Світ входить у нову еру електрики
Після десятиліття помірного зростання світовий попит на електроенергію помітно прискорюється. За прогнозомМіжнародного енергетичного агентства (IEA), у 2026−2030 роках він збільшуватиметься в середньому на 3,6% щороку проти 2,8% за попереднє десятиліття. До кінця цього періоду світ споживатиме 33 600 ТВт·год на рік проти 28 200 ТВт·год у 2025-му, а енергосистемі щороку доведеться забезпечувати додаткові 1 100 ТВт·год. Приблизно стільки нині виробляють Японія та Південна Корея разом.
Якщо раніше основний приріст забезпечували Китай та інші країни, що розвиваються, то тепер після 15 років стагнації попит відновлюється в розвинених економіках: США, країнах ЄС, Канаді, Австралії, Японії та Південній Кореї. За оцінками IEA, їхня частка у світовому прирості наблизилася до 20% і триматиметься на цьому рівні до 2030 року. Водночас Китай забезпечить майже половину нового попиту, а найвищі темпи зростання продемонструють Індія та Південно-Східна Азія.
Найбільш показовим є розворот саме у США, де IEA прогнозує близько 2% зростання попиту щорічно до кінця десятиліття. Майже половину цього обсягу заберуть на себе дата-центри. Такий стрибок уже спровокував жорстку конкуренцію за доступ до електромереж між цифровою інфраструктурою, новими заводами та традиційним промисловим сектором.
Дата-центри забезпечать майже половину приросту попиту на електроенергію у США
Головні двигуни нового енергетичного буму
Але зводити новий бум лише до штучного інтелекту було б помилкою. Дата-центри є найпомітнішим, проте не найбільшим глобальним драйвером. У 2025 році їхнє споживання зросло на 17%, тоді як світовий попит загалом додав 3%. Водночас майже половину приросту до 2030 року забезпечать житлові й комерційні будівлі. Їм потрібно дедалі більше електрики для кондиціонування, теплових насосів, цифрових сервісів і серверної інфраструктури.
Читайте також: ШІ-бум чи бульбашка: чи безпечно зараз інвестувати в штучний інтелект
Ще один великий фактор — транспорт. За базовим прогнозом IEA, до 2035 року світовий парк електромобілів без урахування дво- та триколісного транспорту перевищить 450 млн машин. Транспорт забезпечуватиме понад 10% приросту попиту на електроенергію до 2030 року. Це вдвічі більше, ніж протягом попередніх п’яти років.
Транспорт стане головним драйвером зростання попиту на електроенергію в ЄС
Не менш важливий фактор — електрифікація промисловості. Підприємства замінюють газові котли та механічні приводи електричними системами, розширюють випуск батарей, напівпровідників і сонячних панелей. Частка електрики у світовому кінцевому енергоспоживанні має зрости з 21% у 2025 році до 24% у 2030-му. Отже, попит підтримує не один технологічний тренд, а перебудова одразу кількох великих секторів.
Хто вже заробляє на електричній лихоманці
Зростання попиту перетворило електроенергетику на один із головних напрямів для великого капіталу. За прогнозами, у 2026 році інвестиції у виробництво електроенергії, мережі та іншу інфраструктуру сягнуть $1,6 трлн. Разом з електромобілями, тепловими насосами та іншими напрямами електрифікації сума наблизиться до $2 трлн. Окремо вкладення в мережі мають зрости майже на 20% до приблизно $550 млрд.
Найбільші фонди вже переходять від планів до масштабування. BlackRock, Microsoft, MGX та Global Infrastructure Partners створили альянс із потенціалом інвестицій до $100 млрд у дата-центри та пов’язану інфраструктуру. А наприкінці червня 2026 року Brookfield збільшив програму фінансування енергетичних установок Bloom Energy з $5 млрд до $25 млрд. Ці системи виробляють струм безпосередньо біля дата-центрів і дозволяють не чекати роками на розширення місцевих мереж. П’ятикратне збільшення програми лише за вісім місяців показує, наскільки швидко дефіцит електрики перетворюється на окремий інвестиційний ринок.
У червні Microsoft також оголосила, що сама профінансує нову генерацію та енергетичну інфраструктуру для свого дата-центру в Техасі, а не перекладатиме ці витрати на місцеву мережу.
Свіжі результати за 2026 рік показують, що найбільше заробляють компанії, які постачають «начинку» для нової енергосистеми.GE Vernova, виробник турбін, генераторів і мережевого обладнання, збільшила портфель майбутніх замовлень до $163 млрд. УSiemens Energy, яка випускає газові турбіни, трансформатори та обладнання для передачі струму, він сягнув рекордних €154 млрд. А в Eaton, що забезпечує дата-центри системами живлення й розподілу електрики, замовлення від цього сектору в першому кварталізросли на 240% за рік. Це показує, що гроші вже заробляють не лише виробники електрики, а й ті, без кого її неможливо доставити та безпечно використати.
Окремий інтерес повертається до атомної енергетики. Так, Rolls-Royce SMR залучила приватний і державний капітал для розробки малого модульного реактора. Чеська ČEZ стала акціонером проєкту і вже уклала угоди для розгортання до 3 ГВт таких потужностей. Для Rolls-Royce це поки невелика частина бізнесу, але вона дає компанії можливість увійти в один із найбільш перспективних сегментів нового циклу.
Енергосистема не встигає за попитом
Ключова проблема в тому, що згенерувати електрику простіше, ніж доставити її споживачеві. Фізична інфраструктура катастрофічно не встигає за темпами цифрової та промислової експансії, адже прокладання магістральних ліній та зведення підстанцій тривають роками. Як наслідок, у світі утворився гігантський «інфраструктурний тромб»: проєкти генерації загальною потужністю понад 2 500 ГВт просто заблоковані у чергах на підключення через перевантаженість локальних мереж. Нові електростанції не можуть віддати струм, а заводи й дата-центри — отримати його.
Ситуацію посилює гострий дефіцит обладнання. Виготовлення потужних силових трансформаторів перетворилося на штучне виробництво, де черга замовлень розписана на 1−2 роки наперед. До того ж постає проблема географічного розриву: надлишок енергії в одному регіоні технічно неможливо миттєво перекинути в інший. Відтак критичним ресурсом стає не сам струм, а точки фізичного доступу до «сильної» мережі з вільною потужністю. За право підключитися першими вже розгортається жорстока конкуренція.
Цей інфраструктурний голод уже трансформує світову економіку й перегріває локальні ринки, підштовхуючи вгору тарифи для традиційної промисловості та домогосподарств. Енергетичний дефіцит конвертується у пряму геополітичну перевагу: якщо у 2025 році середня оптова ціна електрики в ЄС була вдвічі вищою, ніж у США чи Індії, то в новому інвестиційному циклі розрив лише збільшуватиметься. Перемагатиме не той, хто має віртуальний потенціал генерації, а той, хто здатен швидше будувати мережі, контрактувати обладнання та гарантувати бізнесу стабільний кіловат за конкурентною ціною.
Чи подорожчає електроенергія для споживачів
Зростання попиту не спричинить однакового стрибка цін у всьому світі. Найбільший ризик мають регіони, де нові заводи, дата-центри й електрифікація розвиваються швидше, ніж генерація та мережі. Там дорожчатиме не лише сам струм, а й підключення, передача та резервне живлення.
Європа входить у нову енергетичну гонку зі слабшої позиції, ніж США та Індія. Дорожчий газ, залежність від імпорту й повільне оновлення мереж уже роблять електрику тут дорожчою, а в Південно-Східній Європі ситуацію додатково ускладнюють слабкі міждержавні з'єднання. У США ризик зосереджений переважно у штатах із бумом дата-центрів, дезростає суспільний спротив новим проєктам через побоювання, що витрати на інфраструктуру перекладуть на місцевих споживачів. Китай та Індія мають більше шансів стримувати ціни, бо нарощують генерацію швидше, хоча без сильних мереж ця перевага теж буде обмеженою.
Навіть якщо електроенергії стане більше, рахунки можуть залишатися високими. Споживач платить не лише за сам струм, а й за нові електростанції, мережі, підстанції, резервні потужності, накопичувачі та обслуговування всієї системи. Тому електрична лихоманка не обов’язково зробить електроенергію дорожчою всюди, але різко підвищить ціну відставання. При цьому країни, які не встигнуть модернізувати систему, платитимуть більше і за електрику, і за втрачений бізнес.
Що все це означає для України
Для України глобальна гонка за електрику починається з гіршої стартової позиції. Поки інші країни нарощують потужності під нові заводи й дата-центри, ми змушені відновлювати вже зруйноване й водночас закладати ризик нових втрат. Через це капітал дорожчий, великі проєкти окупаються довше, а частина інвестицій іде не на розвиток, а на постійне повернення системи до робочого стану.
Водночас Україна вже почала будувати іншу модель енергетики. Нові приватні проєкти поєднують генерацію з батареями, ЄБРР готує окремий механізм покриття ризиків для інвестицій у відновлювану енергетику, а ухвалений у квітні закон наближає український ринок до спільної торгівлі з ЄС. У 2026 році також з’явилося фінансування нових сонячних і вітрових станцій, накопичувачів та відновлення підстанцій. Тобто перехід від аварійного ремонту до нової системи вже почався, хоча його масштаб поки не відповідає масштабу руйнувань.
Для споживачів усе залежатиме від того, яка логіка переможе. Розподілена генерація, батареї та сильніші зв’язки з Європою можуть дати менше відключень, стабільніше постачання й передбачуваніші ціни. Але якщо нові вкладення й надалі лише компенсуватимуть чергові удари, країна залишиться в режимі постійного ремонту, а населення і бізнес платитимуть за дефіцит, імпорт і слабкість мереж.