Скільки коштують ракетні атаки

Енергосистема України вже, щонайменше, двічі зазнала значних втрат від масованих ракетних атак: у 2022 і 2024 роках. Витрати на відновлення після атак у березні 2024 року попередньо оцінюють у $0,5−1 млрд.

Приблизна вартість ракет для міноборони рф складає:

  • Х-101 — до $1,2 млн;
  • Калібр — до $1 млн;
  • Іскандер, крилата Р-500 — до $1 млн;
  • Іскандер, балістична 9М723 — до $2 млн;
  • Онікс — близько $3 млн.

За ніч на 22 березня по Україні, загалом, випустили 63 шахеди та 88 ракет різних типів, із яких Силам ППО вдалось знищити 55 дронів-камікадзе та 37 ракет. Тобто, щонайменше, 50 ракет та 8 БПЛА могли уразити цілі. Загалом, цієї ночі російські ракети влучили по Дніпровській ГЕС 8 разів.

Приймемо, що для ураження одного великого об'єкта централізованої енергетики потрібне влучання 8 ракет. При ймовірності їх збиття під час масових атак на рівні 50%, потрібно випустити 16 ракет. При їх середній вартості $1 млн на ракету, таке руйнування коштуватиме рф близько $16 млн.

Відповідно, можна прогнозувати, що об'єкти централізованої енергетики, вартістю понад $16 млн, знаходяться в зоні підвищеного ризику, і ракетні атаки на них мають «економічний сенс» для рф.

І навпаки, об'єкти розподіленої генерації, вартістю менше $16 млн, можуть бути нецікавими, з економічної погляду, для ракетних атак. Під цю межу підпадають, наприклад:

  • газопоршневі електростанції до 15 МВт;
  • газотурбінні електростанції до 15 МВт;
  • електростанції і ТЕЦ на біомасі потужністю до 6 МВ електрики + 15 МВт тепла;
  • біогазові електростанції і ТЕЦ потужністю до 5 МВ електрики + 5 МВт тепла.

Всі сонячні та вітрові електростанції також потраплятимуть до цього списку, оскільки вони займають значні площі, й питомі вартості цих електростанцій на одиницю площі відносно невеликі.

Типи розподіленої генерації

У світі вже накопичено значний досвід розвитку різних видів розподіленої генерації на базі газу, енергії сонця, вітру, біомаси і біогазу, гідро- та геотермальної енергії.

Найстрімкіше розвивається сонячна та вітрова, причому як станції великої потужності, так і менші, що знаходяться у власності окремих споживачів або кооперативів.

В європейських країнах, подібних до України за кліматичними умовами, суттєву роль відіграють ТЕЦ на біомасі та відходах, обладнані накопичувачами теплової енергії.

Зростання сонячної та вітрової генерації потребує одночасного розвитку маневрових потужностей для компенсації нерівномірності виробництва електроенергії. Як маневрова, все частіше розглядається газова генерація, причому з «прицілом» на майбутнє використання українського біометану та зеленого водню.

Читайте також: Українців закликали щодня економити електроенергію в пікові години

Світовий досвід

Досвід трансформації енергосистеми для інтеграції значних обсягів енергії відновлювальних джерел (ВДЕ) із негарантованою потужністю в таких країнах, як Данія та Німеччина, а також ініціативи Чехії з децентралізації енергопостачання можуть бути корисними для України.

В Данії, коли частка таких ВДЕ почала стрімко зростати, впроваджувались ТЕЦ, в тому числі на біомасі, з тепловими водяними накопичувачами. Тепловий накопичувач дозволяє брати участь у балансуванні регулюванням потоку пари на турбіну або на нагрів води, без суттєвої зміни потужності котла.

Для збільшення маневровості вугільної генерації впроваджувались автоматизація, прогнозування погоди. Паралельно з розвитком ВДЕ, розвивались й електричні мережі, забезпечуючи оптимізоване поєднання об'єктів нової генерації.

Станом на 2022 рік основним ресурсом потужностей в Німеччині з тих, що надають послуги балансування, є гідроенергія. За нею йде природний газ та буре вугілля. На третьому місці знаходяться біомаса та біогаз.

Зараз у Німеччині в новому будівництві віддають перевагу установкам невеликої потужності, зокрема, газовим турбінам. Вважається, що вони більше відповідають вимогам декарбонізації, мають нижчі інвестиційні витрати та швидші терміни будівництва.

Крім того, вони відповідають вимогам щодо частих та швидких пусків та зупинок, які стають все необхіднішими у міру зростання частки сонця та вітру в енергобалансі. Нещодавно Німеччина оголосила про новий план розвитку електроенергетики, що передбачає будівництво, щонайменше, 10 ГВт нових газових потужностей. За даними міністерства економіки Німеччини, ці станції будуть розроблені для спалювання водню в період між 2035 і 2040 роками.

Чехія, що готується розпочати масове будівництво сонячних і вітрових електростанцій, також розглядає впровадження газової генерації. Так, у 2024 році планується впровадити газову турбіну потужністю 50 МВт для стабілізації роботи електромережі та підтримки розвитку ВДЕ. Турбіна в перспективі може використовувати, як паливо, суміш природного газу з воднем.

Переваги розподіленої генерації

Крім вищої стійкості до ворожих атак, розподілена генерація здатна забезпечити низку переваг для енергосистеми, зокрема:

  • коротший термін будівництва;
  • менші загальні інвестиції на об'єкт;
  • зменшення втрат електричної енергії під час передачі;
  • забезпечення додаткових регулюючих потужностей в енергосистемі;
  • сприяння розвитку місцевих громад і територій;
  • значне скорочення викидів парникових газів;
  • зменшення залежності власників розподіленої генерації від зовнішнього електропостачання;
  • заощадження коштів або додатковий дохід від продажу надлишку електроенергії.

Недоліки розподіленої генерації

Хоча мала розподілена генерація має багато переваг, об'єктивно відзначити деякі її недоліки:

  • необхідність розвитку додаткової енергетичної інфраструктури;
  • ризик неоптимального розміщення генеруючих потужностей;
  • інвестиції на одиницю встановленої електричної потужності можуть бути більшими, ніж для аналогічних проєктів більшої потужності;
  • коефіцієнт корисної дії, зазвичай, нижчий для установок меншої потужності;
  • потенційний дефіцит спеціалістів, здатних надати послуги з монтажу та обслуговування;
  • використання малих спалювальних установок може призвести до збільшення локальних викидів забруднюючих речовин;
  • установки, що використовують природний газ, потребуватимуть його постачання, що створює додаткові вимоги до газової інфраструктури та збільшує загальну потребу в природному газі;
  • імпорт іноземного обладнання у великих масштабах може призвести до несприятливого платіжного балансу.

Читайте також: Нафта зросла до максимуму з жовтня на тлі можливої атаки Ірану на Ізраїль

Влада все ще за атомну енергію

На необхідності впровадження розподіленої генерації наголошує низка українських експертів. Але, схоже, що наміри Міненерго щодо будівництва генеруючих потужностей все ще «за інерцією» відображають ті плани, які існували до повномасштабного вторгнення рф.

Так, озвучені ще на початку цього року офіційні плани Міненерго стосувались будівництва базової ядерної генерації (передусім, добудови двох нових блоків на ХАЕС потужністю по 1000 МВт кожний).

Мінімальний «стандарт» для будівництва одного сучасного атомного блоку потужністю 1 ГВт становить приблизно 10 років і коштує $7−10 млрд, які потрібно знайти в умовах війни.

Тому такі плани викликають побоювання, що будівництво в теперішніх умовах затягнеться на понад 10 років, потребуватиме дуже великих коштів, і при цьому не вирішить питання браку маневрових потужностей. Крім того, немає гарантії, що рф не почне атакувати атомну генерацію.