► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Головна мета змін — ускладнити ситуації, коли постачальники видають імпортну продукцію за українську, щоб отримати доступ до державних замовлень. Новий порядок змінює розрахунок частки місцевої складової, запроваджує додатковий бухгалтерський документ і встановлює вимоги до технологічних операцій, які мають виконуватися безпосередньо на підприємстві виробника.
Що змінилося в розрахунку локалізації
Перша важлива зміна стосується бази для розрахунку української складової. Тепер її визначатимуть не від загальної, а від виробничої собівартості товару.
Це означає, що адміністративні витрати та інші витрати, які не належать безпосередньо до виробничого процесу, не можна буде використовувати для збільшення показника локалізації. Таким чином уряд прагне закрити можливість штучно підвищувати частку української складової за рахунок витрат, не пов'язаних із виготовленням продукції.
Які документи тепер мають подавати виробники
Для внесення товару до реєстру виробник повинен буде надати розширену оборотно-сальдову відомість за останні 12 місяців. Документ має допомогти простежити рух сировини, матеріалів і комплектуючих, використаних під час виробництва.
У відомості потрібно зазначити всі матеріали та комплектуючі, які фігурують у калькуляції собівартості. Окремо слід виділити п'ять складових із найбільшою питомою вагою — без зазначення їхньої вартості. Також виробник має надати первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують відповідні операції.
Це дасть змогу перевіряти не лише заявлений відсоток локалізації, а й те, чи справді підприємство закуповувало та використовувало зазначені компоненти для виготовлення продукції.
Щонайменше чотири виробничі операції
Ще одна нова вимога — підтвердження виконання виробником щонайменше чотирьох технологічних операцій із затвердженого переліку. Вони мають здійснюватися безпосередньо на виробництві підприємства.
Крім того, виробник повинен повідомити про п'ять основних складових, з яких виготовляється товар. Ця інформація разом із бухгалтерськими документами дасть змогу надалі перевіряти, чи списувалися відповідні матеріали та комплектуючі під час виробництва.
Таким чином, сама наявність української юридичної адреси або документів на товар більше не буде достатньою підставою для підтвердження його локалізації. Важливо буде показати реальні виробничі процеси та рух матеріалів.
Читайте також: Промисловість Європи здивувала зростанням: що насторожує виробників
Реєстр локалізованих товарів знову приймає заявки
Мінекономіки також перезапускає механізм розгляду скарг щодо порушень вимог локалізації. Для цього створять постійно діючу комісію, до якої увійдуть представники міністерства, державного підприємства «Прозорро» та громадських об'єднань.
Комісія розглядатиме скарги на подання неправдивих відомостей та інші питання дотримання правил локалізації.
Виробники вже можуть подавати товари до переліку за новими правилами. Для продукції, яка вже є в реєстрі, передбачений перехідний період — 30 днів. Протягом цього часу виробники мають повторно подати документи та підтвердити відповідність оновленим вимогам. Наразі в переліку перебуває понад 4000 товарів.
Вимога локалізації поширюється на визначені законом категорії товарів у публічних закупівлях. Мінімальна частка української складової у 2026 році становить 30%, а з 1 січня 2027 року зросте до 35%. Із 2028 року вона має досягти 40%
Як ми писали: Промисловість України падає третій місяць поспіль: у серпні спад прискорився до 7,4%