Замість того, щоб приймати цінності демократичного правого світу, Росія все більше скочується до авторитаризму, в якому «князі» тримають більшу частину багатств, а прості люди — виживають. У подібній обстановці легальний бізнес не може розвиватися та найкращі уми спрямовують свою енергію не в економічний добробут країни, а в різні протизаконні схеми.
У подібній реальності гроші йдуть з країни, адже навіть одні з найбільш впливових людей, не можуть гарантувати збереження своїх багатств. Так, в січні-листопаді 2017 року відплив капіталу з РФ зріс в 3,4 рази в порівнянні з тим же періодом 2016 року. За 11 місяців минулого року з Росії товстосуми вивели $28 млрд. І з кожним місяцем, відтік зростає.
Велика частина цих грошей — відмивання «чорного налу», отриманого незаконним шляхом.
У минулому році, видання Bloomberg, провело розслідування та дізналося, як за допомогою невеликого російського банку — Промсбербанка — зловмисникам вдалося вивести нечувані суми. Стаття Bloomberg, відмінно показує в якому стані знаходиться фінансова система РФ і на що, краще ніколи не рівнятися. Оскільки подібні проблеми актуальні й для України, «Мінфін» перевів статтю Bloomberg.
«Цап відбувайло»
Влада РФ звинуватила Олексія Куликова в доведенні до банкрутства невеликого московського банку. Але суд над ним прочинив завісу тіньового, й, судячи з усього, неконтрольованого світу відмивання грошей в путінській Росії.
Стук у двері пролунав близько 6 годин холодного московського ранку в березні 2016 року. Наполегливий стукіт у цей час може передвіщати тільки одне — поліцію.
Усередині розкішної квартири на Кутузовському проспекті дівчина Олексія Куликова, 23-річна Марія Плюшкіна, дбала про їх неповнолітнього сина. Вона благала Куликова не відкривати двері. 40-річний банкір, приголомшений можливим арештом, знає варіант краще, ніж нічого не робити.
Ігноруючи вимоги поліцейських відкрити двері, він відчайдушно шукає допомоги. Для початку він дзвонить своєму адвокату, потім кожному з друзів, у яких є хоч якийсь вплив в правоохоронних органах. Але все це марно. Він один.
Стук не замовкає протягом години, іноді він сповільнюється, але ніколи не припиняється. Близько 5 вечора поліція зламала важкі сталеві двері. Півдюжини втомлених офіцерів безладно обшукують квартиру, вириваючи купу грошей з гаманця Плюшкіної. «На щоденні витрати», — згадає вона пізніше. За судовим записами, поліція знайшла в квартирі 2 млн рублів ($34 409), та $59 234.
Поліція забрала Куликова, який лише день тому відсвяткував свій День народження, в штаб слідчого відділу МВС РФ неподалік від Кремля. Його підозрювали в шахрайських діях проти банку, в якому у нього була частка. На допиті він пробув до 4 ранку наступного дня та заперечував усі звинувачення. Пізніше, в той же день, суддя Тверського районного суду в Москві постановив заарештувати Куликова без права застави.
З тих пір Куликов не був удома. Йому висунули звинувачення у шахрайстві та розкраданні грошей, що може потягнути на 10 років тюремного терміну. У березні він постав перед Подільським міським судом. Основні звинувачення стосувалися ймовірного розкрадання 3,3 млрд рублів Промсбербанка — невеликого банку, який ЦБ РФ закрив за рік до арешту Куликова.
За російськими стандартами, це досить типове поводження з бізнесменом, у якого з'явилися проблеми з законом. Місцеві ЗМІ не приділили багато уваги арешту Куликова. Він жив на широку ногу, їздив на спорткарі Mercedes-Benz SLR, платив зіркам Comedy Club за виступи на вечірці з нагоди дня народження, розповів один з його соратників на умовах анонімності. Але він не був олігархом.
Що стосується Промсбербанка, ця фінустанова виглядала, як ще одна жертва зусиль Центробанку по очищенню фінсектора. Його закриття викликало небагато уваги за межами його рідного міста Подольськ.
На думку ЦБ Росії, попри «зовнішність», Промсбербанк, був «ключовою ланкою», в одній з найбільших схем з відмивання грошей, коли-небудь створених в РФ. Куликову не пред'явили звинувачення у відмиванні грошей, але непоказний офіс Промсбербанка на вулиці Кірова, допоміг «викачати» з країни понад $10 млрд, стверджує регулятор.
Промсбербанк був ключовою ланкою в каналі виведення грошей, який використовував біржові транзакції, звані «дзеркальними угодами». В рамках цих транзакцій, шахраї за рублі купували першокласні акції російських компаній через місцевих брокерів в Москві, і одночасно, продавали їх у Лондоні за долари та євро. Така схема дозволяла обходити правила регулятора щодо виведення капіталу з країни. За твердженням людей, знайомих з ходом розслідування, від відмивання грошей виграли члени найближчого оточення президента Володимира Путіна. Ігор Путін — син молодшого брата батька президента, працював у раді директорів Промсбербанка, перед закриттям.
Центробанк РФ стверджує, що, щоб уникнути розкриття, брокери в Москві проводили ці операції через великі західні банки. Основна їх частина пройшла через Deutsche Bank в 2012-2014 роках. Про дзеркальні угоди вперше повідомив Bloomberg News в 2015 році. Це потрясло найбільший німецький банк, який й без того страждав від проблем з законом та штрафів після фінансової кризи.
Deutsche Bank визнав «систематичні» порушення внутрішнього контролю, закрив торговий стіл в Росії, та погодився виплатити $630 млн штрафів Управлінню з фінансових послуг Великобританії та Департаменту фінансових послуг штату Нью-Йорк за недостатні зусилля в боротьбі проти відмивання грошей. Міністерство юстиції США проводь кримінальне розслідування у цій справі.
Російська влада обійшлася з Deutsche Bank куди м'якше. Регулятор оштрафував банк на 300 000 рублів, похвалив за співпрацю, і закрив справу. Хоча в справі Куликова не згадується назва німецького банку, слідчі неодноразово допитували свідків про Deutsche Bank та дзеркальні угоди, стверджують адвокати й свідки у справі.
На суді, Куликов заявив про свою невинність та сказав, що став «цапом-відбувайлом», щоб приховати діяння дійсно великих гравців, які насправді контролювали Промсбербанк. Слідство висунуло звинувачення тільки проти Куликова у справі Промсбербанка, але імена його партнерів по банку сприймалися, як тих, хто замішаний у відмиванні грошей. Двоє з інвесторів банку — Ігор Путін та Олександр Григоріїв — були акціонерами Російського земельного банку, який регулятор закрив у 2014 році. Цей банк влада пов'язувала зі схемою відмивання понад $20 млрд. Через великий масштаб, схема отримала назву «Російська пральня».
Корупція в верхах
Інша квартира, інший випадок. У вересні 2016 року поліція з'явилася перед квартирою №284 на 11 поверсі новозбудованого розкішного комплексу Домініон при Московському державному університеті. На цей раз поліція розслідувала корупційну справу проти полковника МВС Дмитра Захарченко. Вони зламали двері, але вдома нікого не виявилося. Дещо привернуло їхню увагу — сховище, зроблене на замовлення. Всередині його поліція знайшла $124 млн і €1,5 млн. Щоб підрахувати ці гроші, у них пішла вся ніч. Гроші лежали в коробках з-під вина та в фірмових кульках з магазину Barberry. Також поліція знайшла «цеглини» з 100-доларових купюр в пакетах на загальну вартість $100 000.
Рейд на будинок Куликова не потрапив в заголовки московських видань, але історія в комплексі Домініон — так. Російські ЗМІ почали активно спекулювати на темі походження грошей: готівка з банків-банкрутів, хабарі або інші незаконні винагороди, відомі, як «чорний нал». Захарченко звинуватили в зловживанні службовим становищем, хабарництві та створенні перешкод при здійсненні правосуддя. На судовому засіданні в серпні, Захарченко заявив, що звинувачення проти нього сфабриковані. Подальші засідання закрили від громадськості, бо прокурори побоювалися розкриття конфіденційної інформації. Захарченко стверджував, що не жив в тій квартирі. І взагалі, квартира належала його сестрі, яка теж не проживала там. Судячи з усього, у квартирі мешкали тільки гроші.
Як й у випадку з Домініоном, «чорний нал», будь то дохід від злочинів, або прибуток бізнесу, який багатії намагаються приховати від цікавих очей Кремля, зберігаючи вдома, можливо, використовується в нелегальних та «сірих» угодах. Але величезна частина «брудних» грошей — близько $100 млрд на рік, за офіційними даними, — витікає з Росії в офшори. ВТБ — один з найбільших держбанків РФ — стверджує, що російські багатії зберігають три чверті своїх грошей за межею країни.
Щоб залишити регулятора «з носом», злочинці часто змінюють складні ланцюги транзакцій, банків та компаній-прокладок, які використовуються для виведення грошей з Росії в глобальну фінансову систему. За твердженням регулятора, дзеркальні угоди були одним з найпопулярніших способів виведення грошей в першій половині цього десятиліття. Але зараз, їх замінили інші схеми, в тому числі незаконні договори про перестрахування та шахрайські судові постанови. Інші канали відмивання грошей користуються слабкими регуляторними нормами в колишніх країнах радянського блоку, таких як Молдова.
«Завжди легше вкрасти гроші, ніж їх заробити», — каже омбудесмен Асоціації російських банків Павло Медведєв. Але після цього, гроші необхідно «відмити» та зберігати в безпеці, що пояснює, чому такі суми залишають Росію. «За кордоном гроші захищаються набагато краще», — стверджує Медведєв. Йому це точно відомо, адже Медведєв понад два десятиліття пропрацював членом парламенту, що представляє інтереси партій, пов'язаних з Кремля. Він брав участь в розробці більшості банківських законів РФ. «У Росії, правила гри ненадійні, тіньова економіка дуже велика, а рівень корупції — високий», — пояснює Медведєв.
Протягом багатьох років, російські регулятори борються та програють в битві з відтоком капіталу. Але після того, як напруженість у відносинах із Заходом посилилася через кризу в Україні, а санкції США та ЄС націлилися на закордонні багатства наближеного кола президента Путіна, Кремль посилив репресії. Путін закликав російських товстосумів повернути свої гроші на батьківщину, щоб зміцнити економічну оборону країни. Обвал цін на нафту — основну статтю експорту РФ — тільки посилив необхідність повернення готівки в країну. «Економічна безпека стала більш важливою, ніж лояльність еліт», — стверджує член кремлівської консультативної групи та глава антикорупційної групи Кирило Кабанов. «Це питання стало політичним».
Публічно, високопоставлені російські чиновники наполягають на тому, що боротьба з незаконними фінансовими потоками проходить успішно. Але конфіденційно, вони визнають, що зусилля спрямовані в основному на гравців малої та середньої руки, що залишає «темних кардиналів» великих угод недоторканними. Саме так, Олександр Лебедєв бачить цю ситуацію. Лебедєв — часто критикує Кремль. Раніше він був банкіром та членом парламенту, який розслідував відмивання грошей. «Окремих банкірів заарештовують, але, як правило, це дрібні рибини», — каже Лебедєв.
Становлення
Під час суду, Куликов сидів за гратами клітки для підсудних — фірмової «візиткою» будь-якого російського кримінального засідання. Худий та педантичний, в окулярах без оправи. Куликов робив нотатки у своєму товстому записнику під час засідання, створюючи академічну атмосферу. Насправді, як згадує Куликов, він використовував час у в'язниці, щоб закінчити докторську дисертацію по російській економіці — ще одна наукова ступінь в добавок вже наявної юридичної.
Куликов — корінний москвич — довгі роки був відносно низькопрофільним гравцем у фінансовому світі міста, перш ніж він інвестував в банк, який «посадив» його до в'язниці. Він займався політикою. У 2007 році він був одним з понад 500 кандидатів у парламент, висунутих прокремлівської соціалістичною партією, яка отримала всього 39 з 450 місць. Куликов не зовсім підходив для передвиборної кампанії та програв. «Єдиний раз, коли я його побачив — на плакаті передвиборної кампанії», — розповідає Олексій Андрєєв, який балотувався від соцпартії в тому ж регіоні.
Перед тим, як потрапити в Промсбербанк, Куликов у своєму резюме вказав досвід роботи в якості «радника голови» Кредитімпексбанка — кредитора середньої руки в Москві. Судячи з усіх, він також був одним з його акціонерів: Ордком — компанія, яка належала Куликову — володіла 20% часткою банку. Слідчі обшукали московський офіс Кредитімпексбанка в березні 2013 року, стверджуючи, що банк був учасником шахрайської схеми з повернення податків на імпортні товари. За даними Слідчого комітету РФ, в цій схемі зловмисники відмили 8 млрд рублів. Хоча, немає ніяких ознак того, що кримінальна справа хоч скільки-небудь просунулося, Центробанк відкликав ліцензію Кредитімпексбанка через рік після обшуків. Причиною послужило порушення нормативних актів. Яких саме — регулятор не уточнив.
На той час у Куликова вже був запасний варіант. Промсбербанк був заснований в 1990 році в сутінках радянського комунізму. Назва банку походить від «Промисловий Ощадний банк». У ті дні фінустанова фокусувалася на фінансуванні заводів в Подільську уздовж річки Пахра. Амбітністю Промсбербанк не відрізнявся й в кінці 2012 року він зайняв 264-е місце за розміром активів серед російських банків.
Відділення Промсбербанка в Подольську. Фото: podolsk.ru
Приблизно в той же час, початкові власники Промсбербанка продали банк Куликову та його партнерам, включаючи Ігоря Путіна, який став одним з 7 членів ради директорів, та Григор'єва. Куликов отримав частку в 19%. Разом зі своїми партнерами, він заплатив 1,8 млрд рублів за контрольний пакет акцій банку.
За даними судових документів, нові власники Промсбербанка хотіли перетворити його у великого гравця. І вони швидко взялися до діла, розповіли екс-співробітники слідчим. Нові клієнти отримували величезні кредити через день після відкриття рахунку, що стало радикальним відходом від політики колишніх власників «тихіше їдеш — далі будеш». Один з керівників банку пізніше розповів, що теки з документами великих нових клієнтів позначалися буквою «А», щоб позначити їх статус VIP. У міру зростання обсягів, довгострокові старі клієнти виявилися забутими, йдеться в судових записах.
Куликов, тим часом, думав про високе. Двічі протягом року після покупки Промсбербанка, він відвідував московську штаб-квартиру Deutsche Bank, щоб переконати топ-менеджерів німецького банку відкрити кореспондентські рахунки для Промсбербанка, випливає зі свідчень Куликова в ніч арешту. Ці рахунки, дозволили б Промсбербанку проводити операції через Deutsche Bank (представники Deutsche Bank відмовилися від коментарів). Немає ніяких доказів, що Куликов в цьому досяг успіху.
Неважливо. Куликову та його партнерам все одно вдалося заробити мільярди рублів співпрацюючи з Deutsche Bank.
Дзеркала
Дзеркальна торгівля почалася в 2012 році, говориться в даних внутрішнього розслідування Deutsche Bank. Серед перших учасників була московська брокерська компанія IK Financial Bridge. Вона стала одним з декількох місцевих гравців, які розміщували значні ордера в російській філії Deutsche Bank на покупку великих пакетів першокласних акцій російських компаній, на зразок Лукойл та Сбербанку. Одночасно, здавалося б, не пов'язані компанії, що базуються у Великій Британії, або в одному з британських протекторатів, наприклад на Віргінських островах, розміщували такі ж ордера на продаж тих же акцій в тих же обсягах через Deutsche Bank в Лондоні. Німецький банк виплачував їм виручку в доларах і євро.
Дзеркальні угоди — тисячі протягом 4 років — не приносили ніякого прибутку від біржової торгівлі, адже проводилися вони одномоментно. Мова йшла не про заробіток грошей. Йшлося про пересування грошей.
Зрештою російський регулятор в серпні 2013 року відкликав ліцензію компанії Financial Bridge за неодноразове порушення закону про діяльність на ринку цінних паперів та відмиванні грошей. Однак, на той час, дзеркальні угоди проводилися вже через інших брокерів. Lotus Capital — один з них. За даними Центробанку РФ, Lotus Capital оплачував свою частину дзеркальних угод в рублях через рахунок в Промсбербанку. Lotus Capital зберігала акції в Laros Finance — депозитарній компанії, яка належала партнерам Куликова по Промсбербанку.
У дзеркальних угодах брали участь тільки акції відомих російських компаній. Фото: polytuka.ru
До кінця 2014 року, регулятор навсправжки зацікавився цією схемою. Центробанк звернув увагу на великі обсяги угод, які, здавалося, проводилися тільки в одну сторону — або все акції купувалися відразу, або продавалися. У квітні 2015 року, Deutsche Bank припинив працювати з Lotus Capital, після того як Центробанк РФ попередив, що Lotus проводить підозрілі транзакції. У жовтні, знову після попередження Центробанку, Deutsche Bank припинив співпрацювати з Rye, Man & Gor Securities — іншим брокером, практикуючим дзеркальну торгівлю. І знову Куликов вийшов на сцену.
Зовсім незадовго до цього, Rye Man перейшов до нового власника та став активним дзеркальним трейдером. Коли керівник цього брокера приїхав в московський офіс Deutsche Bank, щоб проллоббіювати відстрочку припинення співпраці, він взяв з собою Куликова. Куликов не займав будь-якої посади в Rye Man. Він розповів дуже заплутану історію, щоб пояснити свою присутність, повідомив один з представників Deutsche Bank поліції. Куликов сказав, що інвестори за угодами, які Deutsche Bank визнав підозрілими, насправді були клієнтам кіпрського банку. Пізніше Куликов заявив поліції, що частково володів банком в Нікосії, який планував купити Rye Man. Але він відмовився називати імена інвесторів або пояснити, звідки з'явилися гроші для трансакцій.
Це не вразило співробітників відділу комплаенса Deutsche Bank і вони зажадали від Куликова, пояснити раптовий сплеск односторонніх угод, а також звідки на них з'явилися гроші. Але пояснень вони так і не отримали.
Куликов не здався. Після зустрічі, за даними поліції, він подзвонив співробітникові відділу комплаенса Deutsche Bank та зажадав термінової зустрічі. Вони зустрілися в кафе Кавоманія на першому поверсі московського будинку Deutsche Bank.
За даними внутрішнього розслідування Deutsche Bank, Куликов розповів співробітнику, що життєво важливо, щоб німецький банк продовжив співпрацювати з Rye Man і наполягав на легальності транзакцій. Далі, Куликов сказав, що у нього є «неофіційна пропозиція» для співробітника і непомітно підсунув до нього свій телефон. На екрані було написано «0,1-0,2% від місячних обсягів», — розповів співробітник Deutsche Bank поліції. Співробітник розцінив це як хабар, про що пізніше доповів в Deutsche Bank. Коли Куликова запитали про цю ситуацію під час судової перерви, він підтвердив факт зустрічі, але давання хабара заперечував.
До цього часу, дзеркальні угоди Deutsche Bank були полічені. Протягом двох місяців, в лютому 2015 року, російська поліція з'явилася в московському офісі банку у зв'язку з розслідуванням справи про шахрайство з Lotus Capital — брокера з рахунками в Промсбербанці. Потім, протягом декількох днів, топ-менеджери Deutsche Bank ініціювали внутрішнє розслідування, яке в майбутньому виявить дзеркальні угоди на мільярди. До весни, кілька московських співробітників Deutsche Bank відсторонили від роботи, а з усіма клієнтами, пов'язаними з дзеркальними угодами, припинили співпрацю.
Проте справа стала ще більш заплутаною. Регулятор виявив, що всі клієнти, в інтересах яких проводилися дзеркальні угоди, були пов'язані один з одним через спільних директорів, власників, співробітників або через спільні адреси. Але всі ці зв'язки, згідно зі звітом британського Управління з фінансових питань, опублікованому в цьому році, були просто «посередниками, які торгували від імені нерозкритих основних клієнтів».
У той же час у Промсбербанка з'явилися власні проблеми. Агресивна експансія під управлінням нових власників, включаючи кредитування сумнівних клієнтів, привела банк до дефіциту готівки. Аудитори Центробанку РФ вивчили баланси Промсбербанка та встановили, що безліч кредитів видали з невеликим забезпеченням або зовсім без нього. Пізніше головний бухгалтер Промсбербанка підтвердив це, коли давав свідчення.
Регулятор зажадав від банку створити резерви під ці позики, але у Промсбербанка не виявилося грошей, щоб покрити можливі збитки. До березня 2015 року, у Промсбербанка навіть не було достатньо готівки, щоб видавати гроші вкладникам, які рознервувалась від обшуків в банку. Документи про деякі найбільш великі кредити, які на думку регулятора були сумнівними, зникли при переїзді банку в інший офіс, йдеться в судових записах. 2 квітня Центробанк відкликав ліцензію Промсбербанка. Менше ніж через три місяці, Московський обласний арбітражний суд визнав Промсбербанк банкрутом.
Головою об стінку
Олександр Шаркевич — елітний поліціянт під прикриттям, який розслідує відмивання грошей — зупинив свій Лексус неподалік Великого театру Москви. Він відкрив вітрове вікно та заговорив з людиною, що стоїть на розі. Як тільки Шаркевич знову рушив, чоловік кинув пакет через все ще відкрите вікно. Агенти ФСБ з'явилися з нізвідки, здивувавши Шаркевича. Він натискає на газ та їде далі. ФСБ наздогнала його через кілька кілометрів, де Шаркевич виявився в пастці знаменитих московських пробок.
У пакеті лежало €350 000 готівкою. Протягом двох годин суперечок, Шаркевич намагався пояснити, що він працює під прикриттям. Його мета — втертися в довіру шахраїв великого калібру, які відмивають гроші. Безрезультатно. ФСБ заарештувала його. Після півтора року в тюрмі, йому вдалося позбутися звинувачень в корупції в 2009 році. Але підозрювані у відмиванні грошей, за яким він полював, пішли безкарними. Шаркевич стверджує, що у шахраїв був високопоставлений протектор в ФСБ.
Зараз, Шаркевич у відставці та ділиться своїм унікальним поглядом на відмивання грошей в Росії. Він каже, що криміналітет настільки глибоко проник в російську поліцію та служби безпеки, наскільки й в бізнес, а також фінансову сферу. Банкіри, замішані у відмиванні грошей, часто використовують неофіційний розподіл грошей для свого незаконного бізнесу. Більш того, навіть збройні сили можуть використовувати «чорний нал» для чого завгодно: від стеження за злочинним потоком до фінансування таємних операцій за кордоном. Зазвичай, «грошовий мішок» заарештовують, або він приходить до «поганого кінця», тільки тому, що його високопоставлений протектор втратив роботу, каже Шаркевич. «Ці банкіри надають різні послуги, імовірно, в інтересах влади», — продовжує Шаркевич. У свою чергу, «банкірам дозволяють не тільки порушувати закон, але і виводити гроші з країни».
Достовірно, ніколи не стане відомо, чи був Куликов «цапом-відбувайлом» у справі Промсбербанка, щоб захистити найбільш впливових людей. На суді, Куликов стверджував, що він — дрібний чоловік, з міноритарним пакетом акцій в 19%. Більш того, він турботливий син, який подарував акції своїй матері на 70-й день народження. Він не входив до ради директорів. У нього навіть не було посади.
Обвинувальний акт проти нього розтягнувся на 437 сторінок та зображує його абсолютно по-іншому. Саме він зібрав інвесторів для покупки банку в 2012 році, прилаштував «союзників» на ключові посади в керівництві, і він почав видавати величезні кредити новим клієнтам. Велика частина з позичальників були компаніями без реальних операцій — «компанії-одноденки», як їх називають на російському бізнес-жаргоні, — які ніколи не повертали кредити, стверджують прокурори.
Партнери Куликова по Промсбербанку мали довгу історію в російському фінансовому секторі, особливо в банках-банкрутах. Ігор Путін увійшов до ради директорів Промсбербанка, коли Куликов та інші партнери купили фінустанову, йдеться в судових документах. Він вийшов з ради в 2014 році. На той час, два інших банки, в яких Путін мав частку, були закриті Центробанком. У заяві російській пресі в той рік, він сказав, що йде з банківського сектора та закликає фінустанови «очищатися від глав з сумнівною репутацією». Відтоді він зник з очей громадськості.
За Ігорем Путіним давно тягнеться недобра слава. Фото: supermosk.ru
Ігор Путін та ще один інвестор Промсбербанка Григор'єв, також були пов'язані з іншим банком-банкрутом — Російський Земельний Банк — центральним персонажем в горезвісній справі «Російська пральня». За підрахунками Центробанку РФ, через «Російську пральню» за 18 місяців пройшов $21 млрд брудних грошей. Велика частина з них виводилася через зубожілу колишню радянську республіку Молдова. Урядові слідчі стверджують, що ця цифра може бути вдвічі більше.
Російське видання Новая газета та Проект по проведенню розслідувань про організовану злочинність та корупцію стверджують, що з цією схемою пов'язано 70 000 транзакцій, 1 920 компаній у Великобританії та 373 у США. Григор'єв знаходиться у в'язниці з листопада 2015 року. Його звинувачують в організації злочинного угруповання в двох інших банках. Григор'єв, через свого адвоката, заперечує звинувачення та стверджує, що продав свою частку в Промсбербанку до того, як злочини, в яких звинувачують Куликова, мали місце. Незважаючи на відносно високе положення Ігоря Путіна та Григор'єва в банківській сфері РФ, Куликов не назвав їх покровителями схем в Промсбербанці. Він вказав на іншого свого інвестиційного партнера — Івана Мязина.
Велика риба
Офіс Мязіна в центрі Москви не привертає до себе уваги. На дверях немає його імені. У самому офісі майже немає меблів. Своє перше інтерв'ю він дав у присутності адвоката в 53 роки. Він стрункий та одягнений в дорогий блакитний піджак й джинси. Він не шкодує, що співпрацював з В'ячеславом Іваньковим — легендарним російським босом організованої злочинності, відомий як Япончик, якого застрелили на вулицях Москви в 2009 році. «Він був тихою, розумною та простою людиною», — ділиться враженням Мязін. «Ми святкували Новий рік разом з нашими сім'ями».
Але Мязін стверджує, що знайомство не робить його злочинцем. Він визначає себе, як «фінансовий консультант», який не відчуває нестачі клієнтів. При цьому їх особистості він не розкриває. Так, три банки, в які він інвестував, включаючи Промсбербанк, позбулися своїх ліцензій. Але це результат надмірно старанних дій регулятора, а не будь-яких помилок з його боку, говорить Мязін. Що стосується звинувачень Лебедєва, який назвав його «одним з творців Російської пральні», Мязін заперечує будь-яке причастя, додаючи: «Я розсердився, коли це почув».
Мязін каже, що Куликов вийшов на нього в 2012 році та запропонував інвестувати в Промсбербанк. «Коли Куликов показав мені банк, він виглядав, як« цукерка » — тільки 0,3% поганих кредитів», — розповідає Мязін. Довіри до угоди додав той факт, що Григор'єв, який зараз в тюрмі через шахрайство в Російському Земельному Банку, теж брав участь в угоді. «Я знав Сашу Григор'єва ще до того, як він став банкіром», розповідає Мязін. «Він завжди міг укласти угоду. У нього були великі зв'язки ». Financial Bridge — один з перших дзеркальних трейдерів — також брав участь в угоді, в якості консультанта та власника пакета акцій деяких акціонерів, — розповів Мязін.
В ході справи Куликова, поліція допитала Мязіна. Йому не пред'явили звинувачення у зв'язку з шахрайськими схемами Промсбербанка. Але в суді, він свідчив проти свого колишнього партнера.
Засуджений
Червневий день в Подольську. Суд над Куликовим уже пройшов півдороги. Підсудний сидить у клітці. Мязін свідчить про статус Куликова в Промсбербанку. «Звичайно, Олексій грав дуже активну роль в діяльності банку», говорить Мязін. «Його думка була дуже вагомою».
Куликов це заперечує, стверджуючи, що саме Мязін, врешті-решт, підписав договір про найм на роботу Бориса Фоміна — голови Промсбербанка, який зник після того, як його ім'я з'явилося в розшуку через махінації в банку. Суддя Діана Алмаєва у відповідь, наказала Куликову заспокоїтися.
Пізніше, в судовому розгляді, адвокат Куликова Тетяна Галімарданова давила на Мязіна через підписи під договором — його підпис стояв прямо там. «Це дивує мене», зазначив Мязін. «Я не міг підписати цей протокол, але бачу свій підпис».
Незадовго до закінчення суду, Куликов отримав можливість прямо допитати Мязіна. Коли Куликов почав тиснути на Мязіна, намагаючись дізнатися, чи знав він про крадіжку активів банку, суддя закрила рот Куликову. «Не захоплюйтеся, Куликов», — сказала вона без подальших пояснень.
Чотири місяці по тому, в жовтні, суддя Алмаєва почала читати вирок у голос, як того й вимагає російська судова процедура. Щоб прочитати 400 з гаком сторінок, знадобився майже повний тиждень. Її голос ставав хрипким та квапливим, коли вона читала аргументи, приймаючи позицію звинувачення й відкидаючи — захисту. Остаточний вирок вона озвучила в дощовий п'ятничний ранок: винен, 9 років у в'язниці.
На одній з лавок відвідувачів, ридала мати Куликова. Плюшкіна, кохана Куликова, намагалася її заспокоїти, кажучи, що є шанс виграти апеляцію. (Адвокат Куликова подав апеляцію через тиждень). У клітці підсудного, Куликов зблід, опустив обличчя в долоні, та сперся на решітку — сльози стояли в його очах. Його руки стискали металеві прути настільки сильно, що аж побіліли суглоби.
«Вам зрозумілий вердикт?», — запитала суддя Алмаєва.
«Так, Ваша честь», — відповів Куликов.
Переклав Олекса Рябуха
Слідкуйте за цікавими та ексклюзивними матеріалами «Мінфіну» в Telegram