Чи так це насправді? Про це – в статті для «Мінфіну» розповів заступник директора-розпорядника Фонда гарантування вкладів фізосіб Андрій Оленчик. 

Коли з 2014 року у Фонд гарантування вкладів почали один за одним приходити банки, визнані НБУ неплатоспроможними, стало очевидним, що до банкрутства більшість із них привели не лише відомі об’єктивні чинники, як-от зовнішня військова агресія, втрата частини території держави, загальний економічний спад тощо. Для багатьох банків нокаутуючим став «удар зсередини» – багатомільярдні крадіжки активів своїми ж власниками і керівниками. Оцінити масштаби спустошень можна, наприклад, за такими даними: в окремих банках кількість безнадійних кредитів — виданих без забезпечення, пов'язаним особам тощо — сягала 98% кредитного портфелю. Відтак, на цей час ринкова вартість активів усіх банків в управлінні Фонду не досягає й 18% від балансової, яку самі вони відображали у своїй звітності.

Додайте до цього подальші виведення активів через суди, через внесення записів у держреєстри, а ще – рішення судів про неправомірність ліквідації того чи іншого банку, і матимете вичерпне уявлення про ситуацію, у якій кредитори роками марно очікують своїх грошей.

Над вирішенням цієї проблеми Фонд гарантування вкладів працює не перший рік, насамперед, у правовій площині, а також через офіційні звернення до керівництва держави, публічні заяви і законодавчі ініціативи. Зокрема, на цей час нами подано близько 5,5 тисяч заяв про кримінальні правопорушення, пов’язані з виведенням активів на понад 400 млрд грн. Серед них – 427 заяв щодо дій осіб, пов’язаних із неплатоспроможними банками, на 203,6 млрд грн. Паралельно Фондом пред’явлено цивільні позови майже до 600 пов’язаних осіб на загальну суму 66,4 млрд грн. Всього на сьогодні юридичними службами Фонду та неплатоспроможних банків ведеться 44,9 тис. судових процесів майже на 193 млрд грн.

Проте за тисячами поданих нами заяв про кримінальне правопорушення до суду дійшло трохи більше 30 проваджень, з яких лише за 12 винесено обвинувальні вироки на загальну суму… менше 415 тис грн. А з понад 75,6 тисяч виконавчих проваджень майже на 153 млрд грн, що були передані в органи державної виконавчої служби за ухваленими рішеннями судів, реальне надходження коштів коливається в межах статистичної похибки.

Для нас давно є очевидним фактом, що проблему необхідно вирішувати комплексно.

Як саме?

По-перше, суттєво посилити механізм відповідальності акціонерів за збитки, завдані їхньою діяльністю банку і його кредиторам. Нами підготовано відповідні зміни до Закону про систему гарантування вкладів, відповідно до яких кожен власник банку УСІМ СВОЇМ МАЙНОМ нестиме відповідальність перед вкладниками і рештою кредиторів. Ці зміни, які, сподіваємось, таки будуть внесені до законодавства, дозволять повертати виведені гроші не лише у разі банкрутства банків у майбутньому, а й діятимуть щодо тих власників, які вже довели свої банки до неплатоспроможності. Тоді ймовірність повернення коштів вкладникам 200+ суттєво зросте, і стане неможливою ситуація, коли клієнти банку, по суті, «скидаються» на комфортне життя власника, а той, позбавивши їх грошей і передавши Фонду порожній банк і усі свої зобов’язання, далі спокійно насолоджується життям.

Друга принципова новація – запровадження механізмів, які дозволять запобігати банкрутству банку на етапі, коли той іще перебуває під контролем НБУ. Україна зараз працює над приведенням свого законодавства до відповідних норм європейського законодавства, зокрема, готується до впровадження Директиви 2014/59/ЄС про відновлення платоспроможності та врегулювання неплатоспроможності банків.

За цими нормами НБУ набуває і буде зобов’язаний застосовувати механізми запобігання розвитку проблем у банку на більш ранній стадії їх виникнення. Зокрема, отримує можливість:

1) вимагати у банку заміни керівників на вищому рівні, які не в змозі або не мають намірів забезпечити ефективне управління банком;

2) взяти на себе відповідальність за управління банком у цілому або окремими його напрямками та призначити до банку своїх представників.

Фонд, зі свого боку, отримує можливість:

1) відстежувати стан якості активів та стан виконання банком зобов’язань перед вкладниками та кредиторами ще до часу виникнення проблем у діяльності банку;

2) завчасно вжити заходів щодо збереження якості активів та вчасного виконання зобов’язань, перебрати на себе відповідальність за діяльність банку перед вкладниками та кредиторами у разі погіршення фінансового стану у банку;

3) самостійно висувати до банку вимоги, що дозволять забезпечити ефективність заходів для проведеної успішної процедури виведення банку з ринку

І головне — Фонд отримує можливість здійснювати виведення банку з ринку без залучення коштів платників податків!

Після впровадження цих новацій врегулювання неплатоспроможності банків у майбутньому стане максимально безболісним для споживачів їхніх послуг. І банкрутство банків лягатиме на плечі їхніх власників, а не платників податків.