Чи може наша економіка зрости до $1 трлн за 10 років
Такі амбіції є цілком реалістичними. Але для цього необхідно суттєво збільшити кількість населення, зокрема, його економічно активну частину. А в Україні, за даними Українського інституту майбутнього, у 2023 році з 29 мільйонів населення лише 12 мільйонів є економічно активними, з яких працює тільки 9,5 мільйона.
Наприклад, у Польщі, де ВВП 2022 року сягнув майже $0,7 трлн, із 37 млн населення 17,3 млн є економічно активними, але з них працює 16,8 млн людей, тобто майже вдвічі більше, ніж у нас.
Торік у Польщі ВВП на одного жителя становив $18,3 тис. проти $4,5 тис. в Україні. Якщо ми візьмемо польські дані щодо ВВП на душу населення за основу, то для того, щоб досягнути ВВП у $1 трлн в Україні, чисельність населення має становити майже 55 млн людей. Саме збільшення кількості населення, передусім, працездатного віку, відіграє ключову роль у зростанні економіки. Адже близько 70% у структурі формування ВВП припадає на споживчу складову (інші дві складові — це валові інвестиції та чистий експорт).
Однак, в Україні вже давно немає природного приросту населення, як і в більшості країн Європи. Тому практично єдиний шлях для того, щоб досягти зростання ВВП до $1 трлн, — це залучити працездатне населення з-за кордону. Якщо ми хочемо зростання ВВП до трильйона доларів протягом десяти років, то нам потрібно щороку залучати з-за кордону 2,6 млн нових людей, якщо протягом 20 років — то 1,3 млн.
Теоретично, це можливо за десять років, практично — за 20. Ще у 2019 році в інавгураційній промові Президент сказав, що у світі 65 мільйонів українців, і закликав їх повертатися. Тобто на той момент за кордоном перебували 28 мільйонів, основу яких складає українська діаспора. Якщо чесно, я здивований, що досі за результатами його промови не впроваджено програм щодо їхнього повернення. Крім того, ще є мільйони іноземців, яким Україна цікава — насамперед, вихідцям із інших країн СНД.
Зростання економіки за рахунок внутрішніх ресурсів і резервів такими високими темпами є неможливим. Із одного боку, в нас недостатня кількість людей продуктивного віку, а з іншого — у населення недостатній рівень заощаджень, щоб створити значний споживчий ефект. Та й фінансових резервів у бюджеті немає: за даними Центру економічної стратегії, ми щороку до 2027-го маємо віддавати $15−20 млрд у погашення взятих боргів, тобто левова частка отриманих грошей відразу повертатиметься кредиторам за попередньо отримані позики. Якщо резюмувати, то Україну потрібно «наситити» людьми, а тоді вони «наситять» економіку грошима. А не навпаки.
Спочатку ми повинні бачити тренд припливу людей, а потім — тренд припливу інвестицій.
Читайте також: Конференція донорів України у Лондоні: що насправді привезли звідти наші можновладці
Про програми повернення українців та залучення іноземців
Теоретично, про будь-яку програму можна сказати, що вона для них. Але рівень доходів мігрантів і діаспори в середньому в 3−10 разів більший, ніж в Україні, тому це потребує особливого підходу до них. При розробці програм повернення українців і залучення іноземців мають використовуватися різні підходи, оскільки в цих груп людей різна мета міграції до України.
Базуватися програми повернення українських мігрантів і діаспори мають на грошах, інвестиціях. Фокус завжди має бути на монетизації та самореалізації. Розмова з українськими мігрантами і діаспорою — це на 90% про гроші та проєкти, і лише на 10% — про патріотизм.
Уявімо, що ми хочемо запросити канадського діаспорянина до України. Перед нами сидить людина з калькулятором, в якої середньорічний дохід $60 тис. У неї на банківському рахунку в середньому $120 тис. Крім того, в Канаді понад 100 тисяч доларових мільйонерів українського походження.
Ось ви цьому українцю щось розказуєте, пропонуєте… а він на вас дивиться і знає, що в Україні кредитний рейтинг «ССС», що реальні ставки за кредитами 25−30% річних, а ще є війна, корупція, бюрократія… Зрозуміло, що з нашим «локальним» баченням ми нічого цікавого йому, людині з грошима, запропонувати не зможемо доти, доки не почуємо від нього умови, на яких він готовий сюди приїхати і вкладати. Діаспора — це взагалі велика кількість заможних, багатих і надбагатих людей, до яких потрібен зовсім інший підхід.
Потрібні три групи заходів. По-перше, треба поїхати до них, почути, чим Україна могла би бути цікавою для них. Які в них умови приїзду та вкладання коштів у нашу економіку. Дізнавшись їхні умови, можна структурувати декілька пропозицій і програм для них.
По-друге, необхідно почати страхувати бізнес від воєнних ризиків. Причому весь бізнес — і український, і іноземний, який готовий започаткувати чи розширити свою діяльність, — умовно, з 1 вересня 2023 року має страхуватися. Тоді значно дешевше коштує страховий поліс у розрахунку на один об'єкт страхування. Тобто принцип такий самий, як ви купуєте квиток на потяг чи літак, — ви вже автоматично застраховані. Страхування має покривати як пошкодження майна, так і втрачений прибуток за час простою.
І, по-третє, необхідно суттєво лібералізувати імміграційне законодавство. Адже переїзд людини з грошима до України передбачає, що з нею переїде її оточення (родичі, партнери, персонал) або іноземна робоча сила, яка запускатиме проєкти цієї людини в Україні.
Читайте також: Елла Лібанова: До 90% українців планують повернутися, але плани можуть змінюватися
Хто і коли має запускати програми для мігрантів і діаспори
З одного боку, фінансово-банківський сектор. Адже розмова з ними — це розмова про фінансову мотивацію. З іншого боку, місцева влада повинна пропонувати відповідні програми. Роль центральної влади повинна полягати лише в тому, щоб стимулювати місцеву владу запропонувати мігрантам різного роду програми.
Програми повернення мігрантів і діаспори потрібно запускати вже зараз. Адже кількість населення і надалі скорочується. За даними ООН, тільки за шість місяців 2023 року з України додатково виїхало близько мільйона людей. З такими темпами виїзду населення економіка просто може не дочекатися перемоги.
Про виклики на вітчизняному ринку праці
Перед бізнесом на ринку праці вже є два виклики, а буде ще й третій. Перший — це значне скорочення пропозиції робочої сили через еміграцію однієї частини населення та мобілізацію іншої її частини.
Другий, і це найбільший, виклик — необхідність істотного підвищення витрат на оплату праці, щоб утримати діючого чи знайти нового працівника. За оцінками НБУ, у 2023 році номінальні зарплати зростуть аж на 32,8%. Але ця проблема тягнеться ще з довоєнного періоду. Наприклад, у 2021-му зарплати збільшилися майже на 21%. Це ж якою має бути рентабельність бізнесу в Україні, щоб мати змогу так підвищувати зарплати? Але це не бажання бізнесу, а його вимушена дія, адже персонал дедалі важче знайти. На жаль, такі підвищення потім кожний із нас відчуває через зростання цін на товари і послуги.
Читайте також: Кабмін хоче обійти Швейцарію за розміром економіки
Інтеграція України до ЄС: вплив на ринок праці
Це призведе до еміграції ще близько двох-трьох мільйонів українців до 2030 року. Така вже сутність будь-яких інтеграційних процесів. Із одного боку, це зумовлено великим дисбалансом в оплаті праці країн, що інтегруються, а з іншого — зростаючим попитом на робочу силу. У найближчий рік збільшиться попит на українців у Болгарії та Румунії. Адже у другому півріччі 2023-го ці країни можуть прийняти до Шенгенської зони. Це призведе до переміщення частини їхньої робочої сили далі на Захід.
Ймовірно, ці країни, як і Польща, також стануть «реєстраційним хабом» для роботи українців в інших країнах ЄС. Наприклад, уряд Румунії на 2023 рік погодив річний план із залучення 100 тисяч іноземців. Це майже в п’ять разів більше, ніж у 2020-му.
Такі програми регулярно з’являтимуться. Влада в Україні повинна все це відстежувати і запускати власні програми з легалізації та спрощення працевлаштування іноземців. Нам уже зараз це потрібно робити, а не «після перемоги», як почали казати останнім часом.
Тільки на спрощення законодавства, лібералізацію імміграційних процесів може піти один-два роки. Адже потрібно юридично і ментально переналаштувати роботу понад 100 тисяч людей у десяти органах центральної та місцевої влади, а також підготувати до цього суспільство. А ще ж варто провести роботу з підготовки інфраструктури для мовного і культурного навчання іноземців. У багатьох країнах на це десятки років знадобилось, а в нас немає на це часу.
Про перепис населення: чому це важливо
Ще у 2019 році нас було 37,3 мільйона людей. За 2020−2021 роки населення скоротилося ще приблизно на 0,5 мільйона людей, а за 2022-й і перше півріччя 2023-го — ще десь на 9−10 мільйонів… Я вважаю, що в умовах поточної підвищеної мобільності населення електронний перепис потрібно проводити раз на пів року, адже бізнес має розуміти, скільки людей, тобто споживачів, проживає в кожному регіоні.
Бізнес, зокрема, ритейл і мас-маркет, якось повинен орієнтуватись, якою є кількість споживачів у країні, адже йому потрібно встановлювати плани продажів і розвитку бізнесу. Влада повинна регулярно оновлювати такі дані за допомогою мобільних операторів і оприлюднювати їх.