Відповідь на це питання лежить у природі самого активу. Ринок державних облігацій США — найбільший і найліквідніший державний борговий ринок у світі: за даними Міністерства фінансів США, його обсяг складає понад $39,18 трлн.
Як змінювався американський борг
У США дефіцит бюджету (різниця між річними доходами і витратами) існував майже завжди, але природа у цього дефіциту змінювалась. Наприклад, у повоєнну епоху борг фінансував відбудову. Впродовж 3 десятків років після 2 Світової Війни економіка зростала швидше за борг, і співвідношення боргу до ВВП скоротилось із понад 100% до ∼25%. Сьогодні рівняння виглядає зовсім інакше.
За даними The Budget and Economic Outlook: 2026 to 2036, очікується, що зростання реального ВВП прискориться у 2026 році до 2,2%. Відносно розміру економіки, дефіцит бюджету — становитиме 5,8%. Це майже вдвічі вище за середній показник останніх 50 років. Окремо варто подивитись на вартість самого боргу: середньозважена ставка обслуговування всього державного боргу США станом на початок 2026 року — близько 3,36%.
При обсязі ринкового боргу приблизно у $31 трлн — це понад $1 трлн відсоткових виплат щороку. За прогнозом, відсоткові виплати зростатимуть швидше за будь-яку іншу статтю федерального бюджету: з $1 трлн у 2026 році до $2,1 трлн у 2036-му. Тобто кожен четвертий долар податкових надходжень через десять років ітиме виключно на обслуговування боргу — ще до того, як держава витратить хоч щось на оборону, медицину чи інфраструктуру.
Коли борг стає небезпечним
Щоб зрозуміти, чи є борг керованим, зазвичай аналізують п’ять ключових індикаторів:
- Борг / ВВП — скільки боргу припадає на кожен долар ВВП. Показує масштаб ситуації, але не вирок: борг 100% ВВП при зростаючій економіці та низьких ставках і те саме число при стагнації та дорогому рефінансуванні — зовсім різні історії.
- Темп зростання боргу відносно ВВП — чи випереджає борг економіку чи навпаки. Ця метрика показує траєкторію змін ситуації.
- Середня ставка обслуговування та темпи зростання ВВП — якщо економіка росте швидше, ніж коштує борг, держава поступово «виростає» з нього. Якщо навпаки — борг починає відтворювати сам себе.
- Відсоткові виплати / податкові надходження — яку частку зібраних податків держава віддає кредиторам ще до будь-яких витрат.
- Структура боргу за строками — скільки боргу потрібно рефінансувати найближчим часом і за якими ставками. Країна із значною часткою короткострокового боргу особливо вразлива до різких змін на ринку.
Ситуація для США змінилась після 2022 року. До цього країна жила у режимі нульових ставок (читайте «дешево»). Ситуація розвернулась в інший бік, коли ФРС за 16 місяців підняла ставки з 0% до 5,25%, це був найагресивніший цикл підвищення за 40 років. Весь накопичений борг потрібно рефінансувати за новими ставками. У 2020 році відсоткові виплати становили $345 млрд, а у 2025 — близько $952 млрд. Вперше в американській історії відсоткові виплати перевищили видатки на оборону.
Але цифри — лише частина картини. Є ще ті, хто дивиться на них і виносить публічний вердикт. Існують три агентства, що оцінюють кредитний рейтинг держав: Moody's, S&P, Fitch. Багато років США тримали найвищий рейтинг — AAA/Aaa — від усіх трьох одночасно — це і визначало статус найнадійнішого позичальника.
Перше зниження рейтингу припало на серпень 2011 року від рейтингового агентства S&P. Причина: криза боргової стелі і відсутність плану скорочення дефіциту. Ринок відреагував різко — S&P 500 впав на 6,6% наступного ж дня. Але парадоксально: дохідності бондів не зросли, а впали.
Інвестори все одно тікали в американський борг як у найбезпечніший притулок. У 2023 ще інше рейтингове агенство Fitch теж знизило кредитний рейтинг з ідеального до надійно високого (на 1 щабель нижче) — причина та ж. Реакція ринку була значно спокійнішою: дохідність 10-річних облігацій зросла з 4% до 4,2% протягом кількох тижнів.
Moody's тримало рейтинг AAA для США з 1919 року до травня 2025 — понад 100 років, і минулого року останні з трьох знизили кредитний рейтинг США. Цього разу, у інвесторів, здавалося б, імунітет.
Як працює пасивне інвестування «60/40»
Одним з найпростіших і найефективніших рішень пасивного інвестування вважається комбінація 60/40, де 60% портфеля в акціях, 40% в облігаціях. Це співвідношення спирається на одне з найвпливовіших досліджень у фінансах: сучасну портфельну теорію Марковіца. Одне з її ключових понять — негативна кореляція: властивість двох активів рухатись у протилежних напрямках, що дозволяє знизити загальний ризик портфеля без пропорційної втрати у дохідності.
TLT — iShares 20+ Year Treasury Bond ETF — популярний інструмент для інвестиції саме в довгі казначейські облігації США. Це кошик американських казначейських облігацій з терміном погашення понад 20 років. TLT виріс більш ніж на 40% до грудня 2008 року, тоді як SPY від піку 2007 року до дна 2009-го впав на 50%.
Саме так має виглядати захисний актив у портфелі, коли один падає, інший підтримує. Щоб зрозуміти TLT, треба зрозуміти базову механіку облігацій.
Уявіть: ви позичаєте державі $100 на 20 років під 4% річних. Вона платитиме вам $4 на рік і наприкінці поверне $100. Але якщо через рік ринкові ставки зростуть до 6% — ваш контракт на 4% стає менш привабливим для інших покупців. Якщо захочете продати, отримаєте менше $100. Ставки зросли — ціна облігації впала, і навпаки. Це вся механіка: ціна облігації і її дохідність завжди рухаються у протилежні боки.
Але наскільки сильно рухається ціна, залежить від дюрації. Дюрація — це міра чутливості: якщо вона дорівнює 15, то при зміні ставок на 1% ціна змінюється приблизно на 15% у протилежний бік.
У TLT середній термін погашення облігацій — близько 25 років, але ефективна дюрація — 15,5. Різниця пояснюється просто: облігація повертає гроші не лише в кінці, а й платить $4 щороку. Кожен такий платіж — це частина грошей, яку інвестор вже отримав і яку зміна ставок більше не може «пошкодити».
Тому реальна вразливість до ставок менша, ніж якби всі гроші поверталися одним платежем через 25 років. У 2022 році ФРС підняла ставки з 0% до 5,25% за 16 місяців. TLT втратив 31,41%, від максимуму серпня 2020 до мінімуму жовтня 2023-го просадка сягнула 48,35%.
Для порівняння: під час циклу Волкера 1979−1982, коли ФРС підняла ставки до 20%, а інфляція сягала близько 14%, довгострокові облігації також зазнали втрат, але значно менших. Головна причина такої різниці — різна стартова точка. У 2020 році 30-річні Treasuries торгувалися з рекордно низькою дохідністю. Відсотки були мізерні, тому майже всі гроші інвестор очікував отримати лише вкінці терміну. Коли ставки швидко зросли, ефект дюрації спрацював як потужний важіль — і ціна впала набагато сильніше.
4 структурні чинники, що тиснуть на TLT
Перший — це дефіцит бюджету. Це призводить до постійної масової емісії нових Treasuries. Велика пропозиція боргу при обмеженому попиті створює постійний тиск на ціни довгих облігацій.
Другий чинник — це злам поведінки іноземних інвесторів. За даними Trading Economics, у березні 2026 року Китай знизив вкладення до $652,3 млрд, найнижчого рівня з вересня 2008 року. Іноземні інвестори зафіксували $142,1 млрд збитку від переоцінки довгострокових облігацій лише за один місяць.
19 травня 2026 року дохідність 30-річних Treasuries перевищила 5,19% — найвищий рівень з часів фінансової кризи 2008 року. Причиною стали одночасно геополітичний тиск, зростання цін на нафту і занепокоєння фіскальною стійкістю.
Третій — зростання термінової премії. Інвестори сумніваються в довгостроковій фіскальній стійкості США. Через це вони вимагають вищу компенсацію за ризик тримання довгих паперів. За оцінкою Capital Economics, рівень термінової премії зараз є найвищим за останнє десятиліття.
Це означає, що інвестори вимагають дедалі більшої компенсації за невизначеність тримання довгих паперів.
Найбільш відчутний чинник для звичайного інвестора — це змінена кореляція. Логіка моделі 60/40 будувалась на багаторічних висновках, що кореляція між акціями та облігаціями була стабільно від'ємною.
У 2022 році ця логіка не спрацювала: акції та облігації падали синхронно 14 місяців поспіль. Кореляція стала позитивною, в той момент, коли інфляція перетворилась на важливу макрозмінну. 36-місячна кореляція між акціями і облігаціями досягла піку 0,66 у грудні 2024 року, а 12-місячна — 0,80 у середині 2024-го.
До кінця 2025 року короткострокова кореляція знизилась до 0,16, що свідчить про часткове відновлення диверсифікаційної функції. Аналітики Carson Group зазначають: репутація портфеля 60/40 як надійного інструменту значною мірою залежала від одного специфічного середовища — тривалого зниження ставок з початку 1980-х до 2021 року. В інфляційні режими диверсифікаційна перевага довгих облігацій зникає.
Що рухатиме ціну TLT найближчим часом
Рішення ФРС напряму впливає на короткострокові ставки, але очікування щодо її майбутньої політики впливають і на довгі облігації. Станом на червень 2026 ринок не очікує зниження ставки у цьому році, а після засідання ФРС 17−18 червня — вказує на можливе підвищення ставки до кінця року.
Травневий CPI на рівні 4,2% лише підкріплює вищезгадані позиції. Але важливо зазначити, що головна рушійна сила для TLT — не рішення ФРС, а ринкові очікування щодо інфляції. А вона продовжує тиснути на TLT через тарифну політику, проблеми з енергоносіями та величезний обсяг нових облігацій. Щоб продати їх інвесторам, доводиться пропонувати вищу дохідність. А вища дохідність означає нижчу ціну інструменту.
Тому важливо чесно сформулювати: TLT сьогодні — вже не автоматична страховка портфеля, а спрямована ставка на конкретний макросценарій. Він виграє при м'якій рецесії і швидких зниженнях ставок. При стагфляції, стійкій інфляції або фіскальному домінуванні він стає джерелом додаткового ризику, а не захисту.
Ринок Treasuries більше не ізольований від фіскальних проблем держави: постійне зростання боргу, рефінансування трильйонів щороку і зниження кредитного рейтингу поступово підвищують премію — і це структурний тиск, якого раніше не існувало.
Розумний інвестор диверсифікує не просто між акціями і облігаціями, а між різними макрорежимами, додаючи в портфель боргові інструменти з різною дюрацією та класи активів, що поводять себе по-різному в різних сценаріях.