Чому не треба «повертати» заробітчан

Уряд намагається зупинити українських заробітчан, які знову хочуть виїхати на роботу в Європу. Володимир Зеленський назвав умови, при яких влада для них відкриє кордони, а прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив про плани створити півмільйона робочих місць із зарплатою 6-8 тис. грн.

Про те, чи дійсно варто намагатися утримувати українців у країні та створювати для них низькооплачувані робочі місця на своїй сторінці у фейсбук розповів співзасновник банку Аваль, співвласник холдингу «Молочний альянс» Олександр Деркач.

Світова практика роботи

Про заробітчан. Нехай мене вибачать за таке слово ці соціально активні, легкі на підйом, люди, які не звикли лежати на дивані і чекати манни небесної від когось. Я до них ставлюся з повагою і думаю, що їх внесок в добробут нашої країни ще належить гідно оцінити.

У нас чомусь на них звикли дивитися як на вигонців, яких треба якщо не жаліти, то співчувати. І ще посипати голову попелом, типу які ми нещасні, що від нас їдуть люди тощо. Насправді, це цілком звичайний процес. У всьому світі люди безперервно мігрують. Шукають, де краще жити, працювати тощо. Більше того, свобода пересування, можливість жити і працювати де хочеться, це одна з головних цінностей Євросоюзу, заради якої, в тому числі, він і створювався. Не буду вас втомлювати своїми міркуваннями, наведу цифри. За кордоном живуть і працюють:

14,5% румунів;
12% литовців;
11% португальців;
10% болгар і латишів;
8,5% ірландців;
6,3% словаків і поляків;
4,5% греків і угорців;
3% австрійців та італійців.

Де місце України

Скільки українців працює за кордоном точно невідомо. Але якщо навіть 3 млн, то це менше 8%. Між ірландцями та латишами.

Подивимося на великі, старі країни. У Німеччині працює 600 тис. італійців. В Іспанії 300 тис. британців. 190 тис. німців працююють в Австрії, 150 тис. у Британії і 140 тис. в Іспанії.

Візьмемо окремо взяту Польщу. За кордоном живуть і працюють 2,5 млн поляків. З них більше 1 млн у Британії і 800 тис. у Німеччині. Згідно із соцопитуваннями, 42% поляків планують виїхати за кордон.

Можна і далі продовжувати. Резюме. Це об'єктивний процес, який нікуди не дінеться, а навпаки, буде наростати. І у нас в тому числі. Завтра поїде молодь, випускники вузів. Хтось повернеться назад, хтось не повернеться. Як з цим бути. Аж ніяк. Не треба їх «повертати». Не треба ставити з лопатою на дороги. Не треба «оточувати турботою». Вони цього лякаються.

Читайте також: Куди подінуться наші заробітчани після карантину

Треба зробити все, щоб ці люди не втратили зв'язок з Україною. Економічну, соціальну, культурну. Це головне. Механізмів багато, ми нічого нового не винайдемо. Треба дивитися, як це роблять у світі. Навіть відповідні міністерства є.