► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини

Рекомендації опублікувала BCI Pioneers Coalition — спільнота людей, які мають досвід участі в дослідженнях імплантованих інтерфейсів «мозок — комп’ютер» (BCI). Документ під назвою OUR BCI містить 13 тематичних розділів і пропонує правила для науковців, розробників, виробників пристроїв, спонсорів досліджень та етичних комітетів.

Важливо, що це не офіційний регуляторний стандарт, а рекомендації, сформовані за участю самих пацієнтів. У першій версії документа взяли участь шість членів коаліції. Автори називають його живим документом, який планують переглядати кожні два роки.

Чому учасники випробувань вимагають більше прав

Одна з головних проблем — угоди про нерозголошення (NDA), які можуть обмежувати можливість добровольців розповідати про свій досвід. Автори рекомендацій не закликають повністю скасувати конфіденційність: обмеження можуть бути виправданими для захисту комерційної таємниці або нерозкритих результатів досліджень.

Однак вони вважають, що такі угоди мають бути чіткими та обмеженими за змістом. Жоден NDA не повинен забороняти учаснику звертатися до лікарів, юристів, регуляторів, етичних комітетів або повідомляти про проблеми з безпекою, порушення прав чи неналежне поводження.

Інше питання — оплата. Участь у випробуванні не обмежується часом, проведеним у лабораторії. Люди проходять медичні обстеження, їздять до дослідницьких центрів, витрачають час на навчання користуванню пристроєм і можуть потребувати додаткової медичної допомоги.

Тому коаліція пропонує не лише відшкодовувати транспортні та інші витрати, а й оплачувати час і внесок учасників. Людей, які допомагають розробляти технологію, консультують дослідників або виступають на заходах компаній, автори документа пропонують визнавати повноцінними учасниками наукового процесу.

Окремо порушується проблема нерівності у відносинах між дослідниками та добровольцями. Науковці контролюють умови експерименту, тоді як учасники можуть відчувати тиск через бажання допомогти дослідженню або не втратити доступ до технології. Коаліція пропонує залучати людей із нейроімплантами до планування досліджень і надавати їм можливість бути радниками або співдослідниками.

Хто обслуговуватиме чип після завершення експерименту

Найскладніше питання стосується майбутнього імпланта після завершення дослідження. Якщо пристрій допомагає людині спілкуватися, керувати комп’ютером або виконувати інші повсякденні дії, його вимкнення може суттєво погіршити якість життя.

Водночас такі системи потребують регулярного технічного обслуговування, оновлення програмного забезпечення та спеціалізованої медичної підтримки. Звичайний лікар може не мати необхідних знань для налаштування пристрою. А дослідницька команда може припинити роботу через завершення фінансування, зміну місця роботи або закриття проєкту.

Тому BCI Pioneers Coalition вимагає заздалегідь визначати, хто відповідатиме за обслуговування імпланта, хто оплачуватиме його підтримку та що станеться, якщо дослідження завершиться достроково. Учасникам також мають завчасно повідомляти про можливе видалення пристрою та давати час на підготовку до операції.

Серед пропозицій — створення спеціального резервного фонду для покриття витрат на видалення імпланта, якщо така операція буде потрібна. Водночас автори наголошують: якщо пристрій приносить користь людині, потрібно розглядати можливість продовження його використання, а не автоматично вимикати або видаляти після завершення експерименту.

Ця проблема вже стала предметом окремих наукових досліджень. Міжнародне опитування фахівців, які працювали з випробуваннями нейроімплантів, показало: у двох третинах досліджень, що завершилися, усі учасники залишилися з імплантами. При цьому відповідальність за подальшу підтримку найчастіше брали на себе дослідницькі команди, рідше — наукові установи та спонсори.

Чи були конфлікти між людьми з імплантами та розробниками

Публічно підтверджених масштабних судових конфліктів між учасниками випробувань і компаніями-розробниками, які стали б безпосередньою причиною появи цих рекомендацій, не виявлено. Тому було б некоректно подавати документ як реакцію на конкретний скандал.

Однак у сфері нейроінтерфейсів уже виникали ситуації, які показують, чому питання прав учасників важливе.

Один із найвідоміших випадків стосується першого учасника випробувань Neuralink Ноланда Арбо. Після імплантації у 2024 році частина тонких електродних ниток пристрою змістилася з початкового положення в мозку. Через це кількість ефективних електродів зменшилася, а функціональність імпланта тимчасово погіршилася. Компанія повідомила, що згодом змогла відновити продуктивність системи за допомогою змін у програмному забезпеченні. Це був технічний інцидент, а не підтверджений конфлікт між пацієнтом і компанією.

Інший приклад — завершення досліджень і подальша доля пристроїв. Науковці вже описували випадки, коли учасники відчували, що дослідження завершилося раптово, їм бракувало пояснень від дослідників або вони втрачали доступ до технології, яка давала їм відчутну користь. Це не обов'язково означає порушення з боку компанії, але демонструє проблему, яку хочуть врегулювати автори рекомендацій.

Отже, йдеться радше про накопичені етичні та практичні проблеми галузі, ніж про один конкретний конфлікт. Чим більше нейроімплантів переходить від лабораторних експериментів до тривалого використання людьми, тим важливішими стають гарантії їхнього обслуговування та права добровольців.

Скільки людей уже мають нейроімпланти

Попри гучні заяви технологічних компаній, кількість людей із довготривалими імплантованими інтерфейсами «мозок — комп’ютер» залишається невеликою.

За оглядом наукових досліджень, опублікованим у 2025 році, у світі ідентифікували 80 унікальних учасників клінічних випробувань із такими імплантами. Це підрахунок для досліджень, спрямованих на допомогу людям із порушеннями рухових функцій або мовлення, а не всіх можливих нейрохірургічних імплантів.

Окремий підрахунок IQ Metrics, опублікований у жовтні 2026 року, нараховує щонайменше 138 людей, яким імплантували BCI для довготривалого використання з 1998 року. За оцінкою авторів, близько половини цих імплантацій припали на період із січня 2024-го до жовтня 2026 року. Автори застерігають, що підрахунок неповний: частина програм не публікує точних даних, а деякі повідомлення про кількість учасників не вдалося незалежно підтвердити.

Ці цифри не можна механічно складати: дослідження мають різні часові межі та критерії підрахунку. Крім того, йдеться саме про імплантовані BCI, а не про всі пристрої, які взаємодіють із мозком. Наприклад, зовнішні EEG-шоломи не є нейроімплантами.

Читайте також: Tesla відмовляється від Cybertruck: чому Маск вирішив згорнути виробництво електропікапа

Які компанії випробовують нейроімпланти

Серед найвідоміших розробників — як стартапи, створені відомими підприємцями, так і компанії, що давно співпрацюють із медичними та науковими установами.

  • Neuralink — компанія Ілона Маска. Її імплант N1 має зчитувати сигнали мозку та дозволяти людям із паралічем керувати комп’ютером, а в перспективі — іншими пристроями. У січні 2026 року компанія повідомляла про 21 учасника клінічних випробувань у світі.

  • Synchron — американська компанія, яку очолює нейрохірург Томас Окслі. Її розробка Stentrode відрізняється від імпланта Neuralink: пристрій вводять через кровоносну судину, а не безпосередньо імплантують електроди в тканину мозку. У попередніх випробуваннях у США взяли участь шестеро людей, ще чотири пацієнти отримали пристрій у дослідженні в Австралії. Серед відомих інвесторів компанії — фонд Джеффа Безоса Bezos Expeditions та інвестиційна структура Білла Гейтса.

  • Paradromics — компанія, заснована Меттом Енглом. У червні 2026 року вона провела першу довготривалу імплантацію свого пристрою Connexus у межах клінічного дослідження в Мічиганському університеті. Розробка орієнтована, зокрема, на відновлення мовлення. У вересні компанія повідомила, що перша учасниця вже може формувати повідомлення та спілкуватися за допомогою синтезованого голосу.

  • Precision Neuroscience — компанія, співзасновником якої є Макс Ходак, колишній президент і співзасновник Neuralink. Вона розробляє тонкий інтерфейс Layer 7, який розміщується на поверхні мозку. Компанія проводить дослідження за участю людей, зокрема під час нейрохірургічних операцій. Важливо відрізняти такі короткострокові дослідження від довготривалих імплантацій, про які йдеться в рекомендаціях BCI Pioneers.

  • Blackrock Neurotech — один із давніх гравців у сфері імплантованих нейроінтерфейсів. Її електродні масиви використовують у дослідженнях, зокрема в межах академічних програм для відновлення рухових функцій і комунікації.

Окремо варто згадати BrainGate — це не компанія, а академічний дослідницький консорціум, який об'єднує науковців і медичні центри. Його розробки також використовують у випробуваннях імплантованих інтерфейсів.

Таким чином, нейроімпланти поки що залишаються експериментальною технологією, а не масовим медичним продуктом. Але саме зараз, коли до випробувань долучаються дедалі більше людей, галузь має визначити правила не лише розробки пристроїв, а й відповідальності перед тими, хто погоджується жити з ними.

Як ми писали: Neuralink Маска анонсувала масове виробництво чипів для мозку

Додати як бажане джерело в Google
Автор:
Ярослав Дмитренко