Останні тижні літа виявилися особливо насиченими «оптимістичними» новинами в економічній сфері. Найбільш знаковими є декілька.

Перша — збільшення мінімальної зарплати до 5 000 грн із вересня 2020 року.

Друга — парламент ратифікував меморандум з ЄС щодо позики на 1,2 млрд євро.

Третя — підняття цін на газ для населення на 45%, починаючи з вересня.

Четверта — Мінфін викупив близько 10% «варантів Яресько» за рахунок емісії євробондів під 7,25%. Обидві операції мали закритий характер та проводилися через одну й ту саму структуру. Ця історія настільки цікава, що заслуговує на окремий аналіз, який запропоную на ознайомлення найближчим часом.

П’ята — Мінфін завершує підготовку проекту держбюджету — 2021 із дефіцитом ~6% до ВВП. Але це ще не стало публічним надбанням.

У цих новинах чітко проглядається «щадний» підхід уряду до економіки: встигнути схопити те, що ще можна схопити під час кризи.

Що стоїть за благими намірами

Якщо задуматися, підвищення мінімальної зарплати явно пов’язане з майбутніми місцевими виборами, а в умовах кризової економіки воно спричинить підвищення цін, зростання курсу долара та вихід бізнесу в «тінь». І все це в умовах глибокої економічної кризи.

Позика від Європейського союзу на €1,2 млрд багатьма експертами та політиками через умови її надання оцінюється як часткова відмова від державного суверенітету. А про збільшення цін на газ напередодні опалювального сезону взагалі не хочеться говорити, як і про нескінченні скрутки, «велике будівництво».

У країні починається новий політичний сезон, одним із перших питань якого стануть місцеві вибори. Спікер парламенту заявив, що «в них буде занадто багато політики».

Отже, неминуче буде й «перетягування каната» у бюджетному процесі з масою поступок навіть здоровому глузду. Держбюджет і силовики залишаються головними важелями впливу влади.

Виходить, що формування стійкого фундаменту для зростання економіки України не є актуальним завданням для влади. Куди простіше — ділити та балансувати. А це значить, що попереду ще півроку «добровільної кризи».

Країна чекає амбітних перетворень, а не зростання «мінімалки» і подачки від зовнішніх кредиторів. У нас є можливість почати використовувати приховані резерви для зростання економіки.

Читайте також: Що буде з економікою України до кінця року

Правильні кроки

Які ж інструменти економічної політики нам слід використовувати? На мій погляд, їх сім: державно-приватне партнерство, додаткові фінансові інструменти в управлінні боргами, розвиток пріоритетів у галузях (або «взаємний розвиток галузей»), ефективне використання національних природних багатств, продовольча безпека й енергонезалежність, додаткове фінансування та зростаючий середній клас.

Як їх використовувати? На що робити акцент? Я думаю, на те, що дозволить сформувати цілі «ланцюжки» доданої вартості в різних сферах, що створить реальні нові робочі місця. А тут і розвиток інфраструктури, і стимулювання виробництва, і споживання готової продукції, і передбачувана економіка й, звичайно, упровадження цифрових технологій. До речі, на цьому концентруються і ті країни, на які давно хоче рівнятися Україна.

Упевнений, що тоді головними новинами будуть не майбутні місцеві вибори, кредит від МВФ і підняття «мінімалки», а новини про успіхи наших підприємств.

Усе можливо в розумній економіці України.