В останні роки інфляція в Туреччині залишається однією із самих високих у світі. За підсумками 2022 р. вона перевищила 64%, а в окремі місяці сягала 80%. Однією з причин була незвично низька для такої ситуації ключова ставка місцевого центробанку — 8,5%. Вважається, що регулятор її утримував з політичних мотивів, аби президент країни Реджеп Ердоган зумів переобратися на фоні дешевих кредитів, які підживлювали економіку.

Влітку минулого року здавалося, що найгірше вже позаду. Ердоган без особливих труднощів переміг на виборах і призначив нову очільницю центробанку Хафізе Гайє Еркан, яка вважалась незалежною поборницею ринкових методів регулювання.

Під її керівництвом ЦБ миттю підвищив ключову ставку вдвоє, до 15%, та заявив, що посилюватиме монетарну політику стільки, скільки буде потрібно. На цьому фоні інфляція в країні знизилась до 40%, а експерти почали прогнозувати перемогу над ростом цін.

Як виявилось, прогнози не справдилися. З того часу центробанк раз за разом підвищував ставку і вже довів її вже до 45%. Більша вона лише у трьох країнах — Венесуелі, Аргентині та Зімбабве. Для порівняння: в Україні ставка НБУ 15%, а на початку повномасштабної війни сягала 25%. Чергове засідання турецього центробанку з питань монетарної політики відбудеться 22 лютого. Опитані Reuters економісти очікують збереження ключової ставки на поточному рівні.

Поки зупинити інфляцію не допомогли навіть такі рішучі кроки. З осені почався новий цикл її росту і за підсумками минулого року вона майже сягнула 65%, перевершивши навіть результати попереднього року.

Не зумів ЦБ зупинити і падіння національної валюти — ліри. За останні 5 років вона подешевшала у 6 разів, а якщо дивитись з початку осені, коли посилення монетарної політики запрацювало на повну, втратила 15%.

На фоні невдач Хафізе Гайє Еркан пішла у відставку. Своє рішення вона пояснила «кампанією зі знищення репутації» і побоюванням, що через це постраждає її сім'я. Кампанія відбулася у опозиційних ЗМІ, а Ердоган засуджував її. Тому, не схоже, що колишню очільницю усунули з політичних мотивів. Тим більше, що наступником став її колишній заступник, який дотримується схожих поглядів.

Місцевий центробанк очікує, що цього року інфляція нарешті сповільниться, але все ще становитиме величезні 33%. Для порівняння: в Україні у кризовий 2022 р. ціни зросли на 26,6%.

Фундамент економіки

Незважаючи на всі фінансові проблеми, економіка Туреччини одна з найбільших у світі і входить до першої двадцятки. За різними оцінками, вона займає дев’ятнадцяту чи сімнадцяту позицію.

Туреччина — індустріально розвинена держава, на промисловість припадає 31% її економіки. При цьому, ця частка щорічно зростає. Наприклад, у Франції цей показник становить 17%, а в Німеччині, яка традиційно сприймається як індустріальний гігант, — менше 30%.

Ключова стаття турецького експорту — це транспортні засоби, на які припадає до 15% всіх продажів за кордон. Саме тут знаходиться найбільший завод Renault за межами ЄС, щороку він збирає близько 360 тис. автомобілів, а також виготовляє велику кількість комплектуючих. Виробничі потужності Ford в країні ще більші — понад 450 тис. авто на рік.

Важливе значення для країни мають металургійна і текстильна промисловість — по 15% експорту. Ще близько 9% — промислова техніка.

Підвалини для промислового розвитку Туреччина заклала у 80-х роках, ставши однією з перших країн, що розвивались, яка лібералізувала фінансові ринки. Тоді було впорядковано державні боргові папери, налагоджено роботу фондової біржі та відкрито ринки для зовнішнього капіталу.

Другий економічний стрибок держава зробила після приходу до влади нинішнього президента Ердогана. Зі своєї партією він переміг на парламентських виборах і став прем'єр-міністром у 2002 р. На той час ВВП Туреччини лише на 50% перевищув економіку Греції, а зараз вже в 4 рази більше, ніж у сусіда.

Зробити це вдалося завдяки залученню коштів у промисловість, розвитку вільних економічних зон та зниженню бюрократичного тягаря на бізнес. Тоді ж відбулась чергова хвиля фінансової лібералізації — перехід до плаваючого курсу і зняття обмежень на приплив іноземного капіталу.

Коли Туреччина звернула не туди

Структурні проблеми у Туреччині почалися в 2015 році, коли США з союзниками вели бойові дії в Сирії проти місцевого президента Башара Асада та терористичного угруповання Ісламська держава.

Як пояснює директор програми регіональних досліджень Інституту досліджень економічної політики Туреччини Гювен Сак, спершу армія Туреччини була невід'ємною частиною західної коаліції, однак розбіжності виникли через ставлення до місцевих курдських формувань. Для США вони були ключовими регіональними союзниками, а турецька влада сприймала їх як ворогів.

Саме з цього моменту почалось погіршення відносин Ердогана із західними лідерами. Всі інші фактори, як то придбання в росії систем ПВО, блокування вступу Швеції в НАТО, зближення з Іраном чи агресивні випади на адресу Ізраїлю минулого року, хоч і мають під собою власне підгрунтя, можна вважати похідними від «сирійського» конфлікту.

З української стрічки новин може скластись враження, що піку протистояння Туреччини і Заходу набуло в останні два роки після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Однак ще в 2019 р. тогочасний президент США Дональд Трамп погрожував знищити економіку Туреччини, якщо вона нанесе удар по курдах.

Читайте також: Локомотив Європи: чому Німеччина така багата та які кризи їй загрожують

Як пояснює Гювен Сак, слова Трампа спонукали країну обмежити свої зв’язки з доларовими ринками. «Почалася ера ірраціональної економічної політики… Країна, яка хронічно потребує фінансування, не може відірватися від доларових ринків. Китай, росія чи країни Перської затоки не можуть замінити впорядковані західні ринки», — пояснює експерт.

Шлях оздоровлення

Хоча оновлений центробанк і не зумів зупинити шалену інфляцію, деякі дії він може додати до своїх досягнень. В першу чергу, регулятор зумів нормалізувати ситуацію з резервами. У червні минулого року валютні запаси продемонстрували незвичну цифру «мінус $5,7 млрд».

Валютні резерви стали від'ємними завдяки політиці підтримки депозитів у лірі — уряд компенсував втрати через валютні коливання. По факту якісь гроші в держави були, але, якщо порахувати її зобровязання, то вона йшла в мінус. Щоправда, слід уточнити, що крім валютних у центробанку були і золоті резерви, які в цій схемі не брали участі.

Центробанк відмовся від схеми підтримки депозитів у лірі, а також припинив розпродувати свої запаси задля підтримки національною влюти. Звісно, через це ліра продовжила падіння, зате державні запаси різко пішли вгору.

Наприкінці минулого року резерви центробанку сягнули $141 млрд, встановивши історичний рекорд. Крім цього, накопичення оновили рекорд найтривалішого періоду неперервного росту.

Разом з тим, щоб заохотити громадян тримати депозити у лірі, держава суттєво знизила ставки оподаткування доходів від них. Завдяки ж високій ключовій ставці відсотки за такими вкладами виглядають досить цікавими навіть на фоні інфляції — понад 40% річних.

Також є ознаки налагодження відносин Туреччини з Заходом. Зокрема, після тривалих суперечок країна все ж погодилася на вступ Швеції до НАТО, стала на шлях налагодження стосунків з Грецією, а Брюсель у відповідь заявив про готовість поновити рух Туреччини до ЄС (щоправда, як завжди, без конкретних дат і обіцянок).

15 лютого Міністр оборони Туреччини підписав лист про наміри щодо членства країни в Європейській ініціативі «Небесний щит» (ESSI) спільно зі своїм грецьким колегою Ніколаосом Дендіасом. Ця заява, яка здивувала багатьох спостерігачів, знаменує собою новий крок Анкари в нормалізації відносин з Грецією, а також з європейцями та американцями.

Адже для вступу в ESSI Туреччині, швидше за все, доведеться придбати зенітні і протиракетні батареї «Петріот». Протягом декількох років Вашингтон пропонував їх в якості альтернативи російській системі з-400, що поставляється москвою до Анкарі.

На цьому фоні західні інвестори знову поспішають до Туреччини. Дохідність місцевих десятилітніх облігацій в лірі сягає 25% річних. Зрозуміло, якщо національна валюта падатиме так само стрімко, як в попередні роки, інвестори підуть в мінус. Однак, якщо ліра буде стабільною, а тим більше хоч трохи укріпиться, це принесе неймовірну дохідність.

«У 2024 році турецькі активи можуть отримати дуже високий прибуток, якщо країна дотримуватиметься надійної економічної політики», — каже портфельний менеджер William Blair International Деніел Вуд.

Читайте також: Угорщина: як насправді живе головний противник України в Європі

Також у новому дослідженні HSBC настроїв на ринках, що розвиваються, турецькі облігації були названі бажаними для інвестування вперше за останні роки. «Це відображає зростаючу довіру до центрального банку країни», — зазначив представник HSBC Мурат Улген.

Боротьба тільки починається

Разом з тим влада підкидає фінансовій системі нові випробування. Наприкінці минулого року мінімальну зарплату підвищили відразу на 50%. Вона є базовою для третини робітників в країні та служить орієнтиром для інших угод оплати праці. Це рішення можна зрозуміти, адже необхідно покривати інфляційні втрати, але разом з тим це стане новим тригером для росту цін.

Існує ще один фактор, який може стати «чорним лебедем». Минулого року Ердоган заявив про плани провести конституційну реформу. Нову конституцію вже представляють як «цивільну», адже нинішня була розроблена в 1982 році після військового перевороту.

«Ми не відмовилися від нашої мети громадянської, демократичної, ліберальної та всеосяжної Конституції», — заявив президент країни.

Разом з тим ідея змінити Основний закон була озвучена на фоні протистояння президента із Конституційним судом, а тому можна припустити, що готуватиметься вона для обмеження його влади.

Нічого хорошого від законодавчих змін не чекають і представники опозиції. «Я думаю, що „ліберальна та громадянська“ конституційна реформа руйнуватиме культуру демократії та ігноруватиме фундаментальні права людей, вона призведе до великого розчарування», — наголошує представник партії DEVA Мустафа Єнероглу.

Експерти поки скептично ставляться до реалізації конституійної реформи. Ердоган вже не вперше закликає до її проведення, але раніше йому не вдавалось зібрати необхідну кількість голосів у парламенті.

Наприкінці березня Туреччину очікують місцеві вибори. На попередніх опозиція зуміла перемогти в ряді ключових міст — Стамбулі, Анкарі та Анталії. Тому нинішнє голосування або укріпить позиції Ердогана, або ж збереже потужні важелі впливу за його противниками.

Незважаючи на всі складнощі політичного процесу в Туреччині, інвестиційні експерти ставляться до перспектив країни оптимістично. На їхню думку висока інфляція протримається ще кілька місяців, максимум квартал, і після цього почне затухати. Натомість, за осінніми розрахунками Інституту досліджень економічної політики Туреччини, цьогорічний ріст цін навіть перевершить попередні періоди і сягне 66%.

Читайте також: Американські інвестори проміняли Китай на Індію

Тому важко сказати, чого у оптимістичних заявах інвестиційних аналітиків більше — холодного розрахунку чи небажання визнати помилку після того, як вклали кошти в цінні папери країни.