Своє вугілля замість чужого газу

Вустами міністра енергетики та вугільної промисловості нашому північному сусіду чітко дали зрозуміти, що у колишніх об’ємах та по колишній (завищеній навіть по європейським міркам) ціні ми газ більше купляти не будемо. Мовляв, дорогий ресурс будемо купляти рівно стільки, на скільки у нас вистачить грошей (приблизно 26-27 млрд. кубометрів, тобто половину колишнього об’єму), а решту замінимо у енергетичному балансі країни власним ресурсом. У першу чергу, мова йде про вугілля, видобуток якого у 2011 році досяг 81 млн т., що є рекордним показником за минувше десятиріччя.

У зв’язку із цим варто нагадати, що у структурі споживання природного газу в Україні 42,3 % об’ємів припадає на промисловість, населення та бюджетні організації «спалюють» ще 32,5 %. Підприємства комунальної енергетики споживають 16,5%, а решта 8,7% йдуть на промислово-технологічні потреби. Тобто для реалізації заміну достатньо провести у промисловому секторі.

Скептики вже охрестили новий проект влади утопією та поверненням до архаїчних технологій. Звісно, якщо у топках  котелень знову почати спалювати вугілля замість газу, тут же стане питання про енергоефективність котлів, виникне необхідність будування вугільних сховищ та потужних димових фільтрів. Але якщо застосувати новітні технології переробки вугілля, можна опинитися серед передових країн Європи, котрі в умовах кризи шукають альтернативні джерела енергоресурсів.

Наприклад, у ЄС прийнято рішення про будівництво 12 випробувальних заводів, де будуть тестувати нові вугільнопереробні технології. Чому б не запропонувати розмістити їх в Україні? А влада Великобританії наважена застосувати технологію підземної газифікації вугілля без участі людини за рахунок контрольованого процесу горіння вугільних пластів.

Здавалося б, простіше було б наростити об’єми газу власного добутку. Тим паче, що за результатами спеціального дослідження, проведеного американською компанією HIS CERA (спеціалізується в області розробки енергетичних стратегій), наша країна може здобувати набагато більше газу, ніж у нинішній час. Але щоб умовні або перспективні запаси перетворилися у доведені родовища, потрібно вкладати у розвідку та власне здобуток цього ресурсу до $10 млрд. щорічно. Вкладати такі гроші при нинішніх умовах оподаткування, державного управління та дотримання прав інвесторів, навряд чи хто-небудь наважиться із закордонних інвесторів!

Образливо дивитися як Україна програє велику шахову партію, схиляючись до дешевого картярського блефу.