Pavla

7 апреля 2015, 10:18

В так называемую «проевропейскую парламентскую коалицию», созданную в украинской Раде по итогам выборов в октябре 2014 года, входят пять фракций. И вот три из них практически синхронно вдруг озаботились созданием следственных комиссий. Речь идет о «Батькивщине» Юлии Тимошенко, «Радикальной партии» известного гея Олега Ляшко и «Самопомочи», работу которой дистанционно координирует львовский мэр Андрей Садовой. Причем, что характерно: предметом расследований комиссий является… коррупционная деятельность правительства Арсения Яценюка. Оказывается, премьер оказался очень плохим, морально нечистоплотный политиком. Ворует, паразит, деньги, покрывает финансовые махинации, заискивает перед олигархами, грабит население страны с помощью необоснованных тарифов. А ведь всего год прошел со времени «революции достоинства» (официальное название февральского переворота, которое ввел в обиход посол США в Украине Джеффри Пайетт). Теперь обо всем по порядку. Юлия Тимошенко, о которой многие уже подзабыли, ознакомилась с результатами относительно свежих социологических исследований (март месяц) и слегка взбодрилась. Оказывается, ее рейтинг стал постепенно расти: с четырех процентов (октябрь 2014 года) поднялся до семи. В результате «Батькивщина» опередила «радикалов» Ляшко, с которыми, в принципе, топчется в одной электоральной нише. И вот Тимошенко начала осторожно, можно даже сказать, нежно делать из Яценюка коррупционера и взяточника. Надо отметить, Юлия Владимировна знает в этом толк. Помнится, в 2005 году, аккурат после «оранжевой революции», она вынудила уйти в отставку секретаря Совета национальной безопасности и обороны Петра Порошенко. Причем обвинила его в коррупции. И сработало. В результате Порошенко почти десять лет не решался выйти на большую политическую сцену. Начала Юлия Владимировна как бы издалека: предложила сформировать следственную комиссию по вопросам необоснованного повышения правительством Яценюка тарифов для населения. Тимошенко прозрачно намекнула, что Кабинет министров искусственно завышает тарифы на газ, электричество, воду, и задала риторический вопрос: «Сеня, куда деньги деваются?» По ее словам, «Нефтегаз Украины», платежный баланс которого так активно спасает Яценюк, закачивая туда миллиарды гривен, — это сверхкоррупционная структура. Ее вообще надо упразднить, оставив две компании: одна занимается поставками энергоносителей, а вторая — их транспортировкой. Надо сказать, тема тарифов, которые как раз в очередной раз повысили в разы с апреля месяца, является настолько болезненной, что о ней никогда не говорят в выпусках новостей. Просто констатируют: ура, Европа стала ближе, тарифы повысились, МВФ даст денег. Может быть. Но даже конченые патриоты, получив очередные платежки, не кричат «Слава Украине!» и даже не прыгают. Они мгновенно переходят на язык русских террористов, то есть на мат. Сколько раз сам слышал. Так что Тимошенко очень удачно зашла в информационное поле со своей комиссией по тарифам. Олег Ляшко, который отличается повышенной чувствительностью к доминирующим в обществе настроениям (возможно, это каким-то образом связано с его нетрадиционной сексуальной ориентацией), тоже уловил новый тренд «Арсений — нехороший человек». Он предлагает расследовать преступную деятельность правительства по закупке Украиной электроэнергии и угля в Российской Федерации. Это, по местным меркам, тянет не просто на коррупцию, а на полноценную «зраду» (предательство). Логика следующая: под покровительством Яценюка Министерство топлива и энергетики Украины пошло на преступный сговор с «российскими террористами», которые обеспечили поставки угля и электричества. Вот ведь какие «террористы» пошли: вместо того, чтобы взрывать и убивать, поставляют электроэнергию, чтобы не произошло веерных отключений в абсолютно суверенной Украине. И, наконец, самое резонансное предложение — создать временную специальную комиссию по расследованию злоупотреблений в правительстве на сумму семь с половиной миллиардов гривен. Формально ее зарегистрировали бывший пресс-секретарь «Правого сектора» Борислав Береза (внефракционный) и депутат из «Оппозиционного блока» Вадим Рабинович. Да, Рабинович в оппозиции, что тут смешного? Это же Украина. Однако упомянутую инициативу крайне активно поддержали осторожные и пугливые представители «Самопомочи». В этой фракции вообще все непросто. Они там так берегут политическую невинность Андрея Садового, которого считают будущим президентом Украины, что постоянно мутят, оставаясь как бы в тени. Однако присоединились к увлекательному процессу плетения лаптей премьеру, поскольку понимают: надо вовремя уловить ветер перемен. Премьера больше всего пугает именно эта следственная комиссия. Он даже в выходные дал пространное интервью телеканалу «1+1», контролируемому Игорем Коломойским. Дескать, в Раде зреет заговор, направленный на свержение действующего правительства и раскол коалиции, а выдвинутые обвинения являются политически мотивированными. Насчет заговора Арсений действительно угадал. Уж больно интересен фактаж, который стал поводом для расследования правительственной коррупции. Премьер отстранил от должности главу Госфининспекции Николая Гордиенко, назначенного на должность по квоте… блока имени Петра Порошенко. Гордиенко не стал скулить, а неожиданно начал рубить правду-матку: дескать, все в Кабмине воры, вот коррупционные схемы, с помощью которых за полгода у страны украдено семь с половиной миллиардов гривен. Надо сказать, поведение крайне нетипичное для госчиновника. Факты и детали Гордиенко готов предоставить независимому органу в виде парламентской комиссии. Весьма в тему пришлось и заявление депутата из президентской фракции Сергея Лещенко (напрямую управляется Госдепартаментом США). Он разоблачил одного из сподвижников Яценюка, представителя фракции «Народный фронт» Николая Мартыненко. Цитирую: «В Швейцарии открыто уголовное дело против Мартыненко за получение взятки от компании-поставщика оборудования для атомных электростанций Skoda JS в размере тридцати миллионов франков. При чем здесь коррупция в правительстве и следственная комиссия? Очень просто. Во-первых, Рабинович и Береза предлагают объединить Гордиенко и Мартыненко в рамках одного дела. Во-вторых: Николай Мартыненко — „смотрящий“ Яценюка за национальной компанией „Энергоатом“. Все откаты идут через него. Это сотни (!) миллионов долларов. Если там копнуть, то надо будет спасаться многим». Итак, три фракции из парламентской коалиции, которая рекомендовала президенту назначить Арсения Яценюка премьером, вдруг озаботились — прямо или опосредованно — вопросами созданиями следственных комиссий. На самом деле, никакого особого толка в создании подобных структур в Раде нет. На моей памяти парламент создавал сотни комиссий, и эффект был только один: информационная актуализация проблематики. Несколько месяцев «парламентские следователи» собирают ответы из ГПУ, МВД, СБУ, а потом делают отчет. Или же вообще не делают. У них нет права вести оперативную деятельность, привлекать к расследованию специалистов. Взгляд Министр культуры Красноярского края ушла в отставку после скандала… Бывший мэр китайского Нанкина приговорен к 15 годам тюрьмы за коррупцию Моряк с затонувшего траулера «Дальний Восток» связал крушение с перегрузом Важно другое: Рада начинает активно создавать следственные комиссии в двух случаях — перед парламентскими выборами и перед кадровыми изменениями в правительстве (вариант — администрации президента). Это абсолютно четкий признак. И то, как отреагировал на подобную инициативу Арсений Яценюк, наглядно свидетельствует о том, что он почуял запах паленого. Предварительно по инициативе спикера Гройсмана лидеры фракций коалиции договорились заслушать в ближайшую пятницу генерального прокурора Виктора Шокина по вопросу о фактах, изложенных в некоем документе бывшим главой Госфининспекции Гордиенко. Но дело явно идет либо к отставке правительства, либо к досрочным парламентским выборам. Или же к отставке и выборам одновременно. Подробности: www.regnum.ru/news/polit/1912598.html#ixzz3WbbfIMwB Любое использование материалов допускается только при наличии гиперссылки на ИА REGNUM

28 марта 2015, 19:45

Як повідомляв FINBALANCE, націоналізацію Дельта Банку заблокував Мінфін, оскільки вважав, що сума необхідної рекапіталізації може перевищити 22 млрд грн (за оцінками НБУ). Разом з тим «локомотивом» ідеї входження держави в капітал банку Лагуна був саме Нацбанк. Чия позиція – Мінфіну чи НБУ – була більш обґрунтованою, можна дискутувати довго (аргументи є на користь як однієї, так і іншої позиції), але показовим може бути в т.ч. такий факт. Глава Нацбанку Валерія Гонтарева в коментарі виданню Hubs розповіла, що в її старшого сина був депозит у «Дельті» на 800 тис грн, які так і не вдалося забрати з фінустанови. «Фонд гарантування вкладів виплатить йому 200 тисяч гривень — решта пропаде», — констатувала В. Гонтарева. На запитання журналістки, чи не просив син «допомогти витягнути цей вклад з Дельти, для Вас же це — всього один дзвінок Миколі Лагуну», глава Нацбанку запевнила: «Ні, він розуміє, що за власні фінансові рішення потрібно відповідати». Для справедливості відзначимо, що хоча згідно з неофіційною інформацією М. Лагун та В. Гонтарева в непоганих відносинах, у 4-му кварталі 2014 року регулятор не надавав рефінансування «Дельті». Як пояснювали в банку – через нестачу активів, які можна було б передати в заставу. Хоча слід наголосити, «Дельта» до того часу і так встиг «нахапатися» рефінансування. За даними Фонду гарантування вкладів, на 03 березня обсяг кредитних зобов’язань «Дельти» перед Нацбанком становив 9,3 млрд грн. Водночас В. Гонтарева публічно запевняла, що банк не повернув регулятору 4 млрд грн рефінансування. Де загубився борг в 5 млрд грн, не зовсім зрозуміло… Хоча 5 млрд грн – хіба це гроші для держави, яка просить в кредиторів реструктуризувати борги? finbalance.com.ua/news/Depozit-sina-chomu-Hontareva-napolyahala-na-natsionalizatsi-Delta-Banku

28 марта 2015, 19:40

Як повідомляв FINBALANCE, наприкінці грудня 2014 року парламент ухвалив закон, в якому серед іншого передбачено, що НБУ «за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни» має право запроваджувати обмеження на діяльність банків, у т.ч. «обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей». При цьому законом визначено, що «наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України». Так ось 24 березня Петро Порошенко підписав Указ про створення цієї Ради з фінансової стабільності, до складу якої увійшли голова НБУ (за згодою), міністр фінансів, голова НКЦПФР, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізосіб, заступник глави НБУ, визначений главою НБУ, заступник міністра фінансів України, визначений міністром фінансів, які беруть участь у її роботі на громадських засадах. Співголовами Ради є за посадами голова НБУ та міністр фінансів, які визначають порядок роботи Ради, скликають і головують почергово на її засіданнях, підписують документи від імені Ради у порядку, визначеному регламентом діяльності Ради. Як йдеться в Указі глави держави, відповідно до покладених на Раду завдань, вона в т.ч. «підтверджує наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, які загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави, що надає право Національному банку України визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України». Разом з тим в президентському Указі визначено, що рішення Ради носять рекомендаційний характер. «Рішення Ради про підтвердження наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, які загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави, є підставою для використання Національним банком України права визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України. Рада заслуховує на своїх засіданнях звіти, пояснення членів Ради з питань впровадження, невпровадження її рішень. Рада не втручається і не обмежує діяльність органів (установ), представники яких входять до складу Ради», — вказується в документі. Нагадаємо, що, зокрема, під час кризи 2008-2009 рр. НБУ вводив мораторій на зняття депозитів, з огляду на об’єктивну потребу в цьому через паніку вкладників, хоча й не мав на те належних повноважених. На днях перший заступник глави НБУ Олександр Писарук заявив, що НБУ може почати скасовувати обмеження на зняття депозитів упродовж 2-3 місяців після завершення очищення ринку від банків-«мийок». А говорячи про динаміку відтоку депозитів, він зауважив, що останнім часом вона не сильно змінилася. «Відчуття, що гроші як вода витікають з банків. Простежується взаємозв`язок з встановленими обмеженнями — скільки можна виносити, стільки й виносять. Невеликі зміни від місяця до місяця залежать від того, що відбувається на сході країни, але в середньому тенденція зберігається», — зауважив О. Писарук. Нещодавно фахівці МВФ у своїх аналітичних матеріалах також відзначали, що Верховна Рада ухвалила антикризовий закон, який, зокрема, полегшує використання державних коштів для рекапіталізації банків і надає повноваження НБУ вжити «надзвичайних заходів для забезпечення фінансової стійкіості». Також звернемо увагу, що 03 березня НБУ прийняв постанову №157, в якій передбачено, що в «особливий період» НБУ може зобов’язувати уповноважені банки вводити обмеження на зняття готівки підприємствами, організаціями, фізичними особами-підприємцями та населенням з поточних і вкладних рахунків. Як зауважується в документі, він розроблений згідно з вимогами Конституції, законів “Про оборону України”, “Про правовий режим воєнного стану”, “Про Національний банк України”. finbalance.com.ua/news/Moratoriy-na-znyattya-depozitiv-Poroshenko-nadav-novi-povnovazhennya-Hontareviy-ta-Yaresko-

24 марта 2015, 17:21

Из уст чиновников правительства Арсения Яценюка регулярно звучат заявления, что тяжелая финансовая и экономическая ситуация в стране спровоцирована войной. Однако это не так. Никакой связи между экономическим кризисом и войной практически нет. Например, из-за боевых действий, Донбасс перестал давать валютную выручку, объем которой ранее составлял 25%. Какую связь это имеет с повышением коммунальных тарифов для населения? Никакой. Также власти постоянно «кивают» на МВФ – мол, это он требует поднимать тарифы. Но это тоже правительственная ложь. Фонд не требует, он спрашивает: «Каким образом вы будете гасить ваши задолженности?». Киев ответил: «Мы повысим тарифы для населения и вернем вам деньги». МВФ ответил: «Вы это предложили – пожалуйста, повышайте и возвращайте». Но они на этом, ни в коем случае, не настаивали, Боже упаси! В составе МВФ более сотни стран, и если они дают кому-то деньги, их надо или возвращать, или «прощать». Польше в свое время «простили» 50 млрд долларов, а вот простят ли Украине – пока большой вопрос. Правительство не использовало в переговорах с МВФ все возможности.Оно пошло по самому простому поверхностному пути – взять и повысить тарифы. И это при том, что 90% украинцев живут в нищете. Что, 90% населения давать субсидии? Конечно, они это не сделают, а будут, как всегда, «морочить голову». Кабмин просто не смог предложить МВФ ничего другого. Но ведь можно было, например, повысить налоги на олигархов – людей, которые получают дивиденды. В Европе налог на дивиденды составляет в среднем 27-30%, а у нас – всего 5%. Также можно было бы «закрыть» оффшоры, но власти и этого делать не хотят. А как они это могут сделать, если большинство из них «на содержании» у этих же олигархов, и если главный олигарх является президентом? Вот и вся схема. Для кого правительство повышает налоги? 30% несовпадения налогов – выдумка. Был в истории такой случай, когда Аль Капоне показывал свой доход в год 10 тысяч долларов и имел яхту стоимостью в 5 млн. долларов и поместье за 10 млн. И ему указали на несоответствие. А как наши власти собираются рассматривать в каждой семье, кто сколько получил и на что потратил? Без суда отбирать у человека деньги? Этого делать нельзя, это нонсенс. Но тем не менее, это предложила назначенная главой Минфина американка украинского происхождения Наталья Яресько. Мне кажется, что от таких людей надо держаться подальше. Как вы думаете, такие миллиардеры, как Коломойский, Порошенко, держат деньги «под подушкой» или в банках? Со времен Януковича ничего не изменилось. Только при Януковиче один крал, а все остальные смотрели, кому он позволит, а кому – нет. Если экономика не дает денег, то как ни крутите, у вас ничего не получится. Когда Ленин ввел НЭП, страна за полгода вышла из кризиса после гражданской войны. Он сделал очень простые вещи: укрепил валюту, уменьшил налоги и разрешил людям свободно работать. То же самое было и во времена Великой французской революции. Тогдашний министр финансов сказал: «Я ничего не могу вам дать, кроме свободы. Обогащайтесь!». И меньше чем за год Франция «восстала из пепла». А что делают нынешние власть имущие? Они придумывают то один, то другой налог. Все те налоги, которые пытался ввести Янукович, Яценюк ввел, даже не моргнув глазом: налоги на депозиты, на квартиры, НДС на импортные лекарства и т.д. И что, увеличением налогов можно спасти экономику? Никогда в жизни. Но власти именно это сегодня и делают. Все их утверждения о том, что режим Януковича оставил им пустую казну, поэтому они якобы и вводят налоги, – полнейший вздор. Налог на войну в размере 1,5%, которые платит бабушка со своей пенсии и олигарх с дохода в несколько сот миллионов долларов в год – это просто возмутительно. Даже Сталин не удосужился ввести налог на войну и включить «печатный станок». По разным оценкам, Гонтарева с Яценюком каждый месяц печатают 80-100 млрд. гривен. Я уже не говорю о деньгах, которые раздаются на рефинансирование банков. Это ужас! Так войну Украине не выиграть. Я не знаю, почему Яценюку не дает советы МВФ, ведь там очень грамотные экономисты. Боюсь, что правительство опять «разбазарит», или, скорее всего, раскрадет деньги Фонда. Еще один корень зла нашей экономики – конвертационные центры. Они расплодились везде и на каждом шагу. Как обналичивали валюту, так и обналичивают. Власть сказала, что уменьшит социальный взнос. Первые расчеты показали, что взнос уменьшился с 54% до 16,5%. Но это ничего не дало – центрам все равно выгоднее обналичивать. Так что власти не хотят бороться и с этой проблемой. По материалам: Antikor.com.ua

24 марта 2015, 16:56

Передавши у відання Фонду гарантування вкладів фізосіб і тимчасової адміністрації «Дельта-банк» — один із найбільших у системі, держава взяла на себе величенну проблему, розв'язати яку малою кров'ю не вдасться. Багатомільярдні зобов'язання установи перед вкладниками й корпоративними клієнтами банку покрити нічим (потреба в його докапіталізації оцінювалася в 22 млрд грн уже «зі старту»). Як мінімум частково це доведеться робити державі за рахунок і так убогого держбюджету та збільшення непомірного боргового навантаження на держфінанси. Розраховувати на значну компенсацію за рахунок продажу активів «Дельти» особливо не доводиться. Судячи з наявних у DT.UA документів, Фонд гарантування одержав чергову пустушку, компенсація зобов'язань якої, швидше за все, знову ляже на плечі платників податків. І хоча заявлена сума компенсацій поки що обмежується оголошеними ФГВФО 16,7 млрд грн, а в Нацбанку заявили, що не мають наміру ініціювати рекапіталізацію «Дельти» державою, питання вирішено ще не остаточно. Судячи з медіа-кампанії на підтримку рекапіталізації банку, що розгортається в ЗМІ, мажоритарний власник «Дельти» Микола Лагун усе ще не втрачає надії схилити чиновників і депутатів до цього вкрай сумнівного кроку. При цьому він дає публічні коментарі й інтерв'ю, хоча насправді йому вже давно варто було б давати показання слідчим. Не виключено, що Лагун не втрачає при цьому ще й надії зберегти контроль над банком. Благо, досвід деяких інших «легендарних» українських персонажів показує, що це можна успішно практикувати, маючи не тільки міноритарний пакет (Коломойський — «Укрнафта»), а й узагалі формально не володіючи часткою у структурі власності (Фірташ — «Сумихімпром»). Тим часом справжній масштаб прихованих під оболонкою «Дельти» проблем поки що погано піддається оцінці (тим більше, що ситуація продовжує погіршуватися, а кошти — вимиватися з банку). Відбувається це, мабуть, за явного потурання чиновників і правоохоронців, яким теж впору ставити неприємні запитання. Не сюрприз Банкрутство «Дельта Банку» стало одним із найбільших в історії банківського сектора України. На початок 2015 р. установа посідала четверте місце на ринку за розміром активів (60,3 млрд грн, або 4,6% усіх активів системи) і третє — за обсягами депозитів фізичних осіб (23,97 млрд грн, або 5,7% усіх вкладів населення). З початку 2000-х порівнянним за масштабами можна вважати хіба що крах банку «Україна», який свого часу був другим за розміром на вітчизняному ринку. Треба сказати, що повідомлення НБУ про віднесення його до категорії неплатоспроможних стало неприємним, але аж ніяк не несподіваним сюрпризом для його клієнтів і вкладників. Проблеми з поверненням депозитів у банку почалися ще з кінця весни — початку літа минулого року, а з початку осені обмеження за виплатами набули тотального характеру. Отримане в першому кварталі 2014-го рефінансування на 4,2 млрд грн не допомогло розрулити ситуацію, тому установа була змушена звернутися в Нацбанк по стабілізаційний кредит, який і отримала восени минулого року (на суму 960 млн грн) під погоджену з регулятором програму її фінансового оздоровлення. Постанову НБУ №692/БТ " Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних" датовано 30 жовтня 2014 р. Однак протягом наступних більш як чотирьох місяців Нацбанк зволікав з прийняттям рішення про оголошення неплатоспроможним установи, яка фактично такою вже була. У результаті ситуація в банку значно погіршилася, і далі ми розповімо, чому і яким чином. Звичайно, при цьому ми ризикуємо вкотре нарватися на обвинувачення в порушенні банківської таємниці. Однак таке порушення — це ніщо порівняно з тими багатомільярдними аферами, які під прикриттям цієї банківської таємниці здійснюються. Дані про поточний фінансовий стан «Дельта Банку», які має DT.UA, дають підстави зробити висновок, що у відання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб укотре передано «пустушку». Станом на 2 березня 2015 р. кредитний портфель «Дельта Банку» оцінювався в 45,5 млрд грн, з яких на валютні позички припадало близько 20,5 млрд. При цьому за юрособами значилося 24,7 млрд грн зобов'язань перед банком, за фізосібами — 20,8 млрд. Автор цих рядків чомусь не здивувався, коли одержав інформацію, що реально повністю «живими» і безпроблемними в корпоративному сегменті можна вважати лише позички малому й середньому бізнесу на суму… лише 300 млн грн. Серед найбільших позичальників банку значаться підприємства, що належать таким відомим особистостям, як Юрій Іванющенко, Ігор Нусенкіс, Костянтин Жеваго, Вадим Новинський. Обслуговувалися до останнього часу тільки зобов'язання компанії Ferrexpo Костянтина Жеваго, та й той у січні перестав платити за своїми зобов'язаннями. На пов'язаних із власниками й менеджментом банку компаніях значилося інсайдерських кредитів, не багато не мало, на 6,98 млрд грн. Лише деякі з них, такі, як "Іллічівський масло-жировий комбінат", «Одеський жировий комбінат», "Іллічівський зерновий порт", «Стройбуд Іллічівськ», «Олір Лтд», «Екоінжиніринг» і «Айбокс», — це реально функціонуючі бізнеси (їх спільна заборгованість перед «Дельтою» станом на грудень 2014-го оцінювалася в 2,742 млрд грн). Ще за низкою кредитів — компаніям «Яблуневий дар», «Танк Транс» і «Агро XXI» на загальну суму 2,6 млрд грн — інсайдерський характер угод можна лише припускати (у цих випадках він не такий очевидний). Однак згідно з повідомленням «Української правди», один з акціонерів «Дельта Банку» — Cargill Financial Services Intl (CFSI — власник 30-відсоткової частки в установі) не далі як 5 лютого ц.р. вивів із банку кредити на 100 млн дол. Відбулося це, за даними видання, у результаті підписання дев'яти договорів передання прав вимогиз чотирма компаніямиз вищезгаданих — "Іллічівський зерновий порт", «Стройбуд Іллічівськ», «Яблуневий дар» і «Танк Транс», які переоформили свої зобов'язання на CFSI. Нібито всі ці угоди відбувалися без участі «Дельти»… Чи намагається пан Лагун зробити вигляд, що він тут ні при чому, чи його справді «кинули» американські партнери, пішовши на очевидні репутаційні ризики, питання в цьому випадку другорядне. А от факт полягає в тому, що жива кредитна заборгованість у банку різко «всохла» — мінімум на 2,17 млрд грн (еквівалент 100 млн дол. у перерахунку за закладеним у держбюджеті-2015 обмінним курсом). Інсайдери і схеми А от «прекрасна» група з 12 компаній, за якими значаться зобов'язання перед банком на суму 4,237 млрд грн, — це пустушки, від яких як сама «Дельта», так і тимчасова адміністрація точно не дочекаються жодних грошей. Серед них такі структури, як «Ті Ел Сі Системз», «Мерчант Хауз», " Антарес-Торгсервіс", «САБ-Р», «Еллада», «Грін Грейн», «Дельта Преміум Ресурс» і, нарешті, структура з найбільш виразною назвою — «Бонні і Клайд». Згадані структури поєднує, згідно з експертним висновком НБУ, низка досить примітних особливостей, які обов'язково слід включити до навчальних посібників для правоохоронців і банківських наглядачів, які таких особливостей упритул не помічають. Отже, всі вони: — не мають виробничих потужностей; — мають однакові юридичні адреси; — кошти на їхніх поточних рахунках — винятково кредитні; — мета кредитування — поповнення обігових коштів (під 16–20% у гривні, 8–12% у доларах США, оплата — щокварталу, кредитні лінії відкрито до 2016–2017 рр.); — застава — майнові права на виручку від реалізації товару, сам товар, цінні папери, депозити; — кредитні кошти у валюті спрямовувалися як передоплата за товар по контрактах із нерезидентами (Marford Finance LTD, Ronway Trading, Silisten Trading Ltd). Це — елемент схеми виведення валюти за кордон і/або курсових спекуляцій, що дуже часто практикується. Навіть якщо через 90 днів гроші повертаються через невиконання контракту, то після обов'язкового продажу йдуть на погашення гривневої частини заборгованості та відсотків за нею, але вже по зовсім іншому курсу; — за весь період кредитування товар не надходив жодного разу (!); — усі ці компанії проводили сумнівні операції, і їм видавалися, по суті, бланкові кредити, поручителями за якими виступали співробітники СК «Дельта-Життя», «Дельта-Капітал», «КУА „Примоколлект“, АТ „Дельта Банк“. Знімали гроші через касу в день внесення готівки М.Лагуном для збільшення статутного капіталу АТ „Дельта Банк“. Та найцікавіше — це інформація про стан низки кореспондентських рахунків „Дельта Банку“ в таких установах, як East-West United Bank S.A., Bank FRICK & Co AG, Meinl Bank AG, Bank Winter & Co AG, у яких зависло, не багато не мало, 479 млн 815 тис. 625,22 дол.! Тобто майже півмільярда найтвердішої валюти, повернення якої в Україну вистачило б на покриття зобов'язань „Дельти“ перед клієнтами на понад 10 млрд грн (навіть якщо рахувати, знову ж таки, за закладенм у бюджеті курсом 21,7 грн/дол.). Однак, за даними джерел DT.UA, практично за всіма цими рахунками залишки хоча номінально й значаться у звітності „Дельти“, але реально їх уже або списано (зокрема в грудні 2014-го — лютому поточного року), або їх списання планується в найближчому доступному для огляду майбутньому „на забезпечення заставних зобов'язань“. Примарна поки що й доля 4,3 млрд грн, що перебувають на коррахунку „Дельти“ у Приватбанку. За наявною інформацією, ця сума виявилася списаною у два заходи: спочатку 3,8 млрд (2 березня 2015 р.), а потім ще 1,53 млрд (11 березня 2015 р.) згідно з повідомленням про передання прав вимоги. Відбулося це, виходить, або в день прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації в „Дельту“, або навіть після цього. Примітно, що ці операції не відображено в бухгалтерському обліку „Дельти“, що призвело до викривлення її статистичної звітності. Звичайно, згадані гроші вивели за кордон не вчора. Однак украй бентежить та обставина, що банк не зміг (не захотів?) ними скористатися в умовах кризи ліквідності. Викликає, як мінімум, подив і те, що банківський регулятор не вимагав їх повернення в країну, видаючи „Дельті“ рефінансування та затверджуючи програму його фінансового оздоровлення при видачі стабкредиту. Адже це запросто допомогло б вирішити більшість тодішніх проблем установи! Дивна короткозорість чи злочинна недбалість, що змушує запідозрити чиновників, які підписували відповідні документи, у наявності найсправжнісінької злочинної змови. Схема, яка використовується при подібному виведенні коштів, досить проста. Можна сказати, до неподобства в усіх значеннях цього слова. Річ у тому, що українські банки мають право тримати валюту на коррахунках в іноземних банках як забезпечення тих чи інших зобов'язань. Нічого, що вступає в конфлікт із архаїчним вітчизняним валютним законодавством. Як, утім, і з совістю, але тільки доти, доки в схему не включається яка-небудь нічим не примітна офшорна компанія-прокладка. На яку ці гроші перераховує банк-кореспондент як кредит, поручителем за яким виступає… сама українська фінустанова, що й розмістила на коррахунку гроші. У результаті гроші з коррахунку списуються як застава за кредитом, а український банк, у найліпшому разі, отримує право вимоги перед офшорною „прокладкою“, від якої їх ніколи не дочекається… Усе б добре, якби йшлося про власні гроші банкірів, а не їхніх клієнтів… Єдиний більш-менш робочий портфель „Дельти“ — зобов'язання фізосіб, близько 10 млрд грн (зі згаданих 20,8) у якому значаться „живими“ й такими, що обслуговуються. Правда, перевірки їх працездатності не проводили вже давно. Та й від 70 до 80% цього портфеля вже передано в заставу, тримачі якого мають позачергові права вимоги. До речі, це ж стосується й корпоративного портфеля: забезпечення за кредитами на 20,9 млрд грн перебуває в заставі в НБУ, держбанків та інших структур. Так що ФГВФО і вкладники точно не мають права стягнення за цими кредитами. Та і якими у результаті виявляться реальні якість і ринкова вартість цих застав — теж велике питання… »А ти не брешеш? — Звичайно, брешу!" Очевидно, не відповідає дійсності заява Лагуна про те, що в процесі переговорів з Кабміном і НБУ щодо націоналізації всередині «Дельти» не відбувалося взаємного замикання великих депозитів на великі кредити, оскільки менеджмент і власники «не робили цього принципово». Так, за інформацією, яка є в розпорядженні DT.UA, уже під час дії згаданої постанови НБУ №692/БТ (від 30 жовтня 2014 р. «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк“ до категорії проблемних»), у банку все-таки здійснювалося погашення заборгованості по кредитах за рахунок оформлення майнових поручительств фізичних осіб. Зокрема, йдеться про виданий 2013-го кредит ТОВ «Укргазвидобування» на 300 млн грн. У забезпечення цього кредиту було передано обладнання, труби, майнові права за контрактами. Наприкінці листопада 2014-го було додатково оформлено фінансове поручництво — депозити десяти фізичних осіб, які потім списали в рахунок погашення всієї заборгованості. Після чого все заставлене вилучили з Держреєстру рухомого майна в повному обсязі. Варто наголосити, що майнове поручництво не може бути оформлене без особистої участі банку… Також уже після набрання чинності згаданою 692-ю постановою НБУ відбувалося й активне дроблення вкладів для того, щоб вони підпадали під компенсацію ФГВФО. Зокрема, в «Дельті» здійснювалися перерахування коштів із рахунків юросіб на рахунки фізосіб у сумах менш як 200 тис. грн. Наприклад, у вигляді «поворотної фінансової допомоги», одержувачі якої значаться в базі вкладників. За даними фінансової звітності банку, яка є в розпорядженні DT.UA, тільки з початку грудня минулого року сума вкладів у «Дельті», які слід відшкодувати з ФГВФО, виросла з 13,4 млрд грн до заявлених у релізі фонду 16,7 млрд. Тобто лише за три останні місяці перед уведенням тимчасової адміністрації — на понад 3 млрд грн. Причому відбулося це далеко не в першу чергу в результаті переоцінки валютних депозитів. Хто в результаті і як відповість за таке збільшення зобов'язань держави — теж цікаве запитання, яке також слід адресувати правоохоронцям. Нині у банку набирає обертів і процес переуступки прав вимоги. Укладаючи відповідний договір, вкладник банку продає позичальникові установи свої майнові права за депозитом (звичайно зі значним дисконтом). Останній має повне право вимагати зарахувати викуплений депозит у рахунок своїх зобов'язань перед установою. Цей процес на сленгу фінансистів називається «схлопування зустрічних зобов'язань». Інструментарій доступний, природно, не пересічним пенсіонерам… Що далі? Що держава все ж таки збирається робити з таким великим банкрутом? Очевидно, що «хороших рішень» уже не залишилося. За повідомленням «ЛігиБізнесІнформ», у четвер, 19 березня, перший заступник голови НБУ Олександр Писарук розповів журналістам, що «рішення щодо долі банку має прийматися до його передачі у Фонд гарантування, і ніяк інакше». «До передачі „Дельти“ у фонд було шість етапів обговорень можливих сценаріїв. МВФ і Світовий банк брали участь у переговорах. Рішення прийняте. Тепер уже щось обговорювати пізно. Історія закінчена», — заявив перший заступник голови Нацбанку. Вищесказане, мабуть, має передбачати відмову від намірів націоналізувати установу. Однак сам же Писарук при цьому зробив і застереження: «Що буде далі — у нашій країні складно прогнозувати». Тож чи не є це спробою зняти з себе відповідальність і вмити руки? Тим паче, що офіційний запит DT.UA про оцінку регулятором стану справ у банку поки що залишається без відповіді. Не одержувала редакція й офіційної відповіді на аналогічний запит у Фонд гарантування вкладів фізосіб. А от у прес-службі Мінфіну на наше звернення про плани щодо рекапіталізації «Дельти» відповіли, що не можуть коментувати це питання, тому що «звернення Нацбанку з цього приводу до них не надходило». За даними джерел DT.UA, під час переговорів з міжнародними донорами, з подачі експертів МВФ і СБ, доводи були такими: — рішення про націоналізацію приймається, якщо банк відповідає критеріям транспарентності, зокрема, це стосується його фінансової звітності; — міжнародний досвід показує, що якщо банки не надають прозорої фінансової звітності про свою діяльність, ризики для держави у разі націоналізації таких установ значно зростають — в остаточному підсумку значно збільшується сама вартість націоналізації банку; — також націоналізація неплатоспроможного банку з непрозорою звітністю може значно погіршити стан і негативно вплинути на репутацію держбанку, який прийме на свій баланс його активи та пасиви (треба сказати, що у відносинах «Дельти» і держбанків простежується й так надто багато неприємних нюансів, але це тема окремої публікації); — громадяни-платники податків не повинні платити зі свого гаманця за помилкові бізнес-стратегії (якщо не очевидні зловживання), що призводять до банкрутства установи. А саме це відбувається в результаті його націоналізації. Тому надання допомоги обмеженій кількості вкладників банку через ФГВФО буде більш справедливим, ніж примушувати платити за ці «бізнес-помилки» мільйони громадян. Ця позиція потребує окремої ремарки. Якщо згадати про інтереси постраждалих вкладників, які вклали в «Дельту» понад 200 тис. грн, то виникає логічне запитання: невже вони не усвідомлювали супутніх ризиків, спокушаючись на очевидне завищення ставок цього банку порівняно з середньоринковими? Очевидно, що це далеко не найкращий вибір, якщо на першому місці — збереження заощаджень. Навіть якщо в компанії з тобою — голова НБУ Валерія Гонтарева, яка в декларації за 2013 р. зазначала, що члени її родини тримають вклади в «Дельта Банку» (цікаво, а серед постраждалих вкладників вони зараз значаться? — Ред.). Що ж до підприємств (на 2 березня 2015 р. обсяг їхніх вкладів у «Дельті» становив 9,03 млрд грн), то тут для рішення про розміщення великого вкладу визначення «бізнес-помилка», мабуть, найм'якіше. Навіть якщо йдеться про таку компанію, як МТС. Невже хтось мав ілюзії щодо реальної «системності» установи, яка з'явилася на ринку тільки у 2006 р. у вигляді фактично «кухні» з експрес-випічки споживкредитів, просто з банківською ліцензією? І невже справжній системний банківський бізнес створюється за два-три роки у результаті скуповування-перепродажу токсичних активів, що погано лежать? В усьому світі на це йдуть десятиліття (якщо бізнес усе-таки справжній банківський і системний). Ну й, мабуть, головний аргумент із погляду інтересів бюджету — дуже невдалий досвід минулої хвилі рекапіталізації 2009–2010 рр. Нагадаємо, що, попри багатомільярдні вливання, дві установи — «Родовід» і «Київ» уже перестали існувати як банки. А «Укргаз» хоча й функціонує нібито з прибутком, ще ой як далеко не окупив отриманих держінвестицій… Причому суми реальних уливань виявилися в рази більше від початкових оцінок (чого, мабуть, можна з упевненістю очікувати й у випадку з «Дельтою»). І ще нагадаємо, що тодішній процес рекапіталізації супроводжувався численними скандалами через неодноразово заявлені багатомільярдні зловживання. Але реальної відповідальності так ніхто, крім «стрілочників», і не поніс. Отже, в черговий раз підтверджується зла та актуальна не лише для України істина: той, хто спромігся вкрасти мільярди, знаходить імунітет від правосуддя, стаючи вище від закону, тому що може відкупитися від будь-яких «домагань» правоохоронців і суддів. Яке вже тут торжество справедливості? gazeta.dt.ua/finances/zlodiyi-poza-zakonom-_.html

24 марта 2015, 16:42

www.capital.ua/ru/tag/delta-bank

24 марта 2015, 16:40

Вимивання коштів з банку продовжувалися і під «наглядом» куратора НБУ після видачі стабкредиту регулятора і визнання установи проблемною. З «Дельта Банку» виведені десятки мільярдів гривень Наявні в розпорядженні DT.UA дані про поточний фінансовий стан «Дельта Банку», визнаний неплатоспроможним 2 березня, дають підстави зробити висновок, що у відання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в черговий раз передана «пустушка». Про це в статті для DT.UA «Злодії поза законом» пише Юрій Сколотяний. Станом на 2 березня 2015 р. кредитний портфель «Дельта Банку» оцінювався в 45,5 млрд грн, з яких на валютні позички припадало близько 20,5 млрд. При цьому за юрособами значилося 24,7 млрд грн зобов'язань перед банком, за фізосібами — 20,8 млрд. За наявною у DT.UA інформацією, реально повністю «живими» і безпроблемними в корпоративному сегменті можна вважати лише позики малому і середньому бізнесу на суму… всього 300 млн грн. Серед найбільших позичальників банку значаться підприємства, що належать таким відомим особистостям, як Юрій Іванющенко, Ігор Нусенкіс, Костянтин Жеваго, Вадим Новинський. Обслуговувалися до останнього часу тільки зобов'язання компанії Ferrexpo Костянтина Жеваго, та й той у січні перестав платити за своїми зобов'язаннями. На пов'язаних з власниками та менеджментом банку компаніях значилося інсайдерських кредитів, як мінімум на 6,98 млрд грн., частина з яких вже виведена з банку. 12 компаній, за якими числяться зобов'язання перед банком на суму 4,237 млрд грн, — це пустушки, від яких сама «Дельта», так і тимчасова адміністрація точно не дочекається ніяких грошей. Серед них такі структури, як «Ті Ел Сі Системз», «Мерчант Хауз», " Антарес-Торгсервіс", «САБ-Р», «Еллада», «Грін Грейн», «Дельта Преміум Ресурс» і, нарешті, структура з найбільш виразною назвою — «Бонні і Клайд». Вищеназвані структури об'єднує, згідно експертного висновку НБУ, ряд вельми примітних особливостей. Отже, всі вони: — не мають виробничих потужностей; — мають однакові юридичні адреси; — кошти на їхніх поточних рахунках — винятково кредитні; — мета кредитування — поповнення обігових коштів (під 16–20% у гривні, 8–12% у доларах США, оплата — щокварталу, кредитні лінії відкрито до 2016–2017 рр.); — застава — майнові права на виручку від реалізації товару, сам товар, цінні папери, депозити; — кредитні кошти у валюті спрямовувалися як передоплата за товар по контрактах із нерезидентами (Marford Finance LTD, Ronway Trading, Silisten Trading Ltd). Це — елемент схеми виведення валюти за кордон і/або курсових спекуляцій, що дуже часто практикується. Навіть якщо через 90 днів гроші повертаються через невиконання контракту, то після обов'язкового продажу йдуть на погашення гривневої частини заборгованості та відсотків за нею, але вже по зовсім іншому курсу; — за весь період кредитування товар не надходив жодного разу (!); — усі ці компанії проводили сумнівні операції, і їм видавалися, по суті, бланкові кредити, поручителями за якими виступали співробітники СК «Дельта-Життя», «Дельта-Капітал», «КУА „Примоколлект“, АТ „Дельта Банк“. Знімали гроші через касу в день внесення готівки М.Лагуном для збільшення статутного капіталу АТ „Дельта Банк“. Але найцікавіше, як пише автор,-це інформація про стан низки кореспондентських рахунків „Дельта Банку“ в таких установах, як East-West United Bank S.A., Bank FRICK & Co AG, Meinl Bank AG, Bank Winter & Co AG, у яких зависло, не багато не мало, 479 млн 815 тис. 625,22 дол.! Тобто майже півмільярда найтвердішої валюти, повернення якої в Україну вистачило б на покриття зобов'язань „Дельти“ перед клієнтами на понад 10 млрд грн (навіть якщо рахувати, знову ж таки, за закладенм у бюджеті курсом 21,7 грн/дол.). Однак, за даними джерел ZN.UA, практично за всіма цими рахунками залишки хоча номінально і числяться у звітності „Дельти“, але реально вже або списані (у тому числі в грудні 2014-го — лютому поточного року), або їх списання планується в найближчому осяжному майбутньому для „забезпечення заставних зобов'язань“. Примарна поки що й доля 4,3 млрд грн, що перебувають на коррахунку „Дельти“ у Приватбанку. За наявною інформацією, ця сума виявилася списаною у два заходи: спочатку 3,8 млрд (2 березня 2015 р.), а потім ще 1,53 млрд (11 березня 2015 р.) згідно з повідомленням про передання прав вимоги. Відбулося це, виходить, або в день прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації в „Дельту“, або навіть після цього. Примітно, що ці операції не були відображені в бухгалтерському обліку „Дельти“, що призвело до спотворення її статистичної звітності. »Звичайно, згадані гроші вивели за кордон не вчора. Однак украй бентежить та обставина, що банк не зміг (не захотів?) ними скористатися в умовах кризи ліквідності. Викликає, як мінімум, подив і те, що банківський регулятор не вимагав їх повернення в країну, видаючи «Дельті» рефінансування та затверджуючи програму його фінансового оздоровлення при видачі стабкредиту. Адже це запросто допомогло б вирішити більшість тодішніх проблем установи! Дивна короткозорість чи злочинна недбалість, що змушує запідозрити чиновників, які підписували відповідні документи, у наявності найсправжнісінької злочинної змови", — зазначає автор статті. Також вже після вступу в силу постанови НБУ про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних відбувалося активне дроблення вкладів для того, щоб вони підпадали під компенсацію ФГВФО. Зокрема, в «Дельті» здійснювались перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізосіб у сумах менше 200 тис. грн. Наприклад, у вигляді «поворотної фінансової допомоги», одержувачі якої значаться в базі вкладників. За даними фінансової звітності банку, яка є в розпорядженні ZN.UA, тільки з початку грудня минулого року сума вкладів в «Дельті», що підлягають відшкодуванню з ФГВФО, зросла з 13,4 млрд грн до заявлених у релізі фонду 16,7 млрд. тобто лише за три останні місяці перед введенням тимчасової адміністрації — більш ніж на 3 млрд грн. За матеріалами: DT.UA

11 марта 2015, 16:32

antikor.com.ua/articles/30837-menjatj_nuhno_ne_toljko_gontarevu_i_jatsenjuka_no_i_poroshenko

4 марта 2015, 15:30

... эксперты уверены, что именно сброс американских облигаций китайцами надо рассматривать как существенную угрозу США, поскольку Китай на данный момент является крупнейшим кредитором Штатов и делит этот статус только с Японией. «слив» американских облигаций может указывать на то, что держатели активов США обеспокоены финансовой ситуацией в «оплоте демократии». По словам Олега Прексина, сегодня известно, что общая сумма кумулятивного долга, куда включаются государственный долг, долги корпораций, частных граждан, втрое превышает ВВП Америки! Это означает, что развитие экономики страны кредитуется за счет внешних источников, а размер бюджетного дефицита не сокращается. ... «На самом деле, устойчивость финансового положения США полностью зависит от того, насколько американские бумаги пользуются доверием у внешних держателей. Но, наверное, есть какие-то пределы, поскольку Соединенные Штаты на сегодня — крупнейший мировой должник, а Китай на сегодня — крупнейший держатель американских активов, которых больше чем на триллион долларов одних бумаг казначейских векселей из почти четырех триллионов золотодолларовых, золотовалютных резервов Китая. А если говорить об американской валюте, то мы выходим вообще на колоссальную сумму накоплений. Поэтому вполне естественное желание в этой ситуации как-то диверсифицировать свои резервы, это вполне нормальный процесс и для Китая, и для России. У нас же был опыт, скажем, вложения 100 миллиардов долларов в американские ипотечные бумаги. Слава Богу, в то время все удалось вернуть, а если ситуация поменяется и американцы не смогут заплатить по своим долгам? Поэтому мне кажется, что это естественный, вполне нормальный процесс», — подчеркнул в интервью Олег Прексин... http://ua-banker.com.ua/news/world/23027/