Про ситуацію на кордоні
Ми возимо гуманітарку щодня. За два місяці перевезли вже 10 тис. палет, і за цей період я бачу динаміку з перетином кордону з гуманітаркою. Мої висновки наступні.
Кількість гуманітарних вантажів суттєво (у рази) знижується в квітні, порівнюючи з березнем.
На початку березня ми мали великі проблеми з тим, що водії не могли виїжджати за кордон через воєнний стан. Потім ця проблема була вирішена, але з 25 квітня вона знову стала актуальною через зміни правил із боку Мінінфраструктури. Час виїзду з України зріс до 8 годин, а іноді доходить до 24 годин. Дехто з водіїв через це відмовляється виїжджати.
У першій половині березня машини з гуманітарним вантажем в Україну перетинали кордони протягом 1 доби. Причина — польські та українські митники. Потім проблема була вирішена з обох боків. Час проходження кордону зменшився до 4−8 годин.
Із середини квітня справді зріс час перебування у чергах майже до 8−12 годин, що не є критичним, порівнюючи з початком березня. Причина цього у накладанні відразу декількох факторів: зростання потоку покупців машин, зростання потоку українців, які повертаються до України, в тому числі на свята, польські прикордонники і митники, у яких теж були свята, тож головна затримка була на їхньому боці. Тому депутатам потрібно не мита вводити, а скасувати всі митні процедури та просити зробити те ж саме наших партнерів-сусідів.
У підсумку, проблема з перетином кордону існує, але її головною причиною є процеси та процедури на польських та українських кордонах. Для гуманітарних вантажів ці проблеми неприємні, але не критичні. Військове обладнання взагалі йде окремими шляхами в умовах повної секретності. І це зрозуміло.
Чи треба повертати мита
Українське суспільство розділилося на два табори — одна частина за нульові мита на імпортні машини, інша — за те, щоб повернути ці мита знову.
Аргументи за мита та проти доступності машин для українців такі: вони заважають потокам гуманітарних та військових вантажів, екологічна небезпека, затори на дорогах, ввезення автівок класу «люкс» під час війни.
На перший аргумент щодо гумвантажів я відповів. Стосовно екологічних проблем та заторів, то проблема може бути вирішена приватизацією доріг. До речі, я пропоную розпочати приватизацію доріг негайно, щоб приватні підприємці та інвестори вже відновлювали зруйновану інфраструктуру. З цього приводу раджу прочитати книгу «Приватизація доріг» В. Блока.
Аргумент, що багатії купляють дорогі автівки під час війни, є суто емоційним та пов’язаний з совковим мисленням людей. Як людина, я можу цих людей зрозуміти, втім, як економіст, вважаю за потрібне боротися з такими ідеями.
Нульові мита на автомобілі потрібно залишити, тому що, чим менше їхня ціна, тим більше українців будуть мати змогу їх купити. Кожна людина має право мати автомобіль, якій вже давно не є розкішшю, а засобом пересування, заробітку, порятунку від окупантів, допомоги військовим та безпосередньо участі у війні. Витративши менше грошей на машину, людина може зекономлений залишок коштів витратити на щось інше.
Таким чином, чим більше товарів та послуг має змогу придбати людина, тим вона заможніша. Тим розвинутішою є економіка, яка нам вкрай потрібна для перемоги над ворогом.