Мені здається, цей графік гарно розкриває декілька причин, чому ЄС десятиліттями відстає від США у зростанні.
1) Під час рецесій безробіття в США різко зростає, а у ЄС — значно менше. Здавалося б, це добре? — Ні, бо рецесії — це якраз важлива фаза «творчого руйнування» в економіці, за Шумпетером.
Це нагода очиститися від неефективних бізнесів та робочих місць і спрямувати ресурси продуктивніше, що й веде до зростання. Це про гнучкість та адаптивність економіки.
І тут дуже контрастною і показовою була економічна політика часів ковідної кризи. США зосередилися на соціалці — прямі виплати всім нижче певного рівня доходу, та виплати з безробіття — «звільняйте, уряд підтримає людей». ЄС, натомість, зосередився на підтримці бізнесу та збереженні робочих місць — «уряд дасть вам гроші, щоб ви не звільняли людей».
У 2022-му почалося вторгнення рф в Україну, тому важко виділити чистий ефект на довшому горизонті, але ковідний спад у США таки був меншим і відновлення було бадьорішим.
2) Безробіття у США тяжіє до рівня у 4%. Це якраз рівень природнього безробіття, тобто стану рівноважної повної зайнятості в економіці, яким його бачили Фрідман із Фелпсом (і за що отримали свою Нобелівку).
У ЄС останні два десятиліття рівень безробіття тяжів до 8%, і лише останніми роками почав рухатися в напрямку до 6%. Вище природнє безробіття — менша продуктивність на душу населення.
Тут, звісно, багато спрощень і узагальнень, але загалом — європейський (відносний) соціалізм має свою ціну у повільнішому зростанні через меншу гнучкість та продуктивність.
Читайте також: Як змінюються ціни на житло в ЄС
Звісно, «тупе» зростання ВВП не може бути метою економічної політики. Основна мета — добробут громадян. Але в гостро конкурентному глобальному світі тривале низьке зростання означає, що добробут теперішнього покоління утримується певною мірою за рахунок добробуту, а можливо й елементарної фізичної безпеки майбутніх поколінь.