Останній місяць літа перетасував позиції багатьох банків

Глобус вилетів із першої пʼятірки на 6-те місце, натомість колишнє його 4-те зайняв Юнекс.

Доволі значний ривок здійснив ОБанк, він опинився відразу на 5-ій сходинці, віддавши 8-у Прокредиту;

МТБ Банк змістився із 6-го місця на 7-ме;

Восток і Таскомбанк помінялися позиціями. Тепер перший на 14 сходинці, а другий посів 13-ту;

Покращив свої позиції Райффайзен Банк. Він піднявся з 23 на 22 сходинку, потіснивши ПУМБ.

Склад першої трійки народних улюбленців залишається без змін: Абанк, monobank, Альянс Банк. Загалом за звання «народного улюбленця» змагаються 29 банків.

Чому ПУМБ залишив для валютних переказів «запас» у 2 тисячі гривень

Клієнт банку ПУМБ під ніком cx5 поскаржився, що не може переказати за кордон усі доступні йому 100 тис. грн в еквіваленті з валютного рахунку. За його словами, у застосунку в розділі лімітів НБУ зазначено обмеження 100 тис. грн на календарний місяць, однак під час здійснення P2P-переказу система дозволяє операції лише в межах 98 тис. грн.

«…чомусь ПУМБ вважає себе у праві встановити ліміт 98000 грн. і не дає перевести решту 2000 грн», — пише автор відгуку.

Користувач стверджує, що не вичерпував ані загальний місячний, ані денний ліміт і не здійснював гривневих переказів, які могли б зменшити доступну суму. При цьому повідомлення про ліміт у 98 тис. грн з'являлося навіть під час спроби переказати 1 євро.

За словами клієнта, підтримка банку на звернення не відреагувала. Він також зазначає, що раніше ПУМБ встановлював для купівлі валюти ліміт 49999,20 грн замість 50 тис. грн, передбачених регулятором, і просить банк пояснити причини таких розбіжностей.

Що пояснюють в банку

У ПУМБ пояснили, що в застосунку справді відображаються два різні показники. У розділі «Профіль» → «Ліміти» → «НБУ» клієнт бачить регуляторний ліміт — 100 тис. грн в еквіваленті на календарний місяць. Водночас у розділі «На перекази» встановлено значення 98 тис. грн.

«Це технічний запобіжний поріг ПУМБ для переказів із валютних рахунків», — пояснили у пресслужбі банку. За словами банкірів, такий параметр застосовується для врахування можливих курсових змін між авторизацією операції та її клірингом і має мінімізувати ризик перевищення регуляторного ліміту.

«Таким чином, 100 тис. грн — це встановлений регулятором ліміт, а 98 тис. грн — технічний параметр проведення відповідних операцій», — резюмували у пресслужбі фінустанови.

Щодо обмеження під час купівлі валюти, то в ПУМБ пояснили, що зараз регуляторний ліміт на купівлю безготівкової іноземної валюти становить 200 тис. грн. При цьому в банківських системах використовується технічний параметр 199999,20 грн.

У банку зазначили, що різниця у 80 копійок потрібна для врахування можливих технічних округлень під час обробки операцій і не є окремим лімітом, встановленим ПУМБ.

Думка юристів

Адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник звертає увагу: банк загалом може встановлювати власні ліміти, нижчі за максимально дозволені НБУ. Однак, за його словами, клієнта про такий ліміт мають чітко та однозначно поінформувати в умовах обслуговування або тарифах.

«Якщо банк офіційно інформує клієнта про ліміт 100 тис. грн, а технічно не дає використати останні 2 тис. грн, — це порушення обов'язку надавати точну та достовірну інформацію про умови фінансової послуги», — вважає юрист.

На його думку, таку ситуацію можна розглядати не просто як технічний збій, а як можливе введення споживача в оману.

Експерт радить клієнту вимагати від банку письмового пояснення розбіжності між заявленим і фактичним лімітом та, за необхідності, звертатися зі скаргою до НБУ та Держпродспоживслужби. У разі відмови банку виконати заявлені умови клієнт також може захищати свої права в суді.

А-Банк продовжив запити до кредитної історії після закриття рахунків

Клієнт А-Банку під ніком SergeyKhUA заявив, що після закриття всіх рахунків банк продовжував здійснювати запити до його кредитної історії в УБКІ. За словами клієнта, він не давав згоди на такий моніторинг після припинення обслуговування.

Більш того, як стверджує користувач, коли він спробував врегулювати питання через гарячу лінію, банк влаштував йому штучний саботаж.

«…заблокував стандартні канали підтримки, змусив встановити додаток „abank24“ та шляхом шантажу примусив пройти відеоверифікацію (збір моїх біометричних даних) нібито для ідентифікації. Під час цього входу без мого відома банк автоматично сформував новий запит в УБКІ на відкриття картки, яку я не замовляв!», — ділиться SergeyKhUA.

Такі дії банку клієнт розцінив як нав'язування банківської послуги. А тому він направив до фінустанови досудову претензію та відкликання згоди на обробку персональних даних, підписані КЕП. Клієнт також заявив, що банк не відповів на його звернення у встановлений строк, і повідомив про звернення до НБУ, Офісу Омбудсмена та кіберполіції.

Позиція А-банку

В А-Банку пояснили, що під час обслуговування клієнт надав згоду на обробку персональних даних та взаємодію з бюро кредитних історій. Відповідно до умов банківського обслуговування, ця згода поширювалася, зокрема, на дані, що входять до кредитної історії, та їх передачу до УБКІ й отримання інформації з бюро.

У банку наголосили, що закриття окремих рахунків та припинення користування банківськими продуктами саме по собі не припиняло дію раніше наданої згоди. Крім того, за словами пресслужби, після припинення обслуговування банк зобов'язаний зберігати визначену законодавством інформацію про клієнта.

У конкретному випадку А-Банк пояснив запити до УБКІ необхідністю регламентної актуалізації анкетних даних відповідно до встановленого рівня ризику клієнта. Банк стверджує, що для цього використовував доступні довірені джерела інформації та діяв у межах вимог фінансового моніторингу.

Що стосується запиту до УБКІ, банк підтвердив, що його було сформовано під час проходження клієнтом авторизації/верифікації в abank24. Проте, за твердженням банку, запит мав технічний характер і сформувався автоматично в межах відповідного процесу. Новий рахунок, картка чи кредитний продукт клієнту при цьому не оформлювалися.

«Сам факт формування такого запиту не свідчить про фактичне відкриття картки, отримання кредитного продукту або нав'язування банківської послуги», — зазначили в А-Банку.

Водночас банк підтвердив, що після отримання звернення клієнта припинив обробку та використання його персональних даних без особистої згоди та виключив клієнта з моніторингу УБКІ. У банку також повідомили, що звернення було зареєстроване, а клієнту надано офіційну письмову відповідь.

Юридична оцінка

Адвокат АО LESHCHENKO & PARTNERS Ігор Биков зазначає, що саме по собі припинення обслуговування не дає банку безстрокового права перевіряти кредитну історію колишнього клієнта.

За його словами, закон «Про організацію формування та обігу кредитних історій» пов'язує отримання кредитного звіту з чинним кредитним правочином або зверненням людини щодо укладення нового правочину та відповідною згодою на доступ до кредитної історії.

Водночас закриття картки чи рахунку не обов'язково означає припинення всіх зобов'язань перед банком. Тому, перш ніж оцінювати правомірність конкретного запиту, потрібно встановити, чи залишалися у клієнта непогашені борги або інші чинні кредитні зобов'язання, коли саме здійснювалися запити та на якій підставі.

«Якщо всі зобов'язання припинені, нової заявки клієнт не подавав, а згоду відкликав, правові підстави для подальшого моніторингу його кредитоспроможності викликають обґрунтовані сумніви. Банк повинен пояснити підставу кожного спірного запиту», — говорить Ігор Биков.

Водночас адвокат застерігає від автоматичного висновку про порушення лише через факт запиту до УБКІ. Наприклад, запит, сформований під час дистанційної верифікації, може використовуватися для ідентифікаційних процедур і не означати оформлення нового кредиту.

Так само сам факт відеоверифікації не доводить незаконного збору біометричних даних. Потрібно встановити, які саме дані отримував банк, з якою метою, на якій правовій підставі та як довго їх зберігає.

Щоб перевірити ситуацію, юрист радить клієнту отримати в УБКІ кредитну історію з реєстром запитів — хто, коли і з якою метою звертався по інформацію. У банку варто витребувати перелік відповідних запитів, їхні правові підстави, копії згод, редакції умов обслуговування, а також докази подання заявки на новий продукт, якщо банк стверджує, що така заявка була.

У разі підтвердження порушення експерт вважає за доцільне звертатися в НБУ та до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

«До НБУ доцільно звертатися щодо дотримання банком вимог законодавства та прав споживача, до Омбудсмена — щодо законності обробки персональних даних. За наявності ознак кримінального правопорушення можливе звернення до поліції, зокрема кіберполіції», — каже Ігор Биков.

Проте юрист наголошує, що не кожен спір щодо згоди автоматично означає вчинення злочину. Питання припинення незаконних дій і відшкодування доведеної шкоди також можуть вирішуватися в суді.

У цьому конкретному випадку є важлива обставина: А-Банк уже повідомив про припинення моніторингу УБКІ після отримання відкликання згоди. Тому, за словами Бикова, питання законності попередніх запитів слід оцінювати окремо — за датами, документами, наявністю чинних зобов'язань та моментом отримання банком відкликання згоди.

Приватбанк вимагає особистої ідентифікації від клієнта за кордоном

Клієнт Приватбанку під ніком Олег Крайневський розповів, що його рахунок відкрила дружина за генеральною нотаріальною довіреністю. На рахунок надійшли кошти, однак скористатися ними він не може.

«…банк вимагає моєї особистої ідентифікації як клієнта», — пише автор відгуку.

За словами клієнта, він є громадянином і резидентом України, але наразі перебуває за кордоном і через воєнний стан не має можливості особисто приїхати до відділення в Україні. Під час звернення на гарячу лінію йому повідомили, що пройти необхідну ідентифікацію можна лише у відділенні.

Користувач вважає, що в його ситуації має бути доступна дистанційна процедура.

«…відповідно до Закону № 361-IX та Положення НБУ № 65 ідентифікація клієнта прямо допускає дистанційні способи — кваліфікований електронний підпис (КЕП), систему BankID НБУ або відеоверифікацію. У мене є підтверджений BankID НБУ через monobank, яким я готовий скористатися для проходження ідентифікації в ПриватБанку», — наголошує Олег Крайневський.

«Мінфін» звернувся до Приватбанку із запитаннями, чому клієнт, який перебуває за кордоном, не може пройти необхідну ідентифікацію дистанційно, чи пов'язане це з тим, що рахунок відкривав представник за довіреністю, а також чи може банк запропонувати альтернативний спосіб підтвердження особи.

На момент публікації статті Приватбанк на запит «Мінфіну» не відповів.

Думка юристів

Адвокат АО LESHCHENKO & PARTNERS Ігор Биков зазначає, що законодавство справді допускає дистанційну ідентифікацію та верифікацію клієнтів. Водночас це не означає, що клієнт у кожній ситуації може самостійно обрати будь-який доступний спосіб і вимагати від банку його застосування.

«Банк визначає процедури належної перевірки з урахуванням вимог НБУ, ризиків та можливості достовірно підтвердити особу. Тому сама наявність КЕП або BankID ще не робить вимогу відвідати відділення незаконною», — каже юрист.

Водночас твердження про те, що законодавство дозволяє ідентифікацію лише у відділенні, було б некоректним. Биков звертає увагу, що ПриватБанк публічно описує процедуру відеоверифікації через Приват24. Це, однак, не означає автоматично, що така процедура може бути застосована до конкретного рахунку. Тому клієнт має підстави вимагати від банку пояснення, чому дистанційна ідентифікація недоступна саме в його випадку.

На думку Ігоря Бикова, у цій ситуації принципове значення має те, що рахунок відкривав представник клієнта.

Пункт 64 Інструкції НБУ № 162 від 29 липня 2022 року передбачає, що власник поточного рахунку, відкритого за довіреністю, під час першого звернення для користування ним має пред'явити документ, що посвідчує особу, а резидент — також документ із РНОКПП.

Тобто перевірка особи дружини як представниці не замінює виконання встановлених вимог самим власником рахунку. Водночас юрист радить окремо дослідити зміст довіреності, оскільки право відкрити рахунок і право розпоряджатися коштами на ньому — не одне й те саме.

«Якщо дружина уповноважена здійснювати перекази, варто окремо з'ясувати можливість виконання операції через неї», — зазначає Биков.

Чи може банк заблокувати доступ до вже зарахованих коштів

Сам факт того, що гроші вже надійшли на рахунок, не означає, що банк зобов'язаний дозволити їх використання без завершення необхідної ідентифікації, пояснює адвокат.

Законодавство про фінансовий моніторинг передбачає можливість відмови в обслуговуванні або проведенні операції, зокрема коли ідентифікація чи верифікація клієнта неможлива або він не надав необхідних документів.

Водночас, за словами Бикова, у кожній конкретній ситуації потрібно встановити, що саме обмежив банк: доступ до Приват24, проведення конкретної операції власником рахунку чи всі видаткові операції, зокрема ті, які може здійснювати представник.

Неможливість фізично приїхати до України сама по собі не означає відмову клієнта від проходження перевірки, особливо якщо він готовий надати необхідні документи та підтвердити свою особу дистанційно.

Які варіанти є у клієнта

Положення НБУ № 65 передбачає різні моделі дистанційної ідентифікації та верифікації, зокрема із застосуванням відеоверифікації, BankID НБУ та КЕП. Проте конкретна процедура може передбачати додаткові перевірки, пояснює юрист.

«Саме надсилання документа з КЕП не завжди означає завершення всієї процедури банківської верифікації», — зазначає Биков.

Банк може перевіряти чинність і справжність документів, уточнювати анкетні дані, вимагати якісне відеозображення та усувати виявлені розбіжності. Якщо виконати нормативні вимоги дистанційно неможливо, відповідний спосіб банк може не застосовувати.

Тому клієнту варто письмово звернутися до банку із проханням визначити конкретну доступну процедуру дистанційної ідентифікації та умови її проходження, а у разі відмови — пояснити причини, через які вона неможлива.

Якщо питання не буде вирішене, Биков радить звертатися до НБУ, а за необхідності — до суду. До звернення варто додати документи про відкриття рахунку, довіреність та попереднє листування з банком. Окремо клієнту слід з'ясувати, чи може його дружина здійснювати операції в межах наданих їй довіреністю повноважень.

Реферальний кешбек: банки не фіксують запрошення, а клієнти не отримують бонуси

Реферальні програми банків обіцяють клієнтам винагороду за залучення нових користувачів. Але на практиці виникають ситуації, коли клієнт стверджує, що виконав умови акції, а банк не зарахував бонус.

Клієнт Альянс Банку під ніком snu93796486 розповів, що зареєструвався за офіційним реферальним посиланням, яке надіслав йому друг. За його словами, реєстрація пройшла успішно, але бонус не отримав ані він, ані користувач, який його запросив.

Згодом клієнт сам запросив знайомого за власним реферальним посиланням, і результат був таким самим.

«…він (друг) зареєструвався, але система знову проігнорувала реферальну мітку, і виплати заблоковані для обох сторін», — повідомляє snu93796486.

У службі підтримки, як стверджує користувач, йому повідомили, що переходів за реферальними посиланнями не було. Сам клієнт припускає, що проблема може виникати під час переходу з реферального посилання до App Store або Google Play, через що в системі втрачається реферальний ідентифікатор. Він вимагав передати звернення до технічного відділу та перевірити логи реєстрацій.

«Мінфін» звернувся до Альянс Банку із запитаннями, чи фіксуються такі переходи, чи можливі технічні проблеми із передачею referral ID та чи може банк вручну перевірити конкретні реєстрації. На момент публікації банк на запит не відповів.

Схожа ситуація виникла у клієнта Райффайзен Банку під ніком user345. За його словами, він виконав умови реферальної програми, яка передбачала кешбек до 400 грн, але винагороду не отримав.

«Зверталась декілька разів в підтримку, створили якісь запити, але результату 0, після цього ні відповіді, в чому причина, ні самого кешбеку немає», — скаржиться автор відгуку.

У службі підтримки Райффайзен Банку у відповідь на відгук пояснили, що кешбек нараховується лише за умови виконання всіх правил акції як рекомендодавцем, так і запрошеним другом. Зокрема, запрошеному користувачу має бути не менше 18 років, він повинен мати ІПН, не бути ПЕП та не бути клієнтом Райффу протягом останнього року.

Водночас банк запропонував провести індивідуальну перевірку та попросив клієнта надати в приватних повідомленнях ідентифікаційний код і номер телефону, зазначений під час реєстрації, — як самого клієнта, так і запрошеного друга.

Що кажуть юристи

Адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник зазначає, що публічно оголошені умови реферальної програми можуть мати силу публічної оферти. Якщо клієнт виконав передбачені нею умови, у банку може виникнути обов'язок виплатити обіцяну винагороду.

Водночас для оцінки конкретного спору важливо встановити точний зміст правил акції: які саме дії мав виконати рекомендодавець та запрошений користувач, у який строк, як мала фіксуватися реєстрація і за яких умов бонус не нараховується.

Окреме питання — технічний збій. За словами Іллі Колесника, якщо причиною ненарахування винагороди справді стала помилка банківської системи, наприклад некоректна передача або фіксація реферального ідентифікатора, це саме по собі не означає, що клієнт втрачає право на бонус.

«Сам факт „у нас в системі перехід не зафіксовано“ — не є автоматичним звільненням від обов'язку виплати, якщо клієнт іншими засобами доведе виконання умов», — пояснює адвокат.

Тобто в такому спорі важливо не лише те, що бачить банківська система, а й те, чи може клієнт підтвердити виконання умов акції іншими доказами.

Як довести право на реферальний бонус

Юрист радить зберігати скриншоти переходу за реферальним посиланням або промокодом, повідомлення від користувача, який запросив до програми, підтвердження відкриття рахунку та виконання інших цільових дій, передбачених умовами акції.

Також варто зберегти самі правила акції на момент реєстрації. Якщо умови згодом змінилися або сторінку видалили, підтвердити їх зміст можуть архівні копії сторінок чи публікацій. Не менш важливим доказом є листування зі службою підтримки та номери зареєстрованих звернень.

Якщо банк відмовляється виплачувати бонус, Ілля Колесник радить спочатку направити письмову претензію з вимогою виконати умови акції та виплатити належну винагороду. Якщо питання не вирішується, клієнт може звернутися до НБУ, а за наявності ознак порушення законодавства про захист прав споживачів — також до Держпродспоживслужби. Крайнім способом захисту є звернення до суду.

При цьому адвокат наголошує: сам факт ненарахування бонусу ще не доводить системного порушення прав клієнтів. Для такого висновку потрібно встановити, що подібні випадки мають не поодинокий, а системний характер і що клієнти справді виконували всі умови відповідних акцій.

Скасували покупку, але гроші не повернули: де зависають кошти

Скасування покупки не завжди означає миттєве повернення коштів на картку. Це показують, зокрема, два відгуки клієнтів Ощадбанку та Sense Bank, які зіткнулися з проблемами після скасування замовлень у магазинах.

Клієнтка Ощадбанку під ніком Анна Купа розповіла, що 13 серпня 2026 року оплатила на EVA.UA замовлення на 1037,70 грн карткою для соціальних виплат. 21 серпня магазин скасував замовлення через форс-мажор на складі, а 24 серпня надіслав клієнтці фіскальний чек про повернення коштів.

Однак 28 серпня сума все ще відображалася в банківській системі зі статусом «в обробці». За словами клієнтки, оператори гарячої лінії відмовилися реєструвати технічну заявку та запропонували чекати до 30 днів.

«Це державні дитячі кошти, які мені необхідні зараз», — наголошує Анна Купа.

Інша клієнтка, яка залишила відгук про Sense Bank під ніком AnhelinaSynytsk, зіткнулася з проблемою після скасування замовлення в «Епіцентрі».

За її словами, 6 серпня вона замовила стіл, але 8 серпня магазин повідомив, що товару немає, і скасував замовлення. Коли клієнтка почала з'ясовувати, коли повернуться гроші, спочатку їй повідомили про строк у 5−7 днів. Надалі вона отримувала суперечливу інформацію: магазин стверджував, що гроші не надходили, а пізніше повідомив про повернення 10 або 19 серпня.

«І весь цей час Епіцентр посилає до Сенс Банку, а Сенс Банк — до Епіцентру. І я нічого добитись в цьому не можу», — скаржиться AnhelinaSynytsk.

Клієнтка також зазначила, що покупку було здійснено за кредитні кошти, тому через затримку повернення у неї виникло питання щодо майбутнього платежу за кредитом.

Коментарі банків

В Ощадбанку пояснили, що статус «в обробці» означає: банк очікує на фінансовий файл із розрахунком від торговельної мережі через платіжну систему. Підтвердження від магазину або фіскальний чек свідчить про ініціацію повернення, але для фактичного зарахування коштів або скасування їх резервування банк має отримати відповідний розрахунковий документ через платіжну систему.

«Ощадбанк діє чітко в межах регламентів платіжних систем, адже передчасне розблокування коштів до отримання офіційного фінансового файлу від обслуговуючого банку торговця створює ризик незавершеного розрахунку», — підкреслили у пресслужбі Ощаду.

За інформацією банку, правила Visa та Mastercard передбачають граничний строк опрацювання таких операцій до 30 календарних днів. Водночас зазвичай повернення відбувається значно швидше — протягом кількох робочих днів після отримання необхідного файлу від торговця.

В Ощаді також зазначили, що соціальний статус картки не змінює технічного протоколу обробки таких транзакцій. За зверненням клієнта банк може перевірити, на якому етапі перебуває операція та чи надійшов необхідний кліринговий файл.

У цьому випадку, за інформацією пресслужби, фахівці банку вже перевірили стан транзакції. В Ощадбанку зазначили, що кошти зазвичай стають доступними автоматично після надходження даних від торговця, без необхідності чекати повні 30 днів.

Своєю чергою, у Sense Bank повідомили, що під час повернення виникла технічна особливість: сума, яку ініціював торговець, трохи відрізнялася від суми початкової операції. Через цю розбіжність автоматичне зарахування коштів не відбулося.

Після звернення клієнтки банк разом з «Епіцентром» перевірив ситуацію та встановив причину.

«Оскільки автоматичний сценарій повернення в цьому випадку не спрацював, банк разом із торговцем опрацював альтернативний спосіб проведення операції та супроводжував її до завершення», — зазначили у пресслужбі Сенсу.

Як повідомили у Сенс Банку, кошти в результаті були повернуті та зараховані на картковий рахунок клієнтки.

Думка юриста

Адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник звертає увагу, що універсального законодавчо встановленого строку «30 днів» саме для повернення коштів за скасовану покупку немає.

За його словами, фактичний строк залежить від типу операції, правил платіжної системи та умов договору банку з клієнтом. Для різних сценаріїв — зокрема refund, скасування операції або chargeback — строки можуть відрізнятися.

Тому, якщо торговець уже підтвердив скасування операції, клієнту варто з'ясувати не лише дату такого підтвердження, а й те, чи отримав банк відповідний платіжний документ від еквайра та на якому саме етапі перебуває повернення.

«Банк не має права безстроково „тримати“ кошти, посилаючись на загальний строк розгляду звернень, якщо фактично отримав підтвердження від еквайра/торговця, що кошти вже повернені в систему. Це можна кваліфікувати як неналежне виконання банком послуги з обслуговування рахунку», — вважає юрист.

Водночас сам фіскальний чек магазину не є міжбанківським розрахунковим документом. Тому його наявність не означає автоматично, що банк уже отримав кошти або необхідний файл для завершення операції.

«Банк-емітент має інструменти для встановлення статусу коштів — зокрема може направляти запити еквайру та ініціювати трасування транзакції в межах платіжної системи», — зазначає Колесник.

На його думку, клієнту варто зберігати підтвердження замовлення та його скасування, фіскальний чек про повернення, листування з магазином і банком, а також виписку, де операція має статус «в обробці».

За словами Іллі Колесника, перед клієнтом за виконання зобов'язань за картковим рахунком відповідає насамперед його банк-емітент. Водночас технічні питання повернення можуть залежати від взаємодії банку, який обслуговує торговця, самого продавця та платіжної системи.

Тому клієнту варто вимагати від банку не загальної відповіді «чекайте», а конкретної інформації: чи отримано повернення, коли саме його отримано, чи є розбіжність між початковою та повернутою сумами, де перебувають кошти та що необхідно для завершення операції.

Якщо покупку здійснено за кредитні кошти, ситуація потребує окремої уваги. Юрист радить письмово зафіксувати перед банком факт скасування покупки та вимогу не покладати на клієнта фінансові наслідки технічної затримки повернення. Якщо кошти ще не зараховані на кредитний рахунок, питання нарахування відсотків потребує окремого розрахунку та подальшого врегулювання з банком.

Якщо банк не допомагає встановити статус операції, клієнт може подати письмову претензію, а після цього — звернутися до НБУ. Якщо ж проблема пов'язана також із діями торговця, окремі вимоги можуть бути адресовані продавцю.