Фонд гарантування вкладів фізичних осіб висуває вимоги до пов'язаних з банками осіб через прийняття ними рішень та укладення «збиткових» угод, які спричинили неплатоспроможність банків.

Такими особами є контролери банків, власники істотної участі, члени правління та наглядової ради, головний бухгалтер та його заступники, члени кредитного комітету, керівники пов'язаних з банком осіб та інші.

На даний момент жодного з таких позовів Фонду гарантування не було задоволено.

Деякі позови були повернуті, і подані заново, інші — розглядаються судами або припинені, ну а треті — Фондом були програні, але на даному етапі — не остаточно.

Читайте також: Якщо Фонд гарантування вкладів опиниться поза законом. В НБУ розповіли про два сценарії — поганий і ще гірший

Логіка Фонду

Фонд гарантування заявляє, що внаслідок прийнятих конкретними посадовими особами рішень і реалізації угод їх спільними діями, банкам було завдано збитків.

Такий збиток Фонд розраховує, як різницю між оціночною вартістю ліквідаційної маси банків і сумою акцептованих вимог кредиторів.

Наприклад, якщо ліквідмасса за оцінкою Фонду становила 30 млн грн, а акцептовані вимоги кредиторів — 100 млн грн, то до пов'язаних осіб пред'являвся позов на суму 70 млн грн.

Також Фонд гарантування наводить до уваги судів ряд угод з обґрунтуванням їх «збитковості», чим доводить провину відповідачів.

Зазвичай такі твердження обґрунтовуються, наприклад, відсутністю забезпечення під фінансові операції, купівлею неліквідних цінних паперів, видачею кредитів на пов'язаних осіб тощо.

Позиція захисту

Спростовуючи твердження Фонду, відповідачі наводять безліч аргументів. Наприклад, посилаються, що не доведена збитковість операцій і те, що шкода виникла саме внаслідок укладення таких угод.

Також стверджується, що остаточну вартість активів не можна визначити до закінчення ліквідаційної процедури банків, коли активи і будуть реалізовані на конкурсних торгах.

Також мова йде про те, що на момент здійснення операцій в законі була відсутня норма, яка покладала б на них відповідальність. Загалом відповідачі заявляють про відсутність правопорушення в їх діях, що виключає відповідальність.

Читайте також: ФГВФО пропонує позичальникам банку Аркада скористатися програмою реструктуризації (відео)

Початок історії і нелегкий шлях

З 2014 року НБУ була розпочата політика з очищення банківського сектора. Станом на сьогодні були визнані неплатоспроможними 98 банків, які були передані до Фонду гарантування для виведення їх з ринку. В динаміці це виглядає так:

Фонд, у свою чергу, при ліквідації банків наділений повноваженнями звернутися з вимогами до пов'язаних з банком осіб про компенсацію збитку, якщо вони своїми діями завдали банку збитків.

Починаючи з другої половини 2017 року, Фонд гарантування подає в загальні суди позови про стягнення шкоди до менеджменту 20 неплатоспроможних банків, таких як «Форум»,«Брокбізнесбанк», «Реал Банк», «Золоті ворота» та інших на загальну суму понад 28 млрд грн .

Однак ці дії не мали успіху через невірно обрану Фондом юрисдикцію — Велика палата Верховного Суду підтвердила, що звертатися щодо таких спорів необхідно в господарські, а не загальні суди.

Це означало, що потрібно заново проходити весь шлях, але тепер уже в господарських судах. Єдиний банк, за яким справа продовжувала розглядатися у загальному суді, стосувалася «Інтербанку», але і цей процес був закритий в жовтні цього року за клопотанням самого Фонду.

Друга хвиля

Не полишаючи спроб отримати компенсацію, з 2018 року Фонд гарантування звертається з позовами вже до господарських судів. Цього разу під приціл Фонду потрапили вже 33 банки, і загальна сума пред'явлених вимог перевищила 91 млрд грн.

За сумами пред'явлених Фондом гарантування вимог лідирували «Дельта Банк» (19,8 млрд грн), «Імексбанк» (18,98 млрд грн) та «Надра» (10 млрд грн).

Однак і тут виявилося не все гладко. Справа в тому, що, звертаючись з позовами до суду, Фонд гарантування об'єднав вимоги до різних категорій відповідальних осіб, вказавши, що шкоди було завдано внаслідок видачі ризикованих кредитів або проведення інших сумнівних операцій в різні періоди часу роботи банків.

Всі ці вимоги щодо стягнення збитків були об'єднані Фондом в одну велику позовну заяву за кожним з банків і подані до суду. Наприклад, позов Фонду, який стосувався банку «Даніель», був спочатку пред'явлений до 39 відповідачів, за «Брокбізнесбанком» Фонд заявив 34 відповідача і так далі.

Деякі судді вирішили, що таке об'єднання вимог є необгрунтованим, і знову повернули частину позовів Фонду. Всього налічується 17 позовів, які не були прийняті з цих підстав, включаючи найбільші позови щодо «Дельти», «Імексбанку» і «Надри».

На думку судів, об'єднання таких позовних вимог створює складності з розглядом судових справ, в той час як варто розбиратися з кожним «збитковим» кредитом окремо.

Таку позицію судів в подальшому підтвердила і Об'єднана палата Верховного Суду, вважаючи таку причину повернення позовів обгрунтованою.

Інша частина позовів все ж була прийнята і розглядається судами.

Читайте також: Суд не став розглядати позов ФГВФО до екс-топів Дельта Банку на 20 мільярдів

Що зараз?

Фонд не зупиняється. Останні звернення до судів з позовними вимогами свідчать, що Фонд враховує судову практику. Наприклад, в квітні цього року Фонд гарантування подав вже 6 позовів щодо «Євробанку» на загальну суму 205 млн грн, в жовтні — 5 позовів щодо «Укргазпромбанку» на 66 млн грн. Тобто очікується, що такі позови будуть подаватися і в майбутньому.

Проміжний підсумок

Насьогодні жоден з позовів Фонду не був задоволений. Картина виглядає так:

Ті справи, які Фондом гарантування були програні, все ж остаточно не вирішені, а переглядаються судами вищих інстанцій. У той же час за більш ніж половиною банків позовні вимоги поки що не висувалися.

Шанс Фонду

Зараз більшість справ призупинено. Причиною цього стала передача касаційної скарги Фонду щодо Банку «Укоопспілка» на розгляд до Великої палати Верховного Суду при тому, що попередні судові інстанції Фонд гарантування програв.

Це означає, що від того, яким чином Верховний Суд сформує підхід при розгляді цього спору, буде залежати доля інших аналогічних справ.

Чи є привід хвилюватися?

Такий привід є. Справа в тому, що процесуально суд може відмовити в задоволенні позову в двох випадках. Перший — по суті, тобто якщо суд прийде до висновку про те, що вимоги необгрунтовані.

Другий — за термінами позовної давності. Для відмови в позові щодо термінів позовної давності суд повинен спочатку встановити законність вимог і лише потім вирішити питання про застосування термінів давності.

Якщо вимоги не обгрунтовані в принципі, то підстав для застосування позовної давності немає.

Повернемося до «Укоопспілки». Коли суди попередніх інстанцій відмовляли Фонду в задоволенні позову, то рішення виносилось саме по суті позову — через відсутність доказів Фондом щодо підстав для стягнення збитків. У зв'язку з цим позовна давність судами не застосовувалася.

Однак, передаючи справу на розгляд Великої палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд вказав, що існує виняткова правова проблема саме із застосування терміну позовної давності.

Це може означати, що Касаційний господарський суд міг побачити підстави для задоволення позову і задумався про застосування термінів позовної давності.

У цьому випадку від думки Великої палати Верховного Суду будуть залежати й всі інші суперечки, які зараз припинені до розгляду справи Укоопспілки.

Читайте також: Можливий дефіцит ФГВФО у 2021 році становить 8 мільярдів — Мінфін

Замість висновків

Безсумнівно, ніхто зі співробітників банків не усвідомлював, що до них можуть бути в подальшому пред'явлені настільки істотні вимоги.

Багато в чому подальша доля всіх судових процесів зараз залежить від рішення Великої палати Верховного Суду у справі «Укоопспілки».

З огляду на наполегливість Фонду за весь цей час, можна очікувати, що Фонд підлаштується під будь-яке рішення Верховного Суду і відкоригує свою подальшу стратегію.