Життя з гарантією виплати

«Мінфін» з'ясовував, кому і навіщо потрібно таке страхування.

Поліс страхування життя — штука корисна. З його допомогою можна накопичити на пенсію, або на вищу освіту для дитини, або просто на велику покупку. При цьому життя застрахованого постійно знаходиться під гарантованим фінансовим захистом. Після закінчення терміну договору компанія виплатить йому накопичену суму з відсотками. Якщо ж страхувальник помре, гроші дістануться його спадкоємцям.

Як це працює

Схема виглядає досить просто: страхувальник (той, хто укладає договір) щорічно або щоквартально вносить страховий платіж. Його сума залежить від віку, стану здоров'я та навіть статі застрахованого. В середньому на рік доводиться платити страховикові 4-10% від страхової суми, яку клієнт збирається накопичити. А компанія інвестує ці кошти таким чином, щоб зберегти і примножити їх. Згідно з українським законодавством, страхові компанії не можуть гарантувати клієнтам річний дохід понад 4%. Але на практиці в наших реаліях їм вдається заробити набагато більше — до 10-15%.

Лайфовий поліс дозволяє не тільки накопичити необхідну суму, але і захищає на випадок настання якихось надзвичайних подій — смерті, травми, інвалідності, критичного захворювання (наприклад, онкології). Кожен з цих ризиків прописується в договорі і має на увазі отримання страхової виплати певного розміру. У разі смерті, наприклад, компанія виплачує 100% страхової суми. Якщо застрахований отримує інвалідність, то йому платять 15-75% в залежності від групи і т.д.

У більшості випадків страховики пропонують клієнтам комбіновані програми. Вони дозволяють і накопичити гроші і отримати захист від ризиків смерті та критичного захворювання. Накопичувальні договори страхування життя рідко бувають короткостроковими — як правило, компанії страхують клієнтів на 10 років і більше.

Скільки це коштує

Стандартного тарифу немає. Вартість залежить від декількох факторів: стать, вік, термін дії договору і стан здоров'я застрахованого.

У разі страхування життя на велику суму страховик напевно попросить застрахованого пройти медобстеження у лікаря та здати аналізи, щоб упевнитися, що на момент укладення клієнт не хворіє серйозними хронічними або онкологічними захворюваннями. Наявність останніх може серйозно вплинути на вартість страхування або компанія може взагалі відмовити в укладенні договору. Як правило, страховики пропонують пройти медобстеження, якщо мова йде про суму 300 тис грн та більше. У деяких компаніях медобстеження обов'язкове в будь-якому випадку.

Якщо клієнт обирає комбіновану програму страхування, в яку входить і накопичення, і страхування від ризиків (смерть, інвалідність і т.д.), то страхові премії будуть встановлюватися окремо. Наприклад, ви маєте намір накопичити за 10 років 100 тис грн. Це означає, що щорічно вам доведеться сплачувати 10 тис грн. Частину цієї суми компанія буде брати за страхування ризику смерті за будь-якої причини, а решту — накопичувати для вас. Платити можна раз на рік або розбити платіж поквартально. Правда, в останньому випадку сума платежу зросте за рахунок банківських витрат і комісій. «В середньому, річний внесок за програмами, які включають накопичення і ризикову складову, становить 8-10 тис грн», — розповідає голова правління СК «ТАС» Андрій Власенко.

Оскільки ви пов'язуєтеся зі страховою компанією зобов'язаннями не на один рік, краще гарненько оцінити свої сили. Фахівці радять: сума страхового внеску не повинна бути обтяжливою для сімейного бюджету. Краще підрахувати, скільки у вас є «зайвих» грошей, розлучитися з якими ви зможете безболісно, ​​і не виходити за рамки цієї суми.

Є ще один нюанс, який важливий для тих, хто оплачує страховку з сімейного бюджету. Накопичення за програмами страхування життя не є спільно нажитим майном, вони не можуть бути поділені при розлученні або конфісковані. Тобто вся накопичена сума належить тільки застрахованій особі або її спадкоємцям, в разі смерті.

Є два варіанти, які дозволяють накопичити вагому суму. Або ви щорічно відкладаєте багато, або починаєте збирати якомога раніше, але платіж при цьому вже не такий великий. «Накопичити істотну суму, яка дозволить згодом отримувати значну доплату, наприклад, до державної пенсії, можна не менше ніж за 15 років. У цьому випадку розмір платежу не буде критичним для застрахованого», — відзначає голова правління СК «АХА Страхування Життя» Андрій Перетяжко.

Наприклад, СК «PZU Україна Страхування життя» пропонує укласти договір, який включає захист від ризику смерті за будь-якої причини плюс накопичення коштів. Термін дії договору — 10 років. Розмір щорічного платежу від 1500 до 3500 грн. Тариф зі страхування на випадок смерті — 0,4% від загальної суми платежу.

Якщо людина щорічно буде вносити 3500 грн., за підсумками закінчення договору його страхова сума складе 37856 грн (в цю цифру входить гарантований за законом 4% дохід). Плюс компанія виплатить додатковий інвестдохід, який заробить для клієнта. А ось у разі смерті з будь-якої причини протягом цього терміну спадкоємці застрахованого отримають лише 7571 грн. Тому що на оплату цього ризику йшло всього 0,4% від загального платежу. Можна переглянути пропорції виплат, але тоді або зменшиться сума накопичень, або доведеться вносити більший платіж.

Нижче ми наводимо приклад розрахунку вартості страхування і страхової суми (виплати) за програмою «Граве Класік» страхової компанії «Граве Україна Страхування життя» для 30 річної жінки на термін 20 років. Розмір щорічного платежу — 10 тис грн.

Як бачимо, чим довше термін страхування, тим більшу суму можна накопичити і при цьому отримати страхування на випадок смерті, вартість якого практично не знижує розмір накопичень.

Якщо договір страхування життя необхідно розірвати достроково

Страхувальник може отримати частину накопичень і отриманого інвестиційного доходу раніше обумовленого в договорі терміну. Але в такому разі компанія поверне йому не все гроші, а тільки викупну суму (накопичений капітал мінус податки та адміністративні витрати). Її розмір залежить від того, скільки часу діяв договір.

Наприклад, СК Метлайф в перші три роки взагалі не виплачує клієнтам викупну суму. Така ж практика діє і в деяких інших компаніях. Гроші, отримані від клієнта в перший рік, часто йдуть на оплату послуг посередників — комісії агентів, брокерів і т.д. На другий рік значна частина страхового платежу йде на формування резерву на випадок смерті, інвалідності або критичного захворювання за ризиковим договором страхування життя. Накопичення починають формуватися тільки з третього року. Плюс компанія інвестує ці гроші і щорічно нараховує дохід.

Для клієнтів всі ці механізми часто незрозумілі. «Компанія не тільки не примножила мої накопичення, але вони навіть зменшилися. Коли я спробував розірвати договір — мені повернули в кілька разів менше того, що я сплатив». Це типовий приклад скарги клієнта, який вирішив розірвати договір в перші три роки.

Щоб уникнути подібної ситуації — уважно читайте свій договір. Там повинні бути вказані точні розміри викупної суми, на які може розраховувати застрахований в кожен рік дії поліса. І пам'ятайте, страхові платежі — це недоторканний запас. Не варто розраховувати, що ці гроші можна буде забрати в будь-який момент, щоб оплатити відпустку, ремонт або інші невідкладні витрати. Це ваша страховка на випадок смерті або необхідності оплати дорогого лікування.

Умови договору зі страховиком можна переглянути. Наприклад, зменшити страхову суму і тим самим зменшити розмір страхових премій.

Також можна розбити платежі на частини (оплата двічі на рік або поквартально). Але при цьому за рахунок комісії зросте їх розмір. Також можна перевести договір в безпреміальний або повністю оплачений. Тобто страхувальник перестає платити внески, а страховик припиняє виконувати свої обов'язки за договором страхування життя на випадок смерті.

Що обов'язково повинно бути у вашому страховому договорі

1. Перелік застрахованих осіб, вигодонабувачів за кожним страховим ризиком, розмір страхової суми, валюта страхування (гривня, долар США або євро) і страховий тариф.

2. Розмір викупних сум на кожен рік дії договору страхування життя в абсолютній величині або у відсотках від страхової суми за ризиком дожиття або від сплачених страхових платежів (зазвичай вказується в додатку до договору)

3. Розмір інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу (розмір гарантованого інвестиційного доходу повинен становити 4%, інший інвестиційний дохід називають негарантованим доходом або бонусами).

4. Вичерпний перелік документів для отримання викупної суми і термінів виплати викупної суми.

5. Розмір інвестдоходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу, із зазначенням, на яку суму він нараховується і як змінюється після цього страхова сума. Страховики можуть надавати клієнту можливість індексації страхової суми і страхового платежу на рівень інфляції, щоб забезпечити максимальну відповідність розміру страхової суми при укладанні договору і до моменту його закінчення. Індексація впливає на збільшення щорічного платежу, тому від неї можна відмовитися.

6. Обов'язки страховика надавати страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) інформацію про суми (бонуси), на які було збільшено розмір страхової суми або ануїтету за підсумками року. Їх розмір залежить від фінансових результатів СК. Таку інформацію компанія зобов'язана надавати протягом 30 календарних днів з дати отримання відповідного письмового запиту від страхувальника.

Регіна Дацюк