Кредитний Експерт

28 января 2019, 15:16

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (Ст. 256 ЦК України). Отже звернення до суду обмежено певним часовим проміжком, протягом якого кредитор має право звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Нажаль на добросовісність фінансових установ сподіватись марно, і дуже часто кредитори звертаються до суду вже зі значним пропуском строку позовної давності, а суд в свою чергу самостіно застосувати наслідки спливу строку позовної давності не в праві (ч.3 ст. 267 ЦК України). В такому випадку., якщо ви отримали позов про стягнення заборгованості, в першу чергу необхідно перевірити, чи не пропустив позивач строку #позовноїдавності . Отже найголовніше — це правильний розрахунок цього строку. В першу чергу необхідно розуміті, що кредит — це борг, який ви виплачуєте частинами, та маєте сплатити до певного періоду (строк дії кредитного договору). Коли закінчився термін дії кредитного договору. Найпростішим випадком для застосування строку позовної давності буде ситуація, коли термін дії кредитного договору вже закінчився. В такому випадку в порядку відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність складає три роки. Отже, якщо кредитор звернувся до суду більш ніж через три роки після спливу терміну дії договору, достатньо написати до суду клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Наслідком спливу строку позовної давності є відмова у задоволенні позовних вимог(ч. 4 ст. 267 ЦК України). Посилання на сплив строку позовної давності також можливо зробити як у зустрічній позовній заяві так і у відзиві на позов з відповідною прохальною частиною, а не лише із загальним посиланням на норми ст. 267 ЦК чи посилання на #спливcстрокупозовноїдавності . Досудова вимога. Інша ситуація, коли кредитор до подання до суду пред'явив #досудовувимогу з терміном повернення всього боргу. В такому випадку строк позовної давності визначається з наступного дня після дати, вказаної як остаточної для повернення боргу в повному обсязі. Тому слід зберігати всі документи, які надходять від кредитора, адже в подальшому такі листи можуть бути підставою для застосування строку позовної давності. Кредитор, висуваючи вимогу щодо повного повернення боргу до спливу терміну кредитного договору, обумовлює зміну умов самого договору. Всі наступні платежі вже не мають значення та не будуть враховуватись у суді. Також в даному випадку не береться до уваги дата закінчення терміну дії кредитного договору. Зміна терміну виконання зобовязань, обумовлена умовами кредитного договору. В деяких кредитних договорах зустрічаються пункти, відповідно до яких в разі порушення зобов'язань більш ніж на 90 днів (в залежності від умов конкретного договору) позичальник повинен повернути всю суму боргу одразу в певну дату. Відповідно до правової позиціі Верховного Суду України в постановах від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 , від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16 , від 15 березня 2018 року у справі № 629/2942/15-ц такий пункт договору є зміною строку виконання зобов'язання і всі наступні платежі, передбачені графіком погашення заборгованості не мають правового значення. Це означає, що оскільки змінились умови договору щодо повернення заборгованості, то і відлік позовної давності почався з наступного дня після нової дати остаточного погашення заборгованості, і в разі якщо ви не вчинили жодних дій щодо #перериваннястрокупозовноїдавності можна сміливо заявляти щодо його спливу. Що стосується позовної давності періодичних платежів, обчислювати її необхідно по кожному платежу окремо. Так само окремо за кожен день обчислюється позовна давність по пені, яка повинна нараховуватись щодня.

28 января 2019, 15:15

Звернувшись до Українського бюро кредитних історій щодо незаконності зберігання та поширення моєї кредитної згоди я отримала цікаву відповідь. Чомусь Приватбанк та УБКІ вважають, що я свою згоду надала. Як завжди я підписувала лише анкету-заяву. Умов і правил надання банківських послуг в очі не бачила, але... Отже маємо наступну ситуацію. Договори між мною та Приватом були укладені у 2007 та 2008 році. Умов в анкеті-заяві щодо згоди на збір, зберігання, використання та поширення через БКІ інформації про кредити немає. В той же час на сайті самого банку відсутні договори за 2007 та 2008 рік. Отже зясувати, чи дійсно були в умовах і правилах відповідні пункти неможливо. Відповідно до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» будь-які неоднозначні умови договору трактуються на користь споживача. Звичайно, щоб поставити крапку у даному питанні мені необхідно звертатись до суду. На сьогоднішній день я цього зробити не можу. На розгляді Великої палати Верховного Суду знаходиться справа № 754/13763/15-ц щодо неможливості визнання допустимим доказом надані суду банком умови та правила надання банківських послуг БЕЗ ПІДПИСУ СПОЖИВАЧА, отже після винесення ВС остаточного рішення почнемо боротьбу з УБКІ та ПРИВАТБАНКОМ)