Чому такі виробництва потрібно готувати вже зараз, звідки брати гроші та які будматеріали доведеться імпортувати, пояснив керуючий партнер Altius Capital Олексій Ращупкін у подкасті «Що з економікою?».
► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Виробництво скла потрібно готувати вже зараз
Україна не має власного виробництва промислового скла після зупинки Лисичанського заводу. Водночас потреба в ньому зростає через пошкодження будівель внаслідок російських обстрілів, а під час масштабної відбудови буде ще більшою.
За оцінкою, наведеною в розмові, Україні потрібно щонайменше 20 млн кв. м скла, а для відбудови знадобиться близько 45 млн кв. м.
«Якщо ми сьогодні не будемо робити ці кроки в підготовці цих проєктів, завтра нам просто потрібно буде 18−24 місяці на будь-що», — пояснив Ращупкін, говорячи про терміни підготовки виробництв.
Будівництво заводу скла потребує близько €250 млн або більше, а від початку підготовки до запуску може минути три-чотири роки. Значну частину коштів доведеться залучати в борг, що ускладнює реалізацію проєктів під час війни.
За словами Ращупкіна, NovaSklo вже просувається в підготовці такого виробництва, зокрема працює над проєктуванням і фінансуванням.
Читайте також: Верф за €138 млн і чотири військові кораблі: як Rheinmetall посилює присутність у Чорному морі
Цементу вистачає, але попит зростатиме
Українські виробники цементу мають потужності для випуску 13,5−14 млн тонн на рік, тоді як нинішнє споживання становить близько 7−8 млн тонн. Під час масштабної відбудови попит може зрости до 13−16 млн тонн.
«Майже 2 мільйони — це невелика історія, це одна пічка. Це не є якісь великі потреби», — зазначив Ращупкін, пояснюючи, що для збільшення виробництва цементу не обов'язково будувати багато нових заводів.
Товарного бетону також поки вистачає, а його виробництво можна відносно швидко розширювати. Натомість важливо враховувати розташування підприємств: перевезення важких матеріалів на великі відстані збільшує витрати.
«Ти не будеш везти зі Львова в Одесу цеглу. Вона має бути в Києві, а краще в Одесі», — сказав Ращупкін.
Метал дорожчатиме через залежність від імпорту
Зупинка великих металургійних підприємств, зокрема «Азовсталі» та «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилює залежність будівельної галузі від імпорту. Після вичерпання складських запасів метал доведеться завозити, зокрема, з Польщі та Туреччини.
Ращупкін припускає, що арматура може подорожчати на 30−50%, однак наголошує, що це попередня оцінка, а не точний прогноз.
Україна не повинна самостійно виробляти всі матеріали для відбудови. Пісок, камінь і щебінь можна постачати з місцевих родовищ, тоді як частину продукції економічно доцільніше імпортувати.
Рішення про запуск нових виробництв залежатиме від майбутнього попиту, вартості будівництва та логістики.
Читайте також: Від «Армія+» до онлайн-кредитів: які сервіси підключили до BankID НБУ
Іноземні інвестори готуються до відбудови
Попри воєнні ризики, міжнародні компанії продовжують розвивати бізнес в Україні. Ращупкін наводить приклади CRH, яка придбала цементні активи групи Buzzi, Kingspan з інвестиційним проєктом на Львівщині вартістю €350 млн, а також Saint-Gobain, яка розширює присутність на українському ринку. Він також згадує заяву Taiwan Cement щодо придбання «Івано-Франківськцементу».
Частина іноземних компаній поки не готова вкладати значні кошти, але вже вивчає український ринок, оцінює попит і шукає потенційні майданчики для виробництва.
«Ви можете досліджувати ринок, ви можете подивитися, де можна збудувати завод, ви можете подивитися, кого можна купувати. Але це можна робити зараз. Це не потребує від вас ніяких великих грошей», — зазначив Ращупкін.
За його словами, остаточні інвестиційні рішення багато компаній, імовірно, ухвалюватимуть після того, як ситуація з безпекою стане зрозумілішою.
Що заважає запускати заводи
Головні перешкоди — воєнні ризики та складність залучення фінансування. Для будівництва заводу скла вартістю близько €250 млн інвесторам потрібно забезпечити 20−30% власного капіталу, а решту залучити у вигляді боргу.
«У нас проєктного фінансування в чистому вигляді, як воно існує у світі, де з нуля дають гроші, а потім, коли завод запрацює, ти їх повертаєш, не дуже працює», — пояснив Ращупкін.
Додатковою проблемою є страхування воєнних ризиків. За оцінкою експерта, для об'єктів у Києві його вартість може становити 7−10%, причому страховка не гарантує повного відшкодування можливих збитків.
Для залучення масштабних інвестицій потрібні механізми розподілу ризиків за участю держави та міжнародних фінансових організацій.
Однак гроші — не єдина проблема майбутньої відбудови. Україні необхідні якісно підготовлені проєкти, фахівці, здатні координувати масштабні будівельні роботи, і завчасне планування.
Тому виробництва, запуск яких потребує кількох років, варто готувати вже зараз. Інакше, навіть за наявності фінансування Україна ризикує не отримати необхідних обсягів будматеріалів тоді, коли попит на них різко зросте.