► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Статистика стверджує, що майже половина молодих офісних працівників хоча б раз плакала через робочий стрес.
Кінотеатр як місце для сну, Zara як місце для сліз
Все почалося з одного поста. Нью-йоркець Бен Сандерсон розповів, як заплатив $15 за квиток у кіно і замість фільму проспав 90 хвилин у розкладному кріслі. Назвав це одним із найкращих снів у своєму житті та порадив кінотеатри як ідеальне місце для денного відпочинку тим, хто добирається на роботу громадським транспортом.
Пост набрав понад мільйон переглядів. Далі покотилася лавина: інші юні користувачі почали ділитися власними улюбленими місцями. Один склав цілий путівник по Нью-Йорку: місця, де можна поплакати наодинці. До списку увійшли станції метро, міст Вільямсбург і примірювальна Zara в Сохо.
Очевидно, синтетичні светри та флуоресцентне освітлення створюють потрібну атмосферу.
Тренд відображає глибше невдоволення: більшість молодих працівників сприймають традиційну офісну роботу як щось виснажливе і геть безглузде. Британське дослідження 2025 року показало: близько 40% працівників 1997—2007 року народження серйозно думали про звільнення вже протягом першого місяця роботи.
Та ж статистика стверджує, що у першому кварталі 2025 року в американських офісах фіксувалося понад 208 мільйонів випадків ворожої поведінки на робочому місці. А 61% працівників стверджують, що їх звинувачували в чужих помилках.
Покоління Z проти штучного інтелекту: саботаж як протест
Окрім втеч із офісів, молоді працівники знайшли ще один спосіб висловити незадоволення — саботаж корпоративного ШІ.
У квітні з'явилося дослідження: 44% представників покоління Z свідомо заважають впровадженню штучного інтелекту у своїх компаніях. Серед працівників старшого віку цей показник значно менший — 29%.
Методи різні: хтось вводить чужі конфіденційні дані у публічні ШІ-інструменти, хтось просто відмовляється користуватися технологією взагалі. Головна причина — страх втратити роботу. 76% керівників вищої ланки визнають, що саботаж із боку співробітників становить серйозну загрозу для майбутнього компанії.
Виходить парадокс: компанії впроваджують ШІ, щоб підвищити ефективність, а працівники саботують процес… і йдуть плакати в магазин одягу.
Схоже, десь між корпоративними цілями та людськими потребами утворилася прірва, яку жоден алгоритм поки що не може заповнити.
Читайте також: Попит на ШІ-фахівців в Україні стрімко зростає: які зарплати пропонують