Китай підминає під себе Азію

Що ж змусило світ знову засумніватися в силі долара? — Після восьмирічних перемовин, 15 листопада нарешті було підписано угоду ВРЕП — Всебічного регіонального економічного партнерства (RCEP, Regional Comprehensive Economic Partnership).

Воно охоплює десять країн АСЕАН (Асоціації держав Південно-Східної Азії) — Сінгапур, В'єтнам, Індонезію, Малайзію, Лаос, Таїланд, Філіппіни, Бруней, Камбоджу і М'янму — і п'ять їх ключових торговельних партнерів: Австралію, Нову Зеландію, Китай, Японію і Південну Корею.

Bloomberg вже охрестив ВРЕП «найбільшою торговою угодою в світі: 15 країн, 2,2 млрд. осіб, сукупний ВВП — 26,2 трильйона доларів», що становить близько третини світового валового продукту. Крім того, на ВРЕП припадає близько 20% світового експорту. Для порівняння, Європейський союз забезпечує близько 22% світового ВВП і 33% світового експорту (за даними Observer Research Foundation — ORF).

Читайте також: Коли юань посяде місце долара

Ще одна відмінність в тому, що локомотив ЄС — Німеччина все ж не так відрізняється за своєю вагою від ряду інших найбільших членів союзу, як Китай від партнерів по ВРЕП. Тому укладення угоди про це партнерство трактують саме як перемогу Піднебесної. А саме нове об'єднання — як елемент структури нового світового порядку, в рамках якого Пекін буде відігравати чільну роль у всій Азії. І, очевидно, не лише в цьому регіоні.

«По суті, відбулася зміна лідера світової економіки: замість США, які носили це звання протягом майже 150 років, тепер першою економікою світу стає КНР. Мало того, що ця угода — дуже потужний удар по всіх спробах США створити «свої» зони економічного співробітництва. Це ще й найбільший єдиний ринок на планеті», — говорить керівник аналітичного департаменту AMarkets (компанія — міжнародний брокер CFD) Артем Дєєв.

Нагадаємо, що у 2017 році Дональд Трамп підписав меморандум про вихід Штатів з Транстихоокеанського партнерства (ТТП), в рамках якого планувалося створити зону вільної торгівлі у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Тепер, по-суті, така зона з'явилася за участю Китаю.

У доповіді Інституту світової економіки імені Петерсона говориться, що ВРЕП допоможе збільшити регіональний ВВП, щорічне зростання якого складе $186 млрд. Тоді як в рамках ТТП це зростання складе лише $147 млрд.

Ще один важливий аспект, на який звертають увагу економісти — регіональне зрушення в торгівлі Китаю. За даними Інституту міжнародних фінансів (Вашингтон), у першій половині цього року країни АСЕАН обійшли Євросоюз і стали найбільшим торговим партнером Китаю. Це означає, що під час пандемії Пекін зміг вдало переорієнтуватися на інші ринки, що, безумовно, пом'якшило удар по економіці від нової світової кризи.

Але головне все ж в іншому: нове об'єднання може наблизити реалізацію найамбітнішої мети Пекіна — перебрати на юань нинішні функції долара, як світової резервної валюти. Наприклад, забезпечивши розрахунки в юані всередині ВРЕП, Китай вже переведе на свою нацвалюту, як мінімум, 20% всієї світової торгівлі. У теорії, це може підштовхнути країни-учасниць угоди і до перегляну структури своїх резервів на користь китайської грошової одиниці.

Чому Пекіну буде непросто

Але і у тих, хто вважає, що ВРЕП не здатне порушити світові фінансові розклади, є свої, не менш вагомі, аргументи.
По-перше, говорити про те, що в новому об'єднанні буде рулити Китай, не зовсім коректно. Участь Пекіна, безсумнівно, є найбільш важливим новим елементом.

Але потрібно враховувати, що створення нового об'єднання було запущено ще у 2011 р. країнами АСЕАН. Та й взагалі, як підкреслює The Economist, найшвидший спосіб розсердити азіатських дипломатів — це заявити, що пакт «очолюється Китаєм». А це означає, що розвивати угоду в потрібному йому ключі Китаю буде вельми проблематично.

По-друге, угода не покриває всіх можливих аспектів співпраці. The World Street Jurnal називає цю угоду «позбавленою амбіцій».

Центр стратегічних і міжнародних досліджень зазначає, що ВРЕП не включає екологічні чи трудові правила. А розділи, присвячені врегулюванню суперечок, конкуренції, послуг та інвестицій, відносно слабкі.

Не кажучи вже про те, що умови угоди не передбачають лібералізацію економік країн-учасниць, і залишають за бортом фінансові питання.
Це не дає Китаю приводу говорити про можливу зміну валюти розрахунків в рамках співдружності. Звичайно, це питання може бути піднято пізніше. Але дуже сумнівно, щоб, скажімо, та ж Японія, що має велику вагу в ВРЕП, погодилася на таку пропозицію.

«Практично вся торгівля і Китаю, і Японії номінована в доларах. Для валютних зрушень, з точки зору використання валют, створення нового об'єднання не матиме наслідків», — упевнений директор Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев.

Сама угода направлена, перш за все, на зняття торговельних бар'єрів. У рамках цього партнерства скасовуються близько 90% тарифів. Більш того, головним вигодонабувачем може виявитися зовсім не Китай.

Наприклад, Пітер Петрі з Інституту міжнародної економіки Петерсона і Майкл Пламмер з Університету Джона Хопкінса вважають, що найбільше від нової угоди виграють Японія і Південна Корея. Очікується, що участь у новій угоді до 2030 року збільшить реальні доходи цих країн на 1%, а Китаю — тільки на 0,3%.

По-третє, угода не покриває весь регіон. Свій підпис під угодою відмовилася ставити Індія. У разі приєднання до ВРЕП вона була б третьою за величиною економікою в рамках нового об'єднання. До того ж Індія є учасником деяких двосторонніх торговельних угод. Тому її відхід позбавив ВРЕП певної частини головної його гідності, пов'язаної з лібералізацією ринків. Двері для Індії, як і раніше, залишаються відкритими. Але минулого року її відносини з Китаєм сильно погіршилися.

І, нарешті, не менш важлива обставина — реально об'єднання запрацює ще не скоро. Для початку необхідно, щоб всі країни-підписанти ратифікували підписану угода. А це, за прогнозами політиків, може відбутися не раніше початку 2022 року. Крім того, тарифи будуть скасовуватися поступово — протягом 20 років після набрання чинності угоди.

Але, наприклад, Японія збереже високі імпортні мита на деякі чутливі, у політичному відношенні, аграрні продукти (рис, пшениця, яловичина і свинина, молочні продукти і цукор). А ось в рамках ТТП вони скасовуються. І це не єдиний приклад того, що ТТП, в який Китай не входить, має більш глибокий рівень інтеграції, ніж ВРЕП.

«Я бачу цей союз, як дуже локальний. На сьогоднішній день він виступає в двох іпостасях. З одного боку — це відповідь на спробу американців створити зону вільної торгівлі, з якої вийшов Трамп. З іншого — йде серйозне перенесення виробництва з Китаю в менш розвинені азіатські країни. Будуються нові виробничі ланцюжки. І завдання цього союзу — зняти торгові бар'єри. Оскільки часто товар в процесі виробництва перевозиться з країни в країну. Тому цей союз, безумовно, має економічну цінність», — робить висновок Владислав Іноземцев.

Чому юань не готовий до сутички з доларом

Але навіть якщо уявити, що Китай все ж зможе просунути свою валюту в новому об'єднанні, чи буде це загрозою для долара? Виключно цей факт — ні. Адже фундаментальні позиції долара визначаються не тільки і не стільки тим, що в цій валюті ведеться світова торгівля. Хоча приблизно половина міжнародної торгівлі виставляється в рахунках у доларах США. А близько 85% всіх операцій з іноземною валютою відбувається у відношенню до долара США.

Читайте також: Долар опустився до світових валют до мінімуму за 2,5 роки

Згідно зі свіжою статистикою, про яку повідомляє Bloomberg з посиланням на дані SWIFT, в доларі здійснювалися 37,6% клієнтських та інституційних міжнародних платежів, що проходили через SWIFT у жовтні. Тоді як частка юаня склала всього 1,66%.

Щоправда, тут варто сказати, що китайська нацвалюта знаходилася на 35-му місці у жовтні 2010 року, коли SWIFT почала відстежувати ці дані. Але вже у 2014 році увійшла в число шести найбільш популярних у міжнародних розрахунках валют. Але одна з важливих і непохитних позицій долара полягає в тому, що в доларі випускається значна частина світового боргу.

«Положення долара, як резервної валюти, визначає той момент, що саме в доларі зроблено багато боргів. Коли виникає криза, контрагенти, які здійснюють операції в інших валютах, прагнуть максимально швидко вийти в долар, щоб мати можливість «закрити» борги, зроблені в доларі. А вже з урахуванням цього формуються і резерви центробанків», — пояснює Владислав Іноземцев.

Нещодавно у відповідь на питання про можливість для долара США коли-небудь втратити свій статус резервної валюти глава ФРС Джером Пауелл відповів, що зараз валюті США нічого не загрожує, додавши: «Ми маємо бути такими, щоб і далі гарантувати цей статус».

Читайте також: Як зміниться робота ФРС при президенті Байдені

Але відсутність реальної загрози з боку юаня зовсім не означає, що долар дійсно перебуває в безпеці. Наприклад, своїх амбіцій на рахунок євро, як основної резервної валюти, не приховує президент Європейського центробанку Крістін Лагард.

Читайте також: Європа готується потіснити долар цифровим євро

До слова, в жовтні євро став найпопулярнішою валютою для міжнародних платежів, обійшовши долар вперше з лютого 2013 р.Однак ця боротьба точиться вже не перший рік. І тепер завдання збереження статусу-кво для долара вже буде вирішувати новий президент США, а, можливо, і новий глава ФРС.