Максим Гольдарб

23 января 2017, 17:47

Первые полосы украинских СМИ облетело сообщение со ссылкой на исследование Bloomberg о том, что гривна будет якобы самой стабильной валютой в этом году. Впрочем, фраза оказалась вырванной из контекста. Мы в «Публичном аудите» разобрались, что на самом деле пророчат украинской валюте международные аналитики. Аналитики Bloomberg в своем обзоре Global Risk Briefing дают неутешительные прогнозы относительно уровня макроэкономических показателей, которые непосредственно влияют на курс (инфляция, прогноз безработицы, золотовалютные резервы), а стабильность гривны оценена на основе прогноза лишь 3-месячной волатильности. Так, с 82 стран мира Украина занимает лишь 61 место, и ей присвоено коэффициент риска «21,5», который в целом дает негативный сигнал иностранным инвесторам — о том, что страна находится в зоне достаточно высокого риска. На это указывают три из четырех индексов, рассчитанных американскими экспертами, — Unemployment outlook (прогноз безработицы), Inflation (инфляция) относятся к высокому риску, Reserves stockpiles (запас международных резервов) — до среднего. Unemployment outlook — прогноз безработицы По оценкам Bloomberg, этот показатель в 2017 году составит 8,8%, что относится к критерию «высокий риск». Безработица может служить индикатором для общего состояния здоровья экономики. Ведь высокий уровень безработицы в долгосрочной перспективе приведет к снижению покупательной способности потребителей, снижению налоговых поступлений, социального спада. В качестве примера, последние законодательные инициативы относительно новых налогов для ФЛП и повышенной «минималки» в условиях, когда отсутствует рост экономики и не создано никаких предпосылок для того, чтобы предприниматели могли работать с доходом и прибылью, уже привели к закрытию 158 тыс. ЧП (в течение 2 -х недель с начала года), которые, вполне вероятно, станут на учет в центре занятости и будут получать выплаты от государства. Кроме того, часть компаний, не сможет выплачивать вдвое увеличенную «минималку», будет вынуждена оптимизировать свои штаты и увольнять сотрудников, что также приведет к возможному росту безработицы. Inflation — инфляция Инфляция, по оценке финансовых аналитиков Bloomberg, в 2017 году достигнет отметки в 10%, что так же является индикатором высокого риска. С 82 стран мира худший показатель инфляции только в Аргентины, Ганны, Нигерии, Египта и Венесуэлы. НБУ в этом году запланировал инфляцию на уровне 8% +/- 2%. Однако, когда регулятор говорит о таргетировании инфляции как о своей главной задаче, то имеется ввиду только уровень потребительских цен. В 2016-м также прогнозировалась 12-процентная инфляция, и по официальным данным так и было. Только цены на промышленную продукцию повысились на 36%, и отнюдь не 12%. Подобная динамика, вполне вероятно, может быть и в этом году. Кроме того, быстрая эмиссия гривны, в частности для поддержки ликвидности «ПриватБанка», может крайне усилить и без того высокий прогнозный уровень инфляции. Напомним, только в конце декабря государство «влило» в банк 15 млрд грн, и это сразу же вызвало скачок курса валют. Reserves Stockpiles — запас международных резервов Этому показателю авторитетный поставщик финансовой информации присвоил индикатор 10,4%, что в целом указывает на «средний риск», но вместе с тем отбросило Украину за четвертый десяток стран в рейтинге Bloomberg. $ 15,5 млрд, что на сегодняшний день существуют в золотовалютных резервах страны, в этом году могут уменьшиться на $ 3,82 млрд, без гарантий адекватного восполнения. Так, Украина должна выплатить $ 1,12 млрд кредитных долгов в рамках сотрудничества с МВФ и другими кредиторами, еще $ 2,7 млрд — предусмотренный дефицит платежного баланса. Уменьшение международных резервов может вызвать следующие экономические потрясения: гиперинфляцию и снижение валютных курсов. Кроме того, опыт прошлых лет уже показал, что наши резервы пополняются исключительно за счет кредитов МВФ, а их Украина получает с большим нажимом. Достаточно вспомнить, как из обещанных еще в конце 2015 года $ 1,7 млрд мы еле получили $ 1 млрд в сентябре 2016-го. При этом в ближайшие четыре года Украина должна вернуть Фонду $ 6,2 млрд. По расчетам «Публичного аудита», «Reserves Stockpiles» с учетом дефицита платежного баланса и выплатам по внешним обязательством, которые заложены в бюджете может составить 8%, что относится к «высокой зоне» риска. Currency Volatility — волатильность валюты Bloomberg оценил общие ожидания рынка относительно волатильности валюты в показатель 0,6%, то есть «низкий риск». Однако есть важный нюанс: курсовая волатильность рассчитывалась исключительно на основании ближайшего 3-х месячного графика гривны к доллару США. Другие фундаментальные факторы, такие как дефицит платежного баланса, эмиссия, завышенные показатели доходной части бюджета, которые напрямую влияют на валютный рынок, Bloomberg ни исследовал. В то же время экономика Украины подошла к черте, когда у нее начинается «малокровие» и ей катастрофически не хватает денег. К задекларированному дефициту бюджета в 77 млрд грн как минимум на первоочередные нужды власти нужно около 200 млрд грн. Поскольку такие деньги нам никто не займет, единственный способ обеспечить все потребности — напечатать гривны. Однако как только такая сумма будет выброшена в товарооборот, сразу же вырастут цены, повысится инфляция и курс начнет ползти вверх. К чему пришли? На сегодняшний день существует очень много факторов, по которым курс гривны может значительно пошатнуться. «Публичный аудит», детально изучив всю денежно-кредитную политику Украины, пришел к прогнозу, что курс гривны к доллару может составить 64,57 за «зеленый». Такой сценарий вполне реален, если учесть не только показатели инфляции и ЗВР, а и все «дыры» бюджета и потребности отечественной экономики. Это: социальные (в т.ч. субсидионные) выплаты, рост обязательств по минимальной зарплате, необходимость погашения внешних и внутренних долгов, афера с Приватом, бюджетный дефицит на войну и полицейско-президентскую систему. Плюс традиционные паника и конвертация свободных гривен в доллары. Поэтому мы продолжаем находиться в серьезной зоне риска. И Bloomberg уже не первый год предостерегает инвесторов от вкладывания средства в нашу страну. Украина должна работать в первую очередь над устранением рисков, о которых говорят авторитетные иностранные и отечественные аналитики, а не создавать новые и новые барьеры и испытания для бизнеса и собственных граждан. У нас только и разговоров, что о либерализации экономики, зато вводятся новые налоги и ограничения. Три последних года Украина работает не на то, чтобы стать инвестиционно-привлекательной, а чтобы угодить иностранным кредиторам, разбазарив государственную собственность и превратив страну в транзитное и сырьевое государство.

31 октября 2016, 17:40

К обещанию премьера поднять минимальную заработную плату до 3200 грн надо относится осторожно, понимая все последствия. Номинально поднять зарплату на ту или иную сумму несложно, более того, даже вполне реально назначить всем украинцам зарплаты в миллион гривен. Только для этого нужно или обладать действительно огромным доходом (речь идет о реальном ВВП), или надо проецировать картину из 90-х, когда люди обладали миллионами денег, ничего не значащих и ничего не стоящих. Если механизмом увеличения заработных плат в нашей стране станет печатный станок и будет выброшена в хозяйственный оборот необеспеченная ничем (ни валовым продуктом, ни заёмными деньгами) гривна, мы столкнемся с очень серьёзным дальнейшим обесцениванием национальной валюты и цен. Поэтому поднятие заработной платы за счет инфляционных процессов грозит резким скачком доллара. Сегодняшний курс 25 грн за доллар сдерживается искусственно, и, с учетом подобных новаций правительства, если доллар будет стоить 31-33 гривны, это будет хорошо. По сути, заработные платы вырастут только номинально, а не реально. Покупательная способность даже увеличенной заработной платы рискует быть ниже покупательной способности сегодняшней. Думаю, что анонсированное повышение «минималки» сделано не столько с социальной целью, сколько с фискальной. Тем самым серые заработные платы, которые выдаются в конвертах на предприятиях (в первую очередь среднего и малого бизнеса), потребуется вывести из тени и легитимизовать. То есть, у бизнеса увеличится фонд оплаты труда, а, значит, — и налоговые отчисления в бюджет и социальные фонды. Именно эта цель, судя по всему, преследуется в первую очередь. Но нельзя не учитывать, что бизнес вследствие этого еще больше сожмется, а размеры выплат заработных плат в конвертах не просто не уменьшатся, а, наоборот, даже увеличатся. Для того, чтобы бюджетникам поднять зарплаты (а это увеличение расходной части бюджета), нужно заработать эти деньги. Как? Первый вариант – создать собственный валовый продукт, который потом продать. Напомню, сегодняшний ВВП равняется ВВП Украины 10-летней давности – в долларовом эквиваленте, не в номинальном. Второй вариант — займы. Но что-то не видно тех, кто бежит в Украину с инвестициями или займами. Чтобы получить миллиард взаймы, президенту пришлось креститься. Вряд ли это поможет в дальнейшем. Другой путь – внутренний займ. То есть, выпускаются векселя (облигации внутреннего госзайма) и государство предлагает своим гражданам и бизнесу выкупить их, заработав деньги от процентов. Такой сценарий может иметь место только в стране со стабильной экономикой. Сложно представить, что бизнес по доброй воле станет выкупать ОВГЗ при Гонтаревой; разве что это будет делать сама Гонтарева, а также те, кто ее контролируют и знают, что завтра она будет делать с гривной и с банками. Стало быть, единственный возможный покупатель ОВГЗ – Нацбанк Украины. Минфин печатает ОВГЗ, а Гонтарева как бы занимает деньги правительству, включив печатный станок либо запустив в систему платежей электронные деньги, как это было сделано два года назад. Но это станет толчком для обвала курса гривны. Поэтому, кто бы как не уходил от темы инфляции, при сегодняшних показателях экономики она неизбежна. Скажу больше, если трезво оценивать ситуацию, можно с уверенностью говорить, что мы в шаге от ее гиперформы.

27 сентября 2016, 01:23

Міжнародне рейтингове агентство Fitch знизило довгостроковий кредитний рейтинг Києва з «ССС» до «СС», а до нього це зробило агентство Standard & Poor’s (S&P). Як пояснюється, це пов’язано з відстрочкою київською владою виплат за облігаціями, термін яких закінчується 19 грудня цього року. То наскільки серйозні загрози виникли перед столичною системою управління фінансами? Як пояснюється, це пов’язано з відстрочкою київською владою виплат за облігаціями, термін яких закінчується 19 грудня цього року. То наскільки серйозні загрози виникли перед столичною системою управління фінансами? На сьогодні місто розраховується за позикою, взятою в 2012 році (у формі випуску облігацій місцевої позики серій B,C,D,E,F). Тоді передбачалося, що запозичені кошти будуть спрямовані насамперед на покращення дорожньо-транспортної інфраструктури. Крім цього, тоді ж було випущено облігації місцевої позики (серія G) для погашення заборгованості перед «Нафтогазом» за спожитий газ.У 2014-му Київська міська рада також випустила облігації внутрішньої місцевої позики на 2,4 млрд грн. У результаті станом на початок жовтня 2014 року борг столиці сягав 12,5 млрд грн, де $ 550 млн – зовнішні запозичення та 5,4 млрд – внутрішні. Протягом наступного року місцевий борг за внутрішніми запозиченнями вдалося погасити до 4,3 млрд грн. Боргове навантаження столиці за боргом у $ 550 млн взяла на себе держава – ці кошти мають бути погашенні у 2019 та 2020 роках. Таким чином, наприкінці 2015 року борг Києва скоротився до 6,2 млрд грн. Тоді ж Fitch підвищило довгостроковий кредитний рейтинг міста Києва в іноземній валюті з «D» (в стані дефолту) до «CCC» (високий кредитний ризик). Так само й «Standard & Рoor’s» підвищило рейтинг столиці до «CCC+» зі стабільним прогнозом. За 2016-й борг Києва скоротився ще на 1,6 млрд грн, і на сьогодні він становить 4,6 млрд грн. Що ми маємо? 2,6 млрд грн боргу за зовнішніми запозиченнями, але на виплату відсотків діє запроваджений та узгоджений із кредиторами в 2015 році мораторій, та 1,9 млрд грн боргу 2012 року, який мав бути погашений 19 грудня цього року, але київська влада вирішила відкласти виплату на 360 днів. Це, зокрема, було передбачено в бюджеті на 2016 рік – стаття 32 відповідного Закону дозволяє реструктуризувати вказану суму боргу, продовживши строк погашення основної суми боргу мінімум на 360 днів. Fitch, виходячи з власної методології розрахунку, автоматично розцінює таке продовження строків як дефолт. Хоча загалом економічні показники міста ростуть – за останні два роки борг скоротився втричі, а профіцит за результатами дев’яти місяців цього року вже сягнув близько 3,5 млрд грн. Проблема зі зниженням кредитного рейтингу Києва полягає в тому, що рейтинги України в цілому низькі, і це не може не позначатися на столиці, на які б фінансові показники вона не виходила. Зрозуміло, що іноземні інвестори, розкладаючи Київ як об’єкт для інвестування, звертають увагу й на рейтинги авторитетних міжнародних агентств. Проте на сьогодні підстав для паніки немає. По-перше, йдеться не про зовнішній, а про внутрішній борг, по-друге, рішення про відтермінування його погашення було передбачено на законодавчому рівні ще наприкінці 2015 року. Звичайно, виникає запитання: чому б не спрямувати отриманий профіцит у 3,5 млрд грн на погашення боргу? Проте, коли можливо домовитися з кредиторами і натомість спрямувати додаткові кошти на життєво необхідні місту та його жителям проекти, з точки зору муніципального менеджменту краще обрати останнє. Адже невідомо, що нам готує зима – з фактично зірваною підготовкою до опалювального сезону та завищеними майже вдвічі тарифами на газ, опалення та гарячу воду.

2 сентября 2016, 19:25

Украина должна выполнить контрольные маяки МВФ», «МВФ выдвинул Украине условия», «Эта реформа — требование МВФ» — сколько раз мы слышали подобные высказывания чиновников, которые последние два года каждый свой непопулярный, даже деструктивный для Украины шаг обосновывают фразой «так требует МВФ». В том, что реформы нашей стране нужны — нет никаких сомнений. Однако вся разница в подходах и постановке цели. МВФ диктует нам условия, исходя не из интереса повысить соцстандарты в Украине и улучшить качество жизни ее граждан. Как любой кредитор, он просто хочет иметь гарантии в платежеспособности должника и рассчитывать на возврат своих средств. Все остальное для него есть маловажным и второстепенным. Поэтому представление, что МВФ, как добрый волшебник, раздает деньги направо и налево, помогая нищим странам и стимулируя их к развитию, — есть не более чем мифом, который удобно транслировать в сознании общества, чтобы вышеуказанные клише воспринимались безапелляционно и априори. МВФ дает стране типичную схему преодоления кризиса, который предлагает всем странам-должникам, а насколько она адаптируется в тех или иных реалиях — мало кого интересует. В качестве примера, два года назад Фонд поставил перед Украиной требование: преодолеть дефицит НАК «Нефтегаз Украины» и установить экономически обоснованные тарифы. В том, что наши чиновники под этим предлогом установили вдвое завышенные тарифы, чиновники Фонда разбираться не будут. Не афишируют наши чиновники и того, что с 1965 года почти половина из всех прокредитованных стран не улучшила состояния своей экономики. Более того, 32 страны стали еще беднее, чем до начала сотрудничества с Фондом, а реформирование некоторых (в частности, в Африке и Латинской Америке) вообще привело к их банкротству. Давайте поговорим о том, какие последствия за последние десять лет именно для Украины имело сотрудничество с Международным валютным фондом. Как раскачивало гривну? Начиная с 1996 и по сей день гривна подешевела в 12,5 раз. Каждый раз это было связано с предоставлением очередного транша МВФ. Так, с 1996 по 1998 год мы получили $ 1,887 млрд кредитов для поддержки курса собственной нацвалюты и финансирования дефицита платежного баланса Украины, а курс гривны мгновенно упал с 1,75 грн до 2,60 грн. Идем дальше. В 1998-2001 гг. было предоставлено $ 0,575 млрд. Падение гривны не заставило себя долго ждать, и уже в 1999 году украинцы покупали доллар по 4,32 грн, а уже через год — по 5,48 грн. Правда, в 2001 году курс удалось несколько снизить — до 5,37 грн за доллар. Тем не менее, за этот период наша национальная валюта обесценилась вдвое (более чем на 205%), а если сравнивать с 1996 г.., то на все 305%. Что интересно, в течение пяти лет — с 2002 по 2007-й — Украина не получала кредитов от Фонда, и гривна характеризовалась относительной стабильностью: мы вошли в 2008 год с курсом 5,05 грн за доллар. Наибольший кредит на сумму более $ 10,5 млрд государство получило в 2008-2009 гг., но и курсовые «плоды» не замедлили — доллар прыгнул до 8,04 грн, соответственно гривна обесценилась еще в 1,5 раза. Очередной кредитный транш — более $ 3 млрд в 2010-2012 году, и курс гривны снова немного просел. В течение 2013 Украина взяла тайм-аут на кредиты МВФ и ситуация на монетарном рынке несколько стабилизировалась. Это год был последним, который мы запомним с более или менее стабильным и уже таким недосягаемым курсом в 8 грн за доллар. В конце апреля 2014 МВФ одобрил решение о предоставлении нашей стране $ 17 млрд — в мае 2014 было получено $ 3,2 млрд, в сентябре — еще $ 1,4. Далее — пожалуй, всем известная история с курсовой турбулентностью. Первые руководители страны сознательно отправили гривну в «обреченный рейс», за время которого ее стоимость снижалась до 10, 15, 20, 30 и даже 40 грн за доллар. Сейчас Нацбанк закрепил за «зеленым» почти 25 грн, но как видим черта уже преодолена и позиция национальной валюты в дальнейшем видится еще более зыбкой. Не надо недооценивать влияние кредитов МВФ на стабильность гривны. На каждом этапе кредитования курс гривны проседал. Кроме того, что немаловажно, и о чем часто молчат чиновники: ни одной гривны не было потрачено на поддержку и модернизацию производства. Деньги Фонда не запускаются в реальную экономику, а ложатся в золотовалютные резервы, идут на покрытие дефицита или погашения предыдущих долгов. То есть мы получаем замкнутый круг: Украина берет кредиты, чтобы якобы стабилизировать национальную валюту, на самом деле получает эффект ноцебо и только ухудшает свое состояние. По состоянию на 1 ноября 2014 объем золотовалютных резервов нашей страны составил более $ 12,5 млрд, хотя месяцем ранее он достигал еще более $ 16 млрд. Международные резервы всего за месяц сократились на $ 4 млрд, часть из которых пошла на покрытие долга «Нефтегаз Украины», еще часть — на интервенции НБУ по поддержанию стабильности гривны. Результат — нулевой, потому что курс валюты тогда повысился с 13 до 16 грн за доллар, а $ 4 млрд золотовалютных резервов страна не досчиталась. Провал с основными макроэкономическими показателями Проследите динамику: в 2014 году мы получили $ 4,6 млрд, тем не менее основные киты, на которых держится микроэкономический измерение, показали сплошное падение: ВВП — на 4,6%, капитальные инвестиции — более 25%, экспорт — почти 10%, импорт —более 25%. Инфляция по итогам года достигла отметки в 20%. В 2015 году ситуация в корне не изменилась: ВВП снизился еще на 10%, экспорт — на 24%, импорт — 12,1%; инфляция достигла уровня 47% с начала 2014 года. Долги ради долгов: какое будущее готовят Украине? По состоянию на сегодня Украина задолжала перед МВФ почти $ 10 млрд. В этом году мы имеем паузу в выплате по долгам, но уже в следующем году должен состояться первый платеж в $ 1 млрд; в 2018 — еще $ 2 млрд, а если в течение этого года получим деньги в долг, суммы и проценты по ним увеличатся. Сейчас основная часть всех денег из новой программы идет на погашение старых долгов. Недаром МВФ часто приурочивает свои транши к очередным крупным выплатам по внешнему долгу, по крайней мере так было в прошлом году. Наряду с бессмысленным и бессистемным наращиванием долгов вызывают недоумение действия, предпринимаемые правительством. Так, в сентябре прошлого года ВР с подачи Минфина приняла законы о реструктуризации долгов Украины, которые позволяют рассчитываться не только денежным, а любым имуществом Украины — всеми активами, имеющимися в нашей стране. Кроме того, и этого никогда не было в истории независимой Украины, иностранные кредиторы смогут претендовать на часть производимого украинцами ВВП. Создается впечатление, что первые лица нашего государства намеренно выбирают такую тактику поведения в кредитных играх с МВФ, чтобы поставить Украину в положение цугцванга. Где искать источники роста экономики Украины? Правительство Украины считает кредиты МВФ панацеей от всех бед. За сколько мы торгуемся — пару миллиардов долларов? И при этом украинцам даже не афишируют альтернативы, а они есть! Депутат Бундестага Вельман, например, заявил, что Украина может получить от Германии более 100 млрд евро, но с условием: такой «План Маршалла» возможен только при условии настоящих реформ не показательных, а не косметических, а реальных. Народу Украины нет смысла ожидать поступления кредитных средств от МВФ, так как на благосостоянии людей эти деньги не отразятся. Надо называть вещи своими именами: за время после Майдана Украина получила довольно немалые, по словам наших чиновников, средства от Фонда. Кто-то почувствовал изменения к лучшему? Нет. Скажу больше: сегодня Украина столкнулась с беспрецедентными вызовами, которые нужно решать немедленно, если мы хотим сохранить целостность страны: минус 700 украинцев в день; уменьшение платежеспособности каждого гражданина в 4 раза; шестикратный рост цен на газ для людей и тарифов; трехкратный рост цен на продукты питания и лекарства; трехкратное обесценивание гривны и сбережений людей; развал банковской системы; снижение наполовину экспорта и импорта; новые налоги на лекарства и войну; продажа стратегических объектов; разгул преступности. Ко всему, Украина уже превратилась из субъекта в объект международной политики. Здесь могла бы помочь комплексная и радикальная налоговая реформа, создание в Украине налогового рая. Под другим соусом Украина сейчас денег не получит, а первичная у нас всегда экономика. Кроме того, Рада должна принять привлекательные инвестзаконы, гарантировать неприкосновенность права собственности. Ни в коем случае нельзя пропускать законопроекты о досудебном рейдерстве, изъятии активов и собственности в людей без суда. Наконец, нужна реальная децентрализация регионов, которая будет качественно способствовать улучшению их деловой активности. Все последние годы Украина выживает благодаря инерции, но и это скоро прекратится, если уже сейчас не наводить порядок в собственной стране. Украинские чиновники наконец должны начать мыслить в координатах прежде всего потребностей украинского народа и выгоды для Украины, а не делать каждый свой шаг исключительно в угоду иностранным кредиторам. Сейчас же те, кто называют себя государственными деятелями, ведут себя как обычные коммерсанты. Они ведут страну к тотальной распродажи ее активов уже в обозримом будущем.

17 сентября 2015, 11:31

Те, що відбувається в країні, – це кредитування економіки за рахунок заощаджень людей на безповоротній основі. Якщо згадати стрибок долара в першому кварталі цього року до 1:40, то можна зауважити, що ціни тоді дуже швидко підтягнулися під цей же поріг. Опустилися вони значно пізніше, і аж ніяк не до рівня 1:22. Це один зі шляхів, як відбувається вилучення накопичень у громадян. Подібний сценарій колись відбувався у США. Тоді уряд Рузвельта звернувся до американців з закликом, що вони повинні акумулюватися, згуртуватися й допомогти за рахунок своїх накопичень вивести економіку країни з кризи – інакше, існування Штатів як таких ставилося під загрозу. Люди повірили, вони почали нести дорогоцінні метали, гроші, давати їх у борг уряду США. Проте, що важливо: уряд не забирав у людей заощадження – він брав у борг. У результаті команді Рузвельта вдалося вивести країну з кризи, борги були повернуті всім громадянам країни. А Уряду Порошенка-Яценюка ніколи не стати урядом Рузвельта. Вони використали на свій манер американський підхід і для того, щоб прокредитувати економіку, вирішили просто відібрати в людей їхні заощадження. Відкладений попит на долар та політика стримування грошової маси – фактори, які вже скоро неминуче вплинуть на стабільність гривні, знизивши її вартість до позначки щонайменше 30 грн за долар. На сьогодні курс 1 до 22 досягається насамперед за рахунок жорсткого адміністративного контролю за валютним ринком. По-друге, завдяки стримуванню гривневої маси. Це було б, напевне, правильно, якби в країні розвивалася економіка, але вона задихається, тому розумна інфляція та друкування грошей оживили б споживчий попит, запустили загублену систему товарообігу в країні. Адже на сьогодні разюче падає виробництво й торгівля, і це крайній показник того, що економіка країни перебуває в стані дуже поганої турбулентності. Стрімке падіння ВВП, до якого прив’язана національна валюта, зумовлює негативну динаміку для стабільності гривні. Сьогоднішнє превалювання експорту над імпортом пояснюється насамперед збіднінням людей. Якщо проаналізувати структуру експорту, ми не помітимо суттєвого пожвавлення, хоча за останні два роки гривня девальвувала на 280 %, і вітчизняні товари в доларову еквіваленті стали значно дешевшими. Непогані експортні показники отримуються виключно завдяки сільському господарству, причому левову частку в цьому експорті займають олійні культури, які при надвиробництві, як відомо, виснажують землю. Керівництво Національного банку ставить собі в заслугу, що в країні купують менше валюти, ніж продають. Проте люди змушені віддавати свої заощадження. Разом з тим ні для кого не секрет, що у нас чудово розвивається чорний ринок валюти. І там питання позитивного чи негативного сальдо – хто більше продає або купує – ще треба двічі подивитися. Бо ті, хто можуть накопичувати валюту, роблять це, бо розуміють, що стабільність гривні на сьогодні нічим не підтверджена. На сьогодні цінність гривні повністю утримується штучним шляхом і реальних фактів, які б підтвердили її стабільність немає. На долар є відкладений попит, і цей попит у найближчому майбутньому обов’язково відіграє свою роль. Політика стримування грошової маси не може бути нескінченною, і рано чи пізно цю масу буде викинуто на ринок, що одразу ж відіб’ється на реальній цінності гривні.

11 сентября 2015, 11:10

На вимогу учасників руху «Тарифна мобілізація» було ініційовано Електронну петицію до Президента України про скасування драконівських тарифів та встановлення справедливих цін на комунальні послуги для населення. Люди, справедливо обурені несправедливими та нищівними тарифами й цінами на газ для населення, активно й наполегливо вимагають їх скасувати. Ми підтримуємо їх і допомагаємо достукатися до влади всіма можливими дієвими методами, тому й ініціювали цю Електронну петицію. Наші вимоги ми вмотивували просто: має бути, нарешті, реакція на висновки Робочої групи парламенту з перевірки тарифів. Ці висновки абсолютно чітко підтвердили, що, по-перше, газу власного видобутку достатньо для задоволення комунальних потреб; по-друге, інформація щодо обсягів використання імпортованого газу є завищеною щонайменше вдвічі. Крім того, майже в 2 рази завищені норми споживання тепла, і вони також потребують термінового перегляду. В Уряді Яценюка досі не дали відповіді на ключові питання експертів галузі: чому в Прогнозному балансі надходження та розподілу природного газу не відображено двократного зменшення норм споживання газу тим, у кого немає лічильників; чому не враховано зменшення обсягів споживання природного газу в зв’язку з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, наслідком чого, безперечно, став спад промисловості й використання газу. Як підрахували спеціалісти «Публічного аудиту», на сьогодні розумна вартість газу, без збитків для газодобувних компаній, – на рівні 2900 грн. Так, закупівельний тариф природного газу ПАТ «Укргазвидобування» становить 1590 грн (без ПДВ); послуги з транзиту обходяться в 656,2 грн (без ПДВ); тариф на постачання — 90,30 грн; додаємо ПДВ та цільову надбавку й отримаємо вартість газу, близьку до 2 900 грн за тисячу кубів. Різниця між 7200 і 2900 йтиме НАК «Натофгаз України» для покриття її дефіциту. І Уряд вперто не хоче пояснювати, чому цей дефіцит має покриватися саме з кишені людей, – не вони його спричинили. Ми не розуміємо, чому 3,5 місяці тому депутати-учасники Робочої групи, а це представники абсолютно всіх фракцій парламенту, поставили свій підпис, тобто повністю погодилися з тим, що ціни газ встановили без належного обґрунтування, і на тому справа застопорилася. Ось уже півроку українське населення має переплачувати величезні суми, які з початком опалювального сезону взагалі стануть космічними й заженуть людей у тарифну кабалу. Наполягаємо, що треба терміново провести додаткові розрахунки тарифів. І перед тим, як змушувати людей платити непомірні тарифи, пропонуємо розібратися й оприлюднити об’єктивну структуру споживання газу та його видобутку. В умовах, коли підвищення тарифів на газ відбулося на 600%, на електроенергію – на 48%, на тепло – на 71,8%, на воду – до 58%, а соціальні гарантії збільшилися всього-на-всього на 13%, державна політика нехтує соціально-економічним захистом людей, видатки яких в рази перевищують їх доходи. І якщо раніше люди хоч якось рятувалися своїми заощадженнями, то зараз і ті вичерпуються. Як наслідок – неминуча криза неплатежів, рівень яких, за розрахунками, експертів, у зимовий період можуть сягнути чи не 50 %. Тому позиція «Тарифної мобілізації» чітка: люди за теперішніми тарифами платити відмовляються, вони мають бути скасовані і приведені до економічно обґрунтованих показників.

10 сентября 2015, 12:45

З початком опалювального сезону НАК «Нафтогаз України» буде змушений вийти на міжбанк для купівлі валюти як самостійний повноправний учасник валютних відносин. Постійна потреба НАКу у валюті створюватиме значний попит – як наслідок, реальний ринковий курс гривні до долара неодмінно буде знижуватися. Поки що цього всіма силами намагаються не допустити, адже може бути колосальний удар по цінності національної грошової одиниці, який призведе до злету ціни долара. Неспроста НАК «Нафтогаз України», заручившись підтримкою ЄК, проводить переговори з ЄБРР та іншими фінансовими інституціями щодо надання валютної фінансової допомоги на закупівлю газу. Спроби залучити кошти на міжнародних ринках протягом літа виявилися невдалими. Як раз ЄБРР планує в кінці вересня рятувати НАК – при потребі в $ 1 млрд, компанія швидше за все отримає $ 700 млн під гарантії Уряду. У другому кварталі цього року, відповідно до домовленостей із МВФ, НБУ має право провести адресні валютні операції з «Нафтогаз України» максимум на $ 200 млн при необхідних $ 1,5 млрд та щоденному обігу в 300–400 млн, які і купуватимуться, й продаватимуться на міжбанківському валютному ринку. Проблема в тому, що переддефолтні рейтинги нашої країни фактично закрили для компаній-монополістів ринки зовнішніх запозичень як єдине на сьогодні джерело фінансування витрат на придбання енергетичної сировини, а всередині країни кошти залучити не вдається. Свідченням цього є, зокрема, останній провал тендеру з залучення поновлюваних кредитних ліній на 500 млн гривень і $ 17 млн для ДП «НАЕК “Енергоатом”» – на участь у торгах було подано менше двох заявок. При цьому раніше НАК «Нафтогаз України» з потрібних $ 1,5 млрд позичити вдалося тільки 300 млн. Не складно спрогнозувати, яким чином вирішаться питання з цими коштами: за рахунок кредитів у державних банках у поєднанні з тотальним наданням субсидій, що фактично тотожне бюджетному дотуванню. Оскільки відбуватиметься воно, зрозуміло, в гривні, а це неминуче призведе до її знецінення. У будь-якому випадку, за словами незалежного аудитора, особливо важливим для стабільності гривні залишається баланс експорту та імпорту. Адже, коли на міжбанк вийде гравець, попит якого вираховується мільярдами доларів щорічно, необхідно, щоб його потреба забезпечувалась відповідною сумою експортної виручки. На сьогодні цей баланс утримується штучно, за рахунок валютних обмежень обсягу потреби у валюті для імпортерів на міжбанку, що регулюється через механізм погодження імпортних контрактів. Експортери ж, як і раніше, зобов’язані продавати валютну виручку. Завдяки цьому Нацбанк може впливати на визначення попиту та пропозиції валюти в конкретний день на міжбанківському валютному ринку, бо в результаті створюється надлишок пропозиції валюти, який викуповується за неринковою ціною. Оскільки для регулятора це фактично єдиний спосіб стримувати курс гривні, пріоритет експорту над внутрішнім ринком буде і надалі відстежуватися в державній політиці. Це єдині надходження валюти в країну не за рахунок кредиторів. Внаслідок такої політики падає внутрішнє виробництво. Проте більше того, й статистика експорту залишає бажати кращого. За останні два роки обсяги експорту скоротилися більш ніж на $ 10 млрд. Не секрет, що продукція ключових галузей промисловості є не затребуваною на західних ринках, що пояснюється відсутністю інвестицій у модернізацію виробництва, технологічні процеси. У першу чергу в Україні зацікавлені як у сільгоспвиробнику. І в той час, як цю галузь потрібно посилювати за допомогою державного регулювання, як така підтримка аграріїв взагалі відсутня, їхня діяльність ніяк не стимулюється. До того ж, із наступного року для них скасовується пільговий податковий період. За останній рік підприємства АПК залучили кредитів на суму близько 10 млрд грн та розмістили депозитів на майже 30 млрд грн (11% від загального обсягу депозитів по країні). Зараз аграрії створюють ліквідність банківській системі, вони забезпечують надходження валюти в державу, вирівнюючи платіжний баланс, а взамін отримують «дешеві» кредити, ставка яких досягає 36 % річних у гривні. Тому заходи, що вживаються, абсолютно не стимулюють розвиток сільгоспвиробництва. Для наочності оцінки «Публічний аудит» узагальнив дані щодо структури експорту за період січня–травня 2013, 2014, 2015 років. Так, на противагу 2013 року в структурі українського експорту зменшилися частини: засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів – на 5,9 %; мінеральних продуктів – на 5,2 %; палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – на 5,3%; продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – на 1,6. Зважаючи на закритість ринку Росії для товарів нашої машинобудівної та ряду інших галузей промисловості, де ці товари мали попит, постачати їх станом на сьогодні більше нікуди.

27 августа 2015, 13:44

ГО «Публічний аудит» оскаржує обмеження Нацбанку на купівлю валюти громадянами та на зняття особистих грошей із банківських рахунків. Відповідно до Постанови № 354 зберігається вимога обмеження на продаж іноземної валюти в одні руки сумою 3 тис. грн на добу і на видачу валютних вкладів в іноземній валюті в еквіваленті 15 тис. грн на добу одному клієнту. Як переконані спеціалісти, вказані норми будуть пролонговані щонайменше до кінця цього року. Але це абсолютно ненормально, коли людині потрібно гроші на лікування чи ще для якихось важливо необхідних потреб, а вона може купити в банку максимум 130 доларів. Або тримає на рахунку декілька тисяч доларів, але має право зняти в день максимум 700 тоді, коли їй в силу різних сімейних обставин потрібно значно більше коштів. Причому, такими обмеженнями НБУ тільки стимулює роботу чорного ринку, який взамін ділиться з владою своїми заробітками. Тому ГО «Публічний аудит» вирішив оскаржити обмеження Нацбанку на купівлю валюти громадянами та на зняття власних грошей із банківських рахунків. Відповідну заяву від громадської організації та адвоката юридичного бюро «Ксенія Гольдарб і партнери» Якова Гольдарба вчора було подано до Окружного адміністративного суду Києва. Закон «Про Національний банк України» не передбачає можливості жодних обмежень із видачі готівки, як і загалом будь-яких обмежень прав учасників валютного ринку на операції з іноземною валютою, крім права на скорочення строку розрахунків в експортних та імпортних операціях та права запроваджувати обов’язковий продаж валютної виручки для бізнесу. А обмеження на зняття власних заощаджень громадян в еквіваленті 15 тис. грн у рік порушують вимоги Господарського та Цивільного кодексів України. Нацбанк фактично взяв людей у заручники обставин – їм нав’язують умови, які часто суперечать уже раніше укладеним договорам із банками. Це обмеження в 15 тис. грн робить людину абсолютно невільною в праві розпоряджатися коштами так, як це вже було обумовлено з банком у договорі. Деякі положення вказаної постанови взагалі є незаконними, як-от заборона на те, щоб людина достроково погашала банку взятий кредит. Основним наслідком таких обмежень є можливість чиновників заробити на валютних спекуляціях – вони “годують” чорний ринок, а чорний ринок – їх. Достатньо пригадати жовтень 2014 року, коли напередодні виборів на таких спекуляціях учасники валютних процесів змогли заробити сотні мільйонів гривень. Тоді розпочалися перші різкі коливання курсів – офіційний був 14,1 а на чорному ринку долар пропонувався вже по 16,1. Тільки за тиждень до виборів було продано $400 млн, і за рахунок маржі в 2 грн дехто змін заробити на спекуляціях понад 800 млн грн. Встановлені НБУ обмеження незручні не лише пересічним громадянам, а й ускладнюють роботу бізнесу. Деякі положення оскарженої постанови можна назвати незаконним втручанням в договірні відносини, в яких сторони на власний розсуд обирають умови та правила. Наприклад, мова йде про фактичну заборону застосування зарахування заліку зустрічних однорідних вимог у зовнішньоекономічних договорах, заборону резидентам-боржникам достроково виплачувати кредити нерезиденту-кредитору тощо. Вимогу про заборону банкам продавати валюту бізнесу, на рахунках якого є 25 тис. доларів і більше, також можна вважати незаконною, бо регулятор не може обмежувати підприємців у праві власності на валютні цінності, фактично вирішивши за них, скільки валюти їм достатньо для ведення діяльності.

11 августа 2015, 10:38

Теперішній курс гривні – явище тимчасове та штучне, і навіть при індексації доходів та виплат гарантованих сум вкладів ФГВФО він почне падати. Крім того, невідворотним є процес емісії, оскільки обсяг коштів, які зараз перебувають в обігу, не забезпечують пропорції між рівнями цін, номінального ВВП та доходами. Якщо прослідкувати, як у минулому, а також уже в цьому році відбувалося таргетування інфляції, то насамперед можна простежити динаміку грошової маси, яка характеризувалася стрімким ростом протягом всього 2014 року. Так, станом на 1 січня 2015 року монетарна база збільшилася на 26 млрд грн (до 333,194 млрд), грошова маса – на 45 млрд грн (до 953,84 млрд), готівка – на 45 млрд грн (до 282,77 млрд). Збільшення грошової маси відбувалося за рахунок зростання номінального ВВП, пов’язаного з підвищенням рівня цін, а на тлі цього регулятор запустив активне емітування гривні –у вигляді як електронних платіжних засобів, так і банкнот. Обсяг ОВДП у власності Нацбанку всього за рік збільшився аж на 116 % (171 млрд грн) – до 318 млрд грн. Майже 100 млрд грн було спрямовано на докапіталізацію НАК «Нафтогаз України», ще десятки мільярдів пішли на збільшення статутного капіталу державних банків, для кредиту Фонду гарантування вкладів та розрахунків Уряду. Таке стрімке збільшення грошової маси потягло за собою закономірний наслідок у вигляді знецінення гривні. У цьому році, незважаючи на підвищення індексу споживчих цін на 40,1%, індексу цін виробників — на 22,7%, грошова маса фактично не збільшилася, хоча за аналогією з попереднім роком цього слід було очікувати — як, власне, і знецінення гривні. Проте за півроку 2015 р. монетарна база скоротилася на 3,575 млрд грн; грошова маса збільшилася тільки на 10,9 млрд грн, а обсяг готівки в обігу – лише на 406 млн грн. Красномовно на підтвердження того, що наявний обсяг готівки в обігу не забезпечує товарообіг є останні відомості про зростання заборгованості з виплати заробітних плат, яка станом на 1 липня 2015 року склала 1 млрд 915 млн 502 тис. грн, зрісши на 5,8% порівняно з попереднім місяцем. При цьому заборгованість економічно активних підприємств становить 1 млрд 435 млн 662 тис. грн (75% від всієї заборгованості), підприємств-банкрутів — 446 млн 529 тис. грн (23,3%), економічно неактивних підприємств — 33 млн 311 тис. грн (1,7%). Відсутність коштів в обігу призводить до зниження виручки підприємств, оскільки купити їх населення не може, в силу, знову ж таки відсутності коштів. НБУ та Уряд свідомо на це не йдуть, оскільки розуміють, що обов’язковим наслідком збільшення грошової маси буде коливання курсу гривні. Хоча перші 5 місяців 2015–го процес емісії фактично був заморожений, регулятору доведеться піти на цей крок, адже від червня розпочалися і триватимуть протягом літа–осені виплати ФГВФО. Крім того, невідворотним процесом є індексація доходів, яка не відбувалася протягом останніх двох років, і це при інфляції в 24,9% у минулому році та очікуваних майже 50% в цьому. Зрозуміло, що індексація призведе до збільшення грошової маси, а отже, й впливу на курс національної валюти. Уряд та НБУ поки всіма силами відтерміновують цей процес, але вирівнювати попит та пропозицію, фінансувати економіку якось треба. Донедавна це робилося насамперед за рахунок вилучення накопичених заощаджень у населення. І на підтвердження сказаного красномовно свідчать повідомлення Нацбанку щодо купівлі–продажу валюти. Так, у лютому 2015 року населення продало на $ 126,4 млн більше, ніж купило, у березні – на $ 129,2 млн, у квітні – на $ 205,4 млн. Ця динаміка, яка, до речі, відстежується за касами банківських установ, має тенденцію до зростання з місяця в місяць. Чому в умовах нестабільної економіки, непередбачуваності її розвитку, українці продають банкам власні заощадження у ліквідній валюті? Висновок може бути тільки один: їхніх особистих гривневих доходів не вистачає, а розрив доводиться ліквідовувати за рахунок продажу валюти, в якій вони зберігали власні заощадження. Усі вищезазначені фактори підтверджують, що теперішній курс гривні є вкрай хитким і штучним. Лише під впливом індексації доходів населення та необхідності виплат гарантованих сум вкладів він почне коливатися й знижуватися. «Підігріє» ситуацію й неминуча емісія, бо той обсяг коштів, який на сьогодні перебуває в обігу, зовсім не забезпечує пропорції між рівнями цін, номінального ВВП та доходами.