Зоряний шлях із Нью-Йорку до Лос-Анджелесу
Народився майбутній кінопродюсер в єврейській родині у Нью-Йорку у 1950 році. Родина, хоча й не мала великих статків, але й не бідувала, мати — художниця, а батько працював біржовим маклером.
Розбудовувати кар'єру Джеффрі почав у 14 років, коли як волонтер долучився до передвиборчої кампанії майбутнього мера Нью-Йорку Джона Ліндсея. Згодом Катценберг згадував, що особливо й не знав, яка програма у мера і, тим паче, не розділяв його поглядів, — для нього було головним «перебувати в процесі».
Завдяки своїй показовій активності Джеффрі зблизився з новим мером міста та залишився працювати в його команді. Катценберг був неофіційним скарбником передвиборчої кампанії Ліндсея та часто носив валізу з грошима. Зрештою це не закінчилося для нього нічим хорошим — коли мера звинуватили в отриманні хабарів, розслідування стосувалось і довіреного помічника. Можливо, причиною звинувачень була внутрішньопартійна боротьба Ліндсея з тодішнім президентом Річардом Ніксоном. У будь-якому разі, після декількох років розслідувань звинувачення так і не були висунуті.
Катценберг спробув навчатись у місцевому університеті, але не надто вдало — залишив його вже за рік та вирішив переїхати до Лос-Анджелесу. Там влаштувався помічником незалежного продюсера.
«Гаразд, ось що тобі потрібно зробити в цьому місті: ти маєш виграти премію „Оскар“, і ти маєш володіти будинком на пляжі в Малібу», — згадує свої життєві плани в перші дні після переїзду Джеффрі.
Справжній поштовх кар'єри Катценберга розпочався у 24 роки, коли він став помічником голови правління студії Paramount Баррі Ділера.
За словами Катценберга, робота помічника, який «розбирає пошту», — це найпростіший спосіб дізнатись, як влаштована компанія. «Ти отримуєш основні уроки життя і бізнесу, і вивчене на цих уроках не змінюється, як би високо ти не піднявся по кар'єрних сходах. Ці перші кроки визначають твій характер на все життя», — розповідає Джеффрі.
Разом зі злетом кар'єри боса, вгору рухався і Катценберг, якому зрештою довірили продюсувати повнометражний фільм за мотивами серіалу «Зоряний шлях». Джеффрі не зумів втримати бюджет картини, який суттєво зріс, але касовий успіх фільму все виправдав. Тому починаючий продюсер отримав нові проєкти.
Під час роботи в Paramount Катценберг попрацював, зокрема, над такими культовими картинами, як «Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега» та «Офіцер і джентльмен».
Не менш знаковим стало те, що саме в цій студії його безпосереднім керівником став Майкл Айснер, із яким вони загалом працюватимуть в одній команді 19 років.
Найкращий учень Волта Діснея
У 1984 році Майкл Айснер став головним виконавчим директором The Walt Disney та запросив Катценберга очолити відділ кіновиробництва та анімації. На перший погляд, це була неймовірно висока посада для Джеффрі, якому виповнилося лише 34 роки. Але — лише на перший.
Хоча від смерті Волта Діснея ще не минуло й двадцяти років, його спадок був майже повністю втрачений. Компанія заробляла на парках атракціонів, випускала в повторні прокати свою класику тридцятих і сорокових років та продавала мерч за її мотивами. Однак нових успішних картин фактично не було.
В той час Айснер всерйоз розмірковував над тим, щоб взагалі закрити кіновиробництво і перетворити The Walt Disney на компанію з управління парками розваг. Найближче ж до закриття стояв відділ анімації — знімати мультфільми було дорого, довго, а в прокаті вони мало кого цікавили.
Саме цей помираючий підрозділ і очолив Катценберг. Він чудово розумів, куди йшов, але Айснер трохи підсолодив йому роботу — пообіцявши бонус у 2% від всіх прибутків кіновиробництва. Власне, прибуток у перший рік роботи Джеффрі складав лише $2,2 млн. За цим показником Disney був найгіршою студією в Голлівуді. Тому молодий очільник ризикував отримувати 2% «від нічого». Та це, очевидно, не входило до його планів.
«Я тоді нічого не знав про анімацію. У дитинстві, звичайно, я дивився мультики, але ніколи не вивчав анімацію, я не мав жодного досвіду в цьому питанні. Я ніколи не вивчав ані мистецтво, ані кінематограф. До вирішення свого завдання я підійшов просто: спробував спочатку з'ясувати, як робляться анімаційні картини, і що відрізняє їх від іншої продукції», — розповідає про той період Катценберг.
За його словами, бездонним джерелом корисної інформації став архів компанії Disney, в якому було зібрано приголомшливу бібліотеку робіт Волта Діснея, його записок та документів. «Вивчення цих робіт і стало моєю освітою. Тому, у всіх сенсах я учень Волта Діснея. Звичайно, я ніколи його не зустрічав, але мені здається, що я йшов його шляхом. Він залишив безліч дуже конкретних вказівок. Якого типу історії повинні розповідатись, наскільки важливий для мультфільму якісний лиходій, як мають бути намальовані персонажі. Десятки вказівок — дуже простих, фундаментальних та важливих», — згадує продюсер.
Навчання принесло результат. Перший мультфільм, який вийшов під керівництвом Катценберга, — «Хто підставив кролика Роджера?» — успішно виступив в прокаті та здобув позитивні відгуки критиків.
А далі студія увійшла в період, який часто називають «срібним», після «золотого», часів самого Діснея. В кінотеатри вийшли «Русалонька», «Красуня і Чудовисько», «Аладдін» та «Король Лев».
Паралельно студія розвивала напрям ігрового кіно. Справжніми хітами стали мелодрама «Красуня» та «Кримінальне чтиво» (фільм Квентіна Тарантіно належить The Walt Disney завдяки угоді про придбання Miramax, яку ініціював Катценберг).
Багатий лише на папері
Касові успіхи робили багатою компанію, але не самого Катценберга. Річ у тім, що його відносини з Айснером почали псуватись, і той рік за роком затримував виплату бонусів.
І якщо з відсутністю грошей Джеффрі ще міг змиритися, то кар'єрного зростання — ні. Між ним і Айснером була усна домовленість, що він стане президентом Disney (фактично другою людиною в компанії), але, коли крісло стало вакантним, призначили іншого. Причиною цього оглядачі зазвичай називають ревнощі Айснера до успіху Катценберга, який, мовляв, «приписував собі надто багато заслуг».
Не отримавши бажаної посади, Катценберг повідомив, що йде з компанії і нагадав, що прийшов час виплатити бонуси, яких, за підрахунками продюсера, набігло $250 млн. Лише в останній рік роботи Джеффрі у Disney прибутки безпосередньо кіновиробництва сягнули $850 млн.
Зі свого боку, Айснер заявив, що після того, як Катценберг залишив компанію, він порушив контракт, а відтак, права на бонуси більше не має.
Похід у власний бізнес
Гроші Катценбергу були потрібні не просто так. Річ у тім, що, пішовши з Disney, він прагнув і далі продюсувати мультфільми. Та проблема полягала в тому, що інших студій, які в той час робили повнометражну мультиплікацію, фактично не було.
Вихід Джеффрі знайшов досить швидко. Він пішов до своїх друзів — режисера Стівена Спілберга і власника декількох медіакомпаній Девіда Геффена — та запропонував створити нову студію DreamWorks.
На здивування Катценберга, обоє погодились та вирішили, що кожен внесе в новостворену компанію рівну частку — по $33 млн. Обидва партнери Катценберга вже були мільярдерами, а тому без проблем переказали гроші. А ось у Джеффрі цієї суми не було.
Він звернувся до Айснера і попросив повернути йому хоча б $33 млн, обіцяючи відмовитись від решти бонусів. Та керівник Disney відмовився віддати навіть цю суму.
Зрештою Катценберг зішкріб потрібні гроші, зокрема, заклавши будинок, та зміг разом із партнерами створити нову компанію. Борг у Disney теж вдалося забрати — продюсер подав до суду та домовився про врегулювання спору перед розглядом справи. За повідомленням ЗМІ, компанія виплатила йому суму, близьку до $250 млн, хоча офіційно ця інформація не розголошувалась.
Невдовзі в DreamWorks з'явились і зовнішні інвестори: $500 млн надав співзасновник Microsoft Пол Аллен, а ще $300 млн — південнокорейський медіахолдинг CJ Group.
DreamWorks досягла фантастичних творчих результатів. Починаючи з 1999 року, її фільми тричі поспіль визнавались кращими на церемонії «Оскар» — «Краса по-американськи», «Гладіатор» та «Ігри розуму» (щоправда, два останніх були спільним виробництвом із Universal Pictures).
Попри це, компанія двічі була близькою до банкрутства. Спершу через збитки в $125 млн після випуску мультфільму «Синдбад: Легенда семи морів», а вдруге — переоцінивши попит на DVD для «Шрека 2» і залишившись із 5 млн непроданих дисків.
Зрештою у 2005 році DreamWorks було продано компанії Viacom за $1,6 млрд, включаючи $400 млн боргів.
Революція в анімації
Попри різні напрями роботи DreamWorks, основною пристрастю Катценберга залишалась анімація, і для багатьох студія асоціюється саме з мультфільмами.
Під керівництвом Джеффрі DreamWorks випустила «Шрека», «Мадагаскар», «Кунг-фу Панду», «Як приборкати дракона» та велику кількість іншої анімації. Крім величезних прибутків, ці мультфільми допомогли в просуванні 3D-анімації та змінили правила розповіді історій, зробивши їх «дорослішими» та іронічнішими.
За вклад в індустрію Катценберга називали «королем мультиплікації», хоча сам він відповідав, що цей титул мали б носити творці з Pixar.
Читайте також: Леонардо Ді Капріо: до $60 млн за одну роль та інвестиції у рослинні бургери
Коли DreamWorks було продано Viacom, мультиплікаційний підрозділ не було включено до угоди. Він продовжив своє існування, як окрема компанія під назвою DreamWorks Animation, та навіть вийшов на біржу.
Щоправда, зрештою цю компанію теж було продано у 2016 році. Покупцем виступила NBCUniversal, а сума угоди сягнула $3,8 млрд.
Політика та технології
Залишивши медіа, Катценберг вирішив спробувати свої сили у технологічних стартапах, та створив власну інвестиційну компанію.
Однак тут справи не пішли. Найгучнішим проєктом у цьому напрямі став сервіс коротких відео Quibi. Для його запуску Джеффрі зібрав $1,65 млрд, а інвесторами виступили, зокрема, Disney, NBCUniversal, Sony, Viacom. Та проіснував стартап лише пів року, а потім закрився. Як пояснював Катценберг, «щоб повернути інвесторам хоч частину коштів». Між тими зрештою було розділено $600 млн.
Та ще більшого удару по репутації продюсера завдала його політична діяльність. Якщо вважається, що Голівуд — це фортеця демократів, то Катценберг один із її капітанів. Він публічно та фінансово підтримував кандидатів партії з часів Білла Клінтона, був одним із перших, хто наполягав на висуненні Барака Обами в президенти. Він витрачав власні кошти на проведення маршів за контроль над вогнепальною зброєю, фінансував кандидатів на місцевих виборах.
Вершиною ж його політичної «кар'єри» стали минулі президентські вибори. Катценберг був співголовою кампанії з переобрання Джозефа Байдена, а згодом отримав ту ж посаду у штабі Камали Гарріс.
Тепер в Голівуді багато хто звинувачує Катценберга в поразці демократів. Мовляв, він до останнього наполягав, що Байден «у відмінній психічній формі», як наслідок — час на повноцінну заміну кандидата спливав.
«Люди розлючені. Катценберг просив великі, великі чеки, а коли люди запитували про здоров’я президента, він відповідав: „Ні, ні, ні, з ним усе гаразд“. Але це була просто брехня, повна брехня», — обурюється один із донорів партії, слова якого наводить Hollywood reporter.
Два поспіль гучні провали підкосили репутацію Катценберга. Його вага в інформаційному полі суттєво зменшилась, і дедалі частіше засновника DreamWorks сприймають, як «минуле» Голлівуду.
Читайте також: Казкове багатство: скільки заробляє Джоан Роулінг і як допомагає Україні
Зараз Катценберг інвестує в стартап, що робить рекламні відео завдяки ШІ. Виглядає не надто масштабно, але він вже мав досвід розвитку компаній, у які майже ніхто не вірив. Тож, можливо, йому вдасться повернутись на вершину і цього разу.