Співпраця з МВФ означає, що Україна зможе залучати іноземний капітал та стабілізувати економіку і фінансову систему. Але не все так просто, як на перший погляд. Питання — як країна розпорядиться грошима.

Про те, як кредит МВФ вплине на економіку України і як не повторити долю Аргентини, у колонці для «Мінфіну» розповів аналітик ІГ «Універ» Михайло Федоров.

Ефект доміно

У це можливо зараз складно повірити, але поточна програма допомоги МВФ може стати зворотною точкою, оскільки далі в економіці країни запуститься позитивний ефект доміно.

Читайте також: Червоне світло для розширення пільг «спрощенцям» і зниження пенсійного віку

Послідовність подій буде наступною: МВФ виділяє гроші і дає сигнал усім інверторам у світі про те, що інвестувати в Україну безпечно. За рахунок цього світовий капітал буде закладати менший ризик у інвестиції в країну і охочіше вкладати гроші у державний борг України. Вкладення нерезидентів в ОВДП, які минулого року зросли практично з нульової позначки до 120 млрд. гривень, можуть багаторазово збільшитися. Це дозволить повністю вирішити проблеми з державним боргом і знизити ставки за запозиченнями.

Читайте також: Нерезиденти будуть обережно повертатися на ринок ОВДП. Обсяг інвестицій на кінець року може перевищити 120 мільярдів

Після остаточної стабілізації державних фінансів агентство Moody's нарешті підвищить кредитний рейтинг України до рівня «В». В результаті країна буде мати рейтинг «В» від усіх трьох ключових рейтингових агентств світу. Це дозволить країні ще більше зміцнити фінансову стабільність.

Завдяки стабілізації фінансової системи і міцному курсу гривні, в країні, нарешті, впадуть ставки з кредитування, що дозволить запустити кредитний мотор економіки. А враховуючи те, що рівень кредитування в Україні зараз дуже низький, то і потенціал зростання кредитування у країни просто величезний.

Зростання кредитування дасть величезний поштовх для зростання економіки у всіх сферах, і купівельна спроможність українців буде збільшуватися. Країну чекає цикл зростання економіки, і зараз економіка України перебуває лише на початку цього шляху.

Читайте також: Україна та МВФ. Інвестиційний бум вже не за горами

Суть проблем Аргентини

Але в усьому цьому є величезна міна. Оскільки важливе не тільки зростання номінальної економіки та зростання купівельної спроможності людей. Дуже важлива якість цього зростання, і тут мимоволі постає питання про те, як Україні не повторити долю Аргентини.

Якщо згадати історію, то у 1989 році номінальний ВВП Аргентини становив $76 млрд, а у 1998 році він зріс до $298 млрд, тобто майже в 4 рази за 9 років. Але потім в Аргентині стався дефолт, і до 2002 року ВВП впав до $97 млрд.

Читайте також: Чому Україну може навчити новий дефолт Аргентини

Суть проблем Аргентини полягала у тому, що на початку 90-х в країну пішов приплив грошей, ці гроші запустили економіку, в тому числі і кредитування, і добробут аргентинців, їх купівельна спроможність стала дуже швидко зростати. Але аргентинці, образно кажучи, дуже швидко навчилися «їсти» як розвинені країни, а працювати так само продуктивно не навчилися.

Тож коли кредитний цикл завершився, економіка Аргентини опинилася в стані дисбалансу, коли споживча економіка опинилася у відриві від виробничої економіки. Номінальне зростання економіки Аргентини і зростання споживання значно обігнало виробничу складову, і через сформований перекос і стався дефолт.

Читайте також: Чим дефолт Аргентини може відгукнутися Україні

Варіанти для України

Україна зараз перебуває у схожому стані, що і Аргентина в 1989-1992 роках. Гроші у країни будуть, вони прийдуть, така буде кон'юнктура. Але питання стоїть в тому, як цими грошима країна розпорядиться. Проїсть їх і витратить їх на «стрази», чи пустить на інвестиції?

У першому варіанті зі «стразами» наплив грошей буде тягнути економіку вгору кілька років. Але після того, як кредитний цикл завершиться, а завершиться він тим, що більша частина країни (і населення, і компанії, і держава) будуть в боргах, настане касовий розрив. ВВП, який до того моменту можливо зросте до $300-400 млрд, впаде назад, в його нинішній стан.

У другому варіанті країна отримає здорове економічне зростання, і в майбутньому розриву каси не трапиться, що дозволить економіці розвиватися і далі.

Для другого варіанта Україні потрібно навчитися працювати як розвинена країна. Причому коли мова йде про роботу, то питання стоїть не про те, що потрібно вилити багато «поту». В країнах, що розвиваються, люди багато працюють і, образно кажучи, виливають 100 літрів «поту» для того, щоб заробити $10 тис., оскільки працюють на обладнанні вартістю $20 тис. В розвинених країнах люди працюють на обладнанні вартістю $200 тис., а тому витрачають лише 50 літрів «поту», заробляючи при цьому $50 тис.

Для того, щоб в країні було здорове зростання економіки, потрібно створити умови для інвестицій, щоб приватний капітал сам хотів вкладати і працювати, щоб половина кредитних грошей йшла в інвестиції, а не тільки в споживання. А щоб так сталося, треба продовжувати реформи, потрібно удосконалювати податкову систему, потрібно створювати конкурентний ринок, потрібно завершити судову реформу, потрібно повністю реалізувати на практиці принцип непорушності права на приватну власність, реалізувати принцип поділу влади і багато іншого.

Тоді для ведення бізнесу в Україні будуть створені нормальні умови, і тоді у країни буде нормальне, здорове зростання економіки. В іншому випадку через 10 років гроші будуть «щасливо проїдені», і знову буде «розбите корито».

І проблема полягає в тому, що зростання економіки в будь-якому здоровому і не здоровому вигляді присипляє всіх — і політиків, і населення. Зараз, коли «важко», всі стурбовані тим, як розвиватися і що робити, і тому готові робити реформи. Але через кілька років номінальне зростання економіки може приспати пильність, адже все раптом стане добре, і буде ейфорія світлого майбутнього, від того і реформи можуть не завершитися.

Який шлях обере країна і який буде стан економіки у 2028-2030 році, буде залежати від того, чи вистачить у нинішньої влади України сил і рішучості добудувати повноцінну ринкову економіку в майбутні роки чи ні. Чи приспить наплив грошей їх бажання змінювати країну на краще чи ні. Чи вдасться країні побудувати економіку з балансом між споживанням і виробництвом, чи ні. Від цього залежить майбутнє, так само як теперішнє залежало від минулих дій влади.