Справа про законність націоналізації Приватбанку суд повинен розглянути 19 грудня. Очевидно, що прийняти новий закон депутати вже не встигнуть. Чи допоможе цей документ у майбутньому, якщо держава програє справу Привату, і яким чином, розповів портал LIGA.net. «Мінфін» публікує ключові тези статті.

Таємні напрацювання

Сторонньому спостерігачеві буде непросто розібратися в законопроекті і зрозуміти, причому тут Приватбанк і Коломойський. Об'ємний текст зачіпає найрізноманітніші нюанси роботи українських банків — від ліквідності і повноважень НБУ до банкрутства і судів з держорганами.

Навіть досвідчені юристи не змогли сходу вказати на законодавчі новації, що стосуються Привату. Складність законопроекту і таємничість, з якою його готували до реєстрації у Верховній Раді, мають пояснення.

По-перше, завдання уряду, НБУ та Фонду гарантування полягало не тільки в тому, щоб на законодавчому рівні виключити можливість екс-власників Приватбанку повернути його або отримати компенсацію: потрібно було вирішити проблему й інших банків-банкрутів, екс-власники яких судяться з державою.

По-друге, прямо згадувати Приват або імена конкретних олігархів в законі було не можна: це внесло б явні дискримінаційні норми до українського законодавства, і до того ж означало б тиск на суд з боку влади.

По-третє, деталі законопроекту до останнього зберігалися в секреті. Це пояснюється небажанням давати Коломойському і його юристам часу на підготовку.

Ключові зміни

Всі норми проекту можна умовно розділити на три великі блоки.

Питання до працюючих банків: посилення повноважень НБУ у плані нагляду (уточнено формулювання щодо ліквідності та капіталу), оцінки показників банків (введено поняття «професійного судження» регулятора), узгодження менеджменту і власників фінустанов.

Суди. Зміни в закони про НБУ, систему гарантування вкладів, банки і банківську систему, а також кодексів судочинства різних гілок (від адміністративної до кримінальної) щодо судових розглядів між екс-власниками банків-банкрутів і державою.

Нові банкрутства. Уточнені повноваження тимчасових адміністраторів та ліквідаторів Фонду гарантування, суттєво розширено опис процедури купівлі банків-банкрутів державою.

Що стосується Привату

У кожному з блоків законопроекту є норми, що безпосередньо стосуються «справи Приватбанку».

Загальна ідея: Коломойський не зможе повернути банк, але за ним залишається право вимагати компенсацію.

Розмісти депозит у надійному банку і отримай до 19,7% річних

Конструкція виглядає так: якщо олігарх скасовує націоналізацію в судах, Приват знову стане банкрутом, адже Міністерство фінансів забере 155 млрд грн, які раніше влило в капітал банку. Після цього його, ймовірно, ще раз націоналізують (остаточна модель нової націоналізації поки що невідома).

Важливо, щоб закон був прийнятий в цілому до моменту остаточних рішень українських судів. За новими правилами, олігарх не зможе оскаржити повторну націоналізацію Приватбанку.

Цьому (в теорії) завадять декілька новацій.

Банк-банкрут неможливо повернути колишнім власникам. У нинішній редакції ст. 41-1 закону «Про систему гарантування вкладів» є пряма норма, згідно якої, екс-власники збанкрутілого банку не мають права вимагати його назад, так само як і домагатися від нового власника яких-небудь компенсацій.

Але в цій же статті є важливе застереження: новий власник, купуючи банк, повинен «дотримуватися вимог закону». На ньому базується позиція юристів Коломойського: Мінфін не мав права купувати Приватбанк, оскільки підстав для визнання банку неплатоспроможним у НБУ не було, отже вся націоналізація незаконна.

У новій редакції статті цього застереження не буде ні в якому вигляді, лазівку усувають.

Банкрутство банку не можна «відкотити» назад. Навіть якщо екс-власник банка-банкрута отримує рішення суду, яке визнає незаконним або навіть скасовує рішення НБУ про неплатоспроможність фінустанови, це не привід скасовувати всі інші дії держорганів щодо цього банку, прийняті після офіційного банкрутства.

Читайте також: Нові факти у справі Приватбанку. Чим закінчаться суди

Збанкрутілий банк ні при яких умовах не може бути відновлений у колишньому статусі – це пряма норма закону.

Рішення держави можна оскаржити, але не можна зупинити. Ліквідацію, тимчасову адміністрацію або угоду про продаж банка-банкрута інвестору (у тому числі державі) не можна скасувати або призупинити навіть за прямим рішенням суду. Суд також не може заборонити держструктурам приймати конкретні рішення в майбутньому — наприклад, визнавати банк неплатоспроможним.

Розгляди з державою – тільки у Верховному суді. Будь-які рішення держави (НБУ, Фонд гарантування, Кабмін, Мінфін) щодо банків-банкрутів можна оскаржити, але в такому випадку судом першої інстанції виступає Верховний суд. Апеляції буде розглядати Велика палата Верховного суду (колегія з 21 судді).

Компенсація екс-власникам банку можлива, але її потрібно довести. Суди потрібні екс-власникам банкрутів тільки для одного – довести, що держава визнаючи банк неплатоспроможним, помилилася і тим самим завдала його власнику матеріальної шкоди. Подати до суду за фактом збитку можна протягом трьох місяців після конкретного рішення держструктури. Суму компенсації повинна затвердити міжнародна аудиторська фірма. Відповідно до законопроекту, «реальні збитки» визначаються як капітал банку, зважений на якість активів (погані активи «з'їдають» капітал) мінус зобов'язання.

Компенсацію виплачує НБУ, але цей момент описаний без подробиць.

Читайте також: Суд Приватбанку з Суркісами. Чому це важливо і що вимагають скасувати Суркіси

Більше деталей про націоналізацію. Значно розширена стаття 41-1 закону «Про систему гарантування вкладів» (це важливо для можливої повторної націоналізації Приватбанку). У ній детально описана процедура створення «перехідного банку», варіанти входження держави в капітал банку-банкрута, повноваження Фонду гарантування вкладів.