Починає вимальовуватися епіцентр майбутньої глобальної кризи.
Фондові ринки Японії та Південної Кореї пережили декілька серйозних обвалів. У Південній Кореї було практично зруйновано маржинальну торгівлю, на якій «висіло» все молоде покоління країни.
Причини кризи у Південній Кореї:
- недиверсифікована енергетична модель — сильна залежність від постачання нафти з Близького Сходу;
- висока концентрація кінцевого валового продукту в декількох базових групах товарів, які виробляють місцеві ФПГ — чеболі [ФПГ — фінансово-промислові групи; чеболі — великі південнокорейські корпорації, контрольовані переважно сім'ями засновників, — ред.];
- проміжне становище країни: Китай є головним ринком збуту та основним джерелом імпорту проміжних деталей, електроніки, сировини й обладнання, а США — геополітичним партнером.
Причина кризи в Японії — завершення епохи від'ємних відсоткових ставок і неготовність економіки, її боргової моделі та ринків капіталу до переходу в зону додатних ставок.
Простими словами, монетарне стимулювання у вигляді від'ємних відсоткових ставок мало завершитися формуванням нового типу економіки та економічним зростанням на рівні 4−5%, а не лише прискоренням інфляції, що ми, власне, й спостерігаємо в Японії.
На жаль, реалізацію моделі економічного зростання колишнього прем'єр-міністра Сіндзо Абе, вбитого у 2022 році, та його «абеноміки» — політики «трьох стріл» [поєднання м’якої грошово-кредитної політики, бюджетного стимулювання та структурних реформ, — ред.] — у країні так ніхто й не продовжив.
США за допомогою своп-операцій у парі долар — єна намагаються підтримати японську валюту, купуючи її за долари. Звісно, в очікуванні, що отримані долари Японія спрямує на купівлю американських казначейських облігацій — трежеріс.
Але єна продовжує падати щодо долара, віщуючи повторення кризи кінця 1990-х років.
Про завершення епохи керрі-трейду [стратегії, за якої інвестори позичають кошти у валюті з низькою відсотковою ставкою та вкладають їх у дохідніші активи в іншій валюті, — ред.] я вже писав. У цьому випадку йшлося про фінансування в єнах майже під 0% з одночасною купівлею доларових трежеріс із дохідністю 4−5%.
Тепер добігає кінця й епоха «надстабільної єни».
Криза поступово охоплює кластер вестернізованої Азії. Цьому сприяє й тарифна політика Трампа, як би дивно це не звучало.
У своїх публікаціях я згадував нещодавню аномалію — продаж Японією американських трежеріс на $40 млрд у червні.
Тоді я зазначив, що це не політичне рішення, а виключно результат економічної кон’юнктури: Японії потрібні долари для підтримки курсу єни, і вона більше не може бути головним донором американського держборгу.
Ще нещодавно таким донором номер один був Китай. Але він продав майже половину свого портфеля трежеріс і тепер за цим показником поступається Японії та Великій Британії.
США розраховували, що потоки ліквідності з Японії зможуть компенсувати «втрату Китаю» в частині рефінансування американського держборгу.
Але цей план не спрацював. Для цього Трампу потрібно було запровадити нульові імпортні мита на японські товари, однак він поскупився, вирішивши заробити на Японії двічі — на митах і потоках ліквідності в держборг США.
Погнався за двома зайцями й не спіймав жодного.
Тепер у США залишаються лише два основні донори держборгу — Велика Британія та Канада. Далі відступати нікуди: позаду Волл-стріт.
Корейський індекс KOSPI впав на 18,05% за місяць. Японський індекс Nikkei 225 знизився на 5% за той самий період.
Що важливо, це не разове падіння, а низка обвалів і корекцій. Зниження триває вже протягом календарного місяця, що є симптомом кризи.