Голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин пояснив на своїй сторінці в фейсбук, які вимоги Фонду Україна вже виконала та як може вдосконалити захист своїх фінансових інтересів.

Що Україна вже зробила

Попри чисельні спекуляції на тему співпраці України з МВФ, посилені передвиборчою риторикою, українська сторона професійно та відповідально виконує свої зобов’язання в рамках Угоди Стенд-бай з МВФ. Минулого тижня Президент підтвердив: Україна виконала всі умови першого перегляду програми, що дозволяє розраховувати на отримання наступних траншів.

Зокрема, в банківському секторі зроблено наступні дії:

  • Рада з фінансової стабільності схвалила плани скорочення проблемних активів державних банків, які передбачають скорочення портфелю NPL у держбанках до 31% у 2023 році, приблизно на 300 млрд гривень менше, ніж зараз.
  • Верховна Рада удосконалила механізми ліквідації банків та повернення активів.
  • Забезпечено інституційну незалежність НБУ та, як результат, макрофінансову стабільність в країні.

21 жовтня уряд створив міжвідомчу робочу групу для координації переговорів з МВФ, до якої увійшли представники Офісу Президента, Кабміну, Міністерства фінансів та Нацбанку. Це забезпечить системну координацію державних органів та відомств щодо виконання умов Угоди. Сподіваюсь, наші міжнародні партнери будуть не менш послідовними у її дотриманні.

Скільки Україна отримала коштів

Разом з тим, на мою думку, Україна має відстоювати національні інтереси у питаннях співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.

За останні роки Україна отримувала від МВФ практично стільки коштів, скільки потрібно було для погашення попередніх позик. Чисті надходження від МВФ з 2017 року до 2 кварталу 2020 року на користь НБУ становили $422 млн, на користь уряду – «мінус» $1,1 млрд (без урахування обслуговування). У липні-вересні 2020 року виплати уряду та Нацбанку за позиками МВФ становили $0,6 млрд (погашення + відсотки), а у 2021 році перевищуватимуть $1,6 млрд.

Читайте також: Криза в Україні: безробіття росте, доходи населення падають

Разом з тим, за період з 2017 року у боргові цінні папери уряду було залучено $7,5 млрд (в основному у період 4 кв. 2018 р. – 1 кв. 2020 р.). Проте вже у 2 кварталі 2020 р. чисті погашення внутрішньої та зовнішньої державної позик на користь нерезидентів становили $1,8 млрд.

Причини фінансових втрат

Виконуючи свої зобов’язання перед міжнародними партнерами не слід забувати про значні внутрішні резерви фінансових ресурсів, які залишають країну через недосконалість податкового та валютного регулювання. Зокрема:

  1. За останні 3,5 роки з України було виведено дивідендів на користь нерезидентів на $8,5 млрд та відсотків за прямими інвестиціями на $1,6 млрд. При цьому, близько 80% цих дивідендів виплачено до низькоподаткових юрисдикцій, зокрема Кіпру та Нідерландів.
  2. Виплата резидентами України відсотків за кредитами від нерезидентів з 2017 року становила $8,6 млрд, при тому, що близько 2/3 негарантованих довгострокових позик українським компаніям були надані резидентами Кіпру, Нідерландів та Британських Віргінських островів, що свідчить про пов’язаність сторін цих операцій.
  3. За портфельними інвестиціями виплата відсотків державним (облігації внутрішньої та зовнішньої позик) та приватним сектором становила за 2017 — 2 кв. 2020 рр. понад $6,4 млрд.

Таким чином, лише за останні три з половиною роки вимивання капіталу з України на користь зовнішніх кредиторів перевищило $25 млрд.

Читайте також: Що зробив Кирило Шевченко за 100 днів на посаді голови НБУ

Іншим потужним каналом виведення капіталу з країни виступають контрольовані операції з експорту та імпорту товарів. За даними 2018 року третина всієї зовнішньої торгівлі України (близько $30 млрд) структурована через низькоподаткові юрисдикції, які виступали платниками (за експортом) або отримувачами коштів (за імпортом).