Директор Світового банку стверджує, що Україна рухається в правильному напрямку, нова влада має амбітні цілі та хороші ініціативи. Зараз темп економічного зростання прискорився. За прогнозом Кахконен, він збільшиться до 3,4%.

«Якщо Україна зможе утримати економічне зростання на рівні 3–4% на рік, їй знадобиться близько п'ятдесяти років для того, аби наздогнати нинішній рівень розвитку Польщі. Якщо темпи знову знизяться, то цього часу не вистачить», — заявляє Сату Кахконен.

За її словами, економіка України все ще дуже залежить від експорту сировини. У періоди глобальної стагнації сировинна економіка завжди вразлива, бо світові ціни на сировину починають знижуватися.

Саме тому важливо, щоб обмінний курс не перебував у ручному управлінні, а відповідав реальному стану зовнішніх торговельних процесів. Це захистить Україну від суттєвих ризиків, які вона вже переживала в минулому.

Читайте також: Україна посіла 58 місце серед найбагатших країн світу

Як утримати інвестора

Найбільше іноземних інвесторів відлякує корупція, нерівні умови та монополізація сектору. Держава повинна гарантувати бізнесу невтручання у його роботу в межах законодавства — так можна утримати інвестора.

«Іноземні інвестори оцінюють інвестиційний клімат у країні. Вони шукають економічної та політичної стабільності, яка гарантувала б їм тривалу роботу. Вони розраховують на певний рівень передбачуваності - шукають країни із верховенством права, гідним захистом прав власників, стабільним виконанням контрактів», — зазначає Сату Кахконен.

Готовність інвесторів довіряти владі ґрунтується саме на практичних моментах: чи виконуються контракти та законодавство, чи дотримуються вимоги, чи зберігається здорова конкуренція, чи карають порушників, чи неупереджене судочинство.

Читайте також: Зоряний час українських єврооблігацій: що буде далі

Що не так з інвестиційними програмами

Адміністративні перепони в Україні просто непереборні. Досі існує величезна кількість порядків, процедур та експертиз мало не з радянських часів, які потребують великих обсягів «паперової» роботи і неймовірної кількості підписів під кожним папірцем на усіх етапах виконання.

Таких складних бюрократичних практик у більшості країн світу вже немає — залишилися тільки на пострадянському просторі. Вони майже ніколи не допомагають виконанню проектів, але гарантовано заважають, бо забирають дуже багато часу.

«Через бюрократію та корупцію уряд України щороку не використовує мільярди доларів від інвестиційних проектів. Гроші, які вже ухвалені міжнародними партнерами і за які можна було б будувати дороги, оновлювати водоканали та споруджувати лікарні, не приходять в Україну», — розповідає Сату Кахконен.

Світовий банк нетолерантний до корупції: як тільки стає відомо про такі правопорушення, проект призупиняється і розпочинається розслідування. Таке відбувається досить часто, особливо на етапі закупівель, і гальмує реалізацію інвестиційних проектів.

Читайте також: Державний борг і ризики бюджету

Державні банки

За словами директора Світового банку, з усіх українських державних банків найкращих результатів на шляху перетворень досягнув Укргазбанк. Поки що три інші державні банки не готові до приватизації. Їм треба вирішити проблеми з непрацюючими кредитами, яких на балансах цих трьох банків дуже багато.

«Рівень непрацюючих кредитів в Ощадбанку, Приватбанку та Укрексімбанку надто високий — у середньому 65–70% від загального кредитного портфеля. Потенційні інвестори, які могли б увійти в капітали цих банків, не зацікавлені у приватизації фінустанов із кредитними портфелями такої якості», — зазначає Сату Кахконен.

Для того, щоб зрушити з місця вирішення питання з непрацюючими кредитами, уряд повинен прийняти постанову, яка по суті розв'язала б руки керівництву державних банків у роботі із цим кредитним портфелем і дозволила б їм використовувати всі можливі інструменти для вирішення цієї проблеми.

Читайте також: У Нацбанку розповіли, що заважає продати Ощадбанк

Земельна реформа

Основне завдання земельної реформи — вивільнити потенціал, прискорити економічне зростання, трансформувати сільськогосподарський сектор. На думку Сату Кахконен, мораторій шкодить власникам землі, бо їхнє право власності обмежене: вони не можуть використовувати свою землю як банківську заставу, не можуть її продати.

Читайте також: ЄБРР готовий надати Україні гроші на земельну реформу

Однак реформу потрібно провести правильно. Головна пересторога — це те, що землю купуватиме лише обмежена кількість людей, що призведе до великих концентрацій земельних банків. Дуже важливо, щоб, крім закону, який скасує мораторій на продаж землі, були створені інші нормативно-правові запобіжники концентрації земель.

Запобіжні механізми передбачають створення інституту земельного омбудсмена, який забезпечував би захист прав землевласників і протидіяв би рейдерству. А також:

  • відкриті дані щодо цін;
  • відкритий доступ до земельного кадастру та його прозорість;
  • відкриті відомості щодо показників сільськогосподарських підприємств і їхніх власників.

Читайте також: Зеленський: питання продажу землі іноземцям вирішиться на референдумі

Є ще одна вкрай важлива сфера — кредитування під купівлю землі. Зрозуміло, що комерційні банки будуть орієнтуватися на роботу із великими та середніми агропромисловими компаніями, а не на дрібних фермерів.

«Дрібні фермери — найбільш вразлива група позичальників. Ми обговорювали з урядом різні варіанти того, як забезпечити малим фермерам доступ до кредитів, серед іншого обговорювалася схема часткового гарантування кредитів, використання сільськогосподарських субсидій та їх трансформації», — говорить Сату Кахконен.

Головне завдання цієї реформи — трансформація сільськогосподарського сектору, яка полягає не лише у зміні форм господарювання в АПК від латифундій до фермерських господарств, а й у стимулюванні переходу від вирощування та збуту сировинних товарів до виробництва товарів із більшою доданою вартістю.

Культури, які дають більшу додану вартість, такі як фрукти чи ягоди, не потребують для вирощування великих площ і забезпечують хороший заробіток. Сільськогосподарські субсидії мають спрямовуватися на стимулювання виробництва продукції із більшою доданою вартістю малими і середніми господарствами.