«Протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюється систематичний політичний тиск. Це унеможливлює ефективне виконання мною, як головою, покладених на мене обов’язків керівництва діяльністю Національного банку та взаємодію з іншими державними органами. Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні», — заявив Яків Смолій.
А що президент?
Президент Володимир Зеленський передав на розгляд Верховної Ради проєкт постанови про звільнення Якова Смолія з посади голови Національного банку України.
Що далі
Найбільш ймовірними кандидатами на місце Смолія вважають екс-голову Райффайзен Банку Аваль Володимира Лавренчука, нинішнього голову Укргазбанку Кирила Шевченка, і голову Ради НБУ Богдана Данилишина.
Серед претендентів на крісло голови центробанку також називають екс-міністра економіки Тимофія Милованова.
Раніше «Мінфін» докладно писав про рейтинг кандидатів на посаду голови НБУ в статті Депутати хочуть змінити голову НБУ: хто прийде після Смолія.
Читайте також: Стали відомі три кандидатури на посаду голови НБУ — ЗМІ
Кому не подобається голова НБУ
Як писав «Мінфін», в кінці червня Комітет Верховної Ради з питань фінансової, податкової та митної політики ухвалив постанову, в якій міститься цілий перелік претензій до НБУ. Депутати також викликали голову Якова Смолія з доповіддю. Звіт повинен відбутися на четвертій сесії ВР, тобто восени.
Також профільний комітет вирішив створити Тимчасову слідчу комісію (ТСК) парламенту, яка повинна оцінити дії керівництва Нацбанку і Фонду гарантування вкладів у 2014-2019 рр. В цей час керувала Нацбанком Валерія Гонтарєва, а потім — і нинішній керівник Яків Смолій.
Читайте також: Критикуючи НБУ, парламент виносить собі вирок
В чому звинувачують
Профільний комітет має чимало претензій до роботи правління НБУ:
1. Невиправдано повільне зменшення облікової ставки. Пік її зниження (на 7,5% річних, до 6%) припав на 2020 рік. Хоча Рада НБУ наполягала на радикальних кроках ще в середині 2019-го.
2. Жорстка монетарна політика, вилучення грошей з економіки. Співвідношення грошової маси до номінального ВВП скоротилося з 58,8% у 2014 році до 34,2% в 2019-му.
3. Відсутність адекватних оперативних заходів, які б стимулювали зростання економіки. Наприклад, щодо пом'якшення вимог до оцінки кредитного ризику, щодо обмежень для банків в частині купівлі ОВДП, щодо викупу проблемних активів, як у ФРС США чи Європейського Центробанку.
4. Високі ставки за депозитними сертифікатами (наприклад, 18-13,5% у 2019 році), через що банківська система переорієнтувалася з кредитування бізнесу на вкладення в депосертифікати НБУ.
5. Стимулювання припливу спекулятивного капіталу в ОВДП та формування ринку, що має ознаки фінансової піраміди. У тому числі за допомогою зміцнення гривні.
6. Нацбанк не брав участі у формуванні вівторкового ринку держоблігацій та ускладнював фінансування держбюджету.
7. Штучна ревальвація гривні через неправильну політику поповнення золотовалютних резервів Нацбанку. Формування умов для виведення спекулятивного капіталу з ОВДП. Через зміцнення курсу суттєво скоротилася виручка українських експортерів і, як наслідок, — доходи бюджету. Товари вітчизняного виробництва витісняються імпортними і завдається шкода українським виробникам.
Читайте також: Як курсова і монетарна політика НБУ вплинули на економіку