Читайте також: Скільки насправді коштує переїхати в село: реальні історії колишніх містян
Як міські спеціалісти стають фермерами
Для когось переїзд у село стає продовженням попереднього досвіду, для когось — повним перезавантаженням. Ольга до переїзду працювала науковою співробітницею в інституті тваринництва: моніторила молочні ферми, досліджувала якість продуктів тваринництва та кормів. До того ж вона за фахом ветеринарка. Тож аграрна сфера для неї не була зовсім новою.
Однак власне господарство почалося майже випадково. Ольга давно мріяла про село і козу, але уявляла це значно скромніше — «одна кізочка на ланцюжку та кілочку». Після переїзду знайомі подарували їй козу з козеням. Згодом родині настільки сподобалися молоко, сир, бринза і сам догляд за тваринами, що до зими в господарстві вже було чотири кози та троє козенят.
За кілька років стадо виросло майже до п’яти десятків голів. Зараз його основу становлять кози англо-нубійської породи різного відсотка чистопородності. У господарстві є й нащадки тієї першої кози.
«Маленьке козеня, що зачарувало нас на самому початку, виросло у чудову молочну козу на ім'я Ягідка. Від неї у стаді три доньки, чотири онучки та одна правнучка», — розповідає Ольга.
Інший шлях пройшов В’ячеслав. До переїзду в село він працював копірайтером і контент-менеджером, а п’ять років провів в армії. Його аграрний досвід, як він сам каже, зводився до відпочинку в бабусі в селі, годування курей і збирання колорадських жуків.
У село В’ячеслав із дружиною переїхали після військової служби. Вони шукали тиші та безпечнішого місця для виховання сина. Зараз він працює дистанційно, а паралельно розвиває господарство: родина тримає корів, овець, птицю, кролів, має невелику пасіку та вирощує овочі для власного споживання.
Обидві історії показують, що старт у сільському господарстві не завжди починається з великого бізнес-плану. Іноді це одна подарована коза, кілька грядок або бажання забезпечити родину якісними продуктами. Але якщо процес затягує, господарство поступово перетворюється з побутової справи на мікробізнес.
Брак спеціалістів і зайнятість 24/7: неочевидні виклики для нових фермерів
Ольга зізнається, що найбільшим викликом для неї виявився навіть не догляд за тваринами, а зміна способу життя.
«Було дуже важко перенести підйом на світанок. Тваринництво вимагає зайнятості 24/7. Навіть якщо частину обов'язків вдасться делегувати, все одно доведеться постійно тримати руку на пульсі», — каже вона.
В’ячеслав зіткнувся з іншою проблемою — браком доступної інформації та фахівців поруч. Коли родина починала розвивати господарство, якісного україномовного контенту про запуск аграрного бізнесу з нуля було небагато. Матеріали здебільшого були або про великі ферми, або про сільський побут, але не про реальний старт невеликого господарства.
Саме тому В’ячеслав створив YouTube-канал «Село як є», де розповідає про власний досвід запуску мікробізнесу. Ще одна складність — відсутність спеціалістів на місці. За його словами, у селі часто доводиться самостійно розбиратися не лише з доглядом за тваринами, а й з побутовими речами — від електрики до ремонту техніки.
«Коли у нас захворіла коза, виявилося, що в районі ветеринари займаються виключно коровами або свинями. Знайшли спеціаліста тільки під Києвом, але вже було пізно», — згадує В’ячеслав.
Окремий виклик — ринок збуту. Власне господарство може забезпечувати родину продуктами, але для перетворення його на бізнес потрібно знайти постійних покупців. Для малих виробників, як-от Ольга та Вʼячеслав, цю роль часто виконують соцмережі: через них вони розповідають про господарство, показують процес виробництва та продають продукцію напряму клієнтам.
Тому старт у селі — це не лише про землю чи тварин, а й про постійний кризовий менеджмент, навчання і комунікацію з покупцями. Навіть досвід місцевих жителів не завжди можна беззастережно застосовувати на практиці. Частина порад базується на методах, які працювали десятки років тому, але вже не відповідають сучасним умовам. Тому власникам господарств доводиться поєднувати традиційний досвід із сучасними підходами та самостійно перевіряти багато рішень на практиці.
На чому тримається дохід: перевірено досвідом
Попри популярність фермерської продукції, співрозмовники «Мінфіну» не приховують: стабільним та передбачуваним аграрний бізнес назвати складно. На результат впливають сезонність, погода, хвороби тварин, ціни на корми та навіть перебої з електропостачанням.
За словами Ольги, ключ до більшого заробітку — не продаж сировини, а виробництво продукції з доданою вартістю.
«Найбільш правильним є виробництво товарів з доданою вартістю, а не продаж безпосередньо сировини», — пояснює Ольга.
Водночас стабільність доходу значною мірою залежить від наявності постійних клієнтів. Саме сформована база покупців дозволяє планувати асортимент і прогнозувати виручку.
В’ячеслав вважає, що для невеликого господарства важливо не покладатися на один напрямок. Тому його родина одночасно займається молочним тваринництвом, вівчарством, бджільництвом та вирощуванням овочів. Якщо один напрямок виявиться менш прибутковим через сезонні чи ринкові фактори, інший допоможе компенсувати втрати.
«Для того щоб дохід був стабільним, необхідна диверсифікація», — каже він.
За його словами, господарство вже забезпечує близько 70% потреб родини як продуктами, так і доходом. Втім, щоби повністю жити коштом власної справи, потрібні або значні стартові інвестиції, або кілька років поступового розвитку, постійне навчання та налагоджений ринок збуту.
Одна з неочевидних переваг сільського бізнесу
Один із найцікавіших нюансів для тих, хто лише починає справу в селі, — можливість продавати власну продукцію без реєстрації ФОП. Фактично це дає людині простір, щоб протестувати ідею, знайти покупців і зрозуміти, чи може господарство стати джерелом доходу.
За словами адвокатки Адвокатського бюро «Івана Хомича» Олени Воронкової, фізична особа має право продавати власну продукцію без створення ФОП, якщо веде особисте селянське господарство.
Ключова умова — наявність земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням у межах норми, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України. Йдеться про площу до 2 га. Якщо ділянка або кілька ділянок перевищують цю межу, є підстави вважати, що людина вже здійснює господарську діяльність.
«Важливим критерієм є те, щоб особа реалізовувала саме продукцію власного виробництва, а не придбану у сусідів, бо такі дії вже будуть містити ознаки господарської діяльності», — пояснює Воронкова.
Для продажу власної продукції потрібно мати довідку форми 3-ДФ. Її видає сільська, селищна або міська рада на території, де розташована земельна ділянка.
Втім, обсяг доходу без оформлення ФОП також обмежений. Для рослинної продукції він не може перевищувати 12 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 103 764 грн. Для продуктів тваринництва — 50 мінімальних зарплат, або 432 359 грн.
З переробленою продукцією ситуація складніша. Якщо людина продає консервацію, сири чи інші продукти переробки, на запит вона має підтвердити, що все, з чого виготовлено продукцію, було вирощено або отримано в межах особистого селянського господарства.
Для окремих товарів потрібні додаткові документи. Наприклад, для продажу яєць, молока, м’яса або рослинної продукції необхідна довідка державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи. Зазвичай її видають просто на ринку після дослідження продукції. Продавець продукції тваринного походження також має мати медичну книжку.
Якщо ж людина продає чужу продукцію без ФОП або юридичної особи, це вже ризик. За словами юристки, у такому разі може загрожувати штраф від 17 000 до 34 000 грн.
Село як простір для нового старту?
Обидва співрозмовники радять не романтизувати сільське життя. Перед переїздом В'ячеслав рекомендує пожити в селі в різні пори року, поспілкуватися з тими, хто вже пройшов цей шлях, і менше вірити як позитивним, так і негативним міфам про життя за містом. Ольга ж наголошує: успіх залежить не лише від готовності багато працювати, а й від бажання постійно вчитися, експериментувати та переймати чужий досвід.
Попри всі труднощі, переїзд у село й запуск невеликого господарства дедалі частіше сприймають не як крок назад, а як один із варіантів нового старту. Для одних це спосіб забезпечити родину якісними продуктами, для інших — можливість створити мікробізнес із відносно невеликими стартовими вкладеннями.
Схожий інтерес до фермерства та невеликих господарств помітний і у світі. Про це свідчить, зокрема, популярність серіалу «Ферма Кларксона», який показав мільйонам людей, що сучасне сільське господарство — це не лише важка фізична праця, а й підприємництво, постійне навчання та пошук нових можливостей для заробітку.
Історії Ольги та В'ячеслава показують, що цей шлях рідко буває легким. Водночас сьогодні він значно доступніший, ніж ще кілька десятиліть тому: завдяки відкритому доступу до знань, можливості легально продавати власну продукцію на старті та зростаючому попиту на локальні продукти.