Верховна Рада прийняла в першому читанні закон, яким збільшила виплати на народження дитини з 41 тис. грн до 50 тис. грн і змінила порядок таких виплат. Якщо раніше при народженні виплачувалися одноразово 10 тис. грн, а все інше — виплатами по 800 гривень помісячно, то тепер допомога буде єдиноразовою.
В сучасній історії України був єдиний період, коли народжуваність зростала, це був період з 2005 по 2014 рік. І головним чинником було те, що в цей період в Україні діяла одна з найбільш мотиваційних систем матеріального стимулювання народжуваності. За першу дитину в 2013 році держава платила майже 30 тис. грн (десь $3,5 тис за тим курсом), за другу — $7 тис. за третю — $14 тис.
За цей період в країні була революція, була криза 2008 року, була зміна урядів з Ю на Я, проте народжуваність все одно продовжувала рости, тому схоже на те, що саме така структура матеріального стимулювання була головною причиною сталого росту народжуваності. В 2014 році, після Революції Гідності, коли в країні не вистачало грошей, таку програму стимулювання народжуваності відмінили, і народжуваність знову обвалилася.
Проблема в тому, що в Україні питання народжуваності перших дітей не є критичним. Вік першого народження у українок — найнижчий в Європі. Тобто чорнобриві кохаються, народжують одну дитину — і все. В Україні є проблема подальшої народжуваності, жінки не народжують другого, третього і так далі. І саме цю проблему перш за все треба вирішувати.
Прийняте ВР рішення є дуже добрим з точки зору того, що виплати зробили одноразовими — це є набагато більшим стимулом, ніж розтягнуті в часі виплати на дітей, до яких люди звикають і сприймають їх як щось належне і не пов'язують їх із фактом народження. Проте мені дуже не подобається те, що не зробили диференціації за кількістю дітей, тобто підвищення виплат в міру збільшення народжених жінкою як це було до 2014 року.
Підтримка народжуваності — це взагалі велика проблема. З одного боку, це треба робити, бо падіння народжуваності вже є катастрофічним. Цього року абітурієнтів було трохи більше 200 тисяч (тобто відсотків 60 вісімнадцятирічних подавали документи на вступ до вишів), а народилося за весь 2024 рік 160 тисяч. Це означає, що через 18 років когорта абітурієнтів буде тисяч 90 і більшості існуючих вишів просто не буде кого вчити.
З іншого боку, кількість пенсіонерів буде тільки збільшуватися — знов-таки, подивіться на демографічну піраміду, через 20 років. Ось та найбільш широка когорта на графіку, якій зараз трохи більше сорока, досягне шістдесяти років. Відмовити їм в підтримці неможливо. І з моральних міркувань, бо їхнє життя точно не було солодким (той, кому зараз 40 років, народився в 1985 році і все життя прожив з китайським прокляттям «не дай тобі Боже жити в епоху змін»), і з міркувань політичних — оці новонароджені ще невідомо народяться чи ні, та й електоратом вони стануть через 18 років тільки, а люди похилого віку вже є і вони є найбільш масовою групою тих, хто ходить на вибори.
Читайте також: В якому віці в Україні потрібно виходити на пенсію, аби отримувати 2/3 зарплати
Проте підтримувати народжуваність треба, бо країни просто не стане через два чи три покоління, а як вирішити цю проблему в умовах обмежених ресурсів та появи все нових соціальних груп, які будуть потребувати підтримки, я не знаю. Просто уявіть собі, що до двох груп, які традиційно потребували підтримки (неповнолітніх та людей похилого віку), війна зараз додає кожен день скалічених тілесно та духовно, яким також буде потрібна допомога…