документ вступає у дію з 1 жовтня 2017 року. Щоправда, деякі додаткові преференції для аграрних товарів українського виробництва стануть можливими з 1 січня 2018 року.

Нові річні квоти становитимуть: 2,5 тис. тонн для меду, 3 тис. тонн для оброблених томатів, 65 тис. тонн для пшениці, 625 тис. тонн для кукурудзи, 325 тис. тонн для ячменю.

Утім навіть збільшені квоти є меншими, ніж раніше передбачала Єврокомісія. А деякі товари, як, наприклад, сечовина, з цього переліку вилучено.

Джерело: ridna.in.ua

 

Гройсман пугает «самоуничтожением» пенсионного фонда

16 сентября 2017, 17:13   + 100 голосов 13 комментариев

Премьер намекает Раде – «реформа или смерть!»

Picture

«Так жить нельзя!» Говорим мы себе во время очередного посещения базара, супермаркета или ТЦ. Взвешивая в руке кулёк с набором продуктом, сильно отощавшим за год. Да какое там за год – за неделю! Потому что все знают: индюки сегодня не дешевле свинины, яйца куриные в цену страусиных, картошка дороже моркови, а ценами на капусту фига с два похвастался бы незабываемый Всеукраинский Носитель Торжественных Ножниц Николай Кровосися, потому что… (Ругаться не будем).

Лучше внимательно вчитаемся в строчки и слова, сказанные нашим ещё одним, грозящим стать «незабываемым» премьер-министром Владимиром Гройсманом на заседании «круглого стола», посвящённом проведению пенсионной реформы.

А сказал он вот что: «Дефицит Пенсионного Фонда является достаточно угрожающим, поскольку именно 40% фонда являются этим дефицитом. А это 140 миллиардов гривен».

И добавил (на одном из телевизионных ток-шоу), что «Это – деньги, которых нет у Пенсионного фонда. Это означает единственное – через три-пять лет, может больше, Пенсионного фонда в Украине не будет, он самоуничтожится», – сказал премьер.

Вот такие «свеженькие» новости из… из «оттуда». Сверху, в смысле. После таких заявлений наших руководителей возникает сразу тьма вопросов, из которых самый-самый «неслышимый»: «А каким, пардон, хреном, за два года эта финансовая дыра превратилась практически – в «чёрную» сродни космической?» И нас всех, кстати, вместе (вместе, вместе!) с нашими ненаглядными «правителями» всё глубже подтягивает к «горизонту событий» у этой самой дыры, за которым, как предполагают физики, начинается либо распад «подтянутого» объекта на субатомные частицы, либо переход в иные Вселенные, что, кстати, может, и не так уж плохо, но неизвестность страшит, как правило, больше всего.

Так что – не надо нам в иные Вселенные, нам и в этой предстоит разобраться кое с кем…

Вопрос «неслышимый» потому, что нам на него ник то не отвечает. Дефицит Пенсионного Фонда в последние годы надулся, будто воздушный шарик. Его разные эксперты связывают, кто с игрищами пани Гонтаревой с национальной валютой, кто с войной на Донбассе, кто с банальным воровством и выводом денег Фонда пока что непонятно, куда… (Последнее, пожалуй, весьма близко в истине). На самом же деле…

Следствие покажет.

Но вот сегодня, в преддверии голосования в Верховной Раде за документ, который громко называют «Пенсионной реформой», заявлять, что, мол, смотрите, как у нас всё хреново, ребята, если, стало быть, не проголосуете за наше «законодательное изобретение», то… Прямо-таки кирдык будет Пенсионному Фонду, а значит…

А что – «значит»?

А ничего не значит. Знаете, почему? Потому что ЭТОЙ власти предстоит пытаться участвовать в выборах. Любых. Президентских, парламентских… А пока что с выборами туговато. Территориальные выборы, те самые, которые ближе всего к народу, мало освещаются в СМИ, поскольку проиграны вчистую сегодняшними парламентскими «правящими коалициантами». Может, поэтому и сама распиаренная идея «территориальной реформы» как-то тухло и нехотя реализуется в стране…

Но мы о пенсиях. Которым вот-вот «кирдык», потому что «дыра». Которую сотворили… Ладно, потом. Но пенсии – это как раз и есть та категория социальных выплат государства, посягнуть на которые НЕ ИМЕЕТ права ни одно правительство. Даже если оно окажется «на горизонте событий». И это прекрасно понимают (хотя уже появляются сомнения) наши руководители, и поэтому ничего страшного с Пенсионным Фондом произойти не может. С теми, кто его опустошил – может.

Майдан показал…

Ну. А пенсии… Мы не будем ничего говорить о среднем уровне этих самых пенсий. Он тосклив. По данным на июнь 2017 года в Киеве она составляла 2408 гривен, в Тернопольской области – 1560 гривен. (Донецкая область, кстати, на 2-м месте: 2102.)

В среднем по Украине – 1828 гривен.

В ноябре 2016 года член общественного совета при Пенсионном Фонде Марианна Онуфрик обещала в 2017 году среднюю пенсию в 2001 гривен. Пока что, как видим, эта цифра недостижима.

Но, может, после обещанного Владимиром Гройсманом, Андреем Ревой и компанией всё состоится, и средняя пенсия таки достигнет 2001 гривны? Но тогда получается какая-то нескладуха. Потому что, если суммировать все заявления наших «пенсионных реформаторов» в течение целого года, то в среднем она должна повыситься на 500, 600, а то и больше гривен. Но тогда сегодняшние 1828 гривен, да плюс хотя бы 500, получается – больше 2001 (как точно!) гривны средней пенсии, обещанной представителем Пенсионного Фонда год назад!

Ну, и где тут… Собака порылась, как говаривал один наш «первый и последний» президент СССР?

Пока всё идёт нормально. В смысле, вот-вот парламент начнёт голосовать за «пенсионную реформу». Которую таковой назвать трудно, поскольку до сих пор наиболее обсуждаемая и рекламируемая её часть – «повышение пенсий для миллионов граждан».

Но, если говорить «языком социальных работников», то это всего лишь – «индексация пенсий».

Запоздавшая на… много лет. В том числе и на три года при ныне действующем правительстве.

… «Горизонт событий» таки приближается.

Иван ЕЛИСТРАТОВ

Не, ну действительно, если среднюю пенсию-2017

которой соответствует дыра в 141 млрд. грн., да увеличить на цельных 500 грн., то получится 2386,78 грн. Это ж какая дыра получится? Это уже будет не дыра, а дырища. Но с другой стороны МВФ требует и, если пенсии увеличат, то МВФ денег не даст, а если пенсии не увеличить, то тогда замаячит Майдан. Цугцванг какой-то. Кому-то смерть, не зря Гройсман пугает.

 

Знов за рибу гроші…

16 сентября 2017, 16:30   + 40 голосов 2 комментария

КАПРИЗНЫЙ МВФ: ПЯТЫЙ ТРАНШ, ЧЕТВЕРТЫЙ ПЕРЕСМОТР, ТРИ УСЛОВИЯ

Удастся ли нашим чиновным врунишкам объегорить ушлых финансистов Фонда?

Picture

Удастся, не удастся нашим чиновникам «объехать на кривой кобыле» много чего повидавших на своём веку финансистов международной кредитной организации, мы не знаем. Наша «кредитная история» в свете совсем недавней, два года назад, реструктуризации внешних долгов выглядит подозрительной, коррупционные скандалы если и не разгулялись, как ожидалось, то всё равно – «нависли». И всё-таки, если честно, хорошо бы, чтобы удалось. Нет, не потому, что мы такие гнусные и безморальные попрошайки, а потому, что стране действительно сегодня надо как-то «поддержать штаны».

Не только потому, что – война. А ещё и потому, что, наобещав стремительных и бесповоротных реформ, постмайданная, объявившая себя «самой демократичной и профессиональной» власть, осмотревшись, обнаружила, что эти реформы весьма и весьма невыгодны в первую очередь – представителям этой самой «власти». Потому что ни один Майдан и даже, оказывается, война не в силах моментально нейтрализовать «хватательный» рефлекс. Вот и началось… Все антикоррупционные структуры были созданы именно под давлением то МВФ («денег не дадим»), то ЕС («пошлём подальше»).

Но и создав эти самые структуры, власть не сильно торопится допустить их к работе.

Потому что это значит – допустить их к собственному телу…

Именно поэтому с таким перепуганным визгом и зубовным скрежетом проистекают в обществе процессы, которые, строго говоря, можно назвать «выполнением требований Международного Валютного Фонда», а на самом деле – приведением в порядок всей системы финансово-экономических отношений в стране. И, наверное, к этому определению можно сегодня добавить ещё одно словосочетание: «политико-финансовых отношений».

Но, как бы там ни было, наш мезальянс с МВФ продолжается.

МВФ очень тяжело расстаётся с деньгами. Но это не потому, что он – скряга. А потому, что на протяжении всей своей истории существования он повидал всякое, не будем вдаваться в эту историю. Заметим только, что самые тяжёлые поражения, которые потерпел МВФ, были в странах, где происходила стрельба, где «кипели» народные массы. Где сегодня ты договариваешься с приличным вроде бы, «законно избранным президентом», а завтра этого президента сметает к чёртовой бабушке разъярённая народная масса, или офигевшие от безделия на госпайке генералы… И в стране опять – стрельба, разруха, и уже не с кого спросить должок…

Мы не такие? Дай-то Бог. Но у нас есть значительная часть вышеперечисленного: и стрельба, и разруха на Востоке… Разве что «обиженных генералов» пока не просматривается (тьфу, тьфу, тьфу, чтоб не сглазить…) Поэтому, если, например, взглянуть на инфографику, отражающую уровень инвестиционных поступлений за последние два года, то мы можем там обнаружить тухлую, «пикирующую» в районе «нуля» кривую, имеющую стремительные всплески только в те дни, когда в страну приходил транш МВФ…

Потому что – страшно им, инвесторам. Они-то думают, что у нас тут и в самом деле какое-нибудь Сомали или Руанда… Но к сожалению, у нас только пенсии сомалийские. А общий вид народа и настрой – вполне европейские, только распорядиться этим «добром» толком никто не может.

Да, так вот о пенсиях… У нас много тут разговоров про пенсионную реформу, и ругани много, и вроде бы как висит она «на волоске» в парламенте, но об этом как-то в другой раз. Но оказалось внезапно, что без неё, этой самой реформы, и в самом деле – никак!

Потому что подоспело время выделения Украине 5-го транша от МВФ, и оказалось, что для его получения нам нужно сделать совсем немного. Что именно – огласил на своём брифинге в Нью-Йорке директор по коммуникациям МВФ Джерри Райс: «По поводу четвертого пересмотра (который предшествует выделению пятого транша) — мы ожидаем, что он будет возможен после того, как законодательство, необходимое для пересмотра, будет принято. Ключевые вопросы — пенсионная реформа, шаги по ускорению приватизации, конкретные результаты в борьбе с коррупцией. Они станут ключом для того, чтобы программа продолжилась».

Вот и все дела… Как говорят в народе: «Знов за рибу гроші…»

Можем коротенько пробежаться, освежить в памяти все три позиции, чтобы понять: а возможно ли?

Пункт первый: пенсионная реформа. Вот казалось бы: а чего это МВФ так озаботился нашими пенсионерами? Ему-то, богатенькому, какое дело? А такое. Про дыру в нашем пенсионном фонде мощностью в 140 миллиардов гривен МВФ знал наверняка раньше нас. И, поскольку там сидят совсем не сельские счетоводы, (пусть они не обижаются), они прекрасно понимали, что такие «дыры» можно закрыть только за счёт Госбюджета. А для МВФ важнее всего макроэкономическая стабильность в стране, баланс доходов-расходов, низкая инфляция, которая не влияет на этот самый баланс.

Вопрос типа «а как это за три года вдруг образовалась такая, извините, «дыра?» никого, кроме нас, не волнует. Мы получим ответ попозже, следователи разберутся. А вот пенсионную реформу внедрять нужно. Какую? Опять наш вопрос. Можно для «отмазки» там, в парламенте что-то там «принять поутру». Совсем по чуть-чуть… Что, видимо, и будет сделано, поскольку… (читайте выше).

Что там у нас вторым пунктом? О! Приватизация.

Очень сложный вопрос. Даже опасный, если вспомнить судьбу некоторых руководителей Фонда Госимущества: Чечетов, Семенюк… И всё жестче схватки вокруг остатков (или останков?) этого самого государственного имущества, и практически перестали поступать в госбюджет деньги от его продажи в частные руки. Частные руки очень часто оказываются «нечестными», приватизированные предприятия превращаются после изнурительной эксплуатации в груды металла…

Сегодня руководит нашим Фондом государственного имущества некто Виталий Трубаров. В последние несколько дней замечен практически на всех основных телеканалах страны. Говорит о ярких планах «на будущее». Хвастается «замечательным сайтом ФГИ», недавно созданным. Говорит модные слова о «прозрачности операций по приватизации». Красиво говорит. Правда, сам-то господин Трубаров приехал в Киев «про призыву» Партии Регионов в 2010 году, и сразу на приличную должность заместителя начальника киевского регионального отделения ФГИ. Прибыл, естественно, из Донецка, где был тоже «замом» в районной налоговой инспекции.

Вам всё понятно?

А Кабинет Министров «воткнул» в Госбюджет-2018 цифру «22». Это столько миллиардов денег должно поступить от приватизации госимущества в будущем году. Если учесть, что уже два года планировалось по 17 миллиардов, а получался – шиш, то и тут сомнения большие берут. Тем более, что вот в августе были проведены аукционы, на которых компании Рината Ахметова Ornex были проданы блокпакеты пяти энергогенерирующих и энергоснабжающих компаний на сумму 3 миллиарда гривен. Ещё на три пакета покупателей не нашлось…

Как будет в 2018 году? А чёрт его знает. Может, опять, кроме Ахметова, некому «скупаться» будет.

Какой от этого «гешефт» поимеет МВФ? Да кто ж его знает…

Ну, а уж «конкретные результаты от борьбы с коррупцией»…

В этом месте можем тихо всплакнуть.

И подождать этих самых «результатов».

Ну что, уважаемый читатель…

Дадут нам денег?

Иван ЕЛИСТРАТОВ

 

Банки гонят ставки по валютным вкладам вверх

16 сентября 2017, 16:21   + 73 голоса 12 комментариев

http://veroyatno.com.ua/economics/banki-gonyat-stavki-po-valyutny-m-vkladam-vverh/

Точно так банк Надра в 2008-м накануне перед крахом поднял ставки по депозитам и даже на карточном счету было 18% (по памяти) годовых по гривне. И как ты не называй процесс — отскоком, или «корректировкой», но суть та же. Нужно помнить прошлое.

 

Коментуючи В. Пинзеника

16 сентября 2017, 13:29   + 15 голосов 8 комментариев

Видатний український економіст Віктор Пинзеник наче відро холодної води вилив на завзятих політиканів, котрі волають з екранів телевізорів про начебто надзвичайні здобутки в економіці.

  1. «Ключові сектори пішли в мінус. Але і торгівельний плюс не радує. Звідки може бути ріст, якщо промисловість і село з мінусом? Тільки за рахунок імпорту.» Падіння промисловості за 7 місяців 2017 – 20%, з чого випливає негативний висновок про ріст ВВП. 3%, скоріше всього, знову не буде. Більш реальний 1%, що практично є нулем.
  2. «Тому без інвестицій сподіватися на стрімкий прорив (а нам треба мати темпи 6, 7, 8 і навіть 10% економічного росту щороку!) неможливо.»

Віктор Пинзеник не назвав жодної цифри по ПІІ, тому скористався даними нижче – інвестиції якось не вражають, точніше, їх майже немає – Прориву не буде – «Тенденцію до уповільнення і так невисоких темпів економіки України цього року відзначають усі. Про це йдеться в урядовому проекті бюджету, днями Національний банк знизив прогноз зростання ВВП.»

3. — Чи дасть Європа українцям те, що їм влили у вуха? В Україні середня зарплата близько 150 євро, в Європі – 1000 євро, в Ізраїлі – 1 500 доларів, і при цьому ціни на основні продукти харчування та товари практично однакові. «— Ніхто нам цього не дасть. З якого це дива європейські громадяни мають нас годувати? Дати можемо тільки ми самі собі. Наша економіка за підсумками 2016 року виробляє 4 700 гривень продукції на одну людину (в місяць це 180 доларів, в рік – 2 150). Ми хочемо рівнятися на зарплати у США, Канаді? Скільки там виробляється продукції на душу населення? У США рівень номінального ВВП на душу населення становить 57 436 доларів у рік (4 786 у місяць), в Канаді – 42 210 (3 520) доларів. То потрібно зрозуміти беззаперечну істину: не можна спожити те, чого немає.»

4. «— Найбільша проблема для бізнесу – неможливість прогнозування. Торік інфляція планувалася на рівні 8,5%. У промисловості підприємець по факту отримав підвищення цін на 27%.» НБУ вже збільшив прогноз інфляції на 2017 рік до 9,1%, а економісти вважають що реальна інфляція за рік складе 16%.

5. «Ми живемо в борг. Торік державний бюджет витратив на 200 мільярдів більше, ніж було зароблено. Нестачу покрили боргом. Тривале життя в борг привело вже до того, що зараз наша країна має борг майже два трильйони гривень. А до кінця року, згідно з бюджетом, який уряд подав на затвердження, його збираються збільшити ще на 400 мільярдів гривень.»

Очевидно, що ці витрати не враховують витрат у зв’язку з новими запозиченням в 2018 році, про які пише В. Пинзеник. А це ще 400 млрд. грн., що по курсу 30,1 грн/USD (курс розрахунку Міністерства фінансів на 2018 рік) складе ще 13 млрд. USD. Не враховані також і виплати по рішенню Високого суду Лондона по справі Януковича на 3 млрд. USD + відсотки і штрафні санкції.

6.

Таким чином, зростання доходів зведеного бюджету на 15% обумовлене лише зростанням цін і відповідною інфляцію та збільшенням надходжень за рахунок ПДВ та інших податків. Зважаючи на відсутність реального зростання ВВП це фактично означатиме інфляцію в 2018 році на рівні тих же 15%, в той час як уряд прогнозує лише 7%.

Бюджет зростання. file:///C:/Users/HP/Downloads/Budget_2018.pdf

 

Нехай щастить

14 сентября 2017, 16:00   + 71 голос Написать комментарий

Ватна свідомість: На що розраховують ті, хто їде в Україну з аусвайсами «Л-ДНР»

Останнім часом просто нашестя якесь «ватників», які приїздять в Україну з паспортами псевдореспублік

Depo.

14:00

Коли читаєш повідомлення з офіційних джерел на кшталт «прикордонники України затримали громадянина, коли він їм пред'явив „паспорт “ЛНР», виникає одне питання, що у цього «ЛНРівця» в голові. Що там повинно бути, щоб незворушно приїхати на КПВВ і дати в руки прикордонника цей аусвайс? На що така людина розраховує? Типу, на авось або на «і так прокатить»? Чи на гостинний прийом?

От серйозно, невже у них там такий інформаційний вакуум, що вони не в курсі, що в Україні «паспорти» і інші папірці «республік» недійсні, а людина, яка з ними попадеться підпадає під статтю, підлягає допиту і перевірці на зв'язки з незаконними збройними формуваннями?

І такі ж випадки не рідкість, останнім часом просто нашестя якесь. З цими аусвайсами їдуть і через КПВВ Донбасу, і через прикордонний пункт з анексованого Криму, і з Росії.

Минулого року взагалі позамежна була історія. Значить, мінометниця «ЛНР» воювала-воювала проти «укрів», в потім (вдумайтеся) поїхала з «ЛНР» через Росію в Україну, щоб вийти тут заміж, і надала прикордонникам «паспорт „ЛНР“ під час проходження прикордонного контролю.

При цьому вона пояснила, що український паспорт знищила її донька, яка також є активною прихильницею „русского міра“. Під час огляду правоохоронці вилучили у мінометниці посвідчення „народної дружини Луганщини“ та особистий металевий жетон „ВС Новороссії“.

Чесно, поки це все опишеш, вже можна мізки зламати, а у „новоросів“ жодних протиріч не виникає: стріляти в укропів, а потім одружитися за „укропськими законами“ на „фашистській“ території, але з паспортом „республіки“. Все нормально, так і має бути.

Те саме можна сказати і про бойовика „ДНР“ з позивним „Крутий“, який у лютому цього року їхав через КПВВ „Майорськ“ по пенсію на територію України. Теж ніяких протиріч у нього не виникало. А шо такого?

Ще один випадок, на контрольному пункті в'їзду-виїзду, що в Мар'їнці в квітні затримали жителя окупованої Макіївки з паспортом „ДНР“.

Пізніше „звільняти“ свого товариша приїхав друг — теж „громадянин ДНР“. Привіз він 100 доларів, щоб підкупити українських правоохоронців.

От що у людей в голові? Їхати на „фашиську територію“ з паспортом ворога цих „карателів“, пред'являти його, а потім сильно дивуватися затриманню і намагатися дати хабар „піндоськими“ грошима. Як таке в одну свідомість вмістити?

Ще приклад. Зовсім свіжий. 52-річна українка спочатку приїхала в анексований Крим з Росії з „паспортом “ДНР». На Росії ж ці аусвайси ніби як дійсні. Але потім вона прямувала з цим «паспортом» в Україну. І спокійно надала його для прикордонного контролю на КПВВ «Чонгар».

Але побила усі рекорди співробітниця телеканалу «ЛНР» з Луганська Юлія Чумакова. Тут Історія без паспорта «ЛНР», але все одно визначна.

Вирішила Чумакова стати ближче до «гейропи» і отримати український закордонний паспорт. При цьому вона знала, що знаходиться в базі «Миротворця», але все ж поїхала в український Старобільськ в міграційну службу подавати заявку.

Коли вже відправилася закордонний паспорт забирати, її затримав співробітник СБУ прямо на виході з установи. До речі, паспорт закордонний їй таки видали.

Співробітники СБУ доставили її у Сіверськодонецьк, цілих 6,5 годин допитували, але відпустили. Чумакова все одно сильно образилася на «кривавих фашистів» і пішла зі скаргою в «МГБ „ЛНР“, де розповіла, що при допиті вона бачила „великі папки кримінальних справ по керівництву ДТРК“.

У „Миротворці“ зазначено, що Чумакова — головний бухгалтер „ДТРК “ЛНР», проте у ЗМІ окупантів її чомусь називають журналісткою або екс-працівницею телеканалу. Найсмішніше, що дані на неї є і в базі Work.ua.

Виявляється, вона шукала роботу у Києві у 2014 році. Але щось пішло не так.

Юлія Чумакова — молода жінка, їй усього 35 років. Але це не заважає їй робити абсолютно суперечливі вчинки, які межують з нездоровим глуздом.

Тобто, отримати закордонний паспорт в українських «фашистів» і мати можливість подорожувати, у тому числі без візи у ЄС, це нормально. Але треба приїхати в Луганськ і піти жалітися в «МГБ» на «каратєлєй» з СБУ, які її відпустили.

Всіх цих людей об'єднує те, що вони колаборанти, але якісь неправильні, з множинними особистостями. Одна їх особистість визнає себе громадянином України, визнає Україну правовою державою і всі українські документи теж визнає чинними. Саме тому вони їдуть в Україну одружуватись та отримувати пенсію, закордонні паспорти.

Інші їх особистості погрузли в «русском мірє», де Україна взагалі не держава, і вони до неї ніякого стосунку не мають. Тому українців можна вбивати, можна гордо їхати до них з «паспортами „ДНР“ і „ЛНР“, можна скаржитися на них в „МГБ“.

 

Донбас — 15 тис. квадратних кілометрів солоних боліт, із зруйнованими трубопроводами, шосе і залізницями, неможливістю капітального будівництва і майже повною відсутністю власних джерел питної води

14 сентября 2017, 15:13   + 60 голосов 2 комментария

Як «зовнішнє управління» поклало шахти та екологію в «Л-ДНР»

Росії вдалося зробити те, що не під силу було нікому.

Ані перебудові останніх років СРСР, ані кризі 90-х, ані «бандерівській» українській владі це не вдалося. Усього за три роки окупації Донбасу російські «визволителі» остаточно вбили промисловість цього регіону.

Останній удар було нанесено протягом усього чотирьох місяців — з 1 березня, коли окупаційна влада «ЛНР» і «ДНР» ввела «зовнішнє управління» на підприємствах з українською юрисдикцією. До цього моменту населення багатьох міст і селищ, особливо віддалених від лінії фронту, взагалі не помітило змін, адже шахтарі та металурги так само отримували зарплату у гривнях.

Тепер, власне, відбулося те, про що попереджали ще у 2014 році проукраїнські жителі Донбасу, українські ЗМІ та експерти — підприємства, відрізані від України, втратили легітимність на міжнародному ринку і, як наслідок, втратили ринки збуту. Тепер вони нікому не потрібні, навіть Росії.

Так очікувано зруйнувався міф про те, що Донбас може сам себе прогодувати.

Найсмішніше спостерігати за реакцією на це колаборантів. Один з них — колишній український СБУшник Олександр Ходаковський — дуже обурений ситуацією.

«Скажіть мені, хто ці люди, які так прагнуть покласти Донбас?» — запитує він.

І справді, «а кто ето сдєлал?»

Хто ці «асвабадітєлі», які у 2014 році захопили владу в Донецьку? Хто брехав про самодостатність Донбасу, який годує усю Україну?

Російська інформагенція ІА REGNUM повідомляє, що з 1 липня 2017 року, «міністерство вугілля і енергетики „ДНР“ переводить підприємства вугільної галузі на дводенний робочий тиждень.

З 1 липня 2017 року всі підприємства ДП „Торезантрацит“ (в нього входять підприємства „Шахтарськантрацит“) і „Сніжнеантрацит“ переходять на дводенний робочий тиждень. Це шахти — »Лутугине«, «Прогрес», »Іловайська«, «Шахта Глибока», «Ударник», «Зоря», Центральна збагачувальна фабрика та інші», — розповіли в «Торезантрациті».

Зарплати робітників різко впадуть: «Тепер у нас вийде вісім виходів, замість 20 за місяць. Зарплати уріжуть більш ніж в два рази».

Більше того, 15 червня «ДНР» повністю зупинила роботу найбільшого вугільного підприємства — шахту «Комсомолець Донбасу» (Кіровське): «З 15 червня на „Комсомольці Донбасу“ до кінця місяця всі робочі відправлені в безкоштовні відпустки»

Джерело в прес-службі міністерства вугілля і енергетики «ДНР» підтвердило російському виданню «критичне становище у вугільній галузі республіки»: «Склади вугілля забиті. Немає ринку збуту. Вугілля нікуди поставляти». Там не змогли назвати терміни можливого вирішення ситуації у вугільній галузі: «Коли ситуація вирішиться ніхто не говорить, ніхто нічого не знає».

Ще у квітні гірники шахти імені Засядька, на якій окупаційна «влада» ввела «зовнішнє управління», відправлені в неоплачувану відпустку. У безкоштовну відпустку також відправили і шахтарів з іншого донецької шахти — їм. Скочинського.

Ситуація на горлівському підприємстві бізнесмена Дмитра Фірташа «Стирол» взагалі патова. Там усіх так звільнили від бандерівців, що замість зарплати видають робітникам дешеві продуктові набори.

А представники «ДНР» ще й на цьому піаряться. Ось Денис Пушилін позує під час вручення пакетів з печивом і макаронами.

У «братній республіці» ситуація така сама. Окупаційна влада закриває 11 шахт на підконтрольній «ЛНР» території Луганської області.

Зокрема повідомляється, що таке розпорядження прийшло на шахту «Ломоватська» — вугледобувне підприємство в місті Брянка. За часів України шахта входила в ДП «Первомайськвугілля».

А на шахті «Довжанська-Капітальна» на окупованій Луганщині замість того, аби видати шахтарям заборговані гроші, відкрили фотовиставку про «нє забудєм, нє простім».

Алчевський меткомбінат та коксохім давно зупинилися, а зарплату там не бачили з лютого.

Адміністрація з управління ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та первинна профспілкова організація підприємства, мабуть, навіть заздрять працівникам «Стиролу». Їм хоча б дісталися продукти, а робітникам цього заводу взагалі нічого.

От профссоюз і просить федерацію профсоюзів «ЛНР» розглянути можливість виділення продуктових наборів в кількості 1545 штук для працівників заводу, які залишилися без засобів на існування.

У ХХІ столітті люди просять прислати їм їжу!

На завершення усіх цих наслідків «звільнення від хунти» — смертельний бонус, який вплине не тільки на увесь Донбас, але і на усю Україну та західні і північні райони Росії.

У Єнакієвому закриті шахти Полтавська та Єнакієвська підтопилися так, що вода з них по перетокам перетікає на шахту «Юнком». Як відомо, на цій шахті 16 вересня 1979 року радянська влада вчинила підземний ядерний вибух потужністю 0,3 кт в тротиловому еквіваленті на глибині 903 метрів. Мета вибуху — зниження напруги в гірському масиві, що в кінцевому рахунку повинно було підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів.

Цю мету досягнено не було, а наслідки, як зрозуміло, фатальні. Цей вибух отримав назву «об'єкт Кліваж». Точні дані про величину заряду і глибину його закладення залишаються секретними.

Якщо вода з підтоплених шахт досягне об'єкту «Кліваж» непереливки буде усім і це розуміють мешканці міста Южнокомунарськ окупованої Донецької області, де відбулися збори громадян.

Керівник ініціативної групи мешканців, який не назвав свого імені, зазначив, що Єнакієвська та Полтавська шахта підтопилися так, що вода з них по перетокам перетікає на «Юнком».

«І через 2-3 місяці ми вже не зможемо нашими насосами її зупинити… Вода буде підніматися 9 місяців до відмітки 400, потім буде вище підніматися. І поверхневими насосами її не викачаєш. що там з цією водою — невідомо, наскільки вона заражена радіацією, але коли вода з шахти вийде на поверхню заражене буде усе, річка Біла заразить Булавінку, Булавінка — Донець, Донець — Дніпро, а Дніпро вже і Чорне море», — сказав він.

Раніше Газета.ру навела думку «низки експертів — інженерів, гірників і екологів», що в середньостроковій перспективі «Донбас з високою часткою ймовірності стане зоною техногенного лиха».

«Це буде 15 тис. квадратних кілометрів солоних боліт, із зруйнованими трубопроводами, шосе і залізницями, неможливістю капітального будівництва і майже повною відсутністю власних джерел питної води. Процес деградації буде супроводжуватися десятками локальних гідроударів, еквівалентних землетрусам в 3-4 бали, що тягнуть за собою руйнування комунікацій і будівель. При цьому справа може не обмежитися територією „Л-ДНР“ — існують серйозні транскордонні ризики для південного регіону Росії з центром у Ростові-на-Дону і спільного з Україною Азовського моря», — пише видання.

Воно вказує, що причина в неконтрольованому процесі зупинки вугільних шахт.

«В останні роки водовідлив (відкачка води) на виробках в Донбасі сильно скоротився, що привело до повсюдного підйому шахтних вод і затоплення нижніх гірських горизонтів. Брудна шахтна вода з великою кількістю солей вже зараз робить непридатними для пиття більшість резервних джерел води в області, а також надходить в Сіверський Донець», — пише газета.

У статті вказується на те, що у результаті просідання грунту під землю у шахтні виробки можуть провалитися бахатоповерхівки та інфраструктура міст.

«Крім просідання грунту і руйнування інфраструктури підйом шахтної води несе з собою інші — більш важкі ризики. Донбас виробляв до 80% токсичних відходів України, в ньому розташовується 4000 шкідливих технологічних виробництв. На території басейну знаходяться 1350 териконів, з яких 350 зараз горять. Під кожним з них ґрунтові води забруднені, і при підйомі шахтних вод ці ділянки стануть додатковим джерелом забруднення річок», — нагадує газета.

Це видання, яке, як і інші російські ЗМІ, радо роздмухувала тему «київської хунти», яка «бомбить мирних ополченців», тепер занепокоєне станом екології на Донбасі, адже це відлуння 2014 року у якості радіації і токсичних речовин дуже швидко дійде до російських областей. Саме час буде сказати: Спасібо, Россія!

 
 

Зыбучая пуповина

13 сентября 2017, 20:54   + 58 голосов 3 комментария

Почему Путин откроет крымский мост уже через полгода

Ему уготована участь агитационного плаката к выборам президента России в 2018 г.

Мост через Керченский пролив, получивший неофициальное название Крымский, россияне строят ударными темпами. В конце августа строители водрузили на опоры шеститысячетонную арку пролета железнодорожного моста длиной более 200 м. В этом месяце планируется установить еще одну арку — на автомобильную часть. Это переломный момент строительства, начатого в марте прошлого года. Предполагается, что автомобильное сообщение по мосту откроется в 2018 г., когда в России пройдут «выборы» Путина президентом.

Строительство моста, который через узкий Керченский пролив соединил бы полуостров Крым с Таманью, вынашивалось давно. Первыми попытались построить мост германские оккупационные войска во время Второй мировой — для снабжения своих войск на Кавказе. Однако не успели. Попытку продолжили в 1944 г. советские строители, но ледоход разрушил опоры моста.

После оглашения планов России построить Крымский мост многие именитые строители предупреждали, что ничего путного из этого не выйдет: в этом месте сложное геологическое строение морского дна и мощные — до 80 м — иловые отложения, на которые мост опереть невозможно. Похоже, что российским строителям удалось нащупать твердое дно, на которое они оперлись, водружая арку, но сколько простоит сооружение — вопрос по-прежнему открытый.

Ради строительства моста в России были остановлены многие проекты, о необходимости которых говорилось не один год. Например, жители Якутска долго ждали мост через реку Лена, и в масштабах РФ это было не такое уж грандиозное строительство — его стоимость составляла 50–65 млрд руб. Однако проект моста через Лену пришлось отложить в долгий ящик после того, как принялись строить мост в Крым, который обойдется российскому бюджету в сумму около 228 млрд руб., а на два моста у России сил уже не хватило. Даже премьер-министр России Дмитрий Медведев во время визита в Керчь признался, что российское правительство с трудом изыскивает деньги на строительство Керченского моста. А глава управления дорог Забайкалья Евгений Присташ заявил, что из-за Крымского моста пришлось заморозить практически все проекты по строительству новых дорог в России. Возникает резонный вопрос — насколько он необходим с практической точки зрения?

Россия думает, что мост станет пуповиной, которой она намертво привяжет к себе Крым. Однако как присоединение Крыма не имело никакого практического значения для России, кроме пропагандистского, так и строительство моста не поможет коренным образом улучшить положение крымчан.

Во-первых, снабжение Крыма осуществляется сегодня и без моста за счет работы паромной переправы. Во-вторых, на мост планировали «навесить» нитки электрического кабеля и газовой магистрали для стабильного снабжения полуострова энергией, но они были уложены по дну пролива еще раньше, не дожидаясь завершения строительства моста.

В-третьих, в Крыму на сегодня не такая уж мощная промышленность, которая нуждается в такой большой транспортной артерии — пропускная способность моста составляет до 40 тыс. автомобилей и 47 пар поездов в сутки. А россияне не собираются развивать промышленный потенциал полуострова.

Можно было бы сказать, что россиянам мост нужен для снабжения своей группировки войск на полуострове, но как военный объект мост очень уязвим по определению.

Россияне также надеялись, что Крымский мост поможет заполнить полуостров туристами, ведь основной доход крымчан ранее зиждился именно на неприхотливых туристах из Украины и России, не вкусивших более качественного и даже более дешевого сервиса в Турции и Египте.

Однако после аннексии заработать на туристах крымчанам стало очень сложно. О серьезном потоке украинских туристов в Крым говорить не приходится — сейчас он едва дотягивает до 5% от общего количества отдыхающий и расти не будет. Ведь для туриста безопасность — одно из непреложных условий отдыха, а какой украинец поедет в Крым, насмотревшись по телевизору сюжетов, как ФСБ пакует «диверсантов» и «подрывников» в шлепанцах. Даже белорусы не рискуют отправляться на полуостров.

Да и сами российские туристы, на волне патриотизма массово повалившие в Крым после аннексии, теперь туда не особо спешат. Даже российская пресса пишет, что в этом году туристический поток усох на треть от прошлогоднего. Если в 2016 г. приток туристов в Крыму был вызвал закрытием для россиян турецких курортов, то в этом году российские власти разрешили своим подданным ездить в Турцию, и они вместо Крыма туда и отправились. Единственные, кто стройными рядами едет в Крым, — бюджетники по спущенным сверху путевкам.

При этом для туриста отдых в Крыму после аннексии имеет больше минусов, чем плюсов. Во-первых, принимающие туристов крымчане после аннексии повысили цены на треть в расчете на более платежеспособных клиентов с российскими паспортами. Однако ничего хорошего из этого не вышло: Крым еще больше закрепился в сознании россиян как не самый дешевый курорт с плохим сервисом. Крымчане ведь привыкли зарабатывать в течение двух-трех летних месяцев в году, а в остальное время жить на заработанное. Хотя Крым хорош и весной, и зимой, и осенью, но при условии, что турист получит хороший сервис по приемлемой цене. Для создания полноценного круглогодичного сервиса нужны серьезные инвестиции, а какой дурак будет вкладывать в бизнес на отжатых территориях?

Еще один минус Крыма для туриста — транспортное сообщение. После того как полуостров в сознании россиян стал частью России, добраться туда стало намного сложнее. Для бюджетного туриста идеальным средством ранее была железная дорога, но поездом туда уже не доехать. А авиасообщение часто не по карману. Например, за полет в Крым длительностью 2,5 ч россиянин вынужден заплатить 15 тыс. руб., тогда как за полет в турецкую Анталию длительностью лишь на час больше — всего 13 тыс. руб. Путешествие же в Крым на автомобиле — удовольствие также сомнительное: для москвича дорога в объезд Украины стала в полтора раза длиннее, и даже Крымский мост тут не поможет.

Поэтому настоящее предназначение Крымского моста — как у пропагандистского плаката на 1 Мая: его рисуют впопыхах, чтобы пронести перед трибуной на демонстрации, а потом он мокнет под дождем где-нибудь на задворках. Такую же роль в свое время выполнила инфраструктура, построенная в Сочи к Олимпиаде 2014 г., — она показать «мощь» России в способности выбросить на ветер миллиарды рублей, пустить пыль в глаза, а после о ней тихонько забыли. Российский телевизор не кричит о сочинской недвижимости, которая теперь потихоньку разрушается и разворовывается. То же будет и с Крымским мостом — он должен символизировать интеграцию Крыма в Россию, и его образ будет обыгран в предвыборной кампании Путина. А что будет с мостом дальше — не так уж и важно.

Источник

На самом деле очень важно. Просто представьте — мост рухнет под натиском ледохода точно так, как рухнул мост построенный фашистами. После этого Путину останется только повеситься.

 
Страницы: 123456