AndreyM
Зарегистрирован:
29 ноября 2012

Последний раз был на сайте:
27 сентября 2021 в 22:43
Просмотров профиля:
Сегодня: 91
Всего: 101817
Подписчики (216):
20388156
Kyleta 12
Полтава
Igoc1975
Олігарх .
45 лет, Львів
Victoriaz
Вікторія Z
21 год
Kozak1
Kozak1
40 лет, Червоноград
viktory2001
viktory2001
15 лет
987
987
notslave
notslave
Харьков
bonv
bonv
Калуш
jurius
jurius
21 год
Zukker
Zukker
Kharkivcity
Kharkivcity
dix7888
dix7888
все подписчики

Andrey M - блог

Пол:
мужской
День рождения:
1 января 1979
Город:
Киев
Бесполезно говорить: «Мы делаем все, что можем». Надо сделать то, что необходимо!
Блог
Комментарии
Валютный форум
Отзывы
Горячая линия

Українізація або смерть.

30 июля 2021, 7:52   + 45 голосов 65 комментариев


Зранку, після богемного сніданку з персиками, горішками та кавою Ліза ніжно так запитала: Антінчику, тут люди у коментарях до передзамовлення нашої книжки «Як перейти на українську» хочуть почути від вас пораду: НАВІЩО їм переходити на українську? Щоб коротенько так, влучно...

Бе, – подумав я, насолоджуючись персиком, а потім доволі різко заявив: ЩОБ НЕ ЗДОХНУТИ!!! Невже не ясно?

Персик аж цвіркнув соком.


Отак зараз мільйони українців прекрасного літнього дня сидять собі на дачах, купаються у відкритих водоймах, варять борщі, щось там читають, дивляться телевізор, де Путін розповідає про «адін народ», а преса розповсюджує хибну статистику про 41% українців, що нібито ототожнюють себе з росіянами… А потім раз – і несподівано московські танки вже сунуть на Київ. Або генерал Муравйов з військом пре з півночі, щоб розстріляти та повирізати тисячі киян...

У 1917-му вкраїнський обиватель так само гуляв Володимирською гіркою, сидів у ресторанах, варив борщі, читаючи в «Кієвскіх вєдомостях» маленьку заміточку про переворот у Пєтрограді, сміявся: і що нам з того? Ну де той Пєтроград, а де Київ? А потім – раз… і нєт обиватєля, і борщєй тожє нєт. Как же так получілось?

А отак, пани-браття. Імперія прийде по ваші «русскіє душі», хочете ви цього чи ні. Росіяни народ простий. В нюансах складної української ментальності не розбираються. Гаварішь, русскоязичний укрАінєц і любішь Украіну? Расстрєлять нах..!

Нині московити пильно так спостерігають за ситуацією в Україні, рахуючи співвідношення українських та російських душ виключно за мовною ознакою (бо як інакше відрізнити українську душу від російської — ніяк!). Та щойно впевняться, що русскоговорящіх больше — посунуть сюди, бо це вже неодноразово було в історії, яка на жаль, ніколи нікого нічому не вчить.

Тому мову треба вчити хоча б для того, аби елементарно ВИЖИТИ!!! Як не ментально і культурно (бо кому та культура цікава), то хоча б фізично!!! Російське – вбиває! І якщо ви не вб'єте Росію в собі, то вона рано чи пізно вб'є вас.

Не доходить по мирному? То буде ще одна повномасштабна війна, і всі, хто нині доводять, буцім вони «русскоговорящіє укрАінци любят Украіну нє мєньшє», опиняться у справжньому російському полоні, або взагалі зникнуть фізично. Кожне російське слово в Україні наближає нас до повномасштабної війни з Росією.

Так що УКРАЇНІЗАЦІЯ АБО СМЕРТЬ!

Іншого шляху нема, як хочете жити...

Всім гарного літнього дня))) Насолоджуйтесь, поки є така можливість.., бо завтра її вже може не бути. Як завжди все залежить від вашого ОСОБИСТОГО вибору! Прямо зараз. Цієї миті…

Антін Мухарський

 

Про День Скорботи і про Георгіївську стрічку

6 мая 2021, 14:57   + 30 голосов 2 комментария

Олег Романчук
Шеф-редактор журналу «Універсум»



У путінській Росії ідея «Великої Перемоги» перетворилась на своєрідний «останній бастіон» імперської ідеології

Кремлівські ідеологи та їхні резонери в Україні щороку напередодні 9 травня звикло починають експлуатувати совєтські пропагандистські кліше

Наприкінці 80-х минулого століття російський поет Євгеній Євтушенко поділився з читачами «Известий» своїми враженнями від побаченого у Німецькій Демократичній Республіці. Його вразив епізод з туристкою з СССР. У напівпритомному стані дівчина безугавно шепотіла: «За що?!». Як з’ясувалося, це була трактористка-комбайнер з далекого алтайського совхоза (очевидно, не росіянка – замість слова «Чому?!» вживала словосполучення «За що?!»), нагороджена за ударну працю путівкою до соціалістичної Німеччини. Шокована побаченим, комсомолка ніяк не могла зрозуміти, чому в СССР, країні-переможниці, люди живуть так погано навіть порівняно з НДР...

Справді. Німеччина війну програла? Програла. СССР війну виграв? Виграв. Але відмінність переможців і переможених за рівнем життя була більш ніж вражаюча. Німеччина існує донині, а Совєтський Союз щез з політичної мапи світу. Німеччина процвітає, перетворившись на одну з індустріальних потуг світу, а Російська Федерація, яка оголосила себе правонаступницею СССР, аби вижити, розпродує природні багатства і за виручені долари та євро купує надійні німецькі «Мерседеси» та «БМВ»...

Попри це, нинішні кремлівські ідеологи та їхні резонери в Україні щороку напередодні 9 травня звикло починають експлуатувати совєтські пропагандистські кліше. Мовляв, сучасне покоління громадян колишнього СССР життям своїм зобов’язане героїчному подвигу совєтських людей над гітлеризмом. І це правда. Але не вся.

Поміркуймо. Хто найперш відповідальний за розв’язання світової бійні? Правильно: Гітлер і Сталін. Але витоки трагедії 1941–1945 років, в яку були втягнуті мільйони українців, беруть початок у жовтні 1917 року, коли зграя міжнародних терористів і авантурників учинила заколот у Петрограді й захопила владу, прикрившись демагогічними гаслами.

У зливі інформації, яка нині безугавно заповнює мозок гомо сапієнса, вкрай важливо відстежувати заперечення чи спростування тих чи інших подій та явищ. При цьому йдеться не лише про констатацію заперечень і спростувань, а й про їх уважне вивчення та з’ясування – хто саме їх висловив і з якою метою. Це абетка розвідки, це ази аналітики.

Чому 24 червня 1945 року Верховний Головнокомандувач СССР Йосиф Сталін не приймав парад Перемоги? Чому, наказавши відзначати 9 травня як день «перемоги совєтського народу», вже 1948 року вусатий генералісимус перетворив цей день з вихідного на робочий? Чому 1949 року була розпущена спеціальна Комісія з вивчення війни, а виставку-музей «Партизани України у Великій Вітчизняній війні», що займалася збиранням спогадів і документів, – закрито? Пояснення банальне. І Сталін, а згодом і Хрущов добре усвідомлювали, що помпезне святкування дня «перемоги совєтського народу» може роз’ятрити в народній пам’яті болючі спомини про вкрай непривабливі сторінки війни, які дискредитують Красную Армію, її часто бездарних командувачів і саму совєтську систему. Ще надто багато було справжніх ветеранів, справжніх фронтовиків, справжніх героїв, які надто добре знали істинну ціну Перемоги, соціалізму інтернаціонального і соціалізму національного.

Лише коли замаячіли перші ознаки загрози совєтсько-імперській ідеології «дорогой Леонід Ілліч» у травні 1965-го відродив святкування «Великої Перемоги». Кремлю конче потрібен був символ, який допоміг би злютувати так званий «совєтський народ», що почав бунтувати проти системи, яка пообіцяла зазомбованим облудною пропагандою людям до 1980 року збудувати комуністичній рай на 1/6 земної суші. Поряд з міфом «Великої Жовтневої Соціалістичної революції» почалося інтенсивне творення міфу про «Велику Вітчизняну війну» – на ідеологічний конвеєр було поставлене кіновиробництво, написання літературних творів. Заповзято трудилися драматурги, композитори, художники і поети. Громадяни СССР із сльозами на очах вслухалися у проникливе виконання Львом Лещенком бравурно-ностальгійного «Дня Пабєди», за емоційним звучанням дуже схожого до класичного «Прощання слов’янки» Васілія Агапкіна...

У путінській Росії ідея «Великої Перемоги» перетворилась на своєрідний «останній бастіон» імперської ідеології, на табу, яке не терпить переосмислення. Найменша спроба створити об’єктивну наукову картину минулої війни розцінюється як замах на щось священне й непорушне. На озброєння взяті найефективніші закони семіотики для виправдання злодіянь комуністичної системи, для створення новітньої міфології XXI століття. Небезпечної та підступної, яка брутально заперечує природне право народу на реабілітацію історичної пам’яті.

У документальній кінострічці Ігоря Кобрина «1941. Заборонена правда» чимало цікавих кадрів, переконливих коментарів і фактів. Та найбільше вражають свідчення фронтовика, професора Ніколая Нікуліна:

«На війні особливо чітко проявилася підлість большевицького ладу. Як у мирний час страчували найчесніших, інтелігентних і розумних людей так і на фронті відбувалося те ж саме, але в ще більш відритій і мерзотній формі. Гинули найчесніші люди, які відчували свою відповідальність перед суспільством. Треба думати, ця селекція російського народу – бомба уповільненої дії. Вона вибухне через кілька поколінь у 21 або в 22 столітті, коли відібрана і виплекана большевиками маса покидьків породить нове покоління собі подібних».

Треба лише уповати, що не збудеться це похмуре пророцтво фронтовика, який по війні став знаменитим істориком мистецтв. Тому апологетам сталінізму, квасним совєтським патріотам, комуністам і російським шовіністам, які щороку 9 травня традиційно войовниче захищають свій «останній бастіон», рекомендую уважно прочитати «Спогади про війну» Ніколая Нікуліна, що побачили світ 2008 року у видавництві Державного Ермітажу, що в Санкт-Петербурзі:

«Німці втратили 7 мільйонів взагалі, з них тільки частину, правда, найбільшу, на Східному фронті. Отже, співвідношення убитих: 1 до 10, або навіть більше – на користь переможених. Чудова перемога! Це співвідношення всю життя переслідує мене як кошмар. <...> Люди, які на війні справді воювали, обов'язково повинні були або загинути, або опинитися в госпіталі. <...> Мене від смерті рятувало не тільки везіння, але, головним чином, поранення. <...> Живими залишилися, в основному, тиловики і офіцери, не ті, кого посилали в атаку, а ті, хто посилав. І політпрацівники. Останні – сталіністи за суттю і за вихованням. Вони сприйняти війну об'єктивно просто не спроможні. Тупість, посилена склерозом, стала непробивною. <...> Воювали нерозумно, марнотратно, бездарно, непрофесійно. Дозволяли німцям вбивати і вбивати себе без кінця»...

Про Георгіївську стрічку

Її, Георгіївську стрічку, з повним правом міг би носити, приміром, мій дідусь, Романчук Іона Андрійович, старший фейєрверкер 2-ї батареї 75-ї артилерійської бригади 31-го армійського корпусу, нагороджений в Першу світову війну Георгієвськими хрестами та Георгієвськими медалями (першу медаль отримав ще в жовтні 1914 року «за отличие в делах против неприятеля со 2-го по 6-е октября 1914 г.») чи рідний брат моєї бабусі Йосип Марусик – кадровий офіцер Російської імператорської армії (59-й піхотний Люблінський полк). Але це тема іншої розмови...

Фронтовиками були й мої батьки: Костянтин Іонович Романчук – рядовий Красної Армії та Катерина Микитівна Самченко – військовий фельдшер операційного відділення 134-го медсанбату 28-ї гірськострілецької дивізії. Вони, справжні ветерани німецько-совєтської війни, розповідали про бачене й пережите неохоче, а коли й ділилися споминами, то вони (спомини) дуже часто не узгоджувались із загальноприйнятою в СССР оцінкою «Дня Перемоги». До речі, батьки ніколи не носили совєтських нагород. А тим паче Георгіївських стрічок. У їхньому розумінні – власівських...

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/columns/olegromanchuk/pro-den-skorboti-i-pro-georgijivsku-strichku-754476.html

 

Нужен совет:)

30 декабря 2020, 11:54   + 0 голосов 3 комментария

 

Чергове недолуге кадрове рішення Зеленського

30 декабря 2020, 9:47   + 30 голосов 6 комментариев

Президент України Володимир Зеленський звільнив Сергія Кривоноса з посади заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Як повідомляє пресслужба президента, відповідний указ він підписав 29 грудня.

«Звільнити Кривоноса Сергія Григоровича з посади заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України та направити його у розпорядження Міністерства оборони України», – йдеться в указі.

Сергій Кривонос, заступник секретаря РНБОУ

Генерал Кривонос: про зраду в 2014-му, Порошенка, Зеленського, «клоунів» у РНБО і силове звільнення Донбасу

Днями Кривонос розкритикував ідею Зеленського мобілізувати чоловіків і жінок у випадку нападу Росії.

Заступник секретаря РНБО розкритикував ідею Зеленського мобілізувати чоловіків і жінок у випадку нападу Росії

Заступником секретаря РНБО Сергій Кривонос став іще за часів п’ятого президента України Петра Порошенка.

Кривонос був призначений на цю посаду 12 березня 2019 року. До цього він обіймав посаду заступника командувача Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

 

Закоханим в Совок невігласам присвячується

27 ноября 2020, 11:41   + 58 голосов 34 комментария

Автор: Горький Лук | 08.09.2020 09:20

Умиляют совковые ностальжисты по тем временам, когда «дома строились, поликлиники работали, в космос летали…»

Надо понимать что когда поликлиники летали в космос, дома строились сами по себе – или джиннами из лампы.

То есть не люди их строили, с мизерной запплатой, дефицитом продуктов и гнилыми зубами. А как-то иначе, но более лучше чем сейчас.

Так вот, когда строились дома я был студентом. Пять раз отработал в колхозе при зарплате где-то бублей в двести, естественно не получил нефига. Итого на косарь отрабствовал в пользу Самовкусного Мороженого (тм). Причем не столько на уборке овощей, сколько на ремонтах домов, укладке полов, уборке мусора и асфальтировании коровников.

Так что я вас уверяю – коровники не асфальтировались. Их асфальтировали. Будущие филологи, психологи, биологи и философы. Сначала ждали машину с горячим асфальтом, потом разбрасывали его лопатами, разравнивали и укатывали таким себе ручным бубном.

Я бы сейчас за такую работу не взялся даже за тройную зарплату. А тогда куда ты *** денешься – тебя выгонят из института.

В качестве отдыха предлагался спорт и чтение книг. Причем спорт предлагался малозатратный, оптимально – бег трусцой и футбол на асфальте. Поработал руками – для баланса побегай ногами.

Примерно так дома строились, водка лилась, картошка колосилась а девки ***. Сами по себе. Без участия ностальгирующих по советскому союзу бывших библиотекарш с начесами и сопливых хипстарз 2000 года рождения. Ну логично, они же не грузили вручную цемент в машину – 200 мешков по 50 килограммов, после чего одежду приходилось выбрасывать. Не укатывали асфальт ручным катком, угорая от жары и битумной вони.

И даже Беломорканал не копали.

А работали младшими перекурщиками на лестничных площадках НИИ.

И входили в касту нищих паразитов в лучшем случае. А в худшем – знают об СССР от мамы и папы, которые теперь о сексе знают только то, что его не было.

Кстати, почему в СССР не было секса? Потому что при тогдашнем уровне контрацепции и гигиены в стране секс часто заканчивался триппером. А последствием триппера было не просто лечение, а постановка на учет в КВД. Государство не поощряло соитие, оно поощряло труд. И я уже много читал про карательную стоматологию без анестезии – но знаете ли вы что такое в совке был аборт? Прыжок с парашютом.

Дома не «строились». Их строили уставшие и *** люди, с тройным перерасходом труда из-за древних технологий и нулевой производственной культуры, которые запросто обедали кефиром с батоном, а ужинали чем бог пошлет или килькой в томате.

Интернета при Сталине не было, согласен. Но моя семья в очереди за обычным стационарным телефоном стояла 15 лет. И получила один на двоих с соседями. Напомню, что телефон был даже до Ленина, еще при царе.

И так во всем. Надо было вкалывать на уровне Стаханова и питаться на уровне блокадника. Все остальное называлось «устроиться».

Хотите чтобы дома строились как при СССР? Да не вопрос. Выходите из офисов и клубов и проситесь к таджикам в строительную бригаду. Там, конечно, не Советский Союз – дрели уже не ручные а электрические. И обедают они не только кефиром.

Но эмуляция будет приличной.

 

Русофобия

27 ноября 2020, 11:30   + 90 голосов 16 комментариев

Меня спрашивают – почему я не люблю цапов.

Вот смотрите, Россия единственная в мире страна, которая угрожала применением ядерного оружия в завоевательной войне. Причем тем же оружием, которое она получила от жертвы как залог территорриальной неприкосновенности.

Америка бомбила Японию после нападения на нее, и не претендовала на территории. Израиль тупо сидит в осаде. Индия и Пакистан играют в гляделки. Штаты могли уже сто раз применить.

Но только русские бл@ди радостно обсуждали возможность воздушных подрывов над страной, на которую они сами напали. Кошелек или жизнь.

Там не Путин х@йло, там каждый х@йло.

Я еще понимаю – @бнуть в порядке самозащиты, но просто так, ради какого-то абстрактного Крыма. Отправить на тот свет сотни тысяч людей, в том числе детей, женщин, стариков… Потому что Роися вперде, а Спартак чемион.

Нашими же бомбами, отданными на доверие.

Теперь объясните – как после этого цапов не то что любить, а вообще воспринимать их как людей?

Автор: Горький Лук | 20.09.2020 09:49

 

У нас не «совок», не буде люксів для "членів ЦК

27 ноября 2020, 11:23   + 30 голосов 2 комментария

Пам«ятаєте? — »Зеленський про VIP-палати: У нас не «совок», не буде люксів для «членів ЦК»"

https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2905762-zelenskij-pro-vippalati-u-nas-ne-sovok-ne-bude-luksovih-palat-dla-cleniv-ck.html

Один день содержания Феофана в больничке обходится почти в три ляма наших денег.

Напомню, он мультимиллионер с оффшором, то есть налоги на медицину не платит. Но на частную не тратится. А зачем?

Поражает мелочное жлобство Феофана, имея достаток до конца жизни, то пенсию папе из бюджета нарисует, то казённый самолёт одолжит в отпуск слетать, то вот сейчас бюджетная Феофания. Та даже я ***, без оффшора, лечусь платно!

Наголосувалы *** за простого велосипедиста из народа.

Если зайдет в гости – прячьте ложечки.

Я так думаю, это неистребимая гастрольная привычка кавээнщика *** из гостиниц все, от мыла и тапочек до полотенец и пепельниц.

Автор: Горький Лук | 15.11.2020 09:45

 

Краткий курс истории КПСС

9 ноября 2020, 16:28   + 118 голосов 12 комментариев

КАК ТОЛЬКО умер Ленин (1924), оказалось, что второй человек в партии, товарищ Троцкий — предатель.
Каменев, Зиновьев, Бухарин и Сталин свергли Троцкого и изгнали из СССР (1927). Но через пару лет оказалось, что Каменев, Зиновьев и Бухарин тоже враги и вредители. Тогда доблестный товарищ Генрих Ягода их арестовал (1936).
Чуть позже Ягоду как вражеского агента арестовал Ежов (1937). Но через пару лет оказалось, что и Ежов не товарищ, а обычный предатель и вражеский агент. И Ежова арестовал Берия (1938).
После смерти Сталина (1953), все поняли, что и Берия тоже предатель. Тогда Жуков арестовал Берию (1953).

Но вскоре Хрущев узнал, что Жуков враг и заговорщик. И сослал Жукова на Урал.

А чуть позже вскрылось что и Сталин–то был врагом, вредителем и предателем (1956). А вместе с ним и большая часть политбюро. Тогда Сталина вынесли из мавзолея, а Политбюро и примкнувшего к ним Шепилова разогнали честные партийцы во главе с Хрущевым (1957).

Прошло несколько лет и выяснилось, что Хрущев был волюнтаристом, проходимцем, авантюристом и врагом.
Тогда Брежнев отправил Хрущева на пенсию (1964). После смерти Брежнева, выяснилось, что и он был вредителем и причиной застоя (1964-82).

Потом было еще двое, которых никто и запомнить-то не успел (1982-85). Но тут пришел к власти молодой, энергичный Горбачев. И оказалось, что вся партия была партией вредителей и врагов, но он–то сейчас все исправит.

Тут–то СССР и развалился (1991). А Горбачев оказался врагом и предателем.

Вы ознакомились с кратким курсом истории КПСС.

 

Записки хворого.

4 октября 2020, 8:30   + 28 голосов 136 комментариев

Вирішив поділитися «радістю».

Вже більше тижня хворію — постійна температура 37.2-39., три дні тому втрата відчуття запахів та смаків.

І вчора вишенька на торті — тест на Ковід позитивний.

Лікування просте — багато вживати рідини, почав приймати курс антибіотиків (третій день).

З позитивного хочу відмітити що не помічаю проблем з диханням.

 

Правова держава ?

4 июня 2020, 11:50   + 75 голосов 10 комментариев

«А хто це?» — «Хто-хто! Президент!»

03.06.20 23:5510491 33

Автор: Михайло Ткач

«А хто це?» - «Хто-хто! Президент!»

Журналіст «Радіо Свобода» Михайло Ткач, надихнувшись розмовою президента України Володимира Зеленського з головою «Укрексімбанку» Євгеном Мецгером, спровокованою скаргами бізнесменів Хмельниччини, жартівливо спрогнозував ще кілька подібних дзвінків.

Бізнесмени скаржилися, що впродовж місяця намагаються реструктуризувати кредит та спілкуються з членами правління «Укрексімбанку» з цього приводу. Після першої телефонної розмови членів делегації президента з Євгеном Мецгером той заявив, що питання вирішить керуюча філією в Хмельницькому Тетяна Лундишева, однак ця відповідь не влаштувала бізнесменів, тому Зеленський подзвонив особисто Мецгеру.

«Люди скаржаться, що ви не видаєте ніяких кредитів. А також на те, що банк не надає відтермінування сплати тіла кредиту.… Жень, послухай мене, тут не питання однієї компанії, це різні компанії. Значить, це відбувається у вас по всій країні. Це глобально вирішуєте ви», — сказав Зеленський Мецгеру.

Також президент попросив главу банку надати бізнесу кредитні канікули на рік: «Будь ласка, ухваліть таке рішення, щоб люди могли погашати кредити через рік. У них зараз немає грошей через коронавірус».

***

— Алло, «Пузата хата»? А чого у вас сирники такі дорогі? Знижуйте вартість на 5 грн!

— А хто це?

— Хто-хто! Президент!

facebook.com/mixailotkach

***

— Алло, салон «Мерседес»? Люди жаліються, що у вас машини дорогі! Зробіть знижки 10 тисяч доларів всім, хто з Хмельниччини!

— А хто це?

— Хто-хто! Президент!

— Якої держави?!

— Якої-якої! Правової!

facebook.com/mixailotkach

***

— Алло, точка з черешнею на розі Щусєва і Теліги? А чого у вас черешні на 40 копійок дорожчі, ніж на Шулявці?!

— А хто це?

— Президент!

facebook.com/mixailotkach

***

— Алло, це президент Зеленський?

— Так. Слухаю.

— Чому посадок нема?!

— Зрозумійте, будь ласка, це не компетенція президента. Я можу подзвонити в банк, щоб кредити реструктурували для бізнесменів. Садочок можу відкрити дитячий. Будівництво дороги перевірити. Оце я можу.

facebook.com/mixailotkach

***

У меня зазвонил телефон.
— Кто говорит?
— Слон.
— Откуда?
— От хмельницкого верблюда.
— Что вам надо?
— Кредиты реструктуризувати.
— Для кого?
— Для региона моего.
— А много ли реструктуризировать?
— Да миллионов этак пять
Или шесть:
Больше ему не съесть,
Он у меня маленький!

А потом позвонил
Крокодил
И со слезами просил:
— Мой милый, хороший,
Пришли самолетом «Мрия» калоши,
И мне, и жене, и «Эпицентру» моему тоже.

— Постой, не тебе ли
На прошлой неделе
Я выслал две фуры
Отличных калош?

— Ах, те, что ты выслал
На прошлой неделе,
Давно разлетелись,
И ждем, не дождемся,
Когда же ты снова
«Мрией» красивой
Пришлешь
Дюжину
Новых калош!
И антисептиков!

А потом позвонили зайчатки:
— Нельзя ли на «Центренэрго» не менять менеджмент как перчатки?

А потом позвонили мартышки:
— У него тарифы на электроэнергию высокие слишком!

А потом позвонил Тищенко,
Да как начал, как начал реветь.
— Погодите, Тищенко, не ревите,
Объясните, чего вы хотите?
Но он только «му» да «му»,
Я вообще ваш предвыборный ролик -
Не пойму!
— Повесьте, пожалуйста, трубку!

А потом позвонили цапли:
— Пришлите, пожалуйста, капли:
Мы лягушками в «Велюре» объелись,
И у нас животы разболелись!

А потом позвонил Хорошковский.
Мы не дружим с олигархом днепровским.

И такая дребедень
Целый день:
Динь-ди-лень,
Динь-ди-лень,
Динь-ди-лень!
То тюлень на оленя жалуется, то олень.

А недавно две газели
Позвонили и запели:
— Неужели
В самом деле
Грантоеды! Надоели!
— Ах, в уме ли вы, газели?
Все бюджеты уцелели
Вы б, газели, не галдели,
А хотя б на одной неделе
К олигархам в офис не заехали.
Но не слушали газели
И по-прежнему галдели:
— Неужели
— В самом деле
— Грантоеды!
— Надоели!

Я три ночи не спал,
Я устал.
Мне бы заснуть,
Отдохнуть...
Но только я лег -
Звонок!
— Кто говорит?
— Носорог.
— Что такое?
— Беда! Беда!
Бегите скорее сюда!
— В чем дело?
— Спасите!
— Кого?
— Ахметова нашего!
Наш олигарх не может достроить дом ...
— Не может достроить дом?
— Да!
И ни туда, ни сюда!
О, если вы не придете -
Он ДТЭК, он ДТЭК обанкротит,
А вы в эфир к Шустеру больше
Не попадете,
А значит ваш рейтинг падёт.
— Ладно! Бегу! Бегу!
Если могу, помогу!

Ох, нелегкая это работа -
Быть слугой бизнесменов, а не народа!

facebook.com/mixailotkach

Михайло Ткач

 
Страницы: 123456