► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Чому нижча ставка не гарантує доступу до кредитів
29 жовтня Національний банк підвищив облікову ставку з 16% до 16,5% річних. Таке рішення регулятор ухвалив через посилення інфляційного тиску та погіршення інфляційних очікувань.
Для бізнесу жорсткіші фінансові умови означають ризик дорожчого кредитування. Підприємствам потрібні кошти для відновлення обладнання, забезпечення енергетичної автономності, автоматизації та збільшення виробничих потужностей. Якщо позики коштують надто дорого, частину таких інвестицій компанії можуть відкласти.
Однак пояснювати всі труднощі з кредитуванням лише рівнем облікової ставки неправильно, — наголошує Василь Фурман.
За його словами, на доступність позик впливають також воєнні ризики, платоспроможність позичальників, якість застави та перспективи майбутніх доходів. Тобто для банку важлива не лише ціна кредитних ресурсів, а й здатність підприємства повернути отримані кошти.
Саме тому просте здешевлення кредитів не усуває всіх перешкод для фінансування бізнесу. Навіть за нижчих ставок підприємства залишатимуться залежними від оцінки ризиків та власної фінансової стійкості.
Читайте також: 17% річних, кешбек і бонуси: які депозити пропонують банки
Який бізнес потребує кредитної підтримки
На думку Фурмана, завдання полягає не в тому, щоб зробити кредити дешевшими за будь-яку ціну. Потрібно забезпечити фінансування життєздатних підприємств та інвестицій, які створюють додану вартість і робочі місця.
Йдеться насамперед про проєкти, що дають змогу відновлювати обладнання, вкладати кошти в енергетичну незалежність, автоматизацію та розширення виробництва. Такі інвестиції допомагають підприємствам збільшувати випуск продукції та зміцнювати виробничі можливості країни.
Водночас проблема для бізнесу полягає не лише у вартості позик. Висока інфляція робить витрати менш передбачуваними, знецінює заощадження та ускладнює планування майбутніх інвестицій.
Тому цінова стабільність важлива і для підприємців. Без неї компаніям складніше оцінювати майбутні витрати, розраховувати окупність проєктів та ухвалювати рішення про розвиток.
Чому НБУ не може самостійно забезпечити економічне зростання
За оновленим прогнозом Національного банку, інфляція в Україні наприкінці 2026 року становитиме 12,5%. Прогноз зростання реального ВВП на цей рік регулятор переглянув із 1,8% до мінус 0,4%.
На інфляцію впливають не лише попит і грошова політика. Російські атаки обмежують виробничі можливості підприємств та пошкоджують інфраструктуру, подорожчання енергоресурсів і пального збільшує витрати виробників і перевізників, а дефіцит працівників підвищує собівартість продукції.
Національний банк не може самостійно усунути ці чинники. Його завдання полягає в тому, щоб не допустити закріплення тимчасових цінових шоків у довгостроковій інфляції.
Для цього, пояснює Фурман, потрібна узгодженість монетарної та бюджетної політики. Якщо державні видатки створюють додатковий попит, який економіка не може задовольнити через обмежені виробничі можливості, інфляційний тиск посилюється.
Не менш важливими є стабільне міжнародне фінансування, відновлення енергетики, розвиток логістики та підтримка експорту.
Окремий напрям роботи має стосуватися збільшення внутрішнього виробництва. Йдеться про інвестиції в переробну промисловість, енергетичну стійкість, технології, людський капітал і продуктивність праці.
Саме розширення пропозиції товарів і послуг може поступово зменшити виробничі обмеження, які підтримують інфляцію. Тому економічне відновлення потребує не лише стабільної гривні та контролю над цінами, а й умов для розвитку підприємств.
На думку Василя Фурмана, головне завдання економічної політики полягає в тому, щоб одночасно зберігати фінансову стійкість країни, відновлювати виробництво та створювати передумови для зростання добробуту громадян.
Читайте також: Підтримка гривні обходиться у мільярди: НБУ наближається до історичного рекорду продажу долара