Ціни на мідь оновлюють рекорди, а акції видобувних компаній поки відстають від зростання вартості металу. Для інвестора це привід придивитися до виробників, здатних збільшувати видобуток і контролювати витрати.
На горизонті 6−12 місяців я виділяю Freeport-McMoRan та Antofagasta. Перша відновлює роботу великого рудника, друга знижує витрати та розширює потужності. Обидві мають можливості наростити виробництво. Щоб оцінити привабливість їхніх акцій, потрібно зіставити потенціал збільшення грошових потоків з очікуваннями, уже закладеними в котирування.
Що підтримує попит на мідь
Модернізація електромереж, розвиток відновлюваної генерації, поширення електромобілів і будівництво дата-центрів потребують дедалі більше міді. Піки цих інвестиційних циклів не збігаються в часі, що створює для металу кілька джерел попиту.
За оцінкою UBS, у 2025 році будівництво дата-центрів разом із генерацією для їхнього енергозабезпечення потребувало близько 900 тис. тонн міді. Це приблизно 3% світового споживання. Частка поки порівняно невелика, проте цифрова інфраструктура додає попиту на ринку, де можливості швидко наростити пропозицію обмежені.
Запуск нових рудників займає роки. Вміст металу в руді поступово знижується, тому для отримання кожної тонни міді доводиться переробляти більше гірської маси. Витрати на видобуток і розробку родовищ зростають. За таких умов перевагу мають власники діючих активів із низькою собівартістю: вони можуть отримувати додатковий грошовий потік від високих цін уже зараз.
Читайте також: Паперові трильйони: чому рекордні оцінки стартапів більше не гарантують прибутки
Freeport-McMoRan та Antofagasta: два джерела зростання
У Freeport-McMoRan (FCX) головним чинником збільшення видобутку може стати відновлення роботи Grasberg в Індонезії. Після торішньої аварії на цьому великому руднику компанія розраховує вийти приблизно на 65% потужності у другому півріччі 2026 року та на 80% до середини 2027-го.
Для інвестора важливо, що нарощування виробництва тут пов’язане з поверненням до роботи вже наявного активу. Компанії не потрібно чекати на будівництво нового рудника, щоб збільшити обсяги видобутку. За умови виконання плану відновлення Freeport може отримати підтримку грошових потоків завдяки поєднанню високих цін на мідь і зростання виробництва.
Antofagasta (ANTO) приваблює поєднанням низьких витрат і розширення потужностей. У першому півріччі 2026 року її чисті грошові витрати знизилися на 8% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Контроль собівартості важливий для виробника сировини, прибутковість якого залежить від коливань цін на метал.
Додатковий потенціал формують проєкти на Centinela та Los Pelambres, запуск яких запланований на 2027 рік. Їх реалізація має забезпечити приріст видобутку приблизно на 30%. Отже, компанія вже демонструє зниження витрат, а розширення виробництва може підтримати її майбутні результати.
Обидві інвестиційні ідеї мають конкретні орієнтири для оцінки: у Freeport це темпи відновлення Grasberg, в Antofagasta — собівартість і просування проєктів розширення.
Читайте також: Нова селенавтика: як Ілон Маск та Китай будують місячну економіку, руйнуючи земні догми
Що вже враховано у вартості акцій
Відставання акцій від зростання цін на мідь саме собою не доводить, що вони дешеві. Важливо розуміти, яких результатів інвестори вже очікують від кожної компанії.
Один зі способів такого порівняння використовує Scotiabank. Банк розраховує подразумівану ціну міді: визначає, якій ціні металу відповідає поточна ринкова оцінка компанії за припущеннями його моделі. Це розрахунковий показник для оцінки акцій, а не прогноз вартості міді.
За розрахунками Scotiabank, Antofagasta та Freeport входять до групи компаній із найвищою подразуміваною ціною міді. Тому їхня привабливість потребує обґрунтування через майбутні операційні результати. Саме відновлення видобутку, розширення потужностей і контроль витрат лежать в основі мого інтересу до цих виробників.
Для інвесторів, готових до вищого ризику, я б також розглядав Lundin Mining (LUN) та Capstone Copper (CS). У розрахунках Scotiabank вони належать до групи з найнижчою подразуміваною ціною міді. Водночас нижчий показник не гарантує недооціненості.
У менших виробників нові проєкти становлять більшу частку відносно наявного бізнесу. Їх успішний запуск і зростання ціни металу можуть сильніше вплинути на грошові потоки та оцінку компаній. Проте інвестор бере на себе й вищі ризики будівництва, фінансування та виходу на заплановану потужність.
Досвід золотодобувних компаній показує, як подорожчання металу може поступово позначатися на акціях виробників: збільшення грошових потоків створює можливості для дивідендів і фінансування нових проєктів. Для мідного сектору ключовим також буде те, наскільки успішно компанії перетворять високі ціни на поліпшення фінансових результатів.
Що оцінювати на горизонті 6−12 місяців
На горизонті 6−12 місяців основними орієнтирами для оцінки цих компаній будуть виконання виробничих планів, динаміка витрат і грошових потоків. Повний ефект від розширення потужностей може проявитися пізніше, проте дотримання графіків запуску дасть змогу оцінити перспективи збільшення видобутку.
Водночас мідь залишається чутливою до економічного циклу та настроїв на фінансових ринках. Зниження ціни металу може послабити ефект від збільшення виробництва, а затримки із запуском потужностей — відкласти очікуване зростання грошових потоків.
Зростання попиту на мідь створює інвестиційні можливості, проте їхня привабливість залежить від вартості акцій і результатів конкретного виробника. Для Freeport-McMoRan та Antofagasta важливим буде виконання планів відновлення й розширення видобутку. Lundin Mining та Capstone Copper пропонують вищу чутливість до медного циклу разом із більшими ризиками реалізації проєктів.