► Читайте сторінку «Мінфіна» у Facebook: головні фінансові новини
Якщо гроші не знайдуть у держбюджеті, місцевій владі доведеться піти на непопулярний крок — підвищити вартість води для населення.
У чому суть конфлікту?
Тарифи на воду в Україні залишалися незмінними понад чотири роки. Увесь цей час вартість електроенергії, пального, запчастин та реагентів стрімко зростала, але водоканали змушені були тримати низькі ціни для споживачів. У результаті виникла «різниця в тарифах», тобто витрати підприємств значно перевищують дохід, який вони отримують від оплати рахунків.
Зараз ця «діра» в бюджетах водоканалів сягнула 7 мільярдів гривень. Підприємства, які й так виснажені війною та постійними ремонтами мереж, опинилися в глухому куті: їм не вистачає коштів навіть на базове функціонування.
Чому влада на місцях б'є на сполох?
Раніше тарифи встановлював національний регулятор (НКРЕКП), але з 11 березня 2026 року ці повноваження передали на місця. Фактично, держава переклала відповідальність за застарілі тарифи на міську владу, при цьому не надавши механізму для виплати компенсацій за ці борги.
Міста опинилися перед складним вибором між двома поганими рішеннями:
-
Варіант А: Підняти тарифи для мешканців, щоб врятувати водоканали від зупинки.
-
Варіант Б: Продовжувати працювати в збиток, що загрожує аваріями та перебоями з постачанням води.
Асоціація міст України наголошує, що обидва варіанти є критичними, особливо в умовах енергетичної нестабільності, коли водоканали змушені витрачати додаткові ресурси на енергосамодостатність та ремонт інфраструктури після атак.
Читайте також: Вода за подвійним цінником та доплати за світло з червня. Що відбувається з комуналкою?
Позиція АМУ полягає в тому, що погашення заборгованості має взяти на себе державний бюджет. Це єдиний спосіб утримати ціни для населення на поточному рівні та забезпечити стабільну роботу критичної інфраструктури. Наразі слово за державою — чи знайдеться ресурс для вирішення багатомільярдної заборгованості, від якої залежить доступ до води в кожному крані.