Про те, яким чином доводиться оскаржувати результати перевірки, «Мінфіну» розповів старший юрист практики податкового права та бізнес-ефективності Juscutum Ярослав Сокуров.

В попередній серії

В нещодавньому матеріалі мова йшла про неординарний випадок з податковою перевіркою. Коротко – інспектори прийшли перевіряти підприємство, але їх не допустили. Наступного дня платник оскаржив наказ на перевірку в суді. Але представники контролюючого органу вирішили, що перевірка триває і намагалися потрапити в офіс до платника. У підсумку, запити про надання документів в рамках перевірки направили поштою, оскільки вручити їх директору особисто відмовилися, злякавшись відеофіксації.

Після того, що сталося ми припускали різні варіанти розвитку подій. А вийшло ось так.

Дія 1: Акт перевірки.

Наш основний прогноз виправдався. Одного прекрасного дня листоноша обрадував директора підприємства і вручив акт перевірки. Так-так, саме тієї перевірки, до якої інспекторів не допустили і склали акт про недопуск. Саме тієї перевірки, якої не було. На підставі наказу, який оскаржений в суді.

Зміст акту повеселив. Виявилося, інспектори цілий тиждень працювали не покладаючи рук: досліджували показники податкової звітності, дані внутрішніх систем і баз, єдиного реєстру податкових накладних підприємства і його контрагентів. А платник в ході перевірки не надав первинні документи по задекларованих господарських операціях. Немає документів, значить немає і операцій. Підсумок: порушення законодавства, заниження суми податку.

Жодної згадки про те, що до перевірки представники податкової допущені не були. Про те, що інспектори самостійно склали акт про недопуск, склали його як годиться в двох примірниках. І про те, що вони самі підписали цей акт і навіть поставили відмітку про отримання пояснень на примірнику платника. Після прочитання акту залишилося стійке враження, що процедура проведення перевірок змінилася. А етап вручення наказу та інших документів взагалі скасували.

Справедливості заради відзначимо, що хоч інспектори не були задоволені недопуском, але в той момент діяли чітко і відповідно до вимог законодавства. А ось вже наступного дня щось пішло не так. Як з'ясувалося, всьому виною «наші юристи». Саме так говорив представник начальства податкового органу, який неодноразово втручався в процес за допомогою телефонних розмов і намагався переконати платника «не клеїти дурня, адже все одно перевірка буде». Так ось «наші юристи» зробили висновок, що підписи в напрямках (свідчать про ознайомлення з документами) означають нібито, що перевірка вже почалася. А ось акт про недопуск – «то таке», нічого не означаючий папірець.

Крім авторитетної думки «наших юристів» начальник згадав судову практику, яка «на користь податкової». Хоча ми до цих пір так і не дізналися, що це за практика і які це були судові рішення.

Дія 2: Заперечення.

Вийшла ситуація майже як у відомому фільмі:
— Ти супроводжував перевірку?
— Ні.
— І я ні. Але акт є.

Дійсно, на руках у платника акт і він зареєстрований у базі податкової. Однак ми стверджуємо, що перевірка не проводилася. Немає перевірки – не повинно бути і акту. Що далі? З одного боку, не діяти не можна, але і подаючи заперечення ми нібито визнаємо факт перевірки?! Звісно, податковий кодекс таку ситуацію не передбачає.

І все-таки необхідно подавати заперечення на акт. А в тексті важливо згадати, що НК України не регулює такі правовідносини і, зважаючи на відсутність інших механізмів, ми змушені діяти саме так. При цьому перевірку ми не визнаємо.

Читайте також: Терор колекторів: як себе захистити

Далі процедура стандартна – розгляд. Засідання комісії пройшло весело. Кабінетні вершителі доль намагалися обійти стороною процедурні моменти і перейти до суті «порушень», зафіксованих актом. Але ніхто не міг відповісти на питання: як можна проводити перевірку, якщо інспектор склав і підписав акт про недопуск.

Закінчилося все стандартною фразою: «Ми вас почули». І після цього все стало ясно.

Дія 3: Адміністративне оскарження

«Несподівана» відповідь контролюючого органу не змусила себе чекати: заперечення не прийняті. Незабаром прийшли і податкові повідомлення-рішення. Все відповідно до згідно «букви акту»: донарахування на всі суми і штрафні санкції.

Тепер потрібно подавати скаргу в ДФС України. Здавалося б, оскаржуючи НУР, основні аргументи платник черпає з акту перевірки. Але ж ні, податкова і тут повеселила.

По-перше, контролюючий орган нарахував зобов'язання за інший період. За період, який не був охоплений предметом перевірки.

По-друге, штрафні санкції склали 50 відсотків від суми донарахувань. Навіть якщо припустити, що перевірка відбулася і платник порушив норми законодавства, таке порушення було б для нього першим. Тому і штраф не 50 відсотків, а 25.

І вишенька на торті – підставою для донарахування зобов'язань став акт. Але не той, який податкова зліпила в рамках горезвісної перевірки, і який платник отримав поштою. Не той, за яким розглядалися заперечення. У податкових повідомленнях-рішеннях значилися реквізити іншого акту.

Звісно, всі аргументи були викладені в адміністративній скарзі і подані в ДФС України. Там скаргу прийняли, обробили, розглянули. Розгляд пройшов в присутності того самого начальника. Як виявилося, нашого головного опонента. Довго спілкуватися не довелося. В процесі розгляду стало ясно, що комісія на нашому боці. Представники ДФС України навіть попросили вибачення за протиправні дії і порушення своїх колег. Чим привели цих самих колег в подив. Однак результат відразу не повідомили. Сказали, що рішення направлять протягом терміну, передбаченого НК України. Тому залишалося якесь хвилювання і тривога.

Але все обійшлося. Скаргу задовольнили, податкові повідомлення-рішення скасували, клієнт щасливий.

Епілог

Після всього, що сталося вийшла цікава картина. Зі свого боку, податкова використала право на перевірку, склала і зареєструвала акт, донарахувала податки і штрафні санкції. По внутрішньому обліку перевірка реально відбулася і є результат у вигляді податкових повідомлень-рішень. Підприємство ж успішно оскаржило донарахування в адміністративному порядку. Залишилося тільки судове провадження з оскарження наказу.

Читайте також: Сім податкових змін від «Слуги народу»

І тут виникає питання: якщо наказ визнають незаконним і скасують, як це вплине на «проведену» перевірку?! Чи можна говорити, що таке рішення суду анулює перевірку і податкова знову вправі перевірити той же період і тих же контрагентів? А якщо в позові відмовлять, чи означає це, що підприємство діяло незаконно? Всі ці питання і відповіді на них потрібні, щоб передбачити подальші кроки податкової і зіграти на випередження.

Хоча, як показує поточний кейс, прогнозувати дії податкового органу – безперспективна справа. Податківці просто непередбачувані. Після розгляду адміністративної скарги опонент натякнув, що до нас ще прийдуть. Ну що ж, чекаємо. Завжди готові… не допустити!