Умови інвестування

Нинішню ситуацію в економіці України можна порівняти зі станом під час глобальноїінансової кризи у 2008 році, відзначає засновник Advance Finance Alliance Юрій Прус. Саме тоді, розповідає експерт він, він заснував компанію, яка займається керуванням родинними грошима.

Логіка інвестицій під час важкої економічної ситуації проста: криза звільняє ринки, змінює умови, слабкі гравці йдуть, натомість з'являються нові компанії, які потім злітають. Саме в такі періоди виникають можливості, які за стабільних часів просто недоступні, пояснює Юрій Прус.

Експерт відзначив, що його компанія інвестує саме в українські компанії, які створюють робочі місця, сплачують податки, працівники витрачають гроші тут. «Я розумію, що це може звучати трохи пафосно, але фактично це інвестування у наше спільне середовище», — говорить він.

Співвласник Advance Finance Alliance Василь Прус уточнює, що компанія не інвестує довгостроково — горизонт співпраці з одним бізнесом, як правило, не перевищує п'яти років. «Модель проста: бізнес отримує фінансування на конкретний проєкт або певний термін, розвивається, генерує додатковий прибуток і розраховується», — пояснює він. Таким чином компанія працює виключно з реальним сектором — там, де гроші перетворюються на продукт або послугу, яка має попит, і повертаються назад у вигляді прибутку. Всі бізнеси в портфелі AFA об'єднує не галузь і не розмір, а одна спільна ознака: це живий бізнес, якому зараз потрібні гроші на розвиток.

Три фактори при виборі компанії

Василь Прус виокремлює три ключові елементи, на яких тримається будь-який бізнес на ранній стадії: власник, команда і бізнес-модель. Жодні фінансові звіти та бізнес-плани не замінять цих трьох складових — і саме з них починається оцінка будь-якої пропозиції.

Власник. У сегменті малого та середнього бізнесу дуже багато залежить від особистості власника — його цінностей, способу мислення та рішень, які він приймає. Публічні компанії, які торгуються на фондовому ринку — інша історія, адже там є дані, аналітика, прозорість. Але коли мова йде про невеликий або середній бізнес, перша перевірка — це зустріч із власником. «Є люди, з якими нам по дорозі, а є — ні», — пояснює Василь Прус. За його словами, проєкти, де є спільне бачення і збіг цінностей, стабільно входять до числа найуспішніших в портфелі компанії.

Команда. Бізнес, де все тримається на одній людині, — це не бізнес, а хобі, яке приносить гроші, переконаний експерт. Питання просте: що станеться, якщо власник піде у відпустку і не повернеться? Якщо бізнес зупиниться — це сигнал. Команда повинна мати досвід і експертизу в своїй сфері, розуміти, хто за що відповідає, і вміти рухатися незалежно від присутності засновника.

Бізнес-модель. В AFA використовують власний критерій визначення ефективності компанії, який називають «вміти робити помідори». Суть — здорова бізнес-модель із зрозумілим циклом: гроші вкладаються, перетворюються на продукт або послугу з доданою цінністю, яка потрібна людям. Перевірити чи дійсно продукт компанії комусь потрібен можна одним питанням: якщо завтра цього бізнесу не стане, чи дійсно хтось від цього постраждає? Василь Прус наводить простий приклад, якщо з магазину зникне його улюблена зубна паста — він засмутиться. А це значить, що її виробник зумів зробити продукт, який справді потрібен людям.

Кому не варто довіряти гроші

Перша і найочевидніша ознака сумнівності компанії, вважає Василь Прус — нереалістична дохідність. Нова компанія, яка обіцяє пасивне інвестування під 20, 30 або 40% річних і активно залучає дрібних інвесторів — це привід насамперед поставити просте запитання: навіщо? «Якщо у бізнесу справді хороша маржа і стабільний грошовий потік, він піде в банк або домовиться з одним партнером і отримує потрібну суму. Залучати сотні або тисячі роздрібних інвесторів із дрібним чеком і ще й платити їм підвищені відсотки — економічно нелогічно. Це або ознака того, що банк такий бізнес не кредитують, або щось гірше», — пояснює експерт.

Друга ознака — ставка на унікальність без масового попиту. Бізнес, у якого один замовник — наприклад, держава або один великий контракт, — виглядає привабливо рівно до того моменту, поки цей замовник не змінить рішення. Немасовий сегмент дуже легко піддається кардинальному впливу ринкових змін, і це системний ризик, а не разовий.

Третя ознака — непрозорість. Якщо інвестору незрозуміла структура власності, схема розподілу прибутку або будь-яка частина бізнес-моделі приховується — це сигнал зупинитися. Відсутність чіткості у схемі означає, що хтось усередині неї виграє більше за вас.

Четверта ознака — тиск на швидке рішення. Якщо представники компанії говорять, заходь зараз, бо потім ми вже не будемо приймати кошти, слід розуміти, що це класична техніка, аби не дати інвестору час подумати, застерігає експерт. «Нормальна практика виглядає інакше: інвестор знайомиться з компанією, вивчає документи, повертається через місяць або три, і лише тоді приймає рішення. Компанії, які існують роками і мають стабільну репутацію, не змушують поспішати», — відзначає співвласник Advance Finance Alliance.

Василь Прус звернув увагу на ще одну річ, яку часто недооцінюють: інвестування в реальний сектор — це не пасивна історія. Навіть якщо власник, команда і бізнес-модель пройшли перевірку і жодних тривожних сигналів не виявлено, ризик дефолту залишається. Щоб його не сталося, потрібна постійна робота: регулярний контакт із бізнесом, розуміння того, як він проходить кризові моменти, і готовність реагувати, коли щось іде не за планом.

«Наша система працює, тому що ми багато років до неї йшли, у нас зараз близько 40 людей в команді і близько 150 проєктів, якими ми займаємося майже цілодобово. Тому що навіть якщо ми проаналізували показники, red flags не виявили, все одно, моде бути ризик. І щоб його уникнути, потрібно розуміти, як ти працюєш за різних обставин», — наголошує Василь Прус.