Здавалося б, за таких обставин золото повинно постійно дорожчати. Адже десятиліттями його вважали одним із головних інструментів захисту капіталу під час воєн, фінансових криз, інфляції та знецінення грошей. Але відбувається дещо інше.
У січні 2026 року ціна золота перевищувала $5 500 за тройську унцію, а у жовтні опустилася приблизно до $4 100-$4 200. І це на тлі нових міжнародних конфліктів, зростання вартості енергоносіїв та проблем із державними боргами.
Чому золото не дорожчає, коли світ переживає кризу? Невже воно перестало бути захисним активом? На мою думку, справа в тому, що ми часто неправильно розуміємо його призначення.
Чому інвестори можуть продавати золото під час світових криз
6 жовтня 2026 року Банк міжнародних розрахунків (BIS) опублікував дослідження Chasing El Dorado: Gold Under Shifting Geopolitical and Financial Conditions. Науковці проаналізували поведінку золота в умовах геополітичних ризиків за період із 1990 до 2026 року.
Висновок цікавий: міжнародні конфлікти загалом підтримують вартість золота, але його реакція залежить від стану фінансових ринків. Коли у світі достатньо ліквідності, інвестори переводять частину грошей у золото, збільшуючи попит. Проте коли кредити дорожчають, фінансові умови погіршуються, а грошей бракує, ситуація змінюється.
Інвестори починають продавати активи, зокрема золото, щоб погашати борги, виконувати фінансові зобов’язання та покривати збитки. Тобто золото можуть продавати не тому, що воно втратило цінність, а тому, що власникам терміново потрібні гроші.
Впливає й дохідність державних облігацій. Коли американські цінні папери пропонують високі процентні ставки, частина інвесторів обирає саме їх. На відміну від депозитів чи облігацій, золото не приносить регулярного процентного доходу.
Отже, навіть під час світової кризи воно може дешевшати.
Що відбулося із золотом за 30 років?
У 1996 році середньорічна вартість тройської унції золота становила приблизно $388. У 2006 році — $604, а у 2021 році — близько $1 800.
Якщо порівнювати ці показники з орієнтовною ціною $4 140 у жовтні 2026 року, отримаємо цікаву динаміку. За 30 років золото подорожчало приблизно в 10,7 рази, за 20 років — у 6,9 рази, а за останні п’ять років — у 2,3 рази. Проте це номінальне зростання в доларах, без урахування інфляції та витрат на купівлю і продаж.
До того ж, золото не завжди дорожчало. Після цінових максимумів 2011 року воно протягом кількох років втрачало вартість. Інвестори, які придбали його на піку, змушені були довго чекати відновлення котирувань.
В Україні золото теж дорожчає, але є нюанс
У 1996 році за курсу близько 1,83 гривні за долар унція золота коштувала приблизно 710 гривень. У 2006 році — уже 3 050 гривень, а у 2021 році — понад 49 тисяч гривень. За умовної світової ціни $4 140 та курсу 44,9 гривні за долар вартість унції у жовтні 2026 року перевищує 185 тисяч гривень. Це розрахункові гривневі еквіваленти світових цін, а не вартість банківських зливків.
Виходить, що за тридцять років доларова ціна золота зросла приблизно в 11 разів, а гривневий еквівалент — більш ніж у 260 разів. Причини дві: подорожчання самого золота та знецінення гривні відносно долара.
Саме тому золото для українців може бути не лише інвестицією, а й одним зі способів довгострокового захисту від валютних ризиків.
Чому купівля золота в банку — не те саме, що купівля доларів?
Українські банки пропонують золоті зливки різної ваги. Але є особливість, на яку покупці не завжди звертають увагу: значна різниця між ціною продажу золота клієнту та ціною його зворотного викупу.
Наприклад, за окремими опублікованими банківськими котируваннями восени 2026 року золото продавали приблизно за 6 900−8 400 гривень за грам, тоді як викуповували орієнтовно за 6 200−6 700 гривень. Конкретні умови залежать від ваги зливка та банку.
Різниця між курсами купівлі та продажу в розглянутих прикладах становила приблизно 10−24% від ціни продажу клієнту. Це не офіційний середньоринковий показник, а діапазон окремих пропозицій.
Уявімо, що людина купила десять грамів золота за 80 тисяч гривень. Якщо банк готовий викупити його по 6 400 гривень за грам, клієнт одразу отримає лише 64 тисячі. Різниця — 16 тисяч гривень, або 20% вкладених коштів. Щоб повернути початкові 80 тисяч, ціна зворотного викупу повинна зрости на 25%.
Звичайно, цей розрив не є чистим прибутком банку. Він включає витрати на виготовлення, транспортування, зберігання, страхування та ризики зміни цін.
Але для клієнта важливий результат: придбавши золото, він уже має подолати суттєву різницю між банківськими курсами, перш ніж почне заробляти.
Тому фізичне золото — це зовсім не те саме, що придбати долари чи євро в обмінному пункті.
Коли варто купувати золото?
На мою думку, найбільша помилка — купувати золото тоді, коли воно встановлює чергові історичні рекорди і про це говорять усі. Коли ціна стрімко зростає, виникає бажання терміново придбати актив, щоб не втратити можливість заробити.
Але золото, як і будь-який ринковий актив, може суттєво дешевшати.
Тому для довгострокового інвестора логічніше придивлятися до нього під час зниження вартості, а не на максимумах. При цьому визначити найнижчу точку практично неможливо. Одним із варіантів може бути поступова купівля невеликими частинами.
І головне — золото не варто купувати на останні гроші або за рахунок коштів, які можуть знадобитися найближчим часом. Це інвестиція на десятиліття, а не інструмент для швидкого заробітку.
Золото як сімейний капітал
Є ще одна функція золота, про яку ми говоримо значно рідше. Це можливість передавати заощадження від одного покоління до іншого.
Наприклад, у Туреччині традиційно дарують золото на весілля, народження дітей та інші важливі родинні події. Для багатьох сімей це не просто подарунок, а форма накопичення капіталу.
Золото компактне, довговічне, не залежить від платоспроможності конкретного банку та не прив’язане до існування однієї валюти. Його можна передати дітям і онукам або продати за необхідності. Звичайно, воно потребує належного зберігання та захисту від крадіжки, а передача у спадок — юридичного оформлення.
Але на тривалих історичних проміжках золото здатне допомагати зберігати купівельну спроможність капіталу, хоча не гарантує захисту від інфляції в кожному окремому році.
І тут варто повернутися до дослідження BIS. Його висновки щодо продажу золота в умовах нестачі ліквідності мають практичне значення і для звичайної сім'ї. Уявімо, що людина протягом двадцяти років накопичувала золоті зливки. Згодом вона втратила частину доходів, виникла потреба погасити кредит або покрити непередбачені витрати.
Тоді золото може перетворитися на додаткове джерело коштів. Його можна продати й використати гроші для виконання фінансових зобов’язань. Звісно, ціна продажу може бути невигідною. Тому золото не повинно замінювати звичайні грошові заощадження на випадок непередбачених обставин.
Проте як додатковий фінансовий резерв воно може бути корисним.
Що повинні пояснювати банки?
На мою думку, українські банки мають не лише продавати золото як інвестиційний продукт, а й допомагати клієнтам розуміти його реальну вартість.
Перед купівлею банк міг би показувати не тільки ціну продажу, а й актуальну ціну зворотного викупу.
Було б корисно демонструвати прості сценарії: скільки грошей отримає клієнт, якщо ціна золота знизиться на 10%, гривня зміцниться або збільшиться різниця між курсами купівлі та продажу. Людина повинна розуміти, скільки реально зможе отримати за свій зливок завтра, через рік або через десять років, залежно від майбутніх ринкових умов.
Адже купувати золото лише тому, що воно сьогодні дорожчає, — сумнівна інвестиційна стратегія. За останні тридцять років золото суттєво зросло в ціні. Але цей шлях супроводжувався падіннями, тривалими періодами відновлення та фінансовими кризами.
І якщо сьогодні золото дешевшає, незважаючи на міжнародну нестабільність, це ще не означає, що воно втратило свою роль. Можливо, ми просто очікуємо від нього не того.
Золото — це не стільки питання того, скільки на ньому можна заробити завтра, скільки питання того, що ми зможемо зберегти для себе та залишити своїм дітям через двадцять чи тридцять років.