Я притримуюсь думки, що підприємці взагалі не мають бути примусово соціально застраховані. Соціальне страхування у примусовій формі має бути присутнє лише для найманих осіб, для яких левову частку страхових пенсійних внесків сплачує роботодавець. Для підприємця, який веде діяльність на свій страх і ризик, якому не гарантований ні мінімальний дохід, ні обмеження робочого часу, — всі ці форми соціального захисту не властиві. В даному випадку, аналогія скоріше з дивідендами, які отримують власники великих підприємств. Ці дивіденди не обкладаються соцвнесками, бо вони є доходами від капіталу. Але природа підприємницьких доходів така сама, як від дивідендів.