► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Йдеться про закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння й військової техніки, а також виплату грошового забезпечення військовим.
Ініціатива з’явилася на тлі дискусії про те, куди мають надходити кошти за угодами у корупційних справах. Приводом стали резонансні рішення, за якими частину платежів фігуранти зобов’язувалися перерахувати не державі, а приватним благодійним фондам.
Чому виникла ідея змінити правила
Одним із найрезонансніших прикладів стала угода колишнього виконувача обов’язків голови Адміністрації президента Сергія Пашинського. За даними Transparency International Ukraine, загальна сума, яку він має сплатити або спрямувати на користь держави та Сил оборони, становить близько 1,1 млрд грн. Частину коштів передбачено перерахувати благодійним фондам.
Інший випадок стосувався народного депутата Олександра Качного. У вересні Вищий антикорупційний суд відмовився затвердити угоду, яка передбачала, зокрема, перерахування 3 млн грн на підтримку ЗСУ через благодійний фонд. Суддя поставила під сумнів відповідність такої умови суспільним інтересам і наголосила, що використання коштів фондом перебуватиме поза контролем сторін угоди та суду. САП не погодилася з цим рішенням.
Ці справи загострили питання: якщо платежі є частиною погоджених із прокурором і затверджених судом зобов’язань, чи повинні вони надходити до приватних організацій, а не до державного бюджету?
Прихильники бюджетного механізму вважають, що він зробить рух таких коштів зрозумілішим і дасть державі змогу спрямовувати їх на оборону.
Як пропонують використовувати гроші
Законопроєкт № 16161 передбачає спрямування відповідних надходжень через спеціальний фонд державного бюджету до Міністерства оборони. Кошти планують використовувати за трьома основними напрямами:
-
закупівля озброєння та військової техніки;
-
модернізація й ремонт озброєння та військової техніки;
-
виплата грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ.
Таким чином, замість переказів на рахунки приватних фондів пропонується встановити централізований державний механізм фінансування оборонних потреб.
Однак законопроєкт ще не ухвалений. Наразі він перебуває на опрацюванні парламентських комітетів.
Які ризики має законопроєкт
1. Права потерпілих можуть залишитися недостатньо захищеними.
Не всі платежі в межах угод про визнання винуватості мають однакову природу. Одні можуть бути штрафами чи іншими майновими зобов’язаннями перед державою, інші — відшкодуванням конкретної шкоди потерпілим. Якщо закон не розмежовуватиме ці категорії, виникне ризик, що кошти, які мають компенсувати збитки постраждалим, спрямовуватимуться на оборону. Тому механізм має передбачати пріоритет відшкодування доведеної шкоди потерпілим.
2. Сам факт зарахування грошей до бюджету не гарантує прозорого використання.
Переведення коштів під контроль держави усуває питання щодо приватних одержувачів, але не знімає ризиків під час оборонних закупівель. Потрібні чіткі правила витрачання, звітність, аудит і належний контроль за закупівлями. Інакше новий механізм може створити додатковий фінансовий ресурс без достатніх гарантій його ефективного використання.
3. Надходження будуть непередбачуваними.
Суми за угодами залежать від конкретних кримінальних проваджень і не надходять регулярно. Тому вони можуть бути додатковим джерелом фінансування, але не надійною основою для планування постійних оборонних витрат, зокрема грошового забезпечення військових.
4. Виникає ризик, що фінансові платежі переважатимуть над метою правосуддя.
Угоди про визнання винуватості передбачають компроміс: обвинувачений визнає вину, може надати викривальні показання та бере на себе визначені зобов’язання, а держава погоджується на узгоджене покарання. Якщо додаткові надходження до бюджету стануть одним із головних критеріїв оцінки таких угод, може виникнути спокуса надавати перевагу грошовим виплатам замість повного встановлення обставин злочину та належного покарання. Водночас сама по собі пропозиція спрямовувати кошти до бюджету не доводить, що такий ризик обов’язково реалізується.
5. Потрібно чітко визначити, які саме платежі охоплює новий порядок.
Законодавство має розмежовувати обов’язкові платежі, передбачені угодою та вироком суду, від добровільних пожертв. Важливо також визначити, як діяти з уже погодженими зобов’язаннями та чи поширюватимуться нові правила на раніше укладені угоди. Без таких уточнень можуть виникнути суперечки між прокурорами, обвинуваченими, судами та державними органами.
Читайте також: Понад 1,35 млрд грн розбіжностей: НАЗК перевірило декларації 784 кандидатів на державні посади
Що далі
Законопроєкт № 16161 має пройти парламентський розгляд. Його мета — зробити так, щоб кошти, сплачені в межах угод про визнання винуватості, надходили на потреби держави та оборони, а не спрямовувалися на приватні рахунки без достатнього контролю.
Однак для ефективної роботи механізму важливо не лише визначити одержувача коштів. Необхідно гарантувати відшкодування шкоди потерпілим, прозоре використання бюджетних надходжень і збереження балансу між фінансовими зобов’язаннями обвинуваченого та принципом справедливого правосуддя.
Як ми писали: Виробництво дронів і не тільки: Гетманцев назвав головні сфери податкових мінимізацій і корупції