Не тільки передача картки: за що передбачена кримінальна відповідальність

Однією з головних новацій закону є доповнення Кримінального кодексу України статтею 200¹ — «Передача, одержання, придбання, зберігання, інше набуття платіжних інструментів для вчинення кримінального правопорушення».

Важливо, що законодавець не обмежується лише фізичною передачею банківської картки. Предметом відповідних дій можуть бути:

  • платіжні інструменти;
  • індивідуальна облікова інформація;
  • доступ до банківського та/або платіжного рахунку;
  • доступ до електронного гаманця.

Таким чином, під потенційну кримінально-правову оцінку потрапляють не лише ситуації, коли людина передає іншій особі фізичну картку, а й випадки передачі логіна, пароля, кодів доступу або інших даних, які дають можливість розпоряджатися рахунком.

Стаття 200¹ передбачає три основні категорії діянь.

Перша: передача власного платіжного інструменту або доступу до рахунку

Йдеться про передачу платіжного інструменту, індивідуальної облікової інформації, надання доступу до них або до банківського чи платіжного рахунку, електронного гаманця з метою вчинення іншими особами шахрайства або іншого кримінального правопорушення.

За такі дії передбачено штраф від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — від 5100 до 17 000 грн.

Друга: одержання та використання чужих платіжних інструментів

Відповідальність передбачена за одержання, придбання, зберігання, інше набуття платіжного інструменту чи індивідуальної облікової інформації іншої особи, отримання доступу до них або до рахунку чи електронного гаманця, а також передачу, збут і перевезення чужого платіжного інструменту з відповідною злочинною метою.

Санкція — штраф від 3000 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до шести років.

Третя: повторність або організована група

Якщо зазначені дії вчиняються повторно або організованою групою, передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Отже, законодавець фактично розмежовує відповідальність особи, яка передає власний платіжний інструмент, та особи, яка системно отримує, накопичує, передає або розподіляє чужі платіжні інструменти в межах злочинної інфраструктури.

Чи стане злочином звичайна передача банківської картки родичу або знайомому?

Це одне з найважливіших питань, яке виникає після ухвалення закону.

Відповідь — ні, не кожна передача картки автоматично утворюватиме склад кримінального правопорушення за статтею 200¹ КК України.

Ключовою ознакою частин першої та другої цієї статті є спеціальна мета: вчинення шахрайства або іншого кримінального правопорушення. Тобто для кримінальної відповідальності недостатньо встановити лише факт того, що картку передали іншій особі або що через рахунок пройшли кошти, які згодом викликали підозру банку чи правоохоронних органів.

Необхідно довести, що відповідні дії вчинялися саме з передбаченою законом злочинною метою.

Наприклад, якщо людина передала картку члену сім'ї для отримання коштів або здійснення покупки, сама по собі така обставина не свідчить про наявність складу злочину. Інша ситуація, коли власник рахунку за винагороду передає картку, SIM-картку, пароль від банківського застосунку або інші засоби доступу особам, які використовують рахунок для приймання та подальшого переказу коштів, отриманих від потерпілих унаслідок шахрайства.

У такому випадку ключовим стає питання обізнаності власника рахунку про характер діяльності та його умислу.

На практиці слідство може аналізувати:

  • листування з особами, які пропонували винагороду за передачу картки;
  • домовленості щодо використання рахунку;
  • розмір та характер отриманої винагороди;
  • передачу PIN-коду, паролів, SIM-картки або доступу до банківського застосунку;
  • характер, кількість та періодичність фінансових операцій;
  • поведінку особи після отримання інформації про можливе незаконне використання її рахунку.

Саме тут виникатиме найбільше питань у майбутній судовій практиці: де проходить межа між необачною поведінкою власника картки та свідомою участю у злочинній схемі.

Окремо варто звернути увагу на те, що конструкція «шахрайства або іншого кримінального правопорушення» є досить широкою. Головне юридичне управління Верховної Ради у своїх зауваженнях до законопроєкту звертало увагу на ризики юридичної невизначеності такої конструкції. Зокрема, порушувалося питання, наскільки безпосередньо злочинна мета має бути пов'язана з використанням платіжного інструменту.

Це питання потребуватиме особливо уважного підходу під час кваліфікації діянь та оцінки доказів.

Що варто враховувати «адмністраторам» схем

Один із принципових моментів нової статті 200¹ полягає в тому, що вона спрямована не лише на покарання осіб, які безпосередньо заволоділи коштами. Кримінально караними визначаються також дії, які забезпечують функціонування платіжної інфраструктури злочинної схеми.

Наприклад, організатор шахрайської діяльності може не контактувати з потерпілими, не телефонувати їм і не отримувати кошти безпосередньо. Натомість він шукає осіб, готових передати свої картки, забезпечує доступ до банківських рахунків, координує рух коштів та залучає інших учасників для їх подальшого зняття або переказу. За новою моделлю відповідальності такі дії можуть отримати самостійну кримінально-правову оцінку за статтею 200¹ КК України.

Водночас закон не встановлює, що для відповідальності за цією статтею обов'язково має бути доведено фактичне заволодіння коштами потерпілого. Тому момент закінчення відповідного кримінального правопорушення та значення фактичного використання переданого інструменту можуть стати предметом спорів у правозастосовній практиці.

Це особливо важливо для осіб, які залучають інших людей до передачі карток, адмініструють мережі рахунків або забезпечують обіг чужих платіжних інструментів.

Чи можна звільнитися від кримінальної відповідальності?

Закон передбачає окремий механізм звільнення від кримінальної відповідальності для осіб, які вперше вчинили правопорушення, передбачене частиною першою статті 200¹ КК України.

  • Для цього необхідно одночасне виконання таких умов:
  • особа вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 200¹.
  • До повідомлення їй про підозру вона добровільно повідомила про те, що сталося, органу, службова особа якого наділена законом правом повідомляти про підозру.
  • Особа активно сприяла розкриттю та припиненню кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами з використанням відповідного платіжного інструменту, облікової інформації, рахунку або електронного гаманця.

Це важлива новація, яка може стимулювати осіб, залучених до схем як номінальні власники рахунків, повідомляти правоохоронні органи про діяльність організаторів. Однак варто розуміти: самого факту добровільного звернення до правоохоронців недостатньо. Закон вимагає також активного сприяння розкриттю та припиненню кримінального правопорушення.

Крім того, цей механізм стосується виключно частини першої статті 200¹. Він не поширюється автоматично на осіб, яким інкримінують дії за частинами другою або третьою цієї статті.

Тому рішення про добровільне повідомлення має прийматися після аналізу фактичних обставин та правової оцінки ситуації.

Відповідальність не лише за передачу карток

Зміни не обмежуються запровадженням нової статті 200¹. Закон також передбачає розширення переліку незаконних дій із платіжними інструментами.

Зокрема, кримінальну відповідальність передбачено за:

  • підроблення та фальсифікацію платіжних інструкцій, повідомлень і доручень;
  • підроблення платіжних інструментів та інших засобів доступу до рахунків;
  • використання або збут підроблених платіжних інструментів;
  • привласнення, викрадення або заволодіння платіжними інструментами шляхом обману чи зловживання довірою;
  • незаконне отримання доступу до банківських та платіжних рахунків, електронних гаманців.

Залежно від характеру діяння, повторності та інших обставин санкції передбачають значні штрафи, обмеження волі або позбавлення волі. Таким чином, законодавець охоплює не лише діяльність так званих «дропів», а й ширше коло незаконних операцій із платіжною інфраструктурою.

Ризики для бізнесу: відповідальність може торкнутися і юридичних осіб

Окремої уваги заслуговують зміни до статей 96³ та 96⁹ КК України. Закон розширює перелік кримінальних правопорушень, вчинення яких уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи може стати підставою для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру.

Це означає, що ризики можуть виникати не лише для фізичних осіб, які безпосередньо здійснюють незаконні операції, а й для компаній, в інтересах яких такі дії вчиняються.

У передбачених законом випадках заходи кримінально-правового характеру можуть включати штраф, конфіскацію майна та ліквідацію юридичної особи.

Для бізнесу це створює декілька практичних ризиків.

Використання корпоративних рахунків у непрозорих схемах

Компанія повинна розуміти, хто має доступ до її рахунків, хто ініціює платежі та на яких підставах здійснюються фінансові операції.

Дії уповноважених осіб

Особливу увагу необхідно приділяти керівникам, фінансовим директорам, бухгалтерам та іншим працівникам, які мають повноваження розпоряджатися коштами або здійснювати платіжні операції.

Використання особистих рахунків працівників для господарських операцій

Практика, коли працівник отримує кошти компанії на власну картку, а потім переказує їх іншим особам, створює додаткові фінансові та кримінально-правові ризики. Особливо якщо економічна мета операцій не підтверджена документально.

Водночас важливо враховувати межі відповідальності юридичної особи: сам факт підозрілої операції працівника не означає автоматичного застосування до компанії кримінально-правових заходів. Необхідно встановити передбачені КК України підстави, зокрема зв'язок діяння з діями уповноваженої особи, вчинення від імені та в інтересах юридичної особи.

Що варто зробити громадянам та бізнесу вже зараз?

Нові положення потребуватимуть формування судової практики. Однак певні запобіжні заходи можна запровадити вже сьогодні.

Для фізичних осіб:

  • не передавати банківські картки стороннім особам за винагороду;
  • не надавати доступ до мобільного банкінгу, PIN-кодів, паролів та одноразових кодів підтвердження;
  • не погоджуватися приймати на власний рахунок кошти невідомого походження з подальшим переказом на інші рахунки;
  • не знімати готівку за дорученням незнайомих осіб за відсоток від суми;
  • зберігати листування та інші докази, якщо хтось намагається залучити до подібної діяльності.

Якщо людина вже передала картку або доступ до рахунку і підозрює їх незаконне використання, не варто видаляти листування чи намагатися самостійно домовлятися з організаторами. Насамперед необхідно звернутися до банку, заблокувати скомпрометовані засоби доступу, зберегти докази та отримати юридичну консультацію щодо подальших дій.

Для бізнесу:

  • провести аудит доступів до корпоративних рахунків та платіжних систем;
  • розмежувати повноваження працівників щодо ініціювання та підтвердження платежів;
  • запровадити внутрішні правила використання корпоративних платіжних інструментів;
  • перевіряти економічний зміст операцій із контрагентами;
  • документувати підстави платежів та рух коштів;
  • навчити працівників розпізнавати пропозиції щодо залучення до дроп-схем.

Окремо рекомендую переглянути внутрішні політики фінансової безпеки та процедури реагування на підозрілі операції.

Новий підхід до протидії фінансовому шахрайству

Законопроєкт № 16013 змінює підхід до протидії фінансовому шахрайству. Якщо раніше основна увага кримінального переслідування часто зосереджувалася на особах, які безпосередньо заволодівали коштами, то тепер законодавець передбачає окрему відповідальність і за формування платіжної інфраструктури, яка забезпечує функціонування злочинних схем.

Водночас головним питанням практики стане доведення спеціальної мети та умислу особи. Сам факт володіння рахунком, передачі картки або отримання коштів від третьої особи не повинен підміняти доказування всіх ознак складу кримінального правопорушення.

Для громадян це означає необхідність критично ставитися до пропозицій швидкого заробітку за рахунок передачі банківських інструментів. Для бізнесу — необхідність посилити контроль за фінансовими операціями та доступом до корпоративних рахунків.

І найважливіше: у новій моделі відповідальності номінальний власник рахунку вже не може розраховувати на те, що формальне оформлення картки на його ім'я автоматично звільнить його від будь-яких правових ризиків. Водночас і правоохоронні органи не звільняються від обов'язку довести конкретні дії, умисел та мету особи.

Додати як бажане джерело в Google