Поява законопроекту про встановлення підвищеної ставки оподаткування прибутку банків є слушною ініціативою. За час війни прибуток до оподаткування банків збільшився втричі, і основну роль у його підвищенні зіграла держава.
По-перше, завдяки державі (точніше фіскальному дефіциту) банки сутєво наростили свою ліквідність (в 4 рази порівняно з початком війни).
По-друге, державна монетарна політика залишається вельми сприятливою для банків. Високі процентні ставки, які НБУ перманентно утримує з початку війни, забезпечують банкам колосальні обсяги пасивних процентних доходів. Лише від НБУ за розміщення вільної ліквідності на депозитних рахунках банки отримали понад 300 млрд. грн процентних доходів за роки війни, а загалом від держави банки отримали близько 630 млрд.грн. процентів, з яких 47% припадає на ОВДП, а 42% — на депсертифікати НБУ.
Частка державних коштів у складі процентних доходів банків постійно зростає і за 8 місяців 2025 р. склала 57% (в 2020 р. було 30%). Фактично маємо феномен суттєвого розширення державного субсидування банківської діяльності, яка дуже не поспішає розширювати свої посередницькі функції (рівень банківського кредитування економіки залишається суттєво нижчим довоєнних показників — близько 15% ВВП).
Підвищення податкової ставки на прибуток банків відповідає усім трьом класичним функціям фіскальної політики та дасть змогу:
1. покращити справедливість перерозподілу доходів економіки — перерозподільча функція фіскальної політики;
2. отримати додаткові кошти для фінансування воєнних витрат — алокативна функція фіскальної політики;
3. зменшити фіскальний дефіцит — макростабілізаційна функція фіскальної політики.