1. Ключова задача України — зберегти державу з максимальною територією і виходом до моря.
2. Розвал росії не розглядався жодною стороною, як частина сценарію. І наші ілюзії щодо цього — це наші ілюзії. Без зовнішньої допомоги розвал росії руками України неможливий.
3. Базова задача переговорів і подальших дій — це субʼєктність України, як держави. Результати переговорів — це не стільки про території, скільки про субʼєктність в майбутньому. Без цього території не мають сенсу.
4. Ключове питання — червоні лінії. Щодо України (я вже писав) — не допустити нейтрального статусу, не допустити різкого скорочення максимальної чисельності ЗСУ, не допустити заборони на низку галузей ВПК і отримати гарантії на постачання певних видів зброї. Для росії (хоча ми тут мало можемо впливати) — не допустити масштабного зняття санкцій.
5. Путін починав із того, що вважав: коротка війна в Україні дозволить йому стати третім полюсом світу, забезпечить необмежені поліцейські функції на пострадянському просторі і дозволить зупинити десловʼянизацію. Жодне з цих бажань не буде втілено в життя. Не передбачається ніякої Ялти. Росія залишиться слабкою економічно країною, яка змушена буде поступитися частиною нафтогазових надприбутків на користь США і монархій Перської затоки. І Китай погодиться на це, в обмін на те, що проти його товарів не запроваджуватимуть мито.
Читайте також: Війна всіх проти всіх: до чого насправді призведе багатополярний світ
6. Росія втратить європейські ринки і не матиме доступу до нових технологій. Що б там Путін не говорив зараз — нікому не потрібно технологічно накачувати росію, яка може розпочати (захотіти розпочати) війну у відносно короткостроковій перспективі.
7. Нова війна від росії не потрібна ані США, ані Китаю.