Кінець року, як правило, рясніє різними рейтингами. Науково-дослідний інститут швейцарської фінансової групи Credit Suisse видав «Звіт про глобальне багатство». Згідно з цим документом, за сукупним багатством Україна посідає 58 місце серед 138 країн світу — між Аргентиною і Марокко. Розмір цього багатства в нашій країні становить $308 млрд.
В Україні, за даними звіту, 21 306 мільйонерів. За цим показником ми посідаємо 56 місце в рейтингу, між Казахстаном і Угорщиною. Хоча, за даними української статистики, мільйонерів у нас набагато менше — 4 817. Швейцарський банк прогнозує за наступні 5 років зростання в Україні числа мільйонерів до 31 тисячі. Якщо це зростання буде викликано виробничим нагромадженням, а не корупцією або перерозподілом ренти, то для української ринкової економіки це добре.
Читайте також: Кабмін оновив цифри держбюджету на 2020 рік
Згідно з рейтингом, сукупний добробут населення світу за рік — з липня 2018 по липень 2019 року — зріс на 2,6% і досяг $360,6 трлн. 10% населення планети володіють 82% світового багатства. До речі, ще Вільфредо Парето писав про нерівність при розподілі багатства — правило 80/20. Звіт Credit Suisse підтвердив значимість розподілу Парето.
Самоосвіта замість обговорення
Я вважаю, що ми дуже багата країна. У четвертій промисловій революції наше місце буде одним із найважливіших у світі, якщо цього захочемо. Рівень нашої культури та освіти і наші амбіції можуть створити чудеса. Просто треба багато працювати, а не обговорювати різні рейтинги.
Набагато продуктивніше зайнятися самоосвітою та підвищенням кваліфікації для громадян і пошуком місця на високомаржинальних технологічних сегментах ринків для бізнесу і країни. А швейцарський рейтинг встановлює для нас такий штучний зразок для наших мрій.
Здатність вчитися — головне для країни та особистості у сучасну епоху. Людина зможе заробляти достатньо для способу життя, який влаштовує її потреби, якщо матиме відповідні компетенції. Саме в цьому напрямку повинні розвиватися уявлення і про особисте багатство, і про суспільне багатство країни.
Читайте також: Штучний інтелект: майбутнє фінансової системи та економіки
Крім того, зараз багато речей даються нам досить недорого. Наприклад, авіа-лоукостер доставляє нас за майже символічні гроші в будь-яку частину Європи. Уявлення про багатство, в основному почерпнуті з минулого, сильно змінилися. Молодь подорожує по світу так, як раніше могли дозволити собі тільки представники знаті.
Сучасне колаборативне володіння дає можливість отримувати речі, не маючи повної власності на них. На Заході навіть з'явився цікавий феномен, коли по-справжньому багаті відмовляються від володіння. Наприклад, відомий західний філантроп Ніколас Берггрюен при статках в $2 млрд не має ні будинку, ні машини, а живе в готелях. Він каже, що мати речі йому нецікаво, адже зрештою жодне володіння не може тривати довго.
Йти серединним шляхом
Словенський філософ Славой Жижек писав, що «в наших бажаннях немає нічого іманентно нам притаманного, інстинктивного. Наші фантазії штучні, ми повинні навчитися, як мріяти, і хтось повинен нам показати, як мріяти. Інструментарієм такого процесу стають історії, виховання, фільми, реклама, політична і економічна ідеології. Люди потребують того, щоб їм показували, чого вони повинні бажати. Нам необхідно побачити зображення Карибських островів і моря або почути відповідні розповіді, перш ніж ми почнемо нескінченно про них мріяти. І ми намагаємося вести себе як герої з наших фантазій, хочемо бути схожими на них, вони визначають вектор нашого життя».
Читайте також: Жити легко, їсти смачно, любити життя і себе в ньому
Слова Жижека прийшли мені в голову, коли я побачив, як енергійно в пресі розгорнулося обговорення чергового рейтингу — багаті українці? Я вважаю, що така ось «діяльність» стала у нас національним видом спорту. Так цікаво рахувати гроші Ахметова, Коломойського чи Пінчука замість того, щоб займатися чимось дійсно важливим. Зокрема, завдання Уряду щодо зростання економіки на 40% за 5 років. Хіба обговорення рейтингу багатства наближає нас до цього?
Будь-яке багатство обтяжливе. Набагато веселіше бути хай не дуже багатим, але просто не бідним. «Йди серединним шляхом» — вчили древні філософи. Адже «життя карає жадібного, роблячи його бідним, а дуже жадібного роблячи його багатим», -пише Нассим Талеб. Споживання як наркотик: кожне задоволене бажання породжує нове, і ми знову залишаємося незадоволеними.
Ілюзія фокусування та сізіфів труд
Я не розумію такого пильного інтересу до вивчення рівнів багатства в світі. На думку психологів, воно не дає людям адекватного щастя. Лауреат Нобелівської премії з економіки за 2002 рік Даніель Канеман в книзі «Мислення: швидке і повільне» описує такий психологічний феномен, як «ілюзія фокусування». Вона змушує людину неправильно судити про своє нинішнє і майбутнє благополуччя, про благополуччя інших.
Канеман наводить приклад про «уявне щастя каліфорнійців». Згідно з соціологічними дослідженнями, проведеними Канеманом, каліфорнійці рідко згадують про заможне життя і хороший клімат Каліфорнії, коли мова заходить про загальну оцінку життя. «Якщо ти прожив все життя в Каліфорнії і рідко виїжджав за межі штату, то жити в Каліфорнії, це як мати десять пальців на ногах: чудово, але ти навряд чи про це думаєш», — пише Канеман. Ефект захоплення від клімату виникає в перші три місяці, а потім проходить.
Читайте також: Чотири біди бізнесу: від чого українці тікають за кордон
Психологи Деніел Гілберт і Тімоті Вілсон запропонували термін «лже-хотіння» для опису неправильного вибору в результаті «ілюзії фокусування». Чиказький економіст Френк Найт писав, що справжньою винагородою для людини є скоріше радість прагнення, ніж володіння. Людині визначено мати ціль, яка віддаляється швидше, ніж вона здатна її досягти. Тому життя в результаті, на думку Найта, нагадує «сізіфів труд».
Дійсно багатий той, хто не хоче чогось зайвого, а хто має багато потреб — бідний. Мільйонер, незадоволений кількістю своїх мільйонів, може бути більшим бідняком, ніж людина, яка просто має дохід вище середнього. Ми віримо, що чим більше матимемо, тим щасливіші і вільніші будемо. Але античні стоїки дотримувалися діаметрально протилежної точки зору. Ми не повинні хотіти все, що теоретично можемо хотіти.
Статус та демонстративне споживання
Значна частина споживчих витрат йде не на отримання задоволення від споживання, а на демонстрацію спроможності статусу або сексуальної привабливості. Норвезький економіст Торстейн Веблен називав цей процес «демонстративним споживанням». Головна його мета полягає в тому, щоб вразити оточуючих, а не в отриманні задоволення.
Такий феномен дуже схожий на форми поведінки, що зустрічаються у тварин. Еволюційна конкуренція призводить до появи у самців помітних прикрас, що дозволяють їм зайняти більш високе місце в ієрархії зграї і завоювати самок. Зокрема, яскраве оперення павича-самця або гіллясті роги лосів-самців.
Читайте також: Валютний ринок початку листопада: чи варто чекати долар за 26
Демонстративне споживання подібне гонці озброєнь, як пише американський економіст Джеффрі Сакс в книзі «Ціна цивілізації». Велика частина коштів на гонку озброєнь витрачена даремно — на марну зброю. У випадку з демонстративним споживанням — на Ламборджині та 30-метрові яхти.
Економічний аналіз такої ось «гонки озброєнь» закінчується тим, що люди працюють до знемоги просто для того, щоб не відстати один від одного. Кінцевим результатом такого споживання стає суспільство, яке щосили біжить тільки для того, щоб залишитися на місці.