Пояснюють цю тенденцію по-різному. Одні експерти вважають, що на ринку позначається хоч і невелике, але все ж зростання вітчизняної економіки. В Україні з'являються нові виробничі підприємства, в тому числі, з іноземним капіталом. І саме виробничники, за даними rabota.ua, лідирують в списку найбільш популярних вакансій. Інші експерти впевнені, що насправді ажіотажу немає. Ілюзію активізації на ринку праці, на їхню думку, створює величезна плинність кадрів і зростання трудової міграції в Європу. Роботодавці постійно оголошують набір персоналу, просто щоб залатати діри, що утворилися. Цю тенденцію, нібито, підтверджує і порівняно невелике зростання зарплат у 2018 році.
«Мінфін» розбирався, у яких фахівців більше шансів знайти високооплачувану роботу, і що буде з зарплатами в наступному році.
Київ — для виробничників, Одеса — для продавців
За оцінками кадровиків, попит на персонал в цьому році виріс, як мінімум, на 15%. Засновник рекрутингового агентства «Борщ» Сергій Марченко пояснює цю тенденцію зростанням економіки в Україні. «Вітчизняні підприємства нарощують обсяги виробництва і відкривають нові вакансії, що і пояснює підвищені потреби в працівниках», — вважає він.
За словами Марченка, найактивніше набирають персонал ІТ-компанії, промисловці та аграрії. Непогана динаміка також в будівництві і на транспорті. «У першому випадку причина — в реалізації великої кількості державних інфраструктурних проектів та пожвавленні ринку комерційної нерухомості. Транспорт, виробництво і сільське господарство ростуть на європейських поставках. Якщо перші кілька років після підписання договору про асоціацію з ЄС пішло на розкачку, то зараз український бізнес відчуває себе в Європі цілком впевнено. За підсумками третього кварталу 2018 р, експорт товарів з України в ЄС зріс на 12,4%. Євросоюз займає 43% в структурі нашого експорту. Звичайно, це відбилося і ринку праці в базових експортних галузях», — говорить експерт.
За даними rabota.ua, виробничники (робітники, інженери, технологи) лідирують у списку найбільш затребуваних фахівців, щонайменше, в трьох великих містах — Києві, Харкові та Дніпрі. У Львові на першому місці — ІТ фахівці, в Одесі — торговий персонал. Але і там виробництво входить в трійку найбільш активних професійних сфер.
Без зусиль можуть собі знайти роботу також некваліфіковані робітники, бухгалтери, водії, кухарі та офіціанти, Web- розробники, інтернет-маркетологи.
Голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський вважає, що роботодавці проявляють активність в тому числі, через плинність кадрів, що посилюється. «Частина фахівців їде в пошуках кращого життя за кордон, а частина — просто не хоче працювати на запропоновані їм зарплати та умови», — говорить він.
Оформити кредитку від топ-банків онлайн
Голова профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів Василь Андрєєв зазначає, що в Україні найвищий серед європейських країн показник плинності персоналу — кожний п'ятий працівник звільняється, не пропрацювавши і року.
Тому кадровий дефіцит стрімко наростає. Забловський розповів «Мінфіну», що багато компаній не можуть місяцями закрити вакансії навіть з порівняно непоганими зарплатами. «Одне з тепличних господарств, скажімо, відкрило вакансію робочого теплиці на 20 тис. грн. у місяць. І черги претендентів не спостерігалося — роботодавець скаржився, що не може нікого знайти. І так за багатьма спеціальностями. Дефіцит персоналу став головною тенденцією нашого ринку праці», — каже Забловський. За даними Федерації профспілок, на 55 тис. вакансій для водіїв налічується лише 33 тис. безробітних за цією спеціальністю, на 13 тис. вакансій для слюсаря — 8 тис. потенційних претендентів, на 11 тис. місць для швачок — 5 тис. осіб і т.п.
До 40 тис грн. на місяць
Головна причина кадрового голоду в Україні — трудова міграція в Європу. Їдуть, в основному, робочі, але, за словами аналітика rabota.ua Тетяни Пашкіної, ризикують всі роботодавці. «Немає гарантії, що лаборант або менеджер завтра не звільниться і не поїде працювати продавцем в Польщу», — говорить вона.
Василь Андрєєв зазначає, що за кордоном зараз працює від 2 млн. до 4 млн. наших співгромадян. Наприклад, в Польщі зареєстровано близько 905 тис. заяв на працевлаштування від українців. Литва в минулому році видала 34,5 тис. трудових віз, з них близько 20 тис. — українцям.
Читайте також: Польща не гумова: що чекає українських заробітчан
У Чехії з 374 тис. працюючих там іноземців 70 тис. — наші громадяни. Українці також є головною групою трудових мігрантів в Румунії, Угорщині, Словаччині. Реальний розмах трудової міграції ще більший, адже багато наших співвітчизників працюють в ЄС нелегально. За експертними оцінками, за кордоном трудиться не менше 5-6,5 млн. наших громадян.
За даними Пашкіної, вакансій від зарубіжних роботодавців стає все більше. За середньостатистичні 30 днів, врахованих у вибірці, подано близько 1,4 тис. заявок. З них-290 — від польських, 181- німецьких, 153- чеських, 86 — литовських, 56- словацьких компаній.
Причому, за словами Забловського, європейські роботодавці все частіше беруть не тільки наших робітників, але і більш кваліфікованих фахівців, наприклад, медиків, ІТ-шників. Розширюється і список країн, готових приймати українців. Наприклад, з наступного року помітно спростить своє трудове законодавство для іноземців Німеччина. Польська влада вже турбується, що українські робітники мігрують на німецькі підприємства, а у них загостриться дефіцит кадрів. Активно залучає і робочих, і бізнес Прибалтика. В Естонії зростає популярність так званого, електронного громадянства, коли людина може у віддаленому режимі зареєструвати свою фірму, керувати нею та платити податки. На першому місці серед тих, хто скористався даним сервісом — українські підприємці, в основному, стартапи, — каже Забловський.
Друга «больова точка», по якій вдарили європейські роботодавці — студенти та молоді фахівці. Тільки в Польщі вчиться 40 тис. наших студентів. Активно запрошують українську молодь на безкоштовне навчання Словаччина і Чехія. І повертатися на батьківщину після отримання диплома більшість студентів не збирається.
Головне, що приваблює українців у Європі — високі зарплати. За даними Тетяни Пашкіної, середня пропонована в ЄС зарплата — 36,8 тис. грн. Для порівняння: по Києву середній оклад — 12,8 тис. грн., в Одесі — 11,5 тис., Харкові та Львові — 10,1 тис., Дніпрі — 9,9 тис. грн. Крім зарплат, наші громадяни їдуть також за стабільністю і кращим життям для себе і своїх дітей, — каже Забловський. Якщо політична та економічна криза буде поглиблюватися, відтік персоналу з України буде тільки зростати. За оцінками Андрєєва, за довгостроковою міграцією (постійно працевлаштування в ЄС) лідирує будівництво (45%), на другому місці — виробництво (12%), на третьому — сільське господарство (3%). Далі слідує сегмент ресторанів, готелів і туризму (8%). За короткостроковими мігрантами (сезонні роботи) тенденція та ж — будівництво — 37%, виробництво — 7%, сільське господарство — 11%, готельно -ресторанний бізнес — 5%. Саме ці галузі в Україні зіткнуться з найбільшим дефіцитом персоналу в наступному році.
Не зійшлися в зарплатах
Втім, на заробітки в Європу їдуть багато, але далеко не всі. Решта шукають роботу в Україні, і, судячи з кількості резюме, знайти її не можуть. За даними rabota. ua, якщо навесні цього року в їх базі налічувалося трохи більше 78 тис. заявок від претендентів, то, на жовтень цього року — вже більше 119 тис.
Найбільш активно шукають роботу продавці-консультанти, бармени та офіціанти, офіс-менеджери, водії, бухгалтери, охоронці, медики, викладачі. Як видно, цей список частково перетинається з переліком найбільш затребуваних фахівців серед роботодавців. Але зустрітися роботодавцям і здобувачам щось заважає. На думку кадровиків, вони не можуть домовитися, головним чином, з фінансового питання. В середньому очікування претендентів перевищують реальні пропозиції роботодавців на 12%, — зазначає Тетяна Пашкіна. Якщо середня очікувана зарплата, за станом на третій квартал цього року, становила 13,4 тис. грн., то пропонована — лише 11,9 тис. грн. Показово, що розрив між побажаннями працівників і можливостями компаній в різних містах істотно відрізняється. Скажімо, в Києві здобувачі розраховують на 16,6 тис. грн., а отримують лише 12,8 тис. грн., в Одесі хочуть 12,6 тис., отримують 11,5 тис. грн., у Львові різниця в запитах робочих і реальними окладами складає 1,1 тис. грн., а в Харкові — всього 300 грн.
Але є і фахівці, яким платять навіть більше, ніж вони просять. Скажімо, продавці запитують в середньому 7,3 тис. грн., а пропонують їм 8,3 тис. грн. Робочі без кваліфікації хочуть 8,5 тис. грн., а реально отримують 11 тис. грн., виробничникам платять на 2 тис. грн. більше очікуваного (14 тис. грн.), водіям — майже на 4 тис. (16, 5 тис. грн.) і т.д. Показово, що роботодавці найбільш щедрі до тих фахівців, які найбільш часто виїжджають на заробітки в Європу.
Іншим українські підприємства підвищують рівень окладів, але не так суттєво, як того хотілося б самим працівникам.
Скажімо, в цьому році лідерами з динаміки зростання зарплат стали такі професійні категорії як готелі, ресторани, кафе (+ 39%), банки (+ 37%), виробництво та адміністративний персонал (+ 36%), медицина (+ 35%). Але за високими відносними показниками криються, м'яко кажучи, не дуже великі зарплати. Скажімо, лідер зі зростання — готельно-ресторанний ринок — пропонує середню зарплату всього 9,4 тис. грн., в банках вона — 10,5 тис. грн., на виробництві — 12 тис. грн. і т.д. А високі відсотки надбавки пояснюються лише тим, що в минулому році зарплати в ці галузях взагалі знаходилися на «дні» — в ресторанах — 6,7 тис., банках — 7,6 тис., на виробництві — 8,9 тис. грн. Плюс — багато компаній просто виводять з тіні чергову зарплатну частину, а на практиці особливо нічого не змінюється.
Опитування працівників показують, що половина респондентів очікувала надбавки до зарплати в цьому році на близько 18%, а на ділі отримала менше 12%. Самі роботодавці нарікають на складнощі. На наступний рік вони анонсують надбавку окладів всього лише на відсоток інфляції, тобто, до 10%. І це не для всіх. Рядовий офісний персонал, юристи, маркетологи, економісти можуть взагалі не отримати надбавки.
При цьому, за словами Тетяни Пашкіної, можливості для підвищення зарплат у компаній все ж є. «Якщо в Європі частка зарплатного фонду в собівартості продукції складає 25-30%, то у нас — тільки 10-20%. Так що роботодавці зможуть боротися гривнею, як мінімум, за найбільш дефіцитних фахівців. У наступному році, за прогнозами кадровиків, до 20% зростуть зарплати у робітників, інженерів, технологів, продажників, будівельників та ін.
Втім, багато роботодавців, за словами Забловського, не хочуть брати участь в зарплатної гонці та інвестують в автоматизацію виробництва, яка дозволить нівелювати дефіцит робочих рук. «Торгові мережі вкладають в каси самообслуговування, підприємства — в автоматизовані лінії. Це дорого, але з лишком окупиться. Адже Україні з її найнижчими зарплатами серед європейських країн не варто розраховувати на приплив робочої сили. А ось її відтік буде зберігатися», — прогнозує Забловський.
Марія Коливанова